Боїнг B-52 «Стратофортресс» (англ. Boeing B-52 Stratofortress — стратосферна фортеця) — американський багатофункціональний важкий наддалекий стратегічний бомбардувальник-ракетоносець компанії Боїнг, що перебуває на озброєнні ПС США з 1955 року.
| Boeing B-52 Stratofortress | |
|---|---|
| B-52 | |
| Призначення: | стратегічний бомбардувальник |
| Перший політ: | 15 квітня 1952 |
| Прийнятий на озброєння: | лютий 1955 |
| На озброєнні у: | ВПС США |
| Розробник: | Боїнг |
| Виробник: | Boeing Seattle (Вашингтон) Boeing Wichita (Канзас) |
| Всього збудовано: | 744 |
| Вартість одиниці: | B-52B — 14,43 млн $ B-52H (1962 рік) — 9,28 млн $ B-52H (1998 рік) — 53,4 млн $ |
| Конструктор: | Боїнг |
| Екіпаж: | 5 (командир, пілот, оператор РЛС, штурман та оператор РЕБ) осіб |
| Крейсерська швидкість: | (0,77 Маха) 723 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | (0,84 Маха) 819 км/год |
| МШ на висоті: | (0,86 Маха) 957 км/год |
| Бойовий радіус: | 7 210 км |
| Дальність польоту: | 16 090 км |
| Дальність польоту з ППБ: | (Підвісний паливний бак — ППБ) км |
| Практична стеля: | 16 765 м |
| Швидкопідйомність: | 31,85 м/с |
| Довжина: | 49,05 м |
| Висота: | 12,4 м |
| Розмах крила: | 56,39 м |
| Площа крила: | 371,6 м² |
| Кут стрілоподібності крила по лінії ¼ хорд: | 35° |
| Споряджений: | 120 000 кг |
| Двигуни: | 8 × ГТД Pratt & Whitney TF33-P/103 |
| Тяга (потужність): | 7710 кгс (75,6 кН) |
| Гарматне озброєння: | 1 автоматична шестиствольна 20 мм гармата M61 Вулкан в хвості літака, в 1994 році демонтовані |
| Внутрішнє бомбове навантаження: | 31 500 кг різноманітного озброєння кг |
Цей літак прийшов на зміну B-36 та B-47. На дозвуковій швидкості на висотах до 15 кілометрів він здатний нести різні види зброї, у тому числі ядерну. Основне завдання, для якого розроблявся B-52 — доправити дві термоядерні бомби великої потужності до будь-якої точки СРСР.
B-52 є абсолютним рекордсменом дальності серед бойових літаків. Це також один із двох (разом з Ту-95) літаків, які перебувають на службі неперервно понад півстоліття. Незважаючи на те, що B-52 розроблявся в 50-х роках під вимоги холодної війни, він, як і раніше, залишається основним літаком дальньої авіації американських повітряних сил і збирається залишатися таким. Бомбардувальники B-52 залишатимуться в строю до 2040 року, доки не будуть замінені бомбардувальниками нового покоління B-21.
Зараз на службі Повітряних сил США перебуває 85 одиниць, 9 знаходяться в резерві.
Експлуатація Редагувати
- 14 лютого 1951 року з компанією «Боїнг» було підписано перший контракт на виготовлення 13 бомбардувальників В-52А і 17 знімних розвідувальних контейнерів.
- 12 березня 1956 року перший підрозділ, оснащений літаками B-52B — 93 бомбардувальне крило (93rd BW) на авіабазі Кастл (Castle) в Каліфорнії досяг оперативної готовності.
- 21 травня 1956 року на атолі Бікіні з бомбардувальника В-52B з серійним номером 52-0013 була скинута перша американська термоядерна бомба Mk.15.
- 24—25 листопада 1956 року чотири В-52В з 93 бомбардувального крила (93rd BW) та чотири B-52C з 42 бомбардувального крила (42nd BW) зробили безпосадковий політ дальністю 27000 км навколо Північної Америки через Північний полюс.
- 16—18 січня 1957 року три В-52B зробили навколосвітній переліт з декількома дозаправленнями в повітрі від літака-заправника, пролетівши 39165 км за 45 годин 19 хвилин при середній швидкості близько 850 км/г.
- 10—11 січня 1962 року В-52Н встановив світовий рекорд дальності польоту без дозаправлення в повітрі, зробивши переліт за маршрутом: авіабаза Кадена, Острів Окінава, Японія — авіабаза Torrejon, Іспанія дальністю 20177 км за 22 години 9 хвилин.
- 15 грудня 2006 року літак В-52Н із серійним номером 61-0034 здійснив політ тривалістю 7 годин з використанням двигунами синтетичного пального.
Станом на 1963 рік на озброєнні перебувало 650 літаків В-52 різних модифікацій, розміщених на 38 авіабазах. B-52 стояли на озброєнні 42 ескадрильї САК США. До 1978 року парк літаків скоротився до 574 одиниць. Літаки модифікацій У-52B/C/D/F знімалися з озброєння з 1965 по 1984 рік. Станом на 1988 рік у різних авіакатастрофах було втрачено 71 літак. Наприкінці 80-х років 69 бомбардувальників B-52G, які не пройшли модернізацію як носії AGM-86B, були переоснащені на доправлення неядерної зброї.
У зв'язку із закінченням холодної війни 1991 року припинене постійне бойове чергування стратегічних бомбардувальників B-52. До початку 1992 року на озброєнні ПС США залишалися 159 B-52G та 95 B-52H, всього 254 літаки. 1994 року відповідно до американо-російських угод про скорочення озброєнь всі літаки модифікації B-52G були зняті з озброєння. У Стратегічного авіаційного командування залишилися лише 85 літаків модифікації B-52H. З липня 2008 року розпочато скорочення парку літаків B-52H на 18 одиниць (по 1 літаку кожні 2 тижні). У ПС США залишиться 68 бомбардувальників B-52, які будуть використовуватися до 2040 року. 44 з них планують залучати для вирішення бойових завдань у локальних конфліктах. Середній вік літаків — 47,8 років.
Модернізації Редагувати
- Blue Band (1957 рік), модернізація паливної системи двигуна J57-P-43W;
- Hard Shell (1958 рік), модернізація паливної системи двигуна J57-P-43W;
- QuickClip (1958 рік), осучаснення паливної системи двигуна J57-P-43W;
- Golly-Well (1964 рік), модернізація авіоніки: встановили нову систему бомбометання AN/ASQ-38;
- ECP 1050 (1965 рік), посилення крила;
- MADREC (Malfunction Detection and Recording) (1965 рік), установка системи контролю несправностей;
- ECP 1185 (1966 рік), заміна обшивки фюзеляжу та лонжеронів;
- ECP 1195 (1967 рік), осучаснення систем контролю польоту (Stability Augmentation and Flight Control program);
- Rivet Rambler (1971 рік), модернізація систем РЕБ;
- Rivet Ace (1973 рік), модернізація систем РЕБ;
- Pacer Plank (1977 рік), дообладнання 99 літаків B-52G та 96 B-52H як носіїв крилатих ракет AGM-86B. Переробка проводилася з 1984 по 1990 рік.
У вересні 2021 року Повітряні сили США уклали контракт з компанією Rolls-Royce на заміну турбовентиляторних двигунів Pratt & Whitney TF33-PW-103 на нові RR F130 на бомбардувальниках B-52H та постачання допоміжного обладнання вартістю 2,6 мільярда доларів.
Американський підрозділ компанії Rolls-Royce America повставить 608 двигунів — по вісім на кожен з 76 бомбардувальників В-52Н ПС США.
Оператори Редагувати
Станом на 2016 р. у складі ПС США було 76 літаків B-52H. Ними озброєні наступні ескадрильї:
- 2-ге бомбардувальне авіаційне крило (20 і 96 авіаційні ескадрильї), Барксдейл, Луїзіана — 22 літаки.
- 5-те бомбардувальне авіаційне крило (23 і 69 авіаційні ескадрильї), Майнот (авіабаза)Майнот, Північна Дакота — 22 літаки
- 307-ме бомбардувальне авіаційне крило (93 ескадрилья) Резервного командування ПС (навчально-бойова), Барксдейл, Луїзіана — 18 літаків.
Решта літаків знаходяться в резерві чи використовуються для різних тестів.
В 2015 році вперше було відновлено з резерву літак B-52H «Ghost Rider».
25 березня 2021 року ПС США повідомили про завершення процесу відновлення з резерву другого B-52H «Wise Guy». Літак поступив на озброєння 5-го авіаційного крила.
Таким чином, загальна кількість літаків B-52, що перебувають на озброєнні ПС США зросла до 76 одиниць.
Участь у збройних конфліктах Редагувати
Війна у В'єтнамі (1965—1973) Редагувати
Бомбардувальники B-52 активно застосовувалися у війні в Індокитаї. Під час масованих бомбардувань під час операції Linebacker II 1972 року бомбардувальники В-52 за 12 днів здійснили 729 бойових вильотів та скинули 15237 т бомб по Ханою, Хайфонгу та інших цілях на території Північного В'єтнаму. У цій операції були збиті зенітними ракетами 15 B-52.
За час війни кулеметниками В-52D було заявлено про знищення двох в'єтнамських винищувачів МіГ-21: 18 грудня 1972 та 24 грудня 1972. Останній бойовий виліт бомбардувальників B-52 відбувся 15 серпня 1973 року.
Загалом за сім років війни літаки B-52 здійснили 126 тисяч вильотів, було втрачено 30 бомбардувальників (з них 16 — у результаті дій зенітних ракет супротивника, 2 — збиті винищувачами Міг-21 27 та 28 грудня 1972 р., інші втрати належать до небойових).
Війна в Перській затоці (1991) Редагувати
У війні в зоні Перської затоки 1991 року брали участь 70 бомбардувальників B-52G, які зробили 1624 бойових вильоти. Один літак був ушкоджений через вибух ракети AGM-88 HARM, ракета випущена дружнім літаком перенацілилась на випромінювання радіолокаційної станції керування вогнем хвостової турелі. Після цього всі турелі на B-52 було демонтовано.
Операції «Удар в пустелі» (1996) та «Лисиця пустелі» (1998) Редагувати
1996 року під час операції «Удар у пустелі» два бомбардувальники B-52H випустили 13 крилатих ракет AGM-86C по електростанціях та станціях зв'язку в Багдаді, зробивши при цьому 34-годинний політ за замкнутим маршрутом: авіабаза Andersen — острів Гуам.
Вторгнення в Ірак (2003) Редагувати
У ніч на 21 березня 2003 року під час операції Iraqi Freedom В-52Н випустили близько 100 крилатих ракет AGM-86C по Іраку.
Модифікації Редагувати
Прототипи Редагувати
| Фінансовий рік | Модель B-52 | Випуск | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| A | B | C | D | E | F | G | H | На рік | Загалом | |
| 1954 | 3 | 3 | 3 | |||||||
| 1955 | 13 | 13 | 16 | |||||||
| 1956 | 35 | 5 | 1 | 41 | 57 | |||||
| 1957 | 2 | 30 | 92 | 124 | 181 | |||||
| 1958 | 77 | 100 | 10 | 187 | 368 | |||||
| 1959 | 79 | 50 | 129 | 497 | ||||||
| 1960 | 106 | 106 | 603 | |||||||
| 1961 | 37 | 20 | 57 | 660 | ||||||
| 1962 | 68 | 68 | 728 | |||||||
| 1963 | 14 | 14 | 742 | |||||||
| Total | 3 | 50 | 35 | 170 | 100 | 89 | 193 | 102 | 742 | 742 |
Перший прототип B-52. Серійний номер 49-230, завод Boeing Seattle (Вашингтон). Двигуни 8 × J57-PW-1. З краплеподібним ліхтарем кабіни (типу «тандем»). Побудований один зразок в 1951—1952 роках. Перший політ здійснив 2 жовтня 1952 року, пізніше другого прототипу.
B-52A (Model 464-201-0) Редагувати
Перша виробнича серія. Було збудовано 3 літаки 1954 року, серійні номери: 52-001…52-003, завод Boeing Seattle (Вашингтон). Двигуни 8 × J57-PW-9W, з тягою по 4500 кгс. Від прототипу відрізнялися дуже зміненою носовою частиною: пілотів розмістили пліч-о-пліч, а не один за одним; подовжили на 53 см ніс літака для обладнання та додали 6-го члена екіпажу. У хвості розмістили чотириствольну кулеметну башту з 12,7 мм кулеметами та системою керування вогнем. Була встановлена система впорскування водометанолової суміші з 1363 літровим баком для підвищення потужності двигунів. Під кожною консоллю літак ніс 3785-літровий паливний бак для зменшення коливань крила. Перший політ відбувся 5 серпня 1954 року. Прийняті на озброєння 1955 року.
B-52B (Model 464-201-3) Редагувати
Перша модифікація, яка була прийнята на озброєння ВПС США 29 червня 1955 року. Побудовано 50 літаків, серійні номери: 53-373…53-376, 53-380…53-398, завод Boeing Seattle (Вашингтон). Двигуни 8 × J57-PW-19W, з тягою по 5490 кгс (без впорскування води — 4762). Літаки мали незначні поліпшення в силовий установці та бортовому обладнанні. Перший політ літака із серійним номером 52-8711 відбувся 29 червня 1952 року. Першим підрозділом, який отримав B-52B стало 93-тє бомбардувальне крило (93rd BW) на авіабазі Кастл (Castle) в Каліфорнії, а операційної готовності крило досягло 12 березня 1956 року. У цій версії було здійснено кілька незначних змін у двигунах та авіоніці. Однак станом на середину 1956 року через призупинення тренувань після катастрофи в лютому, в авіакрил не було боєготових екіпажів B-52B. Усі бомбардувальники модифікації B-52B були зняті з озброєння до червня 1966 року. Сім бомбардувальників були дообладнані до варіанту B-52C за проєктом Sunflower..
27 з 50 побудованих B-52B були переобладнані в 1955—1956 роках як носії розвідувального контейнера в бомбовідсіку, серійні номери: 52-004…52-013, 52-8710…52-8716, 53-366…53-372, 53-377…53-379, завод Boeing Seattle (Вашингтон). Двигуни 8 × J57-P-3. Екіпаж літака збільшувався до 8 осіб. У контейнері вагою 136 кг були розміщені приймачі радіовипромінювання, фотокамери K-36, K-38 та T-11, А також крісла, для катапультації вертикально вниз двох операторів розвідувального обладнання. Установка контейнера тривала 4 години.
1967 року B-52B з серійним номером 52-0008 був переобладнаний у дослідницький літак-носій ракетоплана North American X-15 за програмою вартістю 2 мільйони доларів. З літака було проведено понад 100 пусків ракетоплана. Бомбардувальник, що отримав власне неофіційне ім'я «Balls 8», використовувався НАСА до 17 грудня 2004 року, поки не був замінений модифікованим B-52H.
B-52C (Model 464-201-6) Редагувати
Побудовано 35 літаків цієї моделі в 1955—1956 роках, серійні номери: 53-399..53-408, 54-2664..54-2688, завод Boeing Seattle (Вашингтон). Двигуни 8 × J57-PW-19W. Літак мав велику дальність польоту завдяки збільшеному об'єму підкрильних баків (загальний запас палива склав близько 158000 літрів). Злітна вага збільшилася на 13 605 кг і становила 204 000 кг. Нижні поверхні крила та фюзеляжу були пофарбовані в білий колір для зниження впливу на літак світлового випромінювання ядерного вибуху. Перший політ літак зробив у червні 1956 року. У 1959—1963 роках літаки були модернізовані за проектом Big Four. Бомбардувальники дістали можливість виконувати політ на малих висотах у будь-яких погодних умовах, озброєння було доповнено ракетами AGM-28 Hound Dog, також літак став носієм мішеней ADM-20 Quail і отримав вдосконалені системи РЕБ. Останній В-52С був виведений з бойового складу ПС США 29 вересня 1971 року.
2 літака В-52С були обладнані для випробувань засобів РЕБ.
B-52D (Model 464-201-7) Редагувати
Спеціалізований бомбардувальник без розвідувальної апаратури. Побудовано 170 літаків в 1955—1957 роках: 101 літак на заводі Boeing Seattle (Вашингтон), серійні номери: 55-068…55-117, 56-580…56-630 та 69 літаків на заводі Boeing Wichita (Канзас), серійні номери: 55-049…55-067, 55-673..55-680, 56-657…56-698. Двигуни 8 × J57-PW-19W. Перший політ зробив у грудні 1956 року. У 1959—1963 роках літаки були модернізовані за проектом Big Four, аналогічно модифікації B-52C. Модифікація Big Belly дозволила літаку нести велику кількість бомб для килимових бомбардувань В'єтнаму: 24×227 кг або 340 кг бомб на зовнішній підвісці, 84×227 кг або 42×340-кг бомб у бомбовідсіку замість 27×227 кг і 27×350 кг бомб. Бомбове навантаження літака склало 27 215 кг. Нижні поверхні літаків, відправлених до В'єтнаму, були пофарбовані в чорний колір для зниження помітності в нічний час доби. 1977 року на 80 літаках були оновлені конструктивні елементи за проектом Pacer Plank, модернізація була проведена на заводі Boeing Wichita (Канзас). Бомбардувальники B-52D були зняті з озброєння протягом 1978—1983 років. Літаки, що застосовувались у В'єтнамі, було закамуфльовано, а їх нижні поверхні пофарбовано в чорний колір, щоб запобігти виявленню літака за допомогою прожекторів.
B-52E (Model 464-259-7) Редагувати
В 1957—1958 роках побудовано 100 літаків B-52E: 42 літака на заводі Boeing Seattle (Вашингтон), серійні номери: 56-631…56-656, 57-014…57-029 і 58 літаків на заводі Boeing Wichita (Канзас), серійні номери: 56-669…56-712, 57-095…57-138. Двигуни 8 × J57-PW-19W. Модифікація мала вдосконалене прицільно-навігаційне обладнання, яке після доопрацювання використовувалося в наступних моделях, систему дозаправлення в повітрі та оборонну турель M3 з 4×12,7 мм кулеметами. Літаки могли використовувати ракети AGM-28 Hound Dog. Перший політ зробив в грудні 1957 року. У 1959—1963 роках літаки були модернізовані за проєктом Big Four, аналогічно модифікації B-52C. Бомбардувальники B-52E були зняті з озброєння протягом 1967—1968 років.
B-52F (Model 464—260) Редагувати
Було побудовано 89 літаків в 1958—1959 роках: 44 літаки на заводі Boeing Seattle (Вашингтон), серійні номери: 57-030…57-073 та 45 літаків на заводі Boeing Wichita (Канзас), серійні номери: 57-139…57-183. Двигуни 8 × J57-PW-43WA, з тягою по 5080 кгс (зі вприскуванням води 6240 кгс). Літак отримав нові двигуни з поліпшеною системою впорскування води і новими генераторами змінного струму. Перший політ здійснив в червні 1958 року. На B-52F виявилися проблеми, пов'язані з недостатньою герметичністю паливних баків, які були усунуті в процесі модифікацій Blue Band, Hard Shell та QuickClip. У 1959—1963 роках літаки були модернізовані за проектом Big Four, подібно модифікації B-52C. Модернізації South Bay та Sun Bath дозволили нести додатково 24×340 кг бомб на зовнішній підвісці, були дообладнані 28 і 46 літаків відповідно. Модернізовані бомбардувальники застосовувалися у війні у В'єтнамі. Бомбардувальники B-52F були зняті з озброєння протягом 1967—1973 років.
B-52G (Model 464—253) Редагувати
Було збудовано 193 літаки в 1958—1961 роках на заводі Boeing Wichita (Канзас), серійні номери: 57-6468…57-6520, 58-0158…58-0258, 59-2564…59-2602. Двигуни — 8 × J57-PW-43WA. Модифікація була розроблена з метою продовжити термін служби літаків B-52 до прийняття на озброєння надзвукових бомбардувальників Convair B-58 Hustler. Спочатку планувалося повністю переробити крило та встановити нові двигуни Pratt & Whitney J75. Однак ці зміни були відхилені через побоювання зниження темпів виробництва, проте літак отримав деякі нововведення. Найбільш помітним стало використання нового «мокрого» крила з інтегральними паливними баками, що значно збільшило кількість палива. Максимальна злітна вага зросла на 17 235 кг. Під крилом були розміщені два зовнішні паливні баки по 2650 л кожний. Замість елеронів для керування з крену літак отримав інтерцептори. На B-52G вкоротили на 2,4 м кіль, збільшили бак для водометанолової суміші до 4540 л і об'єм носової частини фюзеляжу. Кормовий кулеметник отримав катапультоване крісло та робоче місце в основній кабіні разом з екіпажем.
Згідно з концепцією «Battle Station» члени екіпажу, які відповідають за наступальні дії (командир, другий пілот і два оператора бомбардувально-навігаційної системи на нижній палубі) були розміщені обличчям вперед за напрямком польоту, а відповідальні за оборону (оператор станції РЕБ і кулеметник на верхній палубі) розміщені обличчям назад. Літак оснастили системою РЕП Kwail. Перший політ B-52G зробив 13 лютого 1959 року, в той же день надійшов на озброєння САК. Днем раніше з Стратегічного авіаційного командування США був списаний останній B-36, зробивши САК оснащеним лише реактивними літаками.
У 1959—1963 роках літаки були модернізовані за проектом Big Four, аналогічно модифікації B-52C. У 1971—1977 роках на всі B-52G були встановлені оптико-електронні оглядові системи AN\ASQ-151, озброєння було доповнено 20 ракетами AGM-69 SRAM. У 1981—1990 роках за програмою OAS у всіх літаків модернізували радіоелектронні системи. У 1984—1990 роках 99 бомбардувальників B-52G були обладнані як носії 12 крилатих ракет AGM-86B на підкрильних пілонах. 1985 року літаки отримали приймачі супутникової навігаційної системи NAVSTAR. В 1988 році 7 літаків B-52G були переобладнані в протикорабельні, озброєні 12 протикорабельними ракетами AGM-84 на зовнішній підвісці, мінами або ракетами AGM-142 Raptor. 1994 року B-52G були зняті з озброєння та практично всі знищені відповідно до договору про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь СРСР-США. Окремі екземпляри збереглися в музеях і як пам'ятники на деяких авіабазах.
B-52H (Model 464—261) Редагувати
В 1960—1962 роках було побудовано 102 літака на заводі Boeing Wichita (Канзас), серійні номери: 60-0001…60-0062, 61-0001…61-0040. Двигуни 8 × TF33-PW-1, з тягою 7710 кгс. B-52H мав ті ж конструктивні зміни, що й B-52G. Однак літак отримав нові двоконтурні двигуни TF33-P-3, які незважаючи на недостатні показники надійності були економнішими турбореактивних J57. Втім у 1964 році за програмою Hot Fan двигуни були замінені на надійніший варіант TF33-PW-3/103. Літак отримав покращене бортове обладнання і нову систему РЕБ, була встановлена нова система керування оборонним вогнем. Кулеметна кормова вежа була замінена на одну шестиствольну 20 мм гармату M61 Vulcan (які в 1991—1994 роках були зняті). B-52H став носієм чотирьох балістичних ракет AGM-48 Skybolt.
Перший політ B-52H відбувся 10 липня 1960 року, прийнятий на озброєння 9 травня 1961 року. 1963 року літаки були модернізовані за проектом Big Four, аналогічно модифікації B-52C. У 1971—1977 роках на всі B-52H були встановлені оптико-електронні оглядові системи AN\ASQ-151, озброєння було доповнено 20 ракетами AGM-69 SRAM. У 1981—1990 роках за програмою OAS у всіх літаків модернізували радіоелектронні системи, було встановлено новий прицільно-навігаційний комплекс AN\ASQ-176. У 1984—1990 роках 96 бомбардувальників B-52H були обладнані як носіїв 12 крилатих ракет AGM-86B на підкрильних пілонах, протягом 1988—1993 озброєння цих літаків було посилене 8 ракетами AGM-86B на внутрішньофюзеляжній пусковій установці. На початку 90-х років на озброєння літаків надійшли ракети AGM-129А (всього 12+8 ракет). 1996 року існував проект переоснащення літаків чотирма англійськими двигунами Rolls-Royce RB211 534Е-4 з тягою по 19400 кгс, однак пропозицію реалізовано не було. 2007 року літаки оснастили підвісним контейнером тепловізійної системи переднього огляду та лазерного наведення Lightening.
Це єдина модифікація B-52, що залишається на озброєнні ПС США.
Всього було побудовано 744 бомбардувальники B-52. Останній B-52H з серійним номером 61-0040 покинув стіни заводу 26 жовтня 1962 року.
Озброєння Редагувати
| Набори озброєнь B-52H | ||
| Ядерне | Звичайне | Високоточне |
|---|---|---|
| 20 ALCM (12 зовні) | 51 CBU-52 (27 всередині, 18 зовні) | 18 JDAM (12 зовні) |
| 12 SRAM (зовні) | 51 CBU-58 (27 всередині, 18 зовні) | 30 WCMD (16 зовні) |
| 12 ACM (зовні) | 51 CBU-71 (27 всередині, 18 зовні) | 8 AGM-84 |
| 2 B53 (всередині) | 30 CBU 87 (6 всередині, 18 зовні) | 20 AGM-86C CALCM |
| 8 B61 Mod11 (300 кТ) (всередині) | 30 CBU 89 (6 всередині, 18 зовні) | 8 AGM-142 Popeye (3 зовні) |
| 8 B83 (1,2 МТ) (всередині) | 30 CBU 97 (6 всередині, 18 зовні) | 18 AGM-154 JSOW (12 зовні) |
| 51 M117 (340 кг) | 12 AGM-158 JASSM (зовні) | |
| 18 MK20 (зовні) | ||
| 51 MK36 | ||
| 8 MK41 | ||
| 12 MK52 | ||
| 8 MK55 | ||
| 8 MK56 | ||
| 51 MK59 | ||
| 8 MK60 (CAPTOR) | ||
| 51 Mk62 | ||
| 8 Mk64 | ||
| 8 Mk65 | ||
| 51 Mk82 (227 кг) | ||
| 18 Mk84 (907 кг) (зовні) |
- Усі B-52 обладнані інфрачервоною та високочутливою телевізійними системами в нижній носовій частині. Ці системи підвищують бойові можливості літака та забезпечують політ на малій висоті.
Порівняльна таблиця характеристик різних модифікацій Редагувати
| ТТХ B-52 різних модифікацій | |||||||||
| Характеристика | YB-52 | B-52A | B-52B | B-52C | B-52D | B-52E | B-52F | B-52G | B-52H |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Технічні характеристики | |||||||||
| Екіпаж | 5 | 6 | 6 (з 1994 — 5) | ||||||
| Довжина, м | 46,53 | 47,73 | 48,03 | 49,05 | |||||
| Розмах крил, м | 56,39 | ||||||||
| Висота, м | 14,72 | 12,40 | |||||||
| Площа крила, м ² | 371,6 | ||||||||
| Маса порожнього, кг | н/д | 74426 | н/д | 69750 | 76405 | 83250 | |||
| Нормальна злітна маса, кг | н/д | 123377 | н/д | 182000 | 137272 | 120000 | |||
| Максимальна злітна маса, кг | 176900 | 190500 | 204100 | 221400 | |||||
| Запас палива, л | 147100 | 142145 | 157285 | 181815 | |||||
| Двигун | 8× J57-P-3 | 8× J57-P-9W | 8× J57-P-19W | 8× J57-P-43WA | 8× TF33-P-3 | ||||
| Тяга, кН | 8× 38,7 | 8× 44,1 | 8× 46,7 (53,8) | 8× 49,8 (61,2) | 8× 75,6 | ||||
| Льотні характеристики | |||||||||
| Максимальна швидкість, км/год | 980 | н/д | 1014 | н/д | 1010 | н/д | 1050 | 1024 | 1010 |
| Практична дальність, км | 11380 | 11525 | 12250 | 12305 | 12400 | 14030 | 16715 | ||
| Бойовий радіус, км | н/д | 5780 | н/д | 5875 | 6600 | 7210 | |||
| Практична стеля, м | н/д | 14417 | н/д | 15200 | 14326 | 16765 | |||
| Озброєння | |||||||||
| Оборона | немає | 4 × 12,7 мм | 4 × 12,7 мм M3 | 1 × 20 мм M61 (до 1994 р.) | |||||
| Бойове навантаження | немає | н/д | 19504 | н/д | 31750 | н/д | 19504 | 22680 | 27200 |
Аварії Редагувати
- 17 січня 1966 року B-52 зіштовхнувся над Іспанією з літаком-заправником KC-135. Загинуло 7 осіб. На борту літака знаходилося 4 термоядерні авіабомби; три з них були знайдені одразу ж, одна — після двомісячних пошуків. Див. Авіакатастрофа над Паломаресом 17 січня 1966.
- 21 січня 1968 року вилетів з авіабази в місті Платтсбург (штат Нью-Йорк) літак B-52 в 21:40 за центральноєвропейським часом врізався в крижаний покрив затоки Північна Зірка (Ґренландія) в п'ятнадцяти кілометрах від авіабази ПС США Туле. На борту літака знаходилося 4 термоядерні авіабомби. За деякими відомостями, 1 бомба загублена. Див. Авіакатастрофа над базою Туле.
- 24 червня 1994 року на авіабазі Фейрчайлд розбився B-52, всі 4 члени екіпажу загинули. Див. Катастрофа B-52 на авіабазі Фейрчайлд 24 червня 1994.
- 22 липня 2008 року в районі острова Гуам розбився бомбардувальник В-52Н, всі 6 членів екіпажу загинули.
Боїнг B-52 «Стратофортресс» в Україні Редагувати
22 вересня 1994 року на полтавський аеродром приземлився B-52Н у складі делегації із трьох літаків для відзначення 51-ї річниці визволення Полтави та 50-річчя човникових рейсів американських бомбардувальників, що увійшли в історію як Операція «Френтік».
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Від англ. stratosphere — стратосфера та fortress — фортеця
Індекс B (bomber) у старій та чинній системах позначення авіації та ракет означає «бомбардувальник».
- Loftin, LK, Jr. Quest for performance: The evolution of modern aircraft. NASA SP-468. [1] [ 13 червня 2006 у Wayback Machine.] Access date: 22 April 2006
- ↑ B-52 STRATOFORTRESS. Архів оригіналу за 16 липень 2012. Процитовано 16 липень 2012.
- ↑ Ільїн В. Є., Левін М. А. Бомбардувальники.-М.: Вікторія, АСТ.1996.-272 с. Том 1. Стор. 68 ISBN 5-89327-004-5
- ↑ . Архів оригіналу за 21 квітень 2010. Процитовано 25 вересень 2012.
- (англійською). Department Of Defense Office Of The Under Secretary Of Defense For Acquisition And Sustainment. 2018. Архів оригіналу за 19 січня 2022.
- The Military Balance 2010. p.-40
- ↑ Mehuron, Tamar A., Assoc. Editor. «2007 USAF Almanac — Equipment.» [ 1 грудень 2007 у Wayback Machine.] AIR FORCE MAGAZINE, Journal of the Air Force Association, Vol. 90, Issue 5, May 2007, p. 62. ISSN 0730-6784.
- Britain and the H-bomb By Lorna Arnold, Katherine Pyne, p.21 [ 10 березня 2012 у Wayback Machine.](англ.)
- . Архів оригіналу за 19 квітня 2010. Процитовано 25 вересня 2012.
- Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 25 вересня 2012.
- . Архів оригіналу за 12 червня 2012. Процитовано 25 вересня 2012.
- . Мілітарний. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
- А. Харук. Бойові літаки XXI століття. с.12.
- ↑ Dylan Malyasov (28 березня 2021). . Defence Blog. Архів оригіналу за 29 березня 2021. Процитовано 29 березня 2021.
- Knaack 1988, p. 230.
- Knaack 1988, p. 241.
- Knaack 1988, p. 247.
- Knaack 1988, p. 258.
- Knaack 1988, p. 262.
- Knaack 1988, p. 269.
- Knaack 1988, p. 280.
- ↑ Dorr 1990, p. 26.
- Willis Air Enthusiast, September/October 2005, p. 70.
- Boyne, Walter J. «The B-52 Story.» [ 22 лютого 2013 у Wayback Machine.] Air University Review, November-December 1982.
- Lake International Air Power Review Spring 2003, p. 119.
- «NASA 'Balls 8': B-52B 'Mothership' Launch Aircraft.» [ 23 квітня 2011 у Wayback Machine.] NASA. Retrieved: 2 October 2007.
- ↑ Lake International Air Power Review Spring 2003, p. 121.
- ↑ Condor 1994, p. 37.
- Lake International Air Power Review Summer 2003, pp. 100—101.
- Hewitt Phillips, W. «Chapter 13: Gust Alleviation.» [ 29 червня 2011 у Wayback Machine.] Journey in Aeronautical Research: A Career at NASA Langley Research Center, Monographs in Aerospace History, Number 12, November 1998, p. 132. Washington, D.C: NASA Historical Office.
- Boyne 2001, p. 221.
- «A roaring farewell at Wurtsmith air base.» [ 2 листопада 2012 у Wayback Machine.] Chicago Tribune, 4 December 1992.
- Dorr 1990, p. 27.
- «Spain, U.S. Agree to Radioactivity Cleanup 40 Years After Atomic Accident.» [ 21 жовтень 2012 у Wayback Machine.] Fox News, 8 October 2006. Retrieved: 23 September 2007.
- ↑ Knaack 1988, p. 279.
- «Butterknife V Thule Route.» [ 26 березня 2009 у Wayback Machine.] nukestrat.com. Retrieved: 13 November 2009.
- Christensen, Svend Aage. «The Marshal's Baton.» [ 2009-08-07 у Wayback Machine.] Danish Institute for International Studies, DIIS Report 2009:18. Retrieved: 9 March 2010.
- Schaefer, David. «Pilot In Fatal B-52 Crash May Have Violated Rules: Dicks Cites Signs Of 'Acrobatic' Flying.» [ 28 вересня 2012 у Wayback Machine.] Seattle Times, 28 June 1994.
- «U.S. B-52 bomber with 6 crew members crashes off Guam.» [ 30 липня 2008 у Wayback Machine.] CBC News, 21 July 2008.
- В небесах ми літали одних. Українська Правда. 23 вересня 1994 (з архіву Полторацького Є. В.)
Посилання Редагувати
- B-52 на Globalsecurity.org [ 14 травня 2011 у Wayback Machine.]
- 48°24′17″ пн. ш. 101°19′16″ зх. д. / 48.4049583° пн. ш. 101.3212028° зх. д. — B-52 на АБ Майнот (Minot), стоянка чергової ланки.
- Фотографії B-52 на Airliners.net [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
Література Редагувати
- Подольний Є. Крепость в стратосфере. — М. : Крылья Родины, 1995. — Вып. 1. — С. 14-17. — 0130-2701. (рос.)
- Подольний Є. Крепость в стратосфере. — М. : Крылья Родины, 1995. — Вып. 2. — С. 14-17. — 0130-2701. (рос.)
- Харук, А. (2017). Бойові літаки XXI століття. Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля». с. 400. ISBN 978-617-12-3864-0.