«Анброукен» (англ. HMS Unbroken (P42) — британський підводний човен типу «U», третя серія, що перебував у складі Королівського військово-морського флоту Великої Британії, а згодом ВМФ СРСР у роки Другої світової війни.
| «Анброукен» | |
|---|---|
| HMS Unbroken (P42) | |
| Повернення ПЧ «Анброукен» до Портсмута. 26 серпня 1943 | |
| Служба | |
| Тип/клас | Підводні човни типу «U» |
| Держава прапора | Велика Британія |
| Належність | Військово-морські сили Великої Британії |
| Корабельня | Vickers-Armstrongs, Барроу-ін-Фернес |
| Замовлено | 23 серпня 1940 |
| Закладено | 30 грудня 1940 |
| Спущено на воду | 4 листопада 1941 |
| Введено в експлуатацію | 12 грудня 1941 |
| На службі | 1941-1944 |
| Переданий | 26 червня 1944 року переданий ВМФ СРСР, де перейменований на В-2 |
| Прийнятий | 1949 році повернутий Королівському флоту |
| Статус | 9 травня 1950 року списаний на брухт |
| Нагороди | 1 бойова відзнака |
| Бойовий досвід | Друга світова війна Битва на Середземному морі * Середземноморська кампанія * Операція «Гарпун» * Операція «Вігорос» * Операція «П'єдестал» * Сицилійська операція Кампанія в Арктиці * Арктичні конвої |
| Ідентифікація | |
| Девіз | «Я зламаю, але не зламаюся» (лат. Frango infractus) |
| Параметри | |
| Тоннаж | 540—630 тонн (надводна) 730 тонн (підводна) |
| Довжина | 58 м |
| Ширина | 4,9 м |
| Висота | 4,62 м |
| Технічні дані | |
| Рухова установка | Дизель-електрична: 2 × дизельних двигуни Admiralty 2 × електродвигуни |
| Гвинти | 2 |
| Потужність | 2 500 к.с. (дизель) 1 450 к.с. (електродвигун) |
| Швидкість | 11,25 вузлів (20,8 км/год) (надводна) 10 вузлів (18,6 км/год) (підводна) |
| Дальність плавання | 4 500 миль (8 300 км) на швидкості 11 вузлів (надводна) 70 миль (130 км) на швидкості 4 вузли (підводна) |
| Екіпаж | 27-31 офіцер та матрос |
| Озброєння | |
| Торпедно-мінне озброєння | 6 × 533-мм торпедних апаратів 8-10 торпед |
| Зенітне озброєння | 1 × 76-мм гармати QF 3-inch 20 cwt |
«Анброукен» був закладений 30 грудня 1940 року, як P42, на верфі компанії Vickers-Armstrongs у Барроу-ін-Фернесі. 4 листопада 1941 року він був спущений на воду, а 29 січня 1942 року увійшов до складу Королівського ВМФ Великої Британії. 1 лютого 1943 року перейменований на «Анброукен».
Підводний човен брав активну участь у бойових діях на морі в Другій світовій війні; переважно змагався на Середземному морі, супроводжував мальтійські конвої, бився у Північному морі. У червні 1944 року переданий до радянського Північного флоту, де увійшов під назвою В-2, брав участь у супроводі арктичних конвоїв. За проявлену мужність та стійкість у боях удостоєний бойової відзнаки.
Історія служби ред.
Після введення до строю P42 зарахований до складу 10-ї флотилії підводних човнів, яка базувалася на Мальті. 22 лютого вийшов від британських берегів разом з ПЧ «Оберон» у супроводі тральщика «Філікстоу» на південь, після чого здійснив перехід спочатку до Гібралтару, а пізніше на Мальту. За час своєї служби на Середземномор'ї з 21 березня 1942 року до 18 липня 1943 року «Анброукен» здійснив 19 бойових походів в акваторії Середземного моря, забезпечував прикриття мальтійських конвоїв, виконував спеціальні завдання (висаджував агентів і диверсійні групи на окупованому німцями узбережжі, здійснював артилерійські обстріли) та діяв проти ворожого судноплавства. У червні 1942 року брав участь в операціях «Гарпун» і «Вігорос», а в серпні — в операції «П'єдестал» з доставки Королівським флотом важливих вантажів до обложеної Мальти.
З початку своєї діяльності P42 був єдиним підводним човном британського флоту, який виходив на проведення операцій з порту Мальти. Пізніше до нього приєдналися однотипні човни «Юнайтед», «Анрафлд» і «Анрівалд». У липні 1942 року «Анброукен» обстріляв італійську залізницю, перекривши там рух на добу, проте був атакований у відповідь і дістав пошкоджень двигуна, унаслідок чого повернувся до Валетти, де встав на ремонт.
У червні 1942 року підводний човен брав участь в операції «Гарпун» — спробі Королівського військово-морського флоту Великої Британії провести конвой на Мальту під час битви на Середземному морі.
Вранці 13 серпня під час проведення п'ятого бойового походу P42 в Іонічному морі помітив 4 крейсери та 8 есмінців італійського Королівського флоту північніше Сицилії, які вийшли в море на перехоплення конвою «П'єдестал». Командир човна лейтенант Марс пропустив есмінці та здійснив чотириторпедний залп по італійських крейсерах. Одна торпеда влучила в «Муціо Аттендоло», відірвавши йому ніс. Друга торпеда влучила у важкий крейсер «Больцано» в районі паливних цистерн, викликавши сильну пожежу. Щоб уникнути детонації погребів боєзапасу, командир італійського корабля віддав наказ затопити відсіки й посадив крейсер на мілину біля острова Панарея. За два дні корабель відбуксирували в Неаполь, а після невеликого ремонту перевели у Ла-Спецію; однак до кінця війни він вже до строю не повернувся.
19 жовтня 1942 року човен атакував північно-західніше Триполі італійський танкер Saturno і судно Titania, котрі у супроводі есмінців «Аскарі», «Антоніо да Нолі» і «Антоніо Пігафетта». Усі торпеди пройшли повз судна, а конвой влаштував контратаку на ПЧ, скинувши глибинні бомби. У результаті P42 зазнав пошкоджень і знову був поставлений на ремонт на Мальті.
19 січня 1943 року поблизу туніського острову Джерба P42 торпедною атакою пошкодив італійське суховантажне судно Edda (6107 GRT), яке йшло з Триполі до Сфаксу. 3 квітня човен атакував німецький есмінець «Гермес», але торпеди не влучили в корабель.
30 травня 1944 року в Росайті відбулася урочиста церемонія передачі корабля, який був переданий в оренду Радянському Союзу, і перейменований на В-2, радянському екіпажу, котрий прибув до Великої Британії з конвоєм RA 59. Після перепідготовки екіпажів, чотири колишні британські підводні човни, що були передані СРСР, В-1, В-2, В-3 та В-4 здійснювали перехід з Данді до Мурманська. 26 липня 1944 року ці човни вийшли з проміжної військово-морської бази Лервіка на Шетландських островах і попрямували до радянської Арктики. 27 липня «дружнім вогнем» британського важкого бомбардувальника B-24 «Ліберейтор» Берегового командування ПС помилково був потоплений В-1. 3 серпня В-2 прибув до Полярного, де увійшов до складу 7-го окремого дивізіону підводних човнів Північного флоту.
12 жовтня 1944 року, плаваючи під радянським прапором, корабель потопив німецький мисливець за підводними човнами UJ-1220. Субмарина перебувала чотири роки на службі у радянському флоту, перш ніж її повернули Королівському флоту у 1949 році. 9 травня 1950 року «Анброукен» був розібраний на брухт у Ґейтсгеді.
Див. також ред.
Примітки ред.
- 1 бойова відзнака за участь у Сицилійській операції (1943)
- 2 авіаносці «Аргус», «Ігл»; 1 лінійний корабель «Малайя»; 4 легких крейсери «Ліверпуль», «Каїр», «Кеніа», «Карібдіс»; 1 мінний загороджувач «Вельшмен»; 17 есмінців «Бедуїн», «Марна», «Матчлесс», «Ітуріель», «Партрідж», «Бланкні», «Бедсворт», «Мідлтон», «Куяв'як», «Онслоу», «Ікарус», «Ескапейд», «Антилоуп», «Весткот», «Ресле», «Відетте», «Вішарт»; 4 тральщики «Хебе», «Спіді», «Рай», «Хайт»; 4 підводних човни «Сафарі», «Анброукен», «Унісон», «Анраффлд»; 6 моторні катери типу ML-121, ML-134, ML-135, ML-168, ML-459, ML-462; 6 транспортних суден: суховантажні судна Troilus, Burdwan, Chant, Tanimbar, Orari і танкер Kentucky
- Італійське ударне угруповання складалося з важких крейсерів «Больцано», «Горіція» і «Трієсте», легкого «Муціо Аттендоло», 8 есмінців: «Аскарі», «Ав'єре», «Каміча Нера», «Корсаро», «Фучільере», «Дженьєре», «Грекале» і «Леджонаріо»
- Наступного дня Titania була потоплена ПЧ «Сафарі»
Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: HMS Unbroken (P42) |
Література ред.
- Hutchinson, Robert (2001). Jane's Submarines: War Beneath the Waves from 1776 to the Present Day. London: HarperCollins. ISBN 978-0-00-710558-8. OCLC 53783010.