Abarth (Абарт) — з 1949 року італійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Турин. У 1971 році компанію купує фірма Fiat. Сьогодні компанія займається тюнингом автомобілів.
| Abarth & C. S.p.A. | |
|---|---|
| | |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Форма власності | S.p.A. |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1971 - компанію купує фірма Fiat |
| Засновано | 31 березня 1949 |
| Засновник(и) | Карло Альберто Абарт |
| Штаб-квартира | Турин, Італія |
| Територія діяльності | Європа, Близький Схід та Африка |
| Ключові особи | Альфредо Альтавілла Паоло Гагліардо |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Власник(и) | FCA Italy S.p.A. |
| Холдингова компанія | Fiat Chrysler Automobiles |
| www.abarth.it | |
| Abarth у Вікісховищі |
Карло Альберто Абарт Редагувати
Карло Альберто Абарт народився 15 листопада 1908 року у Відні, Австрія, під знаком скорпіона, який згодом став логотипом компанії. Його інженерний талант проявився дуже рано, і вже в 16 років Карл спільно з Деганом (керівником підприємства Carrozzeria Castagna) в Італії розробляв ходові частини для велосипедів і мотоциклів. У 19 років Карл повертається до Австрії для роботи з Motor Thun Motorcycles з підготовки гоночних мотоциклів, і з часом займає позицію тест-пілота. Коли попередній випробувач не вийшов через хворобу, Карлу була надана можливість проїхати замість нього. На превелике незадоволення «заводських» тест-пілотів новоспечений гонщик двічі поспіль протягом тесту поставив рекорд за часом заїзду, а на наступний день йому замінили мотоцикл, з яким сталася механічна поломка прямо посеред заїзду. Карл з огидою покинув Thun, підозрюючи саботаж.
Зазнавши одного разу смак гонок, Карл придбав уживаний британський мотоцикл, який він розбирав і збирав по частинах, старанно зменшуючи його вагу і раз за разом вносячи поліпшення в конструкцію. Його перша перемога в гонці в Зальцбурзі 29 липня 1928 року була неймовірною, враховуючи, що він вступив в змагання без будь-якої підтримки з боку заводу або допомоги окремих механіків.
Роком пізніше Карл Абарт зібрав з нуля свій перший мотоцикл, давши йому своє ім'я, і до 25 років став п'ятикратним європейським чемпіоном.
Після серйозної аварії в Лінці, Австрія, Карл залишив індивідуальні заїзди на мотоциклах. Проте, в 1933 році його змагальний дух надихнув його зібрати мотоцикл з коляскою, на якому він проїхав свою знамениту 1300-кілометрову гонку з Відня в Остенд з Східним Експресом. Незважаючи на те, що через електричну поломку Карл на 15 хвилин запізнився до фінішу, через два тижні він зробив наступну спробу, яка привела його до перемоги з відривом від експреса в 20 хвилин.
Друга, більш серйозна аварія, трапилася в 1939 році на трасі в Югославії і прикувала його до лікарняного ліжка на рік, що призвело Карла до остаточної відмови від гонок. Під час війни він працював в Югославії, на Люблянській фабриці Ігназа Вока, експериментуючи з роботою двигунів внутрішнього згоряння на гасі, що було актуально в зв'язку з дефіцитом палива в той час.
Після війни Абарт повернувся в Італію і змінив ім'я на більш звучне — Карло. Він відновив свої колишні зв'язки з родиною Porsche і став офіційним представником студії дизайну Porsche в Італії. Абарт налагодив контакт з легендарним гонщиком Таціо Нуволарі, який, в свою чергу, знав П'єро Дусіо, підприємця, президента ФК «Ювентус» і за сумісництвом фінансового інвестора компанії Cisitalia, яка досягла значних успіхів з гоночної моделлю Cisitalia D46.
Дусіо довірив Абарту і Рудольфу Грушці, колишньому інженеру Porsche, зібрати революційний одномісний Cisitalia 360 на основі розробок Фердинанда Порше. Тим часом, сам пан Порше знаходився в ув'язненні у Франції, його звинуватили у співпраці з нацистами. Його дочка, Феррі Порше, внесла за нього заставу з грошей, які становили його частку в проекті Cisitalia.
Складність машини перевищила бюджети Дусіо, і в 1949 році проект був закритий. Дусіо переїхав до Аргентини, забравши з собою всі розробки автомобіля.
Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів Редагувати
Карло, не отримавши ніякого прибутку з проекту Cisitalia, зібрав все, що залишилося від компанії, і 31 березня 1949 року заснував Abarth & C. SrL, спільно зі своїм другом з гонок Гвідо Скальяріні. Логотипом компанії став знак, під яким народився Карло — скорпіон. Основним напрямком діяльності компанії було виробництво гоночних і спортивних автомобілів і запчастин до них.
На збережених прототипах від Cisitalia Абарт створив свою власну гоночну команду «Squadra Abarth» з такими відомими вже світу іменами, як Таціо Нуволарі, Бонетті, Кортес і Дуберті. У шістнадцятій Mille Miglia в 1949 році Abarth & C. виступив з чотирма автомобілями. Один з них, за кермом якого був сам Скальяріні, зайняв 2 місце в своєму класі і 5 в загальному заліку. У перший же рік існування компанії модель Abarth 204A Roadster виграла Italian 1100 Championship і взяла титул Formula 2.
10 квітня, перебуваючи за кермом 204A Spyder, Таціо Нуволарі здобув блискучу перемогу в ралійній гонці Палермо, Монте Пеллегріно. Цей заїзд став останнім для нього — стан здоров'я Таціо змусив його раніше терміну піти з п'єдесталу.
У просуванні Abarth в гонках, для створення нового глушника Карло використовував свій досвід роботи з вихлопами мотоциклів, отримавши в результаті покращень варіант з більш м'яким звуком. Незабаром Абарт висунув на ринок цілий ряд нових глушників для різних автомобілів і запустив масштабну рекламну кампанію. Глушники були представлені в чорному матовому кольорі з хромованими деталями і, не дивлячись на свою високу ціну (4500 лір проти 2000 за звичайний комплект), вони користувалися неймовірним успіхом. Абарту довелося найняти ще 40 співробітників, і до 1950 року він продав понад 4500 одиниць. До 1962 року світові продажі досягли 260 000 глушників. Це викликало інтерес декількох великих автомобільних виробників, включаючи Alfa Romeo, Maserati і Ferrari, і в 1952 році Абарт вже постачав вихлопні системи для Ferrari GT.
Співпраця з компанією Fiat Редагувати
З появою Fiat 600 в 1955 році Карло Абарт побачив можливість створення маленької спортивної машини. Подвоївши потужності і переробивши кузов, він отримав модель Fiat-Abarth 750GT Zagato, яка пропонувала цілий ряд опцій для ентузіастів, наприклад, змінену помпу і важіль перемикання передач, вмонтований в кермо. Компанія також випустила трансформаційну коробку, яка містила все необхідне, щоб переробити стандартний Fiat у Abarth. Набори були дорогими, але вони включали в себе все.
У червні 1956 року Абарт вирішив, що перемог в змаганнях було недостатньо, і почав ставити рекорди за кермом Fiat-Abarth 750 з ексклюзивним дизайном від Bertone — 24-годинний, потім 10 000 км, 5 000-мильний, 48-годинний і 72-годинний рекорди. У зв'язку з цим німецький журнал Das Auto Moto Und Sport присвятив обкладинку свого 15-го випуску Abarth 750.
На 24 Mille Miglia в 1957 році в заїзді брали участь 20 машин Abarth, з яких 16 фінішували на 1, 2 і 3 місцях. Успіх Abarth дуже швидко став відомий всьому світу, і в 1958 році Франклін Рузвельт-молодший підписав ексклюзивну угоду на поставку автомобілів в Америку.
У 1958 році з запуском Fiat 500 на основі принципів простої конструкції кузова і низьких витрат виробництва Карло створив легендарний Fiat 500 Abarth. Незважаючи на стандартний кузов, під капотом ховалася неабияка сила і безліч удосконалень. Сім днів і сім ночей новий автомобіль крутив колеса в марафоні, який увійшов в історію — 18,186 км на середній швидкості 108 км/год. 500 Abarth побив 6 міжнародних рекордів, майже по одному на кожен день.
У той же рік Abarth уклав угоду з Fiat. Компанія взяла зобов'язання з винагороди Abarth за кожну перемогу в гонках і встановлені рекорди на модифікованих Abarth-Fiat.
Шістдесяті роки стали «Золотим віком скорпіона». Abarth в побуті став синонімом досконалості і перемоги.
Abarth 850TC став автомобілем, який увійшов до класу «Touring Competition», і до кінця року план на виробництво автомобілів піднявся до 1000 одиниць, що стало першою масштабною метою компанії. Ця модель також була доступна і в модифікованому наборі з деталями і необхідним комплектом інструментів. На трасах 850ТС здобув нелічену кількість перемог, починаючи з найпершої гонки Le Mans в червні 1961 року, потім European Touring Car Challenge в 1965, 1966, і 1967 роках, а також 6 титулів в змаганнях виробників. Після Нюрбургської гонки в 1963 році з величезною кількістю Abarth на призових місцях, враження від перемог було настільки сильним, що на двигуні з'явилася назва німецької траси в честь досягнень автомобіля.
У 1962 році в світовому чемпіонаті Circuito del Garda єдиний сторонній виробник вийшов до старту, залишивши автомобілі Abarth змагатися між собою.
Abarth розширив сферу співпраці на бренд Simca, результатом чого стали моделі Simca 1000 і Simca 1300.
Карло Абарт вірив, що маленький «п'ятисотий» все ще може бути поліпшений, і в 1963 році анонсував випуск Abarth 595 з більш потужним двигуном, новим карбюратором Solex C28 PBJ і вдосконаленою системою подачі палива. У наступному році вийшов Abarth 595SS.
У 1965 році автомобілі Abarth здобули майже 900 перемог, але зміни в компанії значно позначилися на бюджетах автомобілів, ціни на виробництво зросли, що викликало деяке невдоволення офіційних джерел. Проте, Карло Абарт повернувся до рекордів, в цей раз на Fiat-Abarth 1000 Class G і Fiat-Abarth 2000 Class E. Успіх тривав до самого кінця 60-х, на траси виходили нові моделі Fiat-Abarth 1300OT, Fiat-Abarth 1000SP, і Fiat-Abarth 2000 Sport Spyder.
Abarth у складі компанії Fiat Редагувати
До 70-х років в гонках за перемогами компанія остаточно втратила прибуток, і серпень 1971 року відзначився для Abarth злиттям з Fiat. Останнім автомобілем, в створенні якого брав участь сам Карло Абарт, став Autobianchi A112 Abarth, який також успішно виступав в різних змаганнях і залишався у виробництві аж до 1986 року.
Fiat створив підрозділ Abarth, що відповідав за підготовки до ралі, і продовжував займати другі місця в світових чемпіонатах 1973-1975 років, включаючи Португальські Ралі 1974 року, де Abarth зайняли всі три призові місця.
Карло Абарт помер від важкої хвороби в 1979 році під тим же символічним знаком скорпіона, залишивши за собою спадщину в 10 світових рекордів, 133 міжнародних рекорди і більше 10 000 перемог на трасі. Його ім'я продовжує жити і зараз, з відновленням автомобільного ряду Abarth & C SpA з 2007 року в Fiat. Одна з найбільш популярних нових моделей на сьогоднішній день представлена як Abarth Grande Punto.
Результати в автоспорті Редагувати
| Рік | Гонка | Автомобіль | Водій 1 | Водій 2 |
|---|---|---|---|---|
| 1962 | Coppa Maifredi | Fiat-Abarth 1000 | Італія Людовіко Скарфіотті | |
| Großer Preis von Berlin | Fiat-Abarth 1000 | Швейцарія Роберт Дженні | ||
| Coppa Cittá di Enna | Fiat-Abarth 1000 | Італія Марсіліо Пасотті | Італія Джанкарло Скотті | |
| 500-km-Rennen am Nürburgring | Fiat-Abarth 1000 Bialbero | Еберхард Махле | ||
| 1963 | 3-Stunden-Rennen von Sebring | Fiat-Abarth 1000 | Ханс Херрманн | |
| Coppa Maifredi | Fiat-Abarth 1000 | Італія Марсіліо Пасотті | Італія Бенедикт Гваріні | |
| 3-Stunden-Rennen von Monza | Fiat-Abarth 1000 | Італія Марсіліо Пасотті | ||
| Coppa Cittá di Enna | Fiat-Abarth 1000 | Італія Марсіліо Пасотті | ||
| 500-km-Rennen am Nürburgring | Fiat-Abarth 850 | Ханс Херрманн | Бельгія Тедді Пілетт | |
| Coppa Inter-Europa 1964 | Abarth-Simca 1300 Bialbero | Швейцарія Томмі Спайчігер | ||
| 1964 | Großer Preis von Monza | Abarth-Simca 1300 Bialbero | Італія Франко Патріа | |
| Coppa Cittá di Enna | Abarth-Simca 2000 GT | Ханс Херрманн | ||
| 500-km-Rennen am Nürburgring | Abarth-Simca 1300 Bialbero | Ханс Херрманн | Клаус Штейнмец | |
| 1965 | Coppa Bologna | Abarth-Simca 1300 Bialbero | Італія Герберт Демец | |
| Coppa Inter-Europa 1965 | Abarth-Simca 1300 Bialbero | Клаус Штейнмец | ||
| Corsa della Mendola | Abarth-Simca 2000 GT | Італія Герберт Демец | ||
| 1966 | 500-km-Rennen am Nürburgring | Abarth 1300 GT | Ернст Фертмайр | |
| 1967 | Großer Preis von Hockenheim | Abarth 1300 GT | Нідерланди Тойне Геземанс |
Результати Intercontinental Rally Challenge Редагувати
| Рік | Автомобіль | Водій | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | DC | Очки | MC | Очки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 2007 | Fiat Grande Punto Abarth S2000 | Андре Наварра | KEN 1 | TUR 2 | BEL 3 | RUS 4 | POR Ret | CZE 7 | ITA 10 | SWI Ret | CHI | 3 | 32 | 2 | 90 | |||
| Умберто Скандола | KEN Ret | TUR | BEL 5 | RUS | POR | CZE | ITA 4 | SWI 3 | CHI | 6 | 15 | |||||||
| Антон Ален | KEN | TUR 4 | BEL | RUS 1 | POR | CZE Ret | ITA | SWI | CHI | 7 | 15 | |||||||
| Джандоменіко Бассо | KEN | TUR | BEL | RUS | POR 1 | CZE | ITA 2 | SWI | CHI | 5 | 18 | |||||||
| 2008 | Fiat Grande Punto Abarth S2000 | Джандоменіко Бассо | TUR Ret | POR 4 | BEL 6 | RUS 3 | POR 2 | CZE Ret | ESP 1 | ITA 1 | SWI 5 | CHI | 3 | 32 | 2 | 74 | ||
| Антон Ален | TUR 3 | POR Ret | BEL 11 | RUS 2 | POR | CZE Ret | ESP 6 | ITA 8 | SWI 6 | CHI | 5 | 21 | ||||||
| Умберто Скандола | TUR | POR | BEL | RUS | POR 7 | CZE | ESP | ITA Ret | SWI Ret | CHI | 28 | 2 | ||||||
| Ренато Травалья | TUR | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP | ITA 4 | SWI | CHI | 6* | 19* | ||||||
| Алессіо Піссі | TUR | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP | ITA 13 | SWI | CHI | — ! 0 | |||||||
| Андре Наварра | TUR | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP | ITA Ret | SWI | CHI | — ! 0 | |||||||
| 2009 | Fiat Grande Punto Abarth S2000 | Джандоменіко Бассо | MON 5 | BRA 3 | KEN | POR Ret | BEL 8 | RUS 3 | POR 1 | CZE Ret | ESP 8 | ITA | SCO | 5 | 28 | 4 | 43 | |
| Антон Ален | MON Ret | BRA Ret | KEN | POR 14 | BEL | RUS 7 | POR | CZE | ESP | ITA | SCO | 34 | 3 | |||||
| Лука Россетті | MON Ret | BRA | KEN | POR | BEL | RUS | POR Ret | CZE 10 | ESP | ITA 2 | SCO | 10 | 8 | |||||
| Бернд Казьє | MON | BRA | KEN | POR | BEL 14 | RUS | POR | CZE | ESP | ITA | SCO | — ! 0 | ||||||
| Мігель Фустер | MON | BRA | KEN | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP Ret | ITA | SCO | — ! 0 | ||||||
| Умберто Скандола | MON | BRA | KEN | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP | ITA 11 | SCO | — ! 0 | ||||||
| Франсуа Дюваль | MON | BRA | KEN | POR | BEL | RUS | POR | CZE | ESP | ITA Ret | SCO | — ! 0 | ||||||
| 2010 | Fiat Grande Punto Abarth S2000 | Лука Россетті | MON | BRA | ARG | CAN | ITA | BEL | AZO | MAD | CZE | ITA 5 | SCO | CYP | 22 | 4 | 6 | 6 |
| Джандоменіко Бассо | MON | BRA | ARG | CAN | ITA | BEL | AZO | MAD | CZE | ITA 7 | SCO | CYP | 36 | 2 |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Abarth |
Список автомобілів Abarth Редагувати
Сучасні моделі Редагувати
Колишні моделі, виготовлені компанією Редагувати
- Fiat-Abarth 500
- Fiat-Abarth 750
- Fiat-Abarth 1000TC (на базі Fiat 600)
- Fiat-Abarth 850TC
- Abarth 1100 Scorpione Spider (Boano)
- Abarth 1500 Biposto
- Abarth-Simca 2000 — купе
- Abarth 204A Berlinetta
- Abarth 205A Berlinetta
- Alfa_Romeo_Abarth_2000_Coupe
- Abarth_207A_Spyder
- Abarth 209A Boano Coupe
- Porsche 356B Carrera GTL Abarth
- Abarth Simca 1300 GT
- Fiat-Abarth OT1000
- Fiat-Abarth OT1600
- Fiat-Abarth OT 2000 Competition Coupé
- Fiat-Abarth Zagato 750
- Fiat-Abarth 2200
- Fiat-Abarth Allemano 750 Spider
- Fiat-Abarth 2400
- Fiat Abarth 1000 TCR Berlina
- Autobianchi A112 Abarth
- Fiat-Abarth 595 SS
- Fiat-Abarth 695 SS
- Abarth OT 1300
- Abarth Monomille
- Abarth Grand Prix/Scorpione
- Abarth 3000 Prototipo
- Fiat Ritmo 125/130 TC Abarth
- Fiat Abarth 124 Rally
- Fiat 131 Abarth Rally
- Lancia 037
- Lancia_Abarth_Kappa_Coupe_Turbo
Моделі, що виготовлялися компанією, але не мали логотипу Abarth Редагувати
- Fiat Uno Turbo Mk2 (Abarth)
- Fiat Bravo GT/HGT (Abarth)
- Fiat Bravo Type 198 (Abarth)
- Fiat Stilo (Abarth)
- Fiat Punto (Abarth)
- Fiat Cinquecento Sporting (Abarth)
- Fiat Seicento Sporting (Abarth)
Моделі, що виготовлялися компанією Abarth & C. S.p.A. (2007–) Редагувати
- Abarth 500
- Abarth 500 SS
- Assetto Corsa Rally
- 695 Tributo Ferrari
- Abarth Grande Punto (2007)
- Abarth Grande Punto SS (2007)
- Abarth Punto Evo
- Abarth Punto Supersport (2012–2013)
- Abarth 500C
Моделі, що виготовлялися іншими компаніями, але з участю Abarth Редагувати
- Lancia Delta S4 для Group_B — Допомогли спроектувати двигун, який використовував нагнітач і турбокомпресор
Моделі, що виготовлялися компанією Fiat Corse — N Technology під назвою Abarth Редагувати
- Fiat Punto Abarth (ралійна версія)
- Fiat_Cinquecento_900_Trofeo_kitcar
- Fiat Cinquecento Sporting 1.1 Rally car
- Fiat Seicento Sporting 1.1 Rally car
Галерея Редагувати
Джерела Редагувати
- Greggio, Luciano: Abarth — Ein Genie und seine Autos, HEEL Verlag Königswinter 2003, ISBN 3-89880-203-5.
- David Hodges: Rennwagen von A bis Z nach 1945, Stuttgart (Motorbuch Verlag) 1994, ISBN 3-613-01477-7.
- Juliane Zielonka: Die Renaissance der Marke Abarth. Retro-Branding als zukunftsweisendes Positionierungsmerkmal in der strategischen MarKENführung. Verlag Dr. Müller, SaarbrücKEN 2010. ISBN 978-3-639-22532-7
- The Complete Encyclopedia of Motorcars 1885 to the Present. 3. Auflage. George Rainbird, 1982, ISBN 0-85223-234-9, S. 23.
- Wise, David Burgress (2000). The New Illustrated Encyclopedia of Automobiles. Chartwell Books. ISBN 0-7858-1106-0.
- Georgano, N. (2000). Beaulieu Encyclopedia of the Automobile. London: HMSO. ISBN 1-57958-293-1.