Парано́я (манія переслідування; дав.-гр. παράνοια «божевілля, безумство») — хронічний психічний розлад, синдром, який характеризується виникненням логічно збудованої системи поведінки, заснованої на стійких ідеях переслідування, ревнощів тощо, що опановують свідомість зі збереженням в іншому логічності мислення. Під час параної вміст патологічних ситуацій часто ґрунтується або включає багато елементів реальності, формально правдоподібно пов'язаних із хворобливими уявленнями.
| Параноя | |
|---|---|
| Спеціальність | психіатрія, психологія і психотерапія |
| Симптоми | Paranoid Behaviord |
| Класифікація та зовнішні ресурси | |
| МКХ-10 | F20.0, F22.0, F22.8 |
| MeSH | D010259 |
| Paranoia у Вікісховищі |
Ця система зазвичай не змінюється; вона була б абсолютно адекватною, якби початкові патологічні ідеї були правильні.
Ознаки порушення Редагувати
Оскільки деградація у хворих на параною найчастіше відбувається лише на кінцевих стадіях розладу (їм часто вдається надати видимість реальності своєму маревному мисленню, залучаючись до судових процесів або інших позивацьких видів діяльності), вони рідко опиняються в психіатричних закладах. У хворих на параною немає химерної поведінки, емоційної нестабільності, гротескних галюцинацій і незвичайних ідей, які відзначаються при інших психопатологічних станах. Багато з них здатні підтримувати, хоча б поверхнево, економічну і соціальну адаптацію. Тільки коли їх дії приходять в конфлікт із суспільством, стає очевидною необхідність госпіталізації. З іншого боку, трапляються випадки параної, коли хворі виражають дивні ідеї: наприклад, одна пацієнтка стверджувала, що одружена з богом[джерело?].
Теорії виникнення параної Редагувати
Висунуто кілька теорій, які пояснюють механізм виникнення параної. Одна з них — теорія, яка припускає, що основою параної слугує фіксація, або затримка, на певній стадії сексуального розвитку дитини. Йдеться про стадію гомоеротики — періоду, коли хлопчики грають з хлопчиками, а дівчатка — з дівчатками (приблизно між 4 і 11 роками). Коли хлопчик, у якого відбулася фіксація на гомоеротичній стадії, досягає свободи дорослого, над ним тяжіє незадоволене ваблення до маленьких хлопчиків, і він вимушений або залучитися до гомосексуальної активності, або, підкоряючись соціальному тиску, шукати компенсацію в таких формах поведінки, як алкоголізм або агресія. Дана поведінка стає свого роду клоакою неусвідомлених прагнень до гомоеротичних контактів[джерело не вказане 1363 дні].
Якщо, як компроміс, виникає параноя, то манія переслідування виявляється проєкцією внутрішнього фантазійного бажання: проблеми, пов'язані з гомосексуальністю, ніби містяться не в самій людині, а нав'язані їй ззовні. Дійсно, чоловіків-параноїків зазвичай «переслідують» чоловіки або чоловічі організації, а паранояльних жінок — жінки. Сексуальна адаптація, зокрема шлюб, найчастіше відсутня. У хворих на параною, які одружуються, йдучи назустріч вимогам гетеросексуального соціуму, відзначається погана адаптація до сімейного життя або домашній розлад. Одержимий параноєю індивід, незалежно від того, до якого соціально-економічного прошарку він належить, назавжди присвячує себе агресивності, боротьбі з уявними ворогами і демонстрації підкреслено чоловічої поведінки, що граничить з героїзмом. Процес ніколи не доходить до кінця: як тільки переможений один ворог, з'являється іншій, ще небезпечніший за думкою хворого.
Параною слід відрізняти від інших маревних розладів, званих параноїдними; останні часто пов'язані з органічною патологією (церебральним атеросклерозом, сенільними психозами) чи ж з функціональними психозами, зокрема з шизофренією. Марення при параноїдних розладах мінливе і не так логічно пропрацьоване, як при параної. Крім того, його можуть супроводжувати галюцинації, зміни емоційних станів і соціально неприйнятна поведінка[джерело?].
Лікування Редагувати
Лікування параної залишається нерозв'язаним питанням. Основна причина полягає в тому, що хворі на параною рідко звертаються по допомогу. У результаті дослідження, засноване на спостереженні та лікуванні, виявляється неможливим. Наразі в медицині немає специфічних способів лікування параної.
Цікаві факти Редагувати
Відомо, що герой повістей Ярослава Гашека Швейк за книгою хворів на цю недугу[джерело не вказане 1363 дні] і через це з ним траплялись комічні, а інколи і трагічні пригоди.
Література Редагувати
- Паранойя // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- Параноя // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. X : Літери Ол — Пер. — С. 1296. — 1000 екз.
- Параноя // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 183.
Посилання Редагувати
- Параноя // Тлумачний словник ABBYY Lingvo. — Дата звернення: 06.07.2013.
| Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (жовтень 2019) |