www.wikidata.uk-ua.nina.az

Марія Ґімбутас Марі я Ґімбу тас лит Birutė Marija Alseikaitė Gimbutienė 23 січня 1921 19210123 Вільнюс Литва 2 лютого 19

Марія Ґімбутас

Марі́я Ґімбу́тас (лит. Birutė Marija Alseikaitė-Gimbutienė; 23 січня 1921(19210123), Вільнюс, Литва — 2 лютого 1994, Санта-Моніка, США) — литовсько-американська вчена, археолог та антрополог, відома своїми Курганною гіпотезою та дослідами, що стосуються культур неоліту й бронзової доби Старої Європи.

Марія Ґімбутас
Marija Gimbutas
Марія Ґімбутас, Вісбаден, 1993
Марія Ґімбутас, Вісбаден, 1993
Народилася 23 січня 1921(1921-01-23)
Вільнюс
Померла 2 лютого 1994(1994-02-02) (73 роки)
Санта-Моніка
Поховання Петрашунський цвинтар
Країна  Литва
 Німеччина
 США
Діяльність антрополог, археолог, дослідниця доісторичної епохи, викладачка університету
Alma mater Каунаський університет, Вільнюський університет
Галузь археологія
Заклад Каліфорнійський університет, Гарвардський університет, Тюбінгенський університет, Університет Вітовта Великого
Посада професор
Вчене звання професор, почесний доктор
Науковий ступінь доктор історичних наук
Членство Академія наук Литви
Батько Альсейка Даніелюса
Мати Альсейкене Вероніка
У шлюбі з Гімбутас Юрґіс
Діти дочки: Зевіле, Данута, Раса
Нагороди
 Марія Ґімбутас у Вікісховищі

Життєпис ред.

Раннє життя ред.

Народилася в сім'ї лікаря, громадського діяча, фольклориста, автора книг з литовської історії та медицини Даніелюса Альсейка (1881—1936) й лікарки-окулістки Вероніки Альсейке у Вільнюсі. Мати була першою литовською жінкою, яка отримала диплом лікаря (окуліста).

  • 1931 — сім'я переїжджає до Каунаса (Вільнюс опинився у складі Польщі).
  • 1939 — після окупації Польщі німцями сім'я повертається до Вільнюса.
  • 1940 — 1941 — окупація Литви Радянською Армією. Марія переховується на хуторі, потім у Каунасі.
  • 1941 — Німецька окупація. Університет відновлює роботу.
  • біля 1943 — одружується з архітектором та діячем литовського книгодруку Юрґісом Гімбутасом.
  • 1943 — народження дочки Данути.
  • 1944 — Радянські війська окуповують Литву. Разом з чоловіком та дочкою емігрує до Австрії, де влаштовується на фабрику у місті Інсбрук, а пізніше з сім'єю переховується на фермі в горах.
  • 1945 — сім'я емігрує до Німеччини, де Юрґіс влаштовується на ферму, а пізніше сім'я переїжджає до міста Тюбінген, де Марія починає працювати в Тюбінгенському університеті.
  • 1949 — емігрує з сім'єю до США.
  • 1947 — народження другої дочки Зевіле.
  • 1954 — народження дочки Раси.
  • 1960 — влітку відвідує Москву і рідний Вільнюс, де мешкають її мати та сестри.
  • 1963 — переїздить до Лос-Анджелеса.

У 1994 році померла в Лос-Анджелесі; 8 травня 1994 р. її прах був перепохований на Пятрашюнському кладовищі в м. Каунасі.

Кар'єра ред.

Курганна гіпотеза ред.

В археології Ґімбутас була новатором, поєднуючи власне археологічні дослідження з глибокими знаннями індоєвропейської лінгвістики. Зробила значний внесок у вивчення найдревнішої історії індоєвропейських народів і, зокрема, слов'ян.

В 1956 році Ґімбутас виступила з курганною гіпотезою, котра здійснила переворот у індоєвропеїстиці. Прабатьківщину індоєвропейців вона шукала в степах Південної Росії та степовій зоні України (ямна культура). Намагалась виявити археологічні свідчення вторгнення степняків-індоєвропейців до Західної Європи («курганізація»). Джозеф Кемпбелл порівняв значення ранніх праць Ґімбутас для індоєвропеїїстики зі значенням розшифровки Розетського каменя для єгиптології.

Стара Європа ред.

У пізніх роботах, особливо в трилогії «Богині і боги Старої Європи» (1974), «Мова Богині» (1989) і «Цивілізація Богині» (1989), Гімбутас, йдучи слідами «Білої Богині» Роберта Грейвса, змалювала матріархальне доіндоєвропейське суспільство Старої Європи — збудоване на мирі, рівності та терпимості до розмаїття сексуальних орієнтацій, уламком якого є мінойська цивілізація. В результаті вторгнення індоєвропейців на зміну «золотій добі» прийшла андрократія — влада чоловіків, побудована на війні та насиллі. Ці судження Гімбутас отримали позитивну оцінку феміністської науки та рухів (зокрема, археології, антропології та історії), а також були оцінені неоязичницькими спільнотами (такими як вікка). Традиційна «чоловіча» наука віднеслася до цих відкриттів прохолодно.

Неоднозначну реакцію викликала інтерпретація Гімбутас у 1989 році тертерійських написів як найдревнішої в світі писемності, котра ніби-то була у вжитку в доіндоєвропейській Європі.

У книзі Кеті Гір «Кносс і пророки модернізму» 2009 року розглядається політичний вплив на археологію в більш загальному плані. На прикладі Кносса на острові Крит, який був представлений як парадигма пацифістського, матріархального і сексуально вільного суспільства, Ґір стверджує, що археологія може легко скотитися до відображення того, що люди хочуть бачити, замість того, щоб навчати людей про незнайоме минуле.

Праці ред.

Меморіальна дошка Марії Гімбутас на її батьківському домі у Вільнюсі

Марія Ґімбутас — автор 23 монографій, в тому числі узагальнюючих досліджень, таких як «Балти» (1963) і «Слов'яни» (1971).

  • (1946) Die Bestattung in Litauen in der vorgeschichtlichen Zeit. Tübingen: H. Laupp.
  • Перевидання(рос.) «Цивилизация Великой Богини: мир Древней Европы». М., РОССПЭН, 2006. (Наук. ред. О. О. Чугай. Рец. Антонова Е. М. Пер. з анг. Неклюдова М. С.) Оригінал видано в 1991 в Сан-Франциско.
  • (1963) «Балти» (The Balts. London: Thames and Hudson, Ancient peoples and places 33. Перевидання(рос.) «Балты: Люди янтарного моря [ 31 березня 2010 у Wayback Machine.]». М.: Центрполиграф, 2004).
  • (1971) «Слов'яни» (The Slavs. London: Thames and Hudson, Ancient peoples and places 74. Перевидання(рос.) «Славяне: Сыны Перуна [ 15 травня 2016 у Wayback Machine.]». М.: Центрполиграф, 2007).
  • (1956) «Передісторія Східної Європи. Частина І. Культури мезоліту, неоліту та бронзової доби в Росії і Балтиці». American School of Prehistoric Research, Harvard University Bulletin No. 20. Cambridge, MA: Peabody Museum.
  • (1957, співавторство з R. Ehrich). COWA Survey and Bibliography, Area — Central Europe. Cambridge: Harvard University.
  • (1958) «Найдавніші символи в литовському народному мистецтві» (Ancient symbolism in Lithuanian folk art. Philadelphia: American Folklore Society, Memoirs of the American Folklore Society 49).
  • (1958). «Дослідження передісторії Східної Прусії та західної Литви» (Rytprusiu ir Vakaru Lietuvos Priesistorines Kulturos Apzvalga. New York: Studia Lituaica I).
  • (1959, співавторство з R. Ehrich). COWA Survey and Bibliography, Area 2 — Scandinavia. Cambridge: Harvard University.
  • (1965) «Культури бронзової доби в Центральній та Східній Європі» (Bronze Age cultures in Central and Eastern Europe. The Hague/London: Mouton).
  • (1974). Obre and Its Place in Old Europe. Sarajevo: Zemalski Museum. Wissenchaftliche Mitteilungen des Bosnisch-Herzogowinischen Landesmuseums, Band 4 Heft A.
  • (1974) «Боги і богині Старої Європи» (The Gods and Goddesses of Old Europe, 7000 to 3500 BC: Myths, Legends and Cult Images. London: Thames and Hudson).
  • (1981). Grotta Scaloria: Resoconto sulle ricerche del 1980 relative agli scavi del 1979. Manfredonia: Amministrazione comunale.
  • (1985). Baltai priešistoriniais laikais: etnogenezė, materialinė kultūra ir mitologija. Vilnius: Mokslas.
  • (1989) «Мова Богині» (The Language of the Goddess: Unearthing the Hidden Symbols of Western Civilization. San Francisco: Harper & Row).
  • (1991) «Цивілізація Богині» (The Civilization of the Goddess: The World of Old Europe. San Francisco: Harper, 1991).
  • (1992). Die Ethnogenese der europäischen Indogermanen. Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft der Universität Innsbruck, Innsbrucker Beiträge zur Sprachwissenschaft, Vorträge und kleinere Schriften 54.
  • (1994). Das Ende Alteuropas. Der Einfall von Steppennomaden aus Südrussland und die Indogermanisierung Mitteleuropas. Innsbruck: Institut für Sprachwissenschaft.
  • (1999, редакція та акладання Miriam Robbins Dexter). The Living Goddesses. Berkeley/Los Angeles: University of California Press.
В іншому мовному розділі є повніша стаття Marija Gimbutas(англ.). Ви можете допомогти, розширивши поточну статтю за допомогою перекладу з англійської.
  • Не перекладайте текст, який видається недостовірним або неякісним. Якщо можливо, перевірте текст за посиланнями, поданими в іншомовній статті.
  • Докладні рекомендації: див. Вікіпедія:Переклад.

Примітки ред.

  1. Marijos Gimbutienės tėvas Danielius Alseika [ 19 січня 2020 у Wayback Machine.] // Regionų kultūrinių iniciatyvų centras (лит.)
  2. Cathy Gere (2009), Knossos and the Prophets of Modernism, University of Chicago Press, pp. 4–16ff.
  3. See also Charlotte Allen, «The Scholars and the Goddess.», The Atlantic Monthly, January 1, 2001.

Джерела ред.

  • Гимбутас М., «Славяне. Сыны Перуна» / Пер. с англ. Ф. С. Капицы. — М.: ЗАО «Центрполиграф», 2003. — 216 с. — (Загадки древних цивилизаций). — ISBN 5-9524-0357-3.(рос.)
  • Мария Гимбутас [Некролог] // Балто-славянские исследования. 1988—1996. — М.: Индрик, 1997. — С.390—391.(англ.)
  • Мерперт Н. Я., Памяти Марии Гимбутас // Российская археология. — 1994. — № 4. — С.251—252.(англ.)

Посилання ред.


Це незавершена стаття про археолога.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Mari ya Gimbu tas lit Birute Marija Alseikaite Gimbutiene 23 sichnya 1921 19210123 Vilnyus Litva 2 lyutogo 1994 Santa Monika SShA litovsko amerikanska vchena arheolog ta antropolog vidoma svoyimi Kurgannoyu gipotezoyu ta doslidami sho stosuyutsya kultur neolitu j bronzovoyi dobi Staroyi Yevropi Mariya GimbutasMarija GimbutasMariya Gimbutas Visbaden 1993 Mariya Gimbutas Visbaden 1993Narodilasya 23 sichnya 1921 1921 01 23 VilnyusPomerla 2 lyutogo 1994 1994 02 02 73 roki Santa MonikaPohovannya Petrashunskij cvintarKrayina Litva Nimechchina SShADiyalnist antropolog arheolog doslidnicya doistorichnoyi epohi vikladachka universitetuAlma mater Kaunaskij universitet Vilnyuskij universitetGaluz arheologiyaZaklad Kalifornijskij universitet Garvardskij universitet Tyubingenskij universitet Universitet Vitovta VelikogoPosada profesorVchene zvannya profesor pochesnij doktorNaukovij stupin doktor istorichnih naukChlenstvo Akademiya nauk LitviBatko Alsejka DanielyusaMati Alsejkene VeronikaU shlyubi z Gimbutas YurgisDiti dochki Zevile Danuta RasaNagorodi Knizhkova premiya Anisfild Vulf 1993 Mariya Gimbutas u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Rannye zhittya 2 Kar yera 3 Kurganna gipoteza 4 Stara Yevropa 5 Praci 6 Primitki 7 Dzherela 8 PosilannyaZhittyepis red Rannye zhittya red Narodilasya v sim yi likarya gromadskogo diyacha folklorista avtora knig z litovskoyi istoriyi ta medicini Danielyusa Alsejka 1881 1936 j likarki okulistki Veroniki Alsejke 1 u Vilnyusi Mati bula pershoyu litovskoyu zhinkoyu yaka otrimala diplom likarya okulista 1931 sim ya pereyizhdzhaye do Kaunasa Vilnyus opinivsya u skladi Polshi 1939 pislya okupaciyi Polshi nimcyami sim ya povertayetsya do Vilnyusa 1940 1941 okupaciya Litvi Radyanskoyu Armiyeyu Mariya perehovuyetsya na hutori potim u Kaunasi 1941 Nimecka okupaciya Universitet vidnovlyuye robotu bilya 1943 odruzhuyetsya z arhitektorom ta diyachem litovskogo knigodruku Yurgisom Gimbutasom 1943 narodzhennya dochki Danuti 1944 Radyanski vijska okupovuyut Litvu Razom z cholovikom ta dochkoyu emigruye do Avstriyi de vlashtovuyetsya na fabriku u misti Insbruk a piznishe z sim yeyu perehovuyetsya na fermi v gorah 1945 sim ya emigruye do Nimechchini de Yurgis vlashtovuyetsya na fermu a piznishe sim ya pereyizhdzhaye do mista Tyubingen de Mariya pochinaye pracyuvati v Tyubingenskomu universiteti 1949 emigruye z sim yeyu do SShA 1947 narodzhennya drugoyi dochki Zevile 1954 narodzhennya dochki Rasi 1960 vlitku vidviduye Moskvu i ridnij Vilnyus de meshkayut yiyi mati ta sestri 1963 pereyizdit do Los Andzhelesa U 1994 roci pomerla v Los Andzhelesi 8 travnya 1994 r yiyi prah buv perepohovanij na Pyatrashyunskomu kladovishi v m Kaunasi Kar yera red 1938 zavershuye navchannya u gimnaziyi i vstupaye do filologichnogo fakultetu Kaunaskogo universitetu Vitovta Velikogo 1939 perevoditsya do Vilnyuskogo universitetu yak folkloristka cherven 1942 zahishaye diplomnu robotu z arheologiyi i zalishayetsya pri Vilnyuskomu universiteti dlya pidgotovki doktorskoyi disertaciyi 1946 zahist doktorskoyi disertaciyi otrimuye doktorkij stupin z arheologiyi Vihodit persha kniga pro tipi slov yanskih pohovan 1947 otrimuye zaproshennya do Garvardskogo universitetu 1956 publikauye robotu Peredistoriya Shidnoyi Yevropi Chastina I Kulturi mezolitu neolitu ta bronzovoyi dobi v Rosiyi i Baltici v yakij proponuye vikoristovuvati klasifikaciyu tipiv kurganiv dlya viznachennya mezh zoni rozselennya slov yan 1958 perevidannya knigi Peredistoriya Shidnoyi Yevropi Takozh vihodit robota Najdavnishi simvoli v litovskomu narodnomu mistectvi 1960 otrimuye premiyu Mizhnarodnogo komitetu zi sprav bizhenciv za cikl lekcij z rannoyi istoriyi slov yan u Kalifornijskomu universiteti 1960 lito mizhnarodnij kongres shodoznavciv u Moskvi 1963 staye profesorom Kalifornijskogo universitetu golova kafedri yevropejskoyi arheologiyi monografiya Kulturi bronzovoyi dobi v Centralnij ta Shidnij Yevropi kerivnicya vsih rozkopok neolitichnih poselen na Balkanah ta v Italiyi 1968 chlen Amerikanskoyi akademiyi nauk 1971 publikaciya knig Slov yani Bogini i bogi Staroyi Yevropi 1981 vidvidannya SRSR Moskvi chitaye cikl lekcij ta Vilnyusa 1989 publikaciya knig Mova Bogini Civilizaciya Bogini cherven 1993 pochesnij doktor Universitetu Vitovta u Kaunasi Avtor kurgannoyi gipotezi div takozh Stara Yevropa yaka visvitlyuye rannyu istoriyu indoyevropejciv osoblivo praslov yan Kurganna gipoteza red Dokladnishe Kurganna gipotezaV arheologiyi Gimbutas bula novatorom poyednuyuchi vlasne arheologichni doslidzhennya z glibokimi znannyami indoyevropejskoyi lingvistiki Zrobila znachnij vnesok u vivchennya najdrevnishoyi istoriyi indoyevropejskih narodiv i zokrema slov yan V 1956 roci Gimbutas vistupila z kurgannoyu gipotezoyu kotra zdijsnila perevorot u indoyevropeyistici Prabatkivshinu indoyevropejciv vona shukala v stepah Pivdennoyi Rosiyi ta stepovij zoni Ukrayini yamna kultura Namagalas viyaviti arheologichni svidchennya vtorgnennya stepnyakiv indoyevropejciv do Zahidnoyi Yevropi kurganizaciya Dzhozef Kempbell porivnyav znachennya rannih prac Gimbutas dlya indoyevropeyiyistiki zi znachennyam rozshifrovki Rozetskogo kamenya dlya yegiptologiyi Stara Yevropa red Dokladnishe Stara YevropaU piznih robotah osoblivo v trilogiyi Bogini i bogi Staroyi Yevropi 1974 Mova Bogini 1989 i Civilizaciya Bogini 1989 Gimbutas jduchi slidami Biloyi Bogini Roberta Grejvsa zmalyuvala matriarhalne doindoyevropejske suspilstvo Staroyi Yevropi zbudovane na miri rivnosti ta terpimosti do rozmayittya seksualnih oriyentacij ulamkom yakogo ye minojska civilizaciya V rezultati vtorgnennya indoyevropejciv na zminu zolotij dobi prijshla androkratiya vlada cholovikiv pobudovana na vijni ta nasilli Ci sudzhennya Gimbutas otrimali pozitivnu ocinku feministskoyi nauki ta ruhiv zokrema arheologiyi antropologiyi ta istoriyi a takozh buli ocineni neoyazichnickimi spilnotami takimi yak vikka Tradicijna cholovicha nauka vidneslasya do cih vidkrittiv proholodno Neodnoznachnu reakciyu viklikala interpretaciya Gimbutas u 1989 roci terterijskih napisiv yak najdrevnishoyi v sviti pisemnosti kotra nibi to bula u vzhitku v doindoyevropejskij Yevropi U knizi Keti Gir Knoss i proroki modernizmu 2009 roku rozglyadayetsya politichnij vpliv na arheologiyu v bilsh zagalnomu plani Na prikladi Knossa na ostrovi Krit yakij buv predstavlenij yak paradigma pacifistskogo matriarhalnogo i seksualno vilnogo suspilstva Gir stverdzhuye sho arheologiya mozhe legko skotitisya do vidobrazhennya togo sho lyudi hochut bachiti zamist togo shob navchati lyudej pro neznajome minule 2 3 Praci red nbsp Memorialna doshka Mariyi Gimbutas na yiyi batkivskomu domi u VilnyusiMariya Gimbutas avtor 23 monografij v tomu chisli uzagalnyuyuchih doslidzhen takih yak Balti 1963 i Slov yani 1971 1946 Die Bestattung in Litauen in der vorgeschichtlichen Zeit Tubingen H Laupp Perevidannya ros Civilizaciya Velikoj Bogini mir Drevnej Evropy M ROSSPEN 2006 Nauk red O O Chugaj Rec Antonova E M Per z ang Neklyudova M S Original vidano v 1991 v San Francisko 1963 Balti The Balts London Thames and Hudson Ancient peoples and places 33 Perevidannya ros Balty Lyudi yantarnogo morya Arhivovano 31 bereznya 2010 u Wayback Machine M Centrpoligraf 2004 1971 Slov yani The Slavs London Thames and Hudson Ancient peoples and places 74 Perevidannya ros Slavyane Syny Peruna Arhivovano 15 travnya 2016 u Wayback Machine M Centrpoligraf 2007 1956 Peredistoriya Shidnoyi Yevropi Chastina I Kulturi mezolitu neolitu ta bronzovoyi dobi v Rosiyi i Baltici American School of Prehistoric Research Harvard University Bulletin No 20 Cambridge MA Peabody Museum 1957 spivavtorstvo z R Ehrich COWA Survey and Bibliography Area Central Europe Cambridge Harvard University 1958 Najdavnishi simvoli v litovskomu narodnomu mistectvi Ancient symbolism in Lithuanian folk art Philadelphia American Folklore Society Memoirs of the American Folklore Society 49 1958 Doslidzhennya peredistoriyi Shidnoyi Prusiyi ta zahidnoyi Litvi Rytprusiu ir Vakaru Lietuvos Priesistorines Kulturos Apzvalga New York Studia Lituaica I 1959 spivavtorstvo z R Ehrich COWA Survey and Bibliography Area 2 Scandinavia Cambridge Harvard University 1965 Kulturi bronzovoyi dobi v Centralnij ta Shidnij Yevropi Bronze Age cultures in Central and Eastern Europe The Hague London Mouton 1974 Obre and Its Place in Old Europe Sarajevo Zemalski Museum Wissenchaftliche Mitteilungen des Bosnisch Herzogowinischen Landesmuseums Band 4 Heft A 1974 Bogi i bogini Staroyi Yevropi The Gods and Goddesses of Old Europe 7000 to 3500 BC Myths Legends and Cult Images London Thames and Hudson 1981 Grotta Scaloria Resoconto sulle ricerche del 1980 relative agli scavi del 1979 Manfredonia Amministrazione comunale 1985 Baltai priesistoriniais laikais etnogeneze materialine kultura ir mitologija Vilnius Mokslas 1989 Mova Bogini The Language of the Goddess Unearthing the Hidden Symbols of Western Civilization San Francisco Harper amp Row 1991 Civilizaciya Bogini The Civilization of the Goddess The World of Old Europe San Francisco Harper 1991 1992 Die Ethnogenese der europaischen Indogermanen Innsbruck Institut fur Sprachwissenschaft der Universitat Innsbruck Innsbrucker Beitrage zur Sprachwissenschaft Vortrage und kleinere Schriften 54 1994 Das Ende Alteuropas Der Einfall von Steppennomaden aus Sudrussland und die Indogermanisierung Mitteleuropas Innsbruck Institut fur Sprachwissenschaft 1999 redakciya ta akladannya Miriam Robbins Dexter The Living Goddesses Berkeley Los Angeles University of California Press V inshomu movnomu rozdili ye povnisha stattya Marija Gimbutas angl Vi mozhete dopomogti rozshirivshi potochnu stattyu za dopomogoyu perekladu z anglijskoyi Ne perekladajte tekst yakij vidayetsya nedostovirnim abo neyakisnim Yaksho mozhlivo perevirte tekst za posilannyami podanimi v inshomovnij statti Dokladni rekomendaciyi div Vikipediya Pereklad Primitki red Marijos Gimbutienes tevas Danielius Alseika Arhivovano 19 sichnya 2020 u Wayback Machine Regionu kulturiniu iniciatyvu centras lit Cathy Gere 2009 Knossos and the Prophets of Modernism University of Chicago Press pp 4 16ff See also Charlotte Allen The Scholars and the Goddess The Atlantic Monthly January 1 2001 Dzherela red Gimbutas M Slavyane Syny Peruna Per s angl F S Kapicy M ZAO Centrpoligraf 2003 216 s Zagadki drevnih civilizacij ISBN 5 9524 0357 3 ros Mariya Gimbutas Nekrolog Balto slavyanskie issledovaniya 1988 1996 M Indrik 1997 S 390 391 angl Merpert N Ya Pamyati Marii Gimbutas Rossijskaya arheologiya 1994 4 S 251 252 angl Posilannya red nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Gimbutas Mariya Belili Productions A documentary on archeologist Marija Gimbutas Arhivovano 16 sichnya 2021 u Wayback Machine angl nbsp Ce nezavershena stattya pro arheologa Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mariya Gimbutas amp oldid 40229466