Гожув-Великопольський

Го́жув-Великопо́льський (пол. Gorzów Wielkopolski, нім. Landsberg an der Warthe) — місто на заході Польщі за 53 км від німецького кордону. Розташоване на річці Варта. Один з двох адміністративних центрів Любуського воєводства. Населення — 125 400 осіб.

Гожув-Великопольський Gorzów Wielkopolski
Герб Прапор
площа Ринок площа Ринок
Основні дані
52°44′ пн. ш. 15°15′ сх. д. / 52.733° пн. ш. 15.250° сх. д. / 52.733; 15.250
Країна	Польща
Регіон	Любуське воєводство
Столиця для	Любуське воєводство, Гожовське воєводство і Landkreis Landsberg^d
Засновано	XIII століття
Магдебурзьке право	1257
Площа	85,73 км²
Населення	124534 (2011)
· густота	1463 (2008) осіб/км²
Висота НРМ	19 ± 0 м
Офіційна мова	польська
Назва мешканців	пол. gorzowianin і пол. gorzowianka
Міста-побратими	Франкфурт-на-Одері (1975), Джидда, Саранськ, Герфорд (1995), Еберсвальде (19 липня 2001), Кава-де-Тіррені (1992), Єнчепінґ (2001), Терамо (1996), Шарлоттенбурґ-Вільмерсдорф, Суми (2006), Воронеж (1987)
Телефонний код	(48) 95
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	FG
GeoNames	3098722, 7532087
OSM	↑130969 ·R (Любуське воєводство)
SIMC	0935140
Поштові індекси	66-400 до 66-414
Міська влада
Мер міста	Яцек Вуйцицький
Вебсайт	gorzow.pl
Мапа
Гожув-Великопольський у Вікісховищі

Історія

Починаючи з X ст. Вартинський лиман перебував під пануванням полянських племен, а потім Польського королівства. Після розподілу польських земель династією П'ястів західні сусіди втратили на цих територіях свої володіння. В 1248 князівство Сілезія було розділено між синами Генріха II Побожного, і Любуська земля дісталася Болеславу II Рогатці де він у 1249 році віддав у заставу Любуську землю магдебурзькому архієпископу Вільбранду фон Кефернбургу як секулярного володіння, і в підсумку вона потрапила до маркграфства Бранденбург. У 1373 році місто опинилося під контролем династії Люксембургів, які в 1402 році продали місто разом з Новою Марсією Тевтонському ордену. У 1454 році Тевтонський орден продав Нову Марсію Фридерику II Гогенцоллерну. Під управлінням Гогенцоллернів Бранденбург стрімко розвивався і в XVII столітті успадкував герцогство Пруссія. Утворена держава Бранденбург-Пруссія була в XVIII столітті перетворена в королівство Пруссія. 

Маркграфство Бранденбург було ліквідовано разом з архаїчною Священною Римською імперією в 1806 році, проте в 1815 році воно було замінено Прусською провінцією Бранденбург. Керована династією Гогенцоллернів, Пруссія домоглася об'єднання Німеччини в 1871.

12 жовтня 1857 року почалося будівництво залізничної лінії, яка з'єднала Гожув із Кшижем та Костшин-над-Одрою, в 1885—1896 рр. одноколійна лінія була прокладена до Дабровки. 

1 квітня 1881 року Берлін вийшов з провінційного союзу з Бранденбургом і отримав права провінції. Провінція Бранденбург поділялась на адміністративні округи Франкфурт і Потсдам, в яких у свою чергу виділялися міські і сільські повіти. У 1892 року Гожув став повітовим містом (нім. Stadtkreis) у складі Франкфуртського регенства, провінції Бранденбург.  У 1920 році деякі території провінції Бранденбург увійшли до складу нового Великого Берліна. Після ліквідації в 1938 році провінції Позен-Західна Пруссія до провінції Бранденбург були включені повіти Шверін-на-Варті, Мезеріц і частково Бомст, а Бранденбург відповідно передав провінції Померанія повіти Фрідеберг і Арнсвальде. З 21 березня 1939 року провінція носила офіційну назву «Марка Бранденбург».

По закінченні Другої світової війни гарнізон вермахту відійшов до міста Костшин-над-Одрою та зірвав обидва мости до Ґожува. 30 січня 1945 року до міста увійшла червона армія, яка спалила Старе місто та кілька тисяч німецьких жінок були зґвалтовані. Одразу після захоплення міста було створено спеціальний табір НКВС, до якого направлялися не лише німецькі військовополонені, але й військові опозиційних сил Польщі.

Відповідно до рішень Потсдамської конференції 1945 року східна частина Бранденбурга по лінії Одер — Нейсе була передана Польщі. У березні місто отримало назву Ґожув-над-Вартою (пол. Gorzów nad Wartą), згодом місто отримало назву Ґожув-Великопольський. Першим військовим комендантом міста був радянський полковник Йосип Драгун, який утримував владу до 26 березня 1945 року, а потім передав його польській адміністрації — першому меру міста Петру Висоцькому. В той же час у Ґожуві була створена делегація Познанського воєводства (1945—1950) для забезпечення порядку польської адміністрації на західному кордоні. Німецьке населення, яке не виїхало з міста до прибуття військ 1-го Білоруського фронту, було переселено в радянську окупаційну зону Німеччини. Велика кількість поляків було переселено в Ґожув зі східних прикордонних територій. 

З 1950 року місто належало до новоутвореного Зеленогурського воєводства. Наприкінці 1960-х років Ґожув почав динамічно розвиватися. У 1970-х роках були створені перші державні вищі навчальні заклади. У 1975 році місто стало столицею новоствореного Ґожувського воєводства. У 1980-х роках була побудована сучасна міська лікарня.

На початку 80-х занепад економіки країни, викликаний волюнтаристською політикою гереківського керівництва, диспропорції матеріального виробництва, загострення соціальних проблем, втрата молодими поколінням віри в «соціалістичні ідеали» привели Польщу до глибокої соціально-економічної та політичної кризи. З літа 1978 р. в різних районах Польщі стали виникати Комітети селянської самооборони, які виступили на захист інтересів селянських господарств, за реформу податкової системи та розвиток самоврядування. Після введення воєнного стану 13 грудня 1981 року в Ґожуві почали відбуватися страйки на найбільших промислових підприємствах: «ZWCh Stilon», «Silwana», «ZM Ursus», «ZREMB». 16 грудня 1981 року після жорстокої розправи ЗОМО над страйкарями в Урсулі, в Ґожуві почала діяти незалежна професійна спілка робітників «Солідарність». Першим демократично обраним головою Ґожувського регіону був обраний Едуард Боровський, що залишався на посаді до 4 серпня 1987 року. У 1982 році почалося видання бюлетеня «Фенікс». Цього ж року у місті було створено Молодіжний рух опору (MRO), який об'єднав антикомуністичну молодь середніх шкіл у Ґожуві. 31 серпня 1982 року, на другу річницю підписання серпневих угод, у центрі міста пройшли демонстрації «Солідарності». У 1983 році замість MRO було створено організацію Незалежного молодіжного руху (RMN). Першим головою RMN було Марек Русакевич. У 1983—1989 рр. RMN випустив власний підпільний журнал «Szaniec» та поширював серед учнів старших класів. 

Після перемоги над комуністичним режимом 1990-ті роки почався динамічний розвиток приватного сектора та з'явилося перше іноземне інвестування об'єктів. З 1999 року Ґожув став частиною Любушського воєводства.

1 грудня 2014 року, після майже 17-літнього перебуванні на посаді мера міста Тадеуша Єджежака, було переобрано і новим мером міста став Яцек Войцицькі. 

Навколишнє середовище

Ґожув-Велькопольський — так само, як і Рим, розташований на семи пагорбах. В області Гожува можна побачити дві річкові тераси, в межах яких розташованіі численні стариці. Правобережна частина Гожува лежить на сильно гофрованому північному краю з співвідношенням висот від 23,0 до 82,0 метрів. Лівобережна низина має висоту в 19 м, містить у собі плоску річкову терасу, та перетинає Ґожувський водний канал.

Місцева зелень

Місто має 9 парків загальною площею 138,3 га (у тому числі Слов'янський, Семирадський, Коперника, Весни Націй, 750-річчя ізоляції) і 141 сквер, що займають загальну площу близько 120,5 га, та оточують територію навколо площ, будівель і кутів вулиць. Всі парки міського відкритого простору та зони зелених насаджень в центрі займають загальну площу 342,7 га. Ліси в цьому районі складаються головним чином з сосни з домішками листяних дерев

Охорона природи

На території міста знаходиться природний заповідник Гожувські Мурави для охорони ксеротермічної рослинності.

Клімат

У Гожуві-Великопольському панує помірний клімат, перехідний, з переважним впливом Балтійського моря. Річні опади складають 540 мм.

Місяць	Січ.	Лют	Бер	Кві	Тра	Чер	Лип	Сер	Вер	Жов	Лист	Груд	Річна
Рекорди максимальної температури [°C]	10	12	17	28	30	32	33	35	30	25	16	15	35
Середня температура в день [°C]	0	1	6	15	16	21	22	22	18	13	6	0	12
Середні добові температури [°C]	-2	0	2	9	11	16	17	17	13	9	4	-1	8
Середня температура в нічний час [°C]	-4	-2	-1	4	7	11	12	12	9	9	2	-3	4
Рекорди мінімальної температури [°C]	-23	-23	-17	-3	-2	2	7	7	2	-1	-7	-18	-23
Опади [мм]	40	30	20	30	60	60	50	50	50	30	40	20	540
Середня кількість дощових днів	5	4	3	5	8	6	7	6	6	4	7	4	69
Вологість [%]	87	87	78	74	79	72	75	79	81	88	91	91	82

Інфраструктура і транспорт

Громадський транспорт

Громадський транспорт в місті підтримується автобусами на 41 денних ліній і 3 нічних, трамваї йдуть на 3 лініях. Перевезення на замовлення Департаменту Транспорту і Адміністрації Міста Ґожува-Велькопольського виконує Міський департамент зв'язку.

Стан рухомого складу автобусного парку МЗК (Міський заклад комунікації) один з найкращих у країні — всі автобуси є транспортними засобами зі зниженою підлогою, які складаються в основному з автобусів Solaris Urbino 12 і MAN NL 2x2. У 2011 році було придбано 11 нових автобусів MAN lion's City NL283, а в 2014 році було придбано 6 вживаних і 15 нових автобусів MAN lion's City LL NL313-15. У 2014 році запланована заміна застарілих трамваїв, котрі вже у використанні близько 50 років, котра ще триває.

Громадський транспорт працює щодня, як на території міста, так і сусідніх муніципальних утворень. З 2011 року всі автобуси і трамваї обладнані автоматами для продажу квитків. Докуплено було також кілька автобусів з низькою підлогою, завод встановив нові знаки зупинки. У лютому 2013 року громадський транспорт обслуговували 36 денних автобусних маршрутів, 3 трамвайні лінії, а також 5 нічних автобусних маршрутів.

У місті є 3 трамвайні лінії: Віепшиця — Сильвана, Віепшиця — П'яскі, П'яскі– Сильвана. Крім того, призупинено 2 лінії: 4 (Ґожув-Великопольский головна — Сильвана) і 5 (Ґожув-Великопольский головну — П'яскі).

Дорожній транспорт

В межах міста перетинаються такі дороги:

• швидкісна S3 E65, де фрагмент являє собою кільцеву дорогу міста.

• національна дорога № 22 (Костшин-над-Одрою — Гожув Влкп. — Валч– Ельблонг — Кжехотки).
• У місті починаються також 4 провінційні дороги:
• дорога обласна № 132 в Костшин-над-Одрою,
• дорога обласна № 151 до Хощна,
• дорога № 158 до Дрезденка,
• дорога обласна, № 130 до Дембно.

Залізничний транспорт

Місто отримав перший виклик на поїзд, 12 жовтня 1857 року 102,4 км декількох кроках від цікавих пам'яток лінії Krzyż Wlkp. — Gorzów Wlkp. — Kostrzyn nad Odrą. Ще одним з'єднанням, побудованому у 1885—1896 роки була 67,6 км одноколійної лінії Dąbrówka Wlkp. — Gorzów Wlkp.

В даний час через місто проходять 2 діючі залізничні лінії:

• залізнична лінія № 203 (Берлін — Костшин-над-Одрою — Ґожув-Велькопольский. — Піла — Тчев), яка завдяки в Krzyżu Wlkp з'єднує місто з Щецинем і Познанем,
• залізнична лінія № 367 залізну дорогу в напрямку до Збоншиня.

 Крім того, на території міста проходить залізнична лінія № 415 до міста Мислібужa.В даний час знято з обліку. Gorzów Wlkp.- Wieprzyce. Тривають роботи по знесенню.

На території міста розташовані залізничні станції і зупинки:

•   Gorzów Wielkopolski
•  Gorzów Wielkopolski Karnin
•  Gorzów Wielkopolski Wieprzyce
•  Gorzów Wielkopolski Zamoście
•  Gorzów Wielkopolski Zieleniec
•  Gorzów Wielkopolski Wschodni
•  Gorzów Wielkopolski Chróścik на покинутій лінії для Myśliborza

Місто є штаб-квартирою компанії виробничих і сервісних підприємств, пов'язаних із залізничним транспортом, в тому числі Гожув-Вагони, що займається ремонтом та реставрацією вагонів.

Повітряний транспорт

Місто не має власного аеропорту. При крайовій лікарні перебуває освітлена злітно-посадкова смуга для вертольотів, яка була замінена на нову злітно-посадкову смугу. Будівництво її почалося в 2013 році[50], а в 2014 було віддано для використання. Була запланована споруда бази санітарної авіації та аеропорт аероклубу в підгожувських Войцєжичах, але окружний адміністративний суд скасував рішення муніципалітету Клодава про внесення змін в план землекористування і забудови під аеропорт[3].

В околицях міста знаходиться база авіації Державних Лісів в Ліпках Великих, а також приватний аеропорт pogorzowskim Ulimiu і Trzebiczu Nowym.

Внутрішній водний транспорт

В місті є невеликий порт, річковий Порт-Ґожув-на річці Варті на трасі міжнародного водного шляху Е-70, проте значення водного транспорту в даний час дуже низьке. У місті також працює річкова верф та Асоціація Водників Гожувських «Куниця», що піклується про історичну пам'ять льодоламача «Куниця» (з однойменною назвою) і капітальний ремонт буксира «Баклан».

Мости

У місті знаходяться 4 мости над річкою Варта:

• міст, Староміський,
• міст Любський,
• міст Залізний (вокзал),
• міст в Вєпжичах.

Над Каналом Скидання місто має 3 мости: Міст Старий міст Траси Надвартяньської і залізничний міст.

Крім того, місто має 10 мостів над річкою Клодавка і містки для пішоходів.

Освіта

У місті знаходиться Академія ім. Якуба з Парадижу.

Спорт і відпочинок

У 2016 році в преміум-класі лігу виникають AZS PWSZ і мотогонщика СК «Сталь».

У місті знаходяться такі спортивні об'єкти: Стадіон ім. Едуарда Янчажа (спідвей стадіон команди СК «Сталь»), Стадіон " спортивного центру (стадіон для гри у футбол використовується командами ZKS «Stilonu» і ZTKKF Stilonu), футбольний Стадіон на вул. Красінскі (використовується командою КП Варта), Зал PWSZ (критий спортивний зал, в якому проходять, перш за все, ігри у баскетбол), Зал ZSTiO (критий спортивний зал, в якому проходять, перш усього ігрового процесу росії), Зал СС № 20 (критий спортивний зал, в якому відбуваються, передусім, ігри гандбол), Спортивно-Реабілітаційні Слов'янка (до складу якого входять: плавальний басейн олімпійських розмірів — 50 м x 25 м з 10 доріжками глибиною 2 м використовується для MKP Слов'янка, басейн рекреаційний, 5 тенісних кортів з поверхні цегляної і криті ковзанки розміри — 24 м х 48м), причали на байдарках клубів: MKKS, KS AZS-АВФ і KS Admira і поле для гольфу «Висновок».

Пам'ятки

• Катедральний костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії; у храмі є ікона «Внебовзяття Пресвятої Діви Марії», що була на «засувці» головного вівтаря костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії в Бучачі та яку перевезли етнічні поляки з Галичини під час їхньої репатріації після Другої світової.

Демографія

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:

	Загалом	Допрацездатний вік	Працездатний вік	Постпрацездатний вік
Чоловіки	59390	10954	42498	5938
Жінки	65144	10146	40050	14948
Разом	124534	21100	82548	20886

Відомі люди

• В місті народилася Кріста Вольф (1929-2011) — німецька письменниця.
• В місті помер і похований Карл Тейке (1864—1922) — німецький композитор.
• Поховані Михайлюк Омелян Йосипович (1919—1945) і Коновалов Павло Васильович (1908—1945) — Герої Радянського Союзу.

Міста-партнери

• Франкфурт-на-Одері — Німеччина (1975)
• Герфорд — Німеччина (1995)
• Еберсвальде — Німеччина (2001)
• Кава-де'-Тіррені — Італія (1992)
• Терамо — Італія (1996)
• Єнчопінг — Швеція (2001)
• Суми — Україна

Світлини

Примітки

1. GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
3. https://sjp.pwn.pl/so/gorzowianin;4438237.html
4. https://sjp.pwn.pl/so/gorzowianka;4438238.html
6. https://www.frankfurt-oder.de/Verwaltung-Politik/Verwaltung/Frankfurt-International/Partnerstädte/index.php?La=1&object=tx,2616.5961.1
7. http://www.gorzow.pl/PL/3042/185/Miasta_partnerskie/k/#
8. https://www.herford.de/Meine-Stadt/Städtepartner-schaften/index.php?object=tx,2593.8.1&ModID=7&FID=2593.501.1&NavID=2593.30&La=1&NavID=2593.30&La=1&regkarte=3
9. https://www.eberswalde.de/start/stadt/partnerschaften
10. http://www.gorzow.pl/PL/3042/Miasta_partnerskie/
11. http://www.cavanotizie.it/comitatogemellaggi.htm
12. http://www.jonkoping.se/download/18.5f6990b6135d27202fb3143/1331738083115/J%C3%B6nk%C3%B6pings+kommuns+v%C3%A4norter.pdf
13. https://www.jonkoping.se/download/18.74fef9ab15548f0b8001f73f/1465889765938/Internationell%20strategi%20antagen%20av%20kf%202007.pdf
14. https://www.discoverteramo.it/en/Location/Teramo/180-27-1.html#tab_c04
15. http://www.gorod.sumy.ua/city_cat_56.html
16. http://www.sumy.net.ua/News/re/0705161.html
17. http://www.chr.aif.ru/voronezh/events/naprasnye_svyazi_kakie_otnosheniya_svyazyvayut_voronezh_s_gorodami-pobratimami
18. Ostrowski J. K. Kościół parafialny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Panny Marii w Buczaczu // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 1993. — Cz. I. — T. 1. — 364 il. — S. 23. — ISBN 83-85739-09-2. (пол.)
19. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. . Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018. 

Джерела

• Edmund Jan Osmańczyk: Encyklopedia ONZ i stosunków międzynarodowych. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1982, s. 438. ISBN 83-214-0092-2.
• Przewodnik po upamiętnionych miejscach walk i męczeństwa lata wojny 1939—1945, C. Czubryt-Borkowski (oprac.), Z. Czarnocki (oprac.), Warszawa: Sport i Turystyka, 1988, s. 232, ISBN 83-217-2709-3, OCLC 830085367.
• Landsberg nad Wartą // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 73. (пол.)
• Landsberg // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 210. (пол.)
• Artur Brykner: Lotinsko pod Gorzowem? Może kiedyś^{[недоступне посилання з серпня 2019]} (pol.). 2009-06-09. [dostęp 2010-12-27].

Посилання

• Ґожув-Велькопольський // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• NSZZ Solidarność Gorzów: NSZZ Solidarność Gorzów [ 23 січня 2019 у Wayback Machine.]
• Oficjalna strona Gorzowa Wlkp. [ 11 серпня 2008 у Wayback Machine.]
• Historia Żydów w Gorzowie Wielkopolskim [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.] na portalu Wirtualny Sztetl
• Biuletyn Informacji Publicznej Urzędu Miasta Gorzowa Wielkopolskiego [ 8 березня 2009 у Wayback Machine.]