Ґі́фу (яп. 岐阜市, ぎふし, МФА: [giɸu̥ ɕi]) — місто в Японії, в префектурі Ґіфу.
Ґіфу | |
Прапор | |
Країна | Японія |
Острів | Хонсю |
Регіон | Тюбу |
Префектура | Ґіфу |
ISO 3166-2 | 21201-6 |
Площа | 202,89 км² (1 квітня 2009) |
Населення | 412 829 осіб (1 липня 2011) |
Густота | 2034.7 осіб / км² |
city.gifu.lg.jp(яп.) | |
Ґіфу у Вікісховищі |
Короткі відомості Редагувати
Розташоване в південно-західній частині префектури, на березі річки Наґара. Входить до списку центральних міст державного Японії. Адміністративний центр префектури. Виникло як середньовічне поселення біля гірського замку Ґіфу, резиденції самурайських полководців Сайто Досана і Оди Нобунаґи. В ранньому новому часі було постоялим містечком на Середгірському шляху. Отримало статус міста 1889 року. Основою економіки є харчова промисловість, текстильна промисловість, комерція, туризм. Традиційне ремесло — виготовлення японського паперу та пов'язаним з них виробів: японських парасольок, віял та ліхтарів. В місті щорічно проводиться фестиваль традиційної рибалки з використанням бакланів. Станом на 1 квітня 2009 площа міста становила 202,89 км². Станом на 1 липня 2011 населення міста становило 412 829 осіб.
Економіка Редагувати
Історично в Ґіфу була розвинута текстильна промисловість, однак останнім часом значимість цієї галузі в економіці міста зменшилась.
Зараз в місті працюють підприємства харчової, машинобудівних галузей, виробництво будівельних матеріалів і інші. З великих компаній,наявних в місті промислових баз можна виділити Toyota і Sumitomo Osaka Cement.
Етимологія Редагувати
До середини 16 століття замок Ґіфу називався Інабая́мою, а призамкове містечко Ґіфу — Іноку́чі. 1567 року самурайський володар Ода Нобунаґа захопив замок і перейменував його разом з містом на «Ґіфу». Нова назва походила з китайської: ієрогліф ґі (岐) був складовою назви палацової гори Цзішань (японською — Ґідзан), звідки легендарний китайський правитель Вень-ван, засновник династії Чжоу, керував Піднебесною; ієрогліф фу (阜) був запозичений з назви міста Цюйфу, батьківщини Конфуція. Ода Нобунаґа планував стати володарем усієї японської Піднебесної, тому перейменував свою резиденцію так, щоб її нова назва більш пасувала його амбіційному задуму.
Географія Редагувати
Ґіфу розташоване на півдні однойменної префектури, на півночі рівнини Міно-Оварі. В північній частині міста переважають ліси і гори, а в південній — житлові масиви. З північного сходу на південний захід Ґіфу перетинає річка Наґара, що несе свої води до затоки Ісе на півдні. Містом протікає також багато інших малих річок. Центральна частина Ґіфу знаходиться у низині іє вразливою до повеней під час тайфунів.
Ґіфу межує на півночі з містом Ямаґата, на сході — з містами Секі та Какаміґахара, на півдні — з містечками Ґінан, Касамацу та містом Хашіма, а на заході — з містами Оґакі, Мідзухо, Мотосу та містечком Кітаґата
Площа міста Ґіфу складає
202,89 км². Найвища точка, пік Додо має висоту 417 м.Клімат Ґіфу вологий субтропічний. Зими теплі, а літа спекотні і задушливі. Середня температура повітря за рік становить 15,5 °C, а кількість опадів — 1915,3 мм. Середня температура взимку становить 4,3 °C, а влітку — 27,5 °C. 16 серпня 2007 року в місті було зафіксовано найвищу температуру повітря, яка склала 39,8 °C.
Історія Редагувати
На території сучасного Ґіфу перші люди з'явилися у пізньому палеоліті, понад 15 тисяч років тому. Вони стали творцями неолітичної культури Джьомон, а з початку 1 тисячоліття по Р. Х. поширили на землях рівнини Міно-Оварі поливне рисівництво.
У 2-й половині 4 століття округа сучасного Ґіфу увійшла до складу молодої японської держави Ямато і місцева знать стала споруджувати погребні кургани на зразок яматоських. У 8 столітті їхні володіння були об'єднані у новій адміністративній одиниці цієї держави — провінції Міно, обов'язком якої було постачання японського паперу до Імператорського двору.
У 13 столітті, після встановлення шьоґунату Муромачі, центральний уряд передав провінцію Міно у володіння роду Токі. Він встановив свою резиденцію на горі Інабаяма, сучасній горі Кінка, у підніжжя якої виникло містечко Інокучі, майбутній Ґіфу. Проте у першій половині 16 століття цей рід був вигнаний силами їхнього васала, Сайто Досана. Новий лідер ґрунтовно взявся за розбудову призамкового містечка — розбудовував дороги, ринки і дабми для захисту від частих повеней.
1567 року амбіційний володар з півдня, Ода Нобунаґа, прогнав з провінції нащадків Сайто. Він захопив Інабаямський замок і перейменував його, разом із призамковим містечком, на Ґіфу. Ода перетворив його на політико-економічний центр своїх обширних володінь, так що тогочасні християнські місіонери, які відвідували місто, порівнювавли його з Вавилоном.
1600 року, в ході війни між коаліціями самурайських володарів Західної і Східної Японії, гірський замок Ґіфу згорів. Через два роки замість нього було збудовано рівнинний замок Кано, центр Кано-хану. Проте містечко Ґіфу перейшло у відомство Оварі-хану — володінь оварійських Токуґава, родичів шьоґунів з Едо. Протягом періоду Едо воно відігравало роль крупного торгівельного осередку Центральної Японії.
Після реставрації прямого Імператорського правління 1868 року і нової адміністративної реформи 1871 року, провінція Міно була перетворена на префектуру Ґіфу. 1889 року містечко Ґіфу, чисельністю у 25750 мешканців і 5150 дворів, отримало статус міста і стало політико-адміністративним центром цієї префектури. Першим міським мером було призначено Кумаґая Маґорокуро.
1889 року Ґіфу постраждало від 8-ми бального землетрусу Міно-Оварі, а у 1945 році, під час Другої світової війни, було знищено на 80% авіацією США.
Символом відродження повоєнного Ґіфу стала відбудова у 1956 році однойменного замку, колишньої резиденції національного героя Оди Нобунаґи. Успішні реформи сприяли зростанню чисельності міста, завдяки чому у 1995 році його було зараховано до центральних міст Японії.
Освіта Редагувати
Міста-побратими Редагувати
Вакаяма підтримує дружні відносини з 6 містами світу та 1 містом Японії.:
В Японії
У світі
Примітки Редагувати
- ↑ Статистика Інституту географії Японії// Сайт Інституту географії Японії. Переглянуто 25 серпня 2011 [1].
- ↑ Статистика префектури Ґіфу // Сайт префектури Ґіфу. Переглянуто 25 серпня 2011 [2].
- [3] [ 20 червня 2008 у Wayback Machine.].
- ↑ Дані сайту міста Ґіфу [4] [ 24 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Дані сайту міста Ґіфу [5][недоступне посилання з серпня 2019].
Джерела та література Редагувати
- (яп.) Ґіфу // Великий словник японських топонімів Кадокава. Префектура Ґіфу (21). — Токіо: Кадокава Сьотен, 1980.
Ґіфу // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
- Коваленко О. . — К.: Дух і Літера, 2013. — 960 с. з іл. ISBN 978-966-378-293-5.
Посилання Редагувати
- Гіфу // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ґіфу
- (яп.) Офіційна сторінка міста Ґіфу [ 30 серпня 2012 у Wayback Machine.]