www.wikidata.uk-ua.nina.az

14 та гвардійська загальновійськова армія 14 та гвардійська армія рос 14 я гвардейская армия польова армія Червоної Армі

14-та гвардійська загальновійськова армія

14-та гвардійська армія (рос. 14-я гвардейская армия) — польова армія Червоної Армії, Радянських Сухопутних військ і Сухопутних військ Росії, діяла з 1956 по 1995 рік. За даними джерел в 14-й армії, більшість її військ походила з Придністровської Молдавської Радянської Соціалістичної Республіки, з цього регіону — 51 % офіцерів і 79 % призовників.

14-та гвардійська загальновійськова армія
Роль озброєний захист Вітчизни→
врегулювання Придністровського конфлікту
У складі Одеський військовий округ
Московський військовий округ
Гарнізон/Штаб Кишинів (1956–1984)
Тирасполь (1984–1995)
Війни/битви Німецько-радянська війна
Окупація Чехословаччини
Придністровський конфлікт
Нагороди
Розформовано 1995
Командування
Визначні
командувачі		 Олександр Лебедь

Історія Редагувати

Друга світова війна та післявоєнний період Редагувати

14-та армія була створена 25 листопада 1956 року з 10-го гвардійського Будапештського стрілецького корпусу Одеського військового округу в Кишиневі . Стрілецький корпус брав участь у Дніпровсько-Карпатській операції у складі 5-ї ударної армії та в Будапештській операції у складі 46-ї армії. Після війни частини армії, такі як 33-тя гвардійська мотострілецька дивізія, перебували в Румунській Народній Республіці, поки вони не були виведені між 1958 і 1960 роками. 3 листопада 1967 року за наказом Маршала Радянського Союзу Родіона Маліновського армія була перейменована на 14-ту гвардійську загальновійськову армію. У серпні 1968 року одна з дивізій армії, 48-а мотострілецька дивізія, брала участь у вторгненні радянських військ до Чехословаччини (відомому як операція „Дунай“), приєднавшись до Центральної групи військ. 28 жовтня 1974 року Президією Верховної Ради Радянського Союзу армія була нагороджена орденом Червоного Прапора. Вона почала вербувати придністровську молодь на військову службу на початку 1970-х років, яка згодом стала основною етнічною більшістю армії. На початку 1980-х років штаб-квартира була перенесена до Тирасполя, столиці Радянського Придністров'я. 1 квітня 1992 року президент Росії Борис Єльцин наказав перевести 14-ту гвардійську загальновійськову армію під юрисдикцію російської армії.

Участь у Придністровській війні Редагувати

На початку Придністровського конфлікту в березні 1992 року російський уряд прийняв офіційну політику нейтралітету. Незважаючи на це, більшість особового складу 14-ї гвардійської армії прихильно ставилися до створення ПМР і тому приєдналися до придністровських підрозділів і брали участь у боях у складі Збройних сил Придністров'я. Навіть її командувач, генерал Г. І. Яковлєв, перейшов на бік Придністров'я. Згодом він брав участь у заснуванні республіки та став кар'єрним політиком. Після того, як 3 грудня 1991 року він обійняв посаду голови Департаменту оборони ПМР, Євген Шапошников (на той час головнокомандувач Збройними силами СНД) негайно і назавжди звільнив його з російської військової служби. Чисельність російського особового складу армії, розташованої в Республіці Молдова, становила близько 14 000 солдатів (строковиків та офіцерів), яких підтримували 9 000 придністровських ополченців, які були озброєні та підготовлені 14-тою гвардійською армією. 23 червня генерал-майор Олександр Лебедь прибув до штабу 14-ї армії в столиці Придністров'я за наказом Сухопутних військ Росії для огляду армії та евакуації зі складу логістичного центру. 

Близько двох тижнів потому, рано вранці 3 липня, Лебедь віддав наказ нанести масований артилерійський удар з лівого берега Дністра по молдовському контингенту в Гербовецькому лісі (поблизу Бендер). Це вважалося кульмінацією конфлікту, що в кінцевому підсумку призвело до завершення військової фази конфлікту та початку тристоронніх переговорів між Росією, Придністров'ям та Молдовою.

Розформування Редагувати

Після війни чисельність особового складу частини була різко скорочена, а підпорядковані підрозділи були розподілені між Збройними Силами України та Збройними Силами Росії. Військові частини, що залишилися, були переформовані в Оперативну групу російських військ Московського військового округу в Молдові в квітні-червні 1995 року. Це було зроблено за розпорядженням Генштабу ЗС РФ. Збройні сили Молдови та уряд Придністров'я загалом визнають, що присутність 14-тої армії сприяла встановленню молдовського контролю в цьому регіоні. Багато ветеранів колишньої російської 14-тої армії отримали житло для проживання в Тирасполі та його околицях. 

Структура Редагувати

1960—1989 рр. Редагувати

Коли в 1960 році армії виповнилося чотири роки, до неї були виділені такі підрозділи:

У 1964 році 88-ма мотострілецька дивізія стала 180-тою мотострілецькою дивізією, а 118-та мотострілецька дивізія була перейменована на 48-му мотострілецьку дивізію .

1988 рік Редагувати

Джерело: Мішель Холм, 14-а гвардійська загальновійськова армія.

1990—1992 рр. Редагувати

Станом на 19 листопада 1990 року до складу 14-ї гвардійської армії входили такі підрозділи:

  • Штаб армії (Тирасполь)
  • 173-тя ракетна бригада (Бендери)
  • 189-та гвардійська ракетна бригада (Бельці):
  • 156-та зенітно-ракетна бригада (Унгени)
  • 865-й командний пункт протиповітряної оборони
  • 4-й артилерійський полк (Унгени)
    • 803-й реактивний артилерійський полк (розформований, у складі 4-ї артилерійської полку)
    • 2335-й розвідувальний артилерійський полк (розформований, у складі 4-ї артилерійської обл.)
  • 714-й окремий розвідувальний артилерійський батальйон (Унгени)
  • 36-та окрема вертолітна ескадрилья (Тиросполь)
  • 321-ша окрема ескадрилья безпілотних розвідувальних систем (Тирасполь)
  • 905-й десантно-штурмовий батальйон (Тирасполь)
  • 194-й понтонний мостовий полк, 115-й окремий інженерно-саперний батальйон (Паркані)
  • 15-й окремий полк зв'язку (Тирасполь)
  • 108-й окремий радіотехнічний полк (Бендери)
  • 130-й батальйон хімічної оборони, 785-й розвідувальний батальйон NBC (Бендери)
  • 58-й радіотехнічний батальйон, 976-й і 2242-й батальйони радіоелектронної боротьби (Бендери)
  • 5381-та база зберігання спорядження (Флорешти) (колишня 86-та гвардійська мотострілецька дивізія)
  • 59-та гвардійська мотострілецька дивізія (Краматорська) в (Тирасполь)
  • 5775-та база зберігання озброєння та техніки (Білгород-Дністровський Одеської області), колишня 180-та мотострілецька дивізія

До 1991 року армія складалася з 59-ї гвардійської мотострілецької дивізії, двох баз зберігання та інших менших частин, а також 1162-го зенітно-ракетного полку, що залишився.

Обладнання Редагувати

На піку свого розвитку армія використовувала 229 танків, 305 одиниць різної бронетехніки, 328 артилерійських знарядь, мінометів і ракетних установок і 74 одиниці авіаційного транспорту.

Транспортні засоби Редагувати

Артилерія Редагувати

Літаки Редагувати

Командувачі армії Редагувати

Генерал-лейтенант Григорій Яшкін виступає перед військами 14-ї армії з нагоди золотого ювілею Молдавської РСР .

14-тою гвардійською армією командували такі генерали:

  • Генерал-лейтенант Іван Афонін (листопад 1956 — травень 1960)
  • Генерал-майор (присвоєно звання генерал-лейтенанта в травні 1961 р.) Григорій Щербак (травень 1960 — травень 1969)
  • Генерал-лейтенант Володимир Мерецков (травень 1969 — листопад 1971)
  • Генерал-майор (присвоєно звання генерал-лейтенанта в листопаді 1972 року) Григорій Яшкін (листопад 1971 — грудень 1975)
  • Генерал-майор (у жовтні 1979 року присвоєно звання генерал-лейтенанта) Володимир Востров (грудень 1975 — липень 1980)
  • Генерал-майор (присвоєно звання генерал-лейтенанта в жовтні 1981) Віктор Єрмаков (липень 1980 — травень 1982)
  • Генерал-лейтенант Борис Ткач (травень 1982 — вересень 1984)
  • Генерал-лейтенант Іван Фуженко (вересень 1984 — лютий 1986)
  • Генерал-майор (присвоєно звання генерал-лейтенанта в жовтні 1987) Анатолій Сергєєв (лютий 1986—1987)
  • Генерал-майор (у лютому 1990 року присвоєно звання генерал-лейтенанта) Геннадій Яковлєв (1987–15 січня 1992)
  • Генерал-майор Юрій Неткачов (15 січня 1992 — 27 червня 1992)
  • Генерал-майор (присвоєно звання генерал-лейтенанта у вересні 1992 року) Олександр Лебедь (27 червня 1992 — 14 червня 1995)

Див. також Редагувати

Посилання Редагувати

  1. Edward Ozhiganov, "The Republic of Moldova: Transdniester and the 14th Army," in "Managing Conflict in the Former Soviet Union: Russian and American Perspectives, « Alexei Arbatov, et al. eds. (Cambridge: MIT Press, 1997), p. 179.
  2. ↑ Michael Holm. . www.ww2.dk. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  3. . Архів оригіналу за 15 жовтня 2007. Процитовано 6 червня 2019. 
  4. . Архів оригіналу за 6 вересня 2021. Процитовано 27 квітня 2022. 
  5. . Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 27 квітня 2022. 
  6. . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 6 червня 2019. 
  7. . Архів оригіналу за 25 березня 2007. Процитовано 6 червня 2019. 
  8. . Архів оригіналу за 9 квітня 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  9. . Архів оригіналу за 9 квітня 2021. Процитовано 27 квітня 2022. 
  10. . Архів оригіналу за 2 вересня 2019. Процитовано 27 квітня 2022. 
  11. ↑ Holm, Michael. . www.ww2.dk. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 27 квітня 2022. 
  12. Dnestriansky, I. (26 квітня 2011). . Art of War. Архів оригіналу за 4 березня 2016. 
  13. Holm, Michael. . www.ww2.dk. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 4 березня 2016. 
  14. Holm, Michael. . www.ww2.dk. Архів оригіналу за 23 лютого 2022. Процитовано 4 березня 2016. 
  15. Holm, Michael. . www.ww2.dk. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 4 березня 2016. 
  16. ↑ V.I. Feskov et al., Вооруженные Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской (часть 1: Сухопутные войска)» by V.I. Feskov, V.I. Golikov, K.A. Kalashnikov and S.A. Slugin, Tomsk 2014, 640 pages. The Armed Forces of the USSR after World War II, from the Red Army to the Soviet (Part 1: Land Forces), 2013, 495.

Література Редагувати

  • Феськов В. И., Калашников К. А., Голиков В. И. Глава 2. Стрелковые и воздушно-десантные войска, укрепленные районы Красной Армии в годы Великой Отечественной войны // Красная Армия в победах и поражениях 1941—1945 гг.. — Томск: Издательство Томского университета, 2003. — 619 с. — ISBN 5-7511-1624-0.
  • Феськов В. И., Голиков В. И., Калашников К. А., Слугин С. А. Вооружённые Силы СССР после Второй мировой войны: от Красной Армии к Советской (часть 1: Сухопутные войска) / под науч. ред. В. И. Голикова. — Томск: Изд-во НТЛ, 2013. — С. 23. — 640 с. — 500 экз. — ISBN 978-5-89503-530-6.
  • Ленский А. Г., Цыбин М. М. Советские сухопутные войска в последний год Союза ССР. Справочник. — СПб.: B&K, 2001. — 294 с. — 500 экз. — ISBN 5-93414-063-9.
  • Чуприн К. В. Вооружённые силы стран СНГ и Балтии: справочник / Под науч. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Современная школа, 2009. — 832 с. — (Арсенал). — 3050 экз. — ISBN 978-985-513-617-1.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
14 ta gvardijska armiya ros 14 ya gvardejskaya armiya polova armiya Chervonoyi Armiyi Radyanskih Suhoputnih vijsk i Suhoputnih vijsk Rosiyi diyala z 1956 po 1995 rik Za danimi dzherel v 14 j armiyi bilshist yiyi vijsk pohodila z Pridnistrovskoyi Moldavskoyi Radyanskoyi Socialistichnoyi Respubliki z cogo regionu 51 oficeriv i 79 prizovnikiv 1 14 ta gvardijska zagalnovijskova armiyaRol ozbroyenij zahist Vitchizni vregulyuvannya Pridnistrovskogo konfliktuU skladi Odeskij vijskovij okrugMoskovskij vijskovij okrugGarnizon Shtab Kishiniv 1956 1984 Tiraspol 1984 1995 Vijni bitvi Nimecko radyanska vijna Okupaciya Chehoslovachchini Pridnistrovskij konfliktNagorodiRozformovano 1995KomanduvannyaViznachnikomanduvachi Oleksandr Lebed Zmist 1 Istoriya 1 1 Druga svitova vijna ta pislyavoyennij period 1 2 Uchast u Pridnistrovskij vijni 1 3 Rozformuvannya 2 Struktura 2 1 1960 1989 rr 2 2 1988 rik 2 3 1990 1992 rr 3 Obladnannya 3 1 Transportni zasobi 3 2 Artileriya 3 3 Litaki 4 Komanduvachi armiyi 5 Div takozh 6 Posilannya 7 LiteraturaIstoriya RedaguvatiDruga svitova vijna ta pislyavoyennij period Redaguvati 14 ta armiya bula stvorena 25 listopada 1956 roku z 10 go gvardijskogo Budapeshtskogo strileckogo korpusu Odeskogo vijskovogo okrugu v Kishinevi 2 3 Strileckij korpus brav uchast u Dniprovsko Karpatskij operaciyi u skladi 5 yi udarnoyi armiyi ta v Budapeshtskij operaciyi u skladi 46 yi armiyi Pislya vijni chastini armiyi taki yak 33 tya gvardijska motostrilecka diviziya perebuvali v Rumunskij Narodnij Respublici poki voni ne buli vivedeni mizh 1958 i 1960 rokami 3 listopada 1967 roku za nakazom Marshala Radyanskogo Soyuzu Rodiona Malinovskogo armiya bula perejmenovana na 14 tu gvardijsku zagalnovijskovu armiyu U serpni 1968 roku odna z divizij armiyi 48 a motostrilecka diviziya brala uchast u vtorgnenni radyanskih vijsk do Chehoslovachchini vidomomu yak operaciya Dunaj priyednavshis do Centralnoyi grupi vijsk 28 zhovtnya 1974 roku Prezidiyeyu Verhovnoyi Radi Radyanskogo Soyuzu armiya bula nagorodzhena ordenom Chervonogo Prapora Vona pochala verbuvati pridnistrovsku molod na vijskovu sluzhbu na pochatku 1970 h rokiv yaka zgodom stala osnovnoyu etnichnoyu bilshistyu armiyi Na pochatku 1980 h rokiv shtab kvartira bula perenesena do Tiraspolya stolici Radyanskogo Pridnistrov ya 1 kvitnya 1992 roku prezident Rosiyi Boris Yelcin nakazav perevesti 14 tu gvardijsku zagalnovijskovu armiyu pid yurisdikciyu rosijskoyi armiyi 4 Uchast u Pridnistrovskij vijni Redaguvati Na pochatku Pridnistrovskogo konfliktu v berezni 1992 roku rosijskij uryad prijnyav oficijnu politiku nejtralitetu Nezvazhayuchi na ce bilshist osobovogo skladu 14 yi gvardijskoyi armiyi prihilno stavilisya do stvorennya PMR i tomu priyednalisya do pridnistrovskih pidrozdiliv i brali uchast u boyah u skladi Zbrojnih sil Pridnistrov ya 5 Navit yiyi komanduvach general G I Yakovlyev perejshov na bik Pridnistrov ya Zgodom vin brav uchast u zasnuvanni respubliki ta stav kar yernim politikom Pislya togo yak 3 grudnya 1991 roku vin obijnyav posadu golovi Departamentu oboroni PMR Yevgen Shaposhnikov na toj chas golovnokomanduvach Zbrojnimi silami SND negajno i nazavzhdi zvilniv jogo z rosijskoyi vijskovoyi sluzhbi 6 Chiselnist rosijskogo osobovogo skladu armiyi roztashovanoyi v Respublici Moldova stanovila blizko 14 000 soldativ strokovikiv ta oficeriv yakih pidtrimuvali 9 000 pridnistrovskih opolchenciv yaki buli ozbroyeni ta pidgotovleni 14 toyu gvardijskoyu armiyeyu 7 8 23 chervnya general major Oleksandr Lebed pribuv do shtabu 14 yi armiyi v stolici Pridnistrov ya za nakazom Suhoputnih vijsk Rosiyi dlya oglyadu armiyi ta evakuaciyi zi skladu logistichnogo centru Blizko dvoh tizhniv potomu rano vranci 3 lipnya Lebed viddav nakaz nanesti masovanij artilerijskij udar z livogo berega Dnistra po moldovskomu kontingentu v Gerboveckomu lisi poblizu Bender Ce vvazhalosya kulminaciyeyu konfliktu sho v kincevomu pidsumku prizvelo do zavershennya vijskovoyi fazi konfliktu ta pochatku tristoronnih peregovoriv mizh Rosiyeyu Pridnistrov yam ta Moldovoyu 9 10 Rozformuvannya Redaguvati Pislya vijni chiselnist osobovogo skladu chastini bula rizko skorochena a pidporyadkovani pidrozdili buli rozpodileni mizh Zbrojnimi Silami Ukrayini ta Zbrojnimi Silami Rosiyi Vijskovi chastini sho zalishilisya buli pereformovani v Operativnu grupu rosijskih vijsk Moskovskogo vijskovogo okrugu v Moldovi v kvitni chervni 1995 roku Ce bulo zrobleno za rozporyadzhennyam Genshtabu ZS RF Zbrojni sili Moldovi ta uryad Pridnistrov ya zagalom viznayut sho prisutnist 14 toyi armiyi spriyala vstanovlennyu moldovskogo kontrolyu v comu regioni Bagato veteraniv kolishnoyi rosijskoyi 14 toyi armiyi otrimali zhitlo dlya prozhivannya v Tiraspoli ta jogo okolicyah Struktura Redaguvati1960 1989 rr Redaguvati Koli v 1960 roci armiyi vipovnilosya chotiri roki do neyi buli vidileni taki pidrozdili 2 59 a gvardijska motostrilecka diviziya Tiraspol 86 a gvardijska motostrilecka diviziya Byelci 88 a motostrilecka diviziya Bilgorod Dnistrovskij 118 a motostrilecka diviziya Bolgrad U 1964 roci 88 ma motostrilecka diviziya stala 180 toyu motostrileckoyu diviziyeyu a 118 ta motostrilecka diviziya bula perejmenovana na 48 mu motostrilecku diviziyu 1988 rik Redaguvati Dzherelo Mishel Holm 14 a gvardijska zagalnovijskova armiya 2 59 ta gvardijska motostrilecka diviziya Tiraspol 86 a gvardijska motostrilecka diviziya m Belci 1 grudnya 1989 roku perevedena u Floreshti Moldavskoyi RSR Yak povidomlyayetsya zahoplena Moldovoyu v lyutomu 1992 roku 11 180 ta motostrilecka diviziya Bilgorod Dnistrovskij na pochatku 1992 roku perejshla do Ukrayini Holm 1990 1992 rr Redaguvati Stanom na 19 listopada 1990 roku do skladu 14 yi gvardijskoyi armiyi vhodili taki pidrozdili 12 Shtab armiyi Tiraspol 173 tya raketna brigada Benderi 13 189 ta gvardijska raketna brigada Belci 14 156 ta zenitno raketna brigada 15 Ungeni 865 j komandnij punkt protipovitryanoyi oboroni 4 j artilerijskij polk Ungeni 803 j reaktivnij artilerijskij polk rozformovanij u skladi 4 yi artilerijskoyi polku 2335 j rozviduvalnij artilerijskij polk rozformovanij u skladi 4 yi artilerijskoyi obl 714 j okremij rozviduvalnij artilerijskij bataljon Ungeni 36 ta okrema vertolitna eskadrilya Tirospol 321 sha okrema eskadrilya bezpilotnih rozviduvalnih sistem Tiraspol 905 j desantno shturmovij bataljon Tiraspol 194 j pontonnij mostovij polk 115 j okremij inzhenerno sapernij bataljon Parkani 15 j okremij polk zv yazku Tiraspol 108 j okremij radiotehnichnij polk Benderi 130 j bataljon himichnoyi oboroni 785 j rozviduvalnij bataljon NBC Benderi 58 j radiotehnichnij bataljon 976 j i 2242 j bataljoni radioelektronnoyi borotbi Benderi 5381 ta baza zberigannya sporyadzhennya Floreshti kolishnya 86 ta gvardijska motostrilecka diviziya 16 59 ta gvardijska motostrilecka diviziya Kramatorska v Tiraspol 5775 ta baza zberigannya ozbroyennya ta tehniki Bilgorod Dnistrovskij Odeskoyi oblasti kolishnya 180 ta motostrilecka diviziya 16 Do 1991 roku armiya skladalasya z 59 yi gvardijskoyi motostrileckoyi diviziyi dvoh baz zberigannya ta inshih menshih chastin a takozh 1162 go zenitno raketnogo polku sho zalishivsya Obladnannya RedaguvatiNa piku svogo rozvitku armiya vikoristovuvala 229 tankiv 305 odinic riznoyi bronetehniki 328 artilerijskih znaryad minometiv i raketnih ustanovok i 74 odinici aviacijnogo transportu Transportni zasobi Redaguvati 117 MT LB 25 R R 145BM 2 RHM Kashalot 3 UR 67 27 9M113 Konkurs 32 S 60 11 22 BTR 60 4 IRM ru Artileriya Redaguvati 36 gaubic D 30 24 2A36 Giacint B 26 BM 27 Uragan 3 PRP 3 3 Klon 1 2 1V19 5 BTR 60 R 145BM Litaki Redaguvati 2 Su 27 3 An 2 1 An 24 2 An 26 4 Yak 52 3 L 39 8 Mi 8 4 Mi 2 2 Mi 24K 2 Mi 24RKomanduvachi armiyi Redaguvati nbsp General lejtenant Grigorij Yashkin vistupaye pered vijskami 14 yi armiyi z nagodi zolotogo yuvileyu Moldavskoyi RSR 14 toyu gvardijskoyu armiyeyu komanduvali taki generali General lejtenant Ivan Afonin listopad 1956 traven 1960 General major prisvoyeno zvannya general lejtenanta v travni 1961 r Grigorij Sherbak traven 1960 traven 1969 General lejtenant Volodimir Mereckov traven 1969 listopad 1971 General major prisvoyeno zvannya general lejtenanta v listopadi 1972 roku Grigorij Yashkin listopad 1971 gruden 1975 General major u zhovtni 1979 roku prisvoyeno zvannya general lejtenanta Volodimir Vostrov gruden 1975 lipen 1980 General major prisvoyeno zvannya general lejtenanta v zhovtni 1981 Viktor Yermakov lipen 1980 traven 1982 General lejtenant Boris Tkach traven 1982 veresen 1984 General lejtenant Ivan Fuzhenko veresen 1984 lyutij 1986 General major prisvoyeno zvannya general lejtenanta v zhovtni 1987 Anatolij Sergyeyev lyutij 1986 1987 General major u lyutomu 1990 roku prisvoyeno zvannya general lejtenanta Gennadij Yakovlyev 1987 15 sichnya 1992 General major Yurij Netkachov 15 sichnya 1992 27 chervnya 1992 General major prisvoyeno zvannya general lejtenanta u veresni 1992 roku Oleksandr Lebed 27 chervnya 1992 14 chervnya 1995 Div takozh RedaguvatiRosijska vijskova prisutnist u Pridnistrov yiPosilannya Redaguvati Edward Ozhiganov The Republic of Moldova Transdniester and the 14th Army in Managing Conflict in the Former Soviet Union Russian and American Perspectives Alexei Arbatov et al eds Cambridge MIT Press 1997 p 179 a b v Michael Holm 14th Guards Red Banner Combined Arms Army www ww2 dk Arhiv originalu za 23 lyutogo 2022 Procitovano 27 kvitnya 2022 Russian troops in Transnistria a threat to the security of the Republic of Moldova Arhiv originalu za 15 zhovtnya 2007 Procitovano 6 chervnya 2019 Ukaz Prezidenta Rossii ot 01 04 1992 320 O perehode pod yurisdikciyu Rossijskoj Federacii voinskih chastej Vooruzhennyh Sil byvshego SSSR nahodyashihsya na territorii Respubliki Moldova Arhiv originalu za 6 veresnya 2021 Procitovano 27 kvitnya 2022 Transnistria relic of a bygone era Arhiv originalu za 2 kvitnya 2016 Procitovano 27 kvitnya 2022 Leader Arhiv originalu za 24 veresnya 2015 Procitovano 6 chervnya 2019 Borderland Europe Transforming Transnistria Arhiv originalu za 25 bereznya 2007 Procitovano 6 chervnya 2019 Analysis of the Transnistrian Conflict Arhiv originalu za 9 kvitnya 2022 Procitovano 27 kvitnya 2022 U S and Russian Policymaking With Respect to the Use of Force chapter 4 Trans Dniestria Arhiv originalu za 9 kvitnya 2021 Procitovano 27 kvitnya 2022 Vozhd v chuzhoj stae Arhiv originalu za 2 veresnya 2019 Procitovano 27 kvitnya 2022 a b Holm Michael 86th Guards Motorised Rifle Division www ww2 dk Arhiv originalu za 23 lyutogo 2022 Procitovano 27 kvitnya 2022 Dnestriansky I 26 kvitnya 2011 The 14th Russian Army in the Transnistria Conflict Art of War Arhiv originalu za 4 bereznya 2016 Holm Michael 173rd Missile Brigade www ww2 dk Arhiv originalu za 23 lyutogo 2022 Procitovano 4 bereznya 2016 Holm Michael 189th Guards Missile Brigade www ww2 dk Arhiv originalu za 23 lyutogo 2022 Procitovano 4 bereznya 2016 Holm Michael 156th Anti Aircraft Missile Brigade www ww2 dk Arhiv originalu za 7 listopada 2020 Procitovano 4 bereznya 2016 a b V I Feskov et al Vooruzhennye Sily SSSR posle Vtoroj mirovoj vojny ot Krasnoj Armii k Sovetskoj chast 1 Suhoputnye vojska by V I Feskov V I Golikov K A Kalashnikov and S A Slugin Tomsk 2014 640 pages The Armed Forces of the USSR after World War II from the Red Army to the Soviet Part 1 Land Forces 2013 495 Literatura RedaguvatiFeskov V I Kalashnikov K A Golikov V I Glava 2 Strelkovye i vozdushno desantnye vojska ukreplennye rajony Krasnoj Armii v gody Velikoj Otechestvennoj vojny Krasnaya Armiya v pobedah i porazheniyah 1941 1945 gg Tomsk Izdatelstvo Tomskogo universiteta 2003 619 s ISBN 5 7511 1624 0 Feskov V I Golikov V I Kalashnikov K A Slugin S A Vooruzhyonnye Sily SSSR posle Vtoroj mirovoj vojny ot Krasnoj Armii k Sovetskoj chast 1 Suhoputnye vojska pod nauch red V I Golikova Tomsk Izd vo NTL 2013 S 23 640 s 500 ekz ISBN 978 5 89503 530 6 Lenskij A G Cybin M M Sovetskie suhoputnye vojska v poslednij god Soyuza SSR Spravochnik SPb B amp K 2001 294 s 500 ekz ISBN 5 93414 063 9 Chuprin K V Vooruzhyonnye sily stran SNG i Baltii spravochnik Pod nauch red A E Tarasa Mn Sovremennaya shkola 2009 832 s Arsenal 3050 ekz ISBN 978 985 513 617 1 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title 14 ta gvardijska zagalnovijskova armiya amp oldid 38067085