Heinkel Flugzeugwerke — німецька авіабудівна компанія, заснована Ернстом Гайнкелем, існувала з 1922 до 1965 року. Під час Другої світової війни компанія займалася виробництвом бомбардувальників для Люфтваффе та зробила важливий внесок у розвиток високошвидкісних літаків.
| Heinkel Flugzeugwerke | |
|---|---|
| Тип | аерокосмічне підприємство історичний виробник мотоциклів[d] і підприємство |
| Форма власності | GmbH і Aktiengesellschaft[d] |
| Галузь | авіабудування, автомобільна промисловість |
| Засновано | 1922 |
| Засновник(и) | Ернст Гайнкель |
| Закриття (ліквідація) | 1965 |
| Причина закриття | Злиття з «Vereinigte Flugtechnische Werke» |
| Штаб-квартира | Варнемюнде, Мекленбург-Передня Померанія Німеччина |
| Ключові особи | Ернст Гайнкель |
| Продукція | авіаційний двигун літак Мікроавтомобіль мотоцикл |
| Дочірні компанії | Heinkel[d] |
| Heinkel у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Компанія Heinkel була заснована у Варнемюнде 1922 року, після того як були послаблені заборони на німецьке авіабудування, накладені Версальським договором. Перший успіх компанії пов'язаний з розробкою в 1932 році високошвидкісного літака Heinkel He 70[en] Blitz, призначеного для поштових та пасажирських перевезень Deutsche Lufthansa, що побив кілька рекордів швидкості літаків свого класу. Він мав два двигуни від Heinkel He 111 Doppel-Blitz, що став основою для виробництва бомбардувальників Люфтваффе під час Другої світової війни.
Найвідомішими інженерами Heinkel того часу були брати Зігфрид та Вольтер Гюнтер, а також Генріх Гертель. Штаб-квартира знаходилася в Ростоку, при заводі Марієн, з додатковим підрозділом «Heinkel-Sud», відкритим у Швехаті (Австрія) після аншлюсу 1938 року.
Компанія Heinkel відома насамперед як виробник літаків Люфтваффе під час Другої світової війни. Початок цьому поклала адаптація He 70 і, зокрема, He 111, для використання як бомбардувальників. Heinkel також постачав Люфтваффе важкі бомбардувальники типу Heinkel He 177, хоча він і не випускався у великих кількостях. Німецька Люфтваффе, оснащена цими бомбардувальниками з системами навігації Z-Gerät, Y-Gerät і Knickebein, що були розроблені Йоганессом Плендлом, стала першою, хто використовував системи нічної навігації, які зараз стали обов'язковими для всіх літаків.
Heinkel була менш успішна в продажу літаків-винищувачів. Перед війною Heinkel He 112 потіснила модель конкурента Messerschmitt Bf 109. Спроби Heinkel відповісти на розробки Messerschmitt моделлю Heinkel He 100 провалилися через політичний захист Рейсхміністрества авіації (РМА). У кінці війни компанія представила Люфтваффе нічний винищувач Heinkel He 219, який також був частково усунутий з ринку озброєнь через політичні рішення та вироблявся лише в обмежених кількостях.
З 1941 року і до кінця війни компанія була об'єднана з виробником двигунів Hirth[en] разом з Heinkel-Hirth, що створило можливість виробництва власних військових літаків. Компанії були передані захоплені німцями польські виробничі потужності, зокрема заводи у Варшаві, Ряшеві та Мелеці (Polskie Zakłady Lotnicze). Крім того компанія використовувала працю ув'язнених та військовополонених на основному підприємстві у Швехаті та в концентраційному таборі Маутхаузен.
Ім'я Heinkel нерозривно пов'язане з піонерськими розробками в галузі створення авіаційних двигунів та ракетобудування. 1939 року Еріх Варзіц здійснив політ на Heinkel He 176 та Heinkel He 178 і став першим льотчиком, що керував літаком з турбореактивними двигунами, які працювали на рідкому паливі. Після цього Heinkel розробив прототип Heinkel He 280. Ця модель так і не досягла стадії виробництва, у зв'язку з тим, що РМА бажав, щоб Heinkel зосередився на виробництві бомбардувальників, а не сприяв розвитку конкурентної моделі Messerschmitt Me 262. Винищувач Heinkel He 162 Volksjager таки піднявся в повітря у кінці війни, але Німеччина невдовзі вже оголосила про свою капітуляцію.
Після війни Heinkel перейшов від авіабудування до виробництва велосипедів, моторолерів (див. нижче) та Heinkel Kabine. У середині 1950-х компанія повернулася до виробництва літаків, виробляючи за ліцензією F-104 Starfighter для західнонімецького Люфтваффе.
1965 року компанія було поглинуто Vereinigte Flugtechnische Werke[en] (VFW), яку 1980 року в свою чергу поглинула Messerschmitt-Bölkow-Blohm.
Продукція Редагувати
Літаки Редагувати
- Heinkel HD 14
- Heinkel HD 16
- Heinkel HD 17[en]
- Heinkel HD 19
- Heinkel HD 21[en]
- Heinkel HD 22[en]
- Heinkel HD 23[en]
- Heinkel HD 24[en] тренувальний гідролітак (1926)
- Heinkel HD 25[en]
- Heinkel HD 26[en]
- Heinkel HD 28[en]
- Heinkel HD 29[en]
- Heinkel HD 32[en]
- Heinkel HD 33
- Heinkel HD 35[en]
- Heinkel HD 36[en] винищувач (біплан)
- Heinkel HD 37 винищувач (біплан)
- Heinkel HD 38[en]
- Heinkel HD 39[en]
- Heinkel HD 40[en]
- Heinkel HD 42[en] гідролітак
- Heinkel HD 43[en] винищувач (біплан)
- Heinkel HE 1[en] поплавковий гідролітак з низьким розташуванням крила (моноплан)
- Heinkel HE 2[en] вдосконалений HE 1
- Heinkel HE 3[en]
- Heinkel HE 4[en] розвідувальний (моноплан)
- Heinkel HE 5[en] розвідувальний (моноплан)
- Heinkel HE 8[en] розвідувальний (моноплан)
- Heinkel HE 9
- Heinkel HE 12[en]
- Heinkel HE 18[en]
- Heinkel HE 37
- Heinkel HE 38
- Heinkel He 45 бомбардувальник + тренувальний
- Heinkel He 46 розвідувальний
- Heinkel He 49[en] винищувач (біплан)
- Heinkel He 50[en] розвідувальний + пікіруючий бомбардувальник (біплан)
- Heinkel He 51 винищувач + вогнева підтримка (біплан)
- Heinkel He 57[en] Heron
- Heinkel He 58[en]
- Heinkel He 59 розвідувальний гідролітак (біплан)
- Heinkel He 60 корабельний розвідувальний гідролітак (біплан)
- Heinkel He 70[en] «Blitz», транспортний одномоторний + поштовий, 1932
- Heinkel He 72[en] Kadett, тренувальний
- Heinkel He 74[en] винищувач + Тренувальний (прототип)
- Heinkel He 100 винищувач
- Heinkel He 111 бомбардувальник
- Heinkel He 112 винищувач
- Heinkel He 113 (фіктивне позначення He 100)
- Heinkel He 114 розвідувальний гідролітак
- Heinkel He 115 гідролітак загального призначення
- Heinkel He 116[en] транспортний + розвідувальний
- Heinkel He 117
- Heinkel He 118[en]
- Heinkel He 119[en] одномоторний високошвидкісний бомбардувальник (прототипи), розвідник, 1937
- Heinkel He 120 чотиримоторний пасажирський літак великої дальності, літаючий човен (проєкт), 1938
- Heinkel He 162 «Salamander» Volksjäger винищувач
- Heinkel He 170[en]
- Heinkel He 172[en] тренувальний (прототип)
- Heinkel He 176 піонерський турбореактивний літак на рідкому паливі (прототип)
- Heinkel He 177 Greif (Griffon), важкий бомбардувальник великої дальності Третього Рейху
- Heinkel He 178 перший у світі літак з турбореактивними двигунами
- Heinkel He 219 Uhu, нічний винищувач
- Heinkel He 270[en]
- Heinkel He 274[en] висотний бомбардувальник, на базі He 177, два прототипи було побудовано у Франції після війни
- Heinkel He 277[en] висотний бомбардувальник, робоче креслення Amerika Bomber[en] на базі He 177 з чотирма індивідуальними радіальними двигунами
- Heinkel He 280 винищувач (реактивний)
- Heinkel He 343 бомбардувальник з чотирма двигунами (реактивний) (проєкт), 1944
- Heinkel He 519[en] високошвидкісний бомбардувальник (похідний від He 119) (проєкт), 1944
- Heinkel Type 98 бомбардувальник середньої дальності
- Heinkel Navy Type He винищувач-перехоплювач
- Heinkel A7He
P — Projekt
- Heinkel He P.1076, прототип 1944 року, зі зворотною стріловидністю крила та подвійним пропелером.
- Heinkel P.1077 Julia
- Heinkel P. 1078
- Heinkel P. 1078А, винищувач (реактивний) (проєкт)
- Heinkel P. 1078В, безхвостий винищувач (реактивний) (проєкт)
- Heinkel P. 1078С, безхвостий винищувач (реактивний) (проєкт), 1944
- Heinkel He P.1079A[en], двомоторний нічний винищувач (реактивний) (проєкт)
- Heinkel He P.1079B/I[en], всепогодний важкий винищувач (дизайн літаючого крила) (реактивний)
- Heinkel He P.1079B/II[en], всепогодний важкий винищувач (дизайн літаючого крила) (реактивний), 1945
- Heinkel Lerche
- Heinkel Wespe
Мікроавтомобілі Редагувати
1956 року Heinkel представив мотоколяску «Kabine». Одночасно були представлені мотоколяски BMW Isetta та Messerschmitt KR200[en]. Він мав кузов монокок та чотиритактний одноциліндровий двигун.
1958 року Heinkel зупинив виробництво Kabine, проте було розгорнуто виробництво за ліцензією компанією Dundalk Engineering в Ірландії, а згодом Trojan Cars[en], яка припинила виробництво в 1966 році.
Моторолери Редагувати
У 1950-х роках Heinkel представив моторолер «Tourist», що став відомий своєю надійністю. Великий та відносно важкий, він надавав хороший захист від негоди завдяки обтічникові переднього колеса, що мав фіксовану область обертання. «Tourist» мав хорошу аеродинаміку, що не дивно, з урахуванням авіаційного минулого виробника, і хоча він мав лише чотиритактний двигун на 174 см³ потужністю 9.5 к.с., він міг розвивати швидкість до 110 км/год (офіційно 93 км/год).
Heinkel також виробляв легкий 150 см³ моторолер, названий Heinkel 150.
Мопеди Редагувати
З 1954 до 1957 року Heinkel виробляв мопед Perle. Perle мав складну односплавную раму, задню підвіску, повністю закритий ланцюг з інтегральним амортизатором та змінні колеса. Через високий рівень складності конструкції його виробництво було високозатратними. Всього було продано близько двадцяти семи тисяч мопедів Perles.
Примітки Редагувати
- Про роботу ув'язнених та військовополонених для Heinklel див.: Informationen zu KZ-Außenlagern bei der Stiftung Brandenburgische Gedenkstätten [ 7 листопада 2014 у Wayback Machine.]
- Warsitz, Lutz: THE FIRST JET PILOT — The Story of German Test Pilot Erich Warsitz, Pen and Sword Books Ltd., England, 2009 [ 2 грудня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ . Архів оригіналу за 3 жовтня 2008. Процитовано 28 червня 2013.
- . Архів оригіналу за 25 жовтня 2008. Процитовано 28 червня 2013.
- . Архів оригіналу за 6 жовтня 2011. Процитовано 28 червня 2013.
- ↑ Biker Szene Interview with Ernst Heinkel's Son[недоступне посилання з лютого 2019]
- Wilson, H. «The Encyclopedia of the Motorcycle» p. 77 Dorling-Kindersley Limited, 1995 ISBN 0-7513-0206-6
- . Архів оригіналу за 9 червня 2008. Процитовано 28 червня 2013.
Література Редагувати
- Jürgen Thorwald (Hrsg.), Ernst Heinkel: Stürmisches Leben. Europäischer Buchklub, Stuttgart / Zürich / Salzburg 1953.
- Volker Koos: Ernst Heinkel Flugzeugwerke 1922—1932. Heel, Königswinter 2006, ISBN 3-89880-502-6. (Рецензія [ 31 серпня 2011 у Wayback Machine.])
- Till Bastian: High Tech unterm Hakenkreuz. Von der Atombombe bis zur Weltraumfahrt. Militzke, Leipzig 2005, ISBN 3-86189-740-7, S. 97-125, S. 222.
- Norbert Rohde: Historische Militärobjekte der Region Oberhavel, Band 1: Das Heinkel-Flugzeugwerk Oranienburg. Velten Verlag GmbH, Leegebruch 2006, ISBN 3-9811401-0-9.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Heinkel |
- Heinkel Motor Scooters [ 6 грудня 2021 у Wayback Machine.]
- Luft '46 [ 23 вересня 2011 у Wayback Machine.]
- Офіційний сайт Erich Warsitz (першого в історії пілота реактивного літака), включаючи відео та аудіо коментар [ 28 березня 2019 у Wayback Machine.]
- Offizielle Website Information «Zeitungsflugzeuge» (HD 39 und HD 40)[недоступне посилання з травня 2019] von EADS
- (PDF; 26 kB)
- Heinkel Kabinenroller — мотоколяски Гайнкеля [ 3 листопада 2012 у Wayback Machine.]
- Ernst Heinkel und der Traum vom Fliegen auf NDR.de — документальний фільм [ 3 жовтня 2013 у Wayback Machine.]