Утік вірм Ուտիք історичний регіон в Закавказзі 12 та провінція Великої Вірменії 1 На території сучасного Азербайджану що

Утік (вірм. Ուտիք) — історичний регіон в Закавказзі, 12-та провінція Великої Вірменії. На території сучасного Азербайджану, що розташовувався уздовж південного берега середньої течії річки Кури, нижче нинішнього Мінгечауру. Площа Утіка становить 11315 км ².

Мапа Великої Вірменії, на якій позначена провінція Утік.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Утік (значення).

У греко-римських авторів — «Отена». Названа так на ім'я місцевого племені утіїв — предків нинішніх удін, іменем якого називався і центр області — гавар (округ) Уті Арандзак (власне Уті). Провінція (вірм. «ашхар» чи інакше «наханг») Утік, крім власне Утіку, мала у своєму складі також і сусідній з ним із заходу Шакашен, тобто всі землі по середній течії Кури.

Клавдій Птолемей, I—II ст.

Області Вірменії в частині укладаються між річками Євфрат, Кіром и Араксом, суть наступна: у Мосхійських гір — Котарзенська […] уздовж річки Кіра — Тосаренська та Отенська

Стефан Візантійський, VI ст.

Отена — область Вірменії

Населений Кавказо- та іраномовними племенами Утік був завойований Вірменією в II столітті до нашої ери. Під час заворушень у Вірменії в 360-х рр.. Утік разом з Шакашеном був зайнятий Албанією, але незабаром відбитий спарапетом Мушегом Маміконяном і остаточно відійшов до Албанії в 387 р., при розділі Великої Вірменії.

У наступному столітті албанський цар Ваче в Утіку (і саме в Гаварі Уті) збудував місто Перозабад, або Партала (Барда), що став столицею Албанії. Там же, в Уті, знаходилося «велике село» Каганкатуйк, з якого родом був Мовсес Каганкатваці (VII або X ст.), знаменитий вірменський історик поліетнічної Албанії. У VI—VII ст. Утік значною мірою був вже вірменізований.

Саме мова гаргарейців, тобто утійців, стала письмовою мовою Албанії; Мовсес Каганкатваці, розповідає про створення албанської писемності в таких висловах: "Прибули вони (албанці) до Месропу (Месроп Маштоц, творець вірменського алфавіту) і з ними разом [Месроп] створив письмена для багатого горловими, грубими, варварськими і складного звуками мови гаргарійцев ".

Вірменський географ VII ст. Ананія Ширакаці описує Утік так:

Уті, на захід від Араксу між Арцахом та річкою Кура, має 7 областей, якими володіють албанці: 1. Аранрот, 2. Трі, 3. Ротпаціан, 4. Агуе, 5. Тучкатак, 6. Гардман, 7. Шікашен, 8. Власнк Уті с містом Партавом. Виробляє масличне дерево, (огіркове чи) кітрове дерево, а з птиц зустрічається катак.

Після відновлення у 886 році вірменської держави гірська частина Утіку була возз'єднана з Вірменією. Розповідаючи про воцаріння Ашота I, Ованес Драсханакертці повідомляє:

Потім він простяг руку до північних меж, підпорядкувавши собі племена, які жили уздовж великих гір Кавказьких, в долинах і глибоких поздовжніх ущелинах. Точно так само він підпорядкував своїй владі всіх без вилучення грубих мешканців Гугарку та розбійних людей Гавара Уті і знищив у них розбій і віроломство, всіх їх привівши до порядку і покірності і поставивши над ними ватажків і ішханів

Гавар управлявся намісниками вірменського царя.

Примітки Редагувати

Ананія Шіракаці. Вірменська географія VII ст.
Адміністративно-територіальний поділ Великої Вірменії^{[недоступне посилання з травня 2019]} (вірм.)
Переважно збігається з сучасним Бардинським районом Азербайджану
География, V,12,3
Steph. Byz. s. v. Ο τ η ν ή
Фавстос Бузанд. Історія Вірменії, V,13
нариси історії СРСР. Кризис рабовласницької системи та зарождення системи феодалізму на території СРСР III—IX ст. М., 1958, стор., сс. 303—313:
Область Арцах была уже арменизирована в IV—V вв., а значительная часть области Утик к VI в. Равнинные части области Утик еще продолжали сохранять свои этнические особенности, хотя и были затронуты общим процессом арменизации
Ігор Кузнєцов. Удіни:
В VI — VII ст. Утік в значному ступені був вже вірменізований.
Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 13 лютого 2011.
Ананія Шіракаці. Вірменська географія
Ованес Драсханакертці. Історія Вірменії, гл. XXIX
Ованес Драсханакертци. Історія Вірменії, гл. LIX:
Цар Ашот (син Смбата) пішов до свого тестю великому ішхану Сааку та, взяв його зі всім його військом, направився до гавару Уті, щод підкорити жорстокий заколот Мовсеса, якого він сам і призначив ішханом та повелителем диких племен того гавару Уті.

[1] Ананія Шіракаці. Вірменська географія VII ст.

[akunq.net-2] Адміністративно-територіальний поділ Великої Вірменії^{[недоступне посилання з травня 2019]} (вірм.)

[3] Переважно збігається з сучасним Бардинським районом Азербайджану

[4] География, V,12,3

[5] Steph. Byz. s. v. Ο τ η ν ή

[Favstos-6] Фавстос Бузанд. Історія Вірменії, V,13

[7] нариси історії СРСР. Кризис рабовласницької системи та зарождення системи феодалізму на території СРСР III—IX ст. М., 1958, стор., сс. 303—313:
Область Арцах была уже арменизирована в IV—V вв., а значительная часть области Утик к VI в. Равнинные части области Утик еще продолжали сохранять свои этнические особенности, хотя и были затронуты общим процессом арменизации

[8] Ігор Кузнєцов. Удіни:
В VI — VII ст. Утік в значному ступені був вже вірменізований.

[Movses-9] Архів оригіналу за 5 грудня 2010. Процитовано 13 лютого 2011.

[Ширакаци-10] Ананія Шіракаці. Вірменська географія

[11] Ованес Драсханакертці. Історія Вірменії, гл. XXIX

[12] Ованес Драсханакертци. Історія Вірменії, гл. LIX:
Цар Ашот (син Смбата) пішов до свого тестю великому ішхану Сааку та, взяв його зі всім його військом, направився до гавару Уті, щод підкорити жорстокий заколот Мовсеса, якого він сам і призначив ішханом та повелителем диких племен того гавару Уті.