Ґазах (азерб. Qazax) — місто на заході Азербайджану, адміністративний центр Ґазахського району. Розташоване на річці Акстафа, на висоті 323 м над рівнем моря, за 9 км на північний захід від залізничної станції Агстафа.
| Ґазах рос. Казах рос. Новая Акстафа (1939) рос. Казах (1959) | |
|---|---|
| | |
| Основні дані | |
| 41°05′36″ пн. ш. 45°21′58″ сх. д. / 41.09333333336077487° пн. ш. 45.36611111113877826° сх. д.Координати: 41°05′36″ пн. ш. 45°21′58″ сх. д. / 41.09333333336077487° пн. ш. 45.36611111113877826° сх. д. | |
| Країна | Азербайджан |
| Адмінодиниця | Ґазахський район Ґазахський повітd |
| Столиця для | Ґазахський повітd і Ґазахський район |
| Засновано | 1909 |
| Площа | 10 км² |
| Населення | 28 000 осіб (2019) |
| Висота НРМ | 381 ± 1 м |
| Міста-побратими | Тракай (2017) |
| Часовий пояс | UTC+4 |
| GeoNames | 585226 |
| OSM | ↑3963560 ·R (Ґазахський район, Ґазахський повіт) |
| Поштові індекси | AZ 3500 |
| Міська влада | |
| Мапа | |
| | |
| | |
| Ґазах у Вікісховищі |
Історія ред.
У давнину Ґазахський район був частиною провінції Утік Королівства Вірменія до 387 р. н. е. Греко-римські історики від II століття до н. е. до IV століття н. е. стверджують, що Утік був провінцією Вірменії, з річкою Кура, що розділяла Вірменію та Албанію.
У XVIII столітті Ґазах був столицею Ґазахського султанату[az]. В Російській імперії Ґазах був адміністративним центром Ґазахського повіту[az] Єлізаветпольської губернії, за 10 км (9 верст) від станції Агстафа Закавказької залізниці і за 104 км (97½ вер.) від міста Єлизаветполя.
1909 року Казах отримує статус міста. 1918 року в місті на базі азербайджанського відділення Закавказької учительській семінарії міста Горі створено Ґазахську учительську семінарію[ru], першим директором якої став Фірідун-бек Кочарлинський[ru].
Від 1930 року — адміністративний центр Ґазахського району Азербайджану. Ґазах був переданий Азербайджанській РСР без особливого опору, хоча важко переоцінити його стратегічне значення для сучасних регіональних комунікаційних та енергетичних проєктів Азербайджан — Грузія — Туреччина.
У липні 2020 року Ґазах став місцем сутичок з Вірменією.
Економіка ред.
У місті розташовані килимова, бавовнопрядильна фабрика, а також підприємства харчової промисловості, сільськогосподарський технікум, медичне училище, народний театр. Ще в радянські роки Ґазах вважався центром виготовлення килимів з високим ворсом.
Населення ред.
За переписом населення Російської імперії 1897 року в Ґазасі мешкало 1769 осіб, з яких 802 (45,3 %) вірмени, 601 (34 %) азербайджанці (в джерелі — «татари»), 200 (11,3 %) росіян, 60 (3,4 %) грузинів, 45 (2,5 %) українців та інші. За даними «Кавказького календаря» на 1912 рік, у місті Ґазах мешкало 1050 осіб, переважно азербайджанці, зазначені «татарами». 1970 року в місті мешкало близько 13 000 осіб, 1991 року — близько 19 300 осіб. До 2013 року в Ґазасі мешкало близько 21 000 осіб (10 200 чоловіків і 10 800 жінок).
Основними заняттями населення є виготовлення килимів і конярство (порода Делібоз[ru]).
Культура ред.
Особливу увагу привертають печери Дамджили і Дашсалахли, які знаходяться на горі Авей. В результаті археологічних розкопок в печерах були виявлені вироби, що належать до епох палеоліту, неоліту, середніх віків. Згодом ця територія перетворилася в Державний історико-культурний заповідник.
Перша учительська семінарія на території Азербайджану відкрилася в місті Ґазах у 1918 році.
В культурі міста особливе місце займає поезія ашугів.
Пам'ятки ред.
- Історико-краєзнавчий музей
- Фортеця Геязен — за 15 км на захід від міста
- Дамджили булаги (джерело)
- Меморіальний комплекс Деде Коркуд
- Музей Молли Панаха Вагіфа і Молли Велі Відаді
- Державна картинна галерея
- Ґазахський державний драматичний театр
- Мечеть Джума
- Вірменська церква Святого Вардана[ru]
- Російська православна церква
- Пам'ятник Мехті Гусейну[ru]
- Пам'ятник Ісмаїлу Шихли[ru]
- Центр імені Гейдара Алієва (бібліотека, музей і планетарій).
- Парк Матері та дитини
- Парк просвітителів
- Парк імені Ісмаїла Шихли
- Парк імені Гейдара Алієва
- Штучне озеро
- Пам'ятник Делібоз Ат
Див. також ред.
Примітки ред.
- http://www.trakai.lt/index.php?813797980
- Strabo, Geography, 11.14.4, http://www.perseus.tufts.edu/cgi-bin/ptext?doc=Perseus:text:1999.01.0198&loc=11.14.1 [Архівовано 2012-12-12 у Archive.is]
- Pliny the Elder, "The Natural history ", 6.39: «..the tribe of Albanians settled on the Caucasian mountains, reaches … the river Kir making border of Armenia and Iberia»
- Claudius Ptolemy, «Geography» 5.12: «Armenia is located from the north to a part of Colchida, Iberia and Albania along the line, which goes through the river Kir (Kura)»
- ↑ [ Казах] — стаття з Великого Енциклопедичного словника
- ↑ (рос.). geogoroda.ru. 12 червня 2016. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 30 вересня 2018.
- Harutyunyan, Sargis; Danielyan, Emil. Armenia-Azerbaijan Border 'Calm' After Deadly Clashes. azatutyun.am. RFE/RL. Архів оригіналу за 5 August 2020. Процитовано 5 серпня 2020. «...the border between Armenia’s northern Tavush province and the Tovuz district in Azerbaijan, the scene of the clashes.»
- ↑ Казах // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Первая всеобщая перепись населения Российской империи 1897 г. Т. 63. Елизаветпольская губерния. / Под ред. Н. А. Тройницкого. — СПб., 1904. — С. 60. Казахский уезд, 1897 год. [ 16 лютого 2020 у Wayback Machine.]
- Архів оригіналу за 4 липня 2015. Процитовано 29 травня 2013.
- . Архів оригіналу за 17 травня 2018. Процитовано 9 листопада 2020. (рос.)
- . Города мира (рос.). Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 30 вересня 2018.
Посилання ред.
- Казах // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Казах // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)