Ян Гендрик О́орт (нід. Jan Hendrik Oort) (28 квітня 1900, Франекер — 5 листопада 1992, Лейден) — нідерландський астроном, член Нідерландської королівської академії наук.
| Ян Гендрик Оорт | |
|---|---|
| нід. Jan Hendrik Oort | |
| | |
| Народився | 28 квітня 1900 Франекер |
| Помер | 5 листопада 1992 (92 роки) Лейден |
| Країна | Нідерланди |
| Діяльність | астроном, фізик, професор, викладач університету |
| Alma mater | Гронінгенський університет |
| Галузь | Астрономія |
| Заклад | Лейденський університет Лейденський університет Лейденський університет |
| Вчене звання | професор |
| Вчителі | Якобус Корнеліус Каптейн Julius Wolffd і Johan Antony Barraud |
| Аспіранти, докторанти | Мартен Шмідт Lodewijk Woltjerd Корнеліс Йоганнес ван Гаутен Vincent Icked Pieter van der Kruitd William Butler Burtond Leendert Binnendijkd William Whitney Shaned Gijsbert van Herkd Adrianus Jan Jasper van Woerkomd Elly M. Berkhuijsend Adrianus N. Hulsboschd Jeannette Kate Merkelijnd Ernst Raimondd Gerrit Willem Rougoord Titus Adrianus Thomas Spoelstrad |
| Членство | Лондонське королівське товариство Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Нідерландська королівська академія наук Папська академія наук Американська академія мистецтв і наук Російська академія наук Леопольдина МАС Національна академія наук США Королівська фламандська академія Бельгії з науки та мистецтвd |
| Нагороди | |
Ян Гендрик Оорт у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Закінчив Гронінгенський університет, де навчався разом з Якобусом Каптейном, у 1921—1922 рр. працював в тому ж університеті, у 1922—1924 рр. — у Єльській обсерваторії (США). Протягом 1924—1970 рр. працював у Лейденській обсерваторії, з 1945 р. — її директор; у 1926—1970 рр. викладав у Лейденському університеті, з 1945 року — професор.
Основні наукові роботи присвячені дослідженню будови і динаміки Галактики та питанням космогонії. 1927 р. на основі статистичного вивчення променевих швидкостей і власних рухів зірок чітко обґрунтував гіпотезу Бертіла Ліндблада про обертання галактики навколо її центру. Довів, що Галактика обертається не як тверде тіло — внутрішні її частини обертаються швидше, швидкість зменшується зі зростанням відстані від центру; визначив величину ефекту диференціального обертання (Постійна Оорта), швидкість галактичного обертання (220 км/с в околиці Сонця) і період обертання (220 млн років в околиці Сонця). Роботи Оорта поклали початок вивченню динаміки галактики.
Детально розглянув роль дифузної речовини в кінематичній і динамічній картині Галактики. 1932 р. вперше оцінив щільність дифузної міжзоряної речовини за допомогою z-компоненти швидкості зірок (перпендикулярній площині Галактики) і знайшов її межу — 3×10−24 г/см3. 1938 р. довів, що більша частина поглинаючої речовини в Галактиці зосереджена в шарі завтовшки по 200 парсеків з обох боків галактичної площини; довів також, що зоряна щільність зростає у напрямку до галактичного центру і що Сонце розташоване в області зі зниженою зоряною щільністю.
З появою радіоастрономії продовжував вивчення Галактики радіоастрономічними методами — брав участь у встановленні великомасштабної структури, у дослідженнях хмар міжзоряного газу.
Оорт — автор теорії сферичної кометної хмари, яке є джерелом спостережуваних комет. Ця хмара простягається до відстані 150 000 а.о. від Сонця, комети більшу частину часу перебувають далеко від Сонця і тому невидимі. Під впливом найближчих зірок швидкості окремих комет можуть змінюватися настільки, що останні потрапляють в околиці Сонця і стають видимими; тут вони під дією гравітації планет змінюють свої орбіти і можуть ставати періодичними.
Спільно з Лайменом Спітцером запропонував механізм утворення протозірок у міжзоряних хмарах (стиснення газу під дією тиску випромінювання гарячих зірок, що утворилися раніше). Спільно з Гендріком Крістофелем ван де Гулстом розробив теорію утворення міжзоряних пилових частинок шляхом акреції міжзоряного газу. Виявив, що випромінювання Крабоподібної туманності поляризоване і має синхротронну природу.
Оорт багато в чому сприяв розвитку радіоастрономії на європейському континенті, зокрема, спорудженню радіотелескопу у Вестерборкі, а також у Південній Європейській обсерваторії. У 1958—1961 рр.— президент Міжнародного астрономічного союзу.
Нагороди Редагувати
- Член багатьох академій, зокрема іноземний член АН СРСР (з 1966 р.).
- Медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1942)
- Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1946)
- Нагорода лекторату Генрі Норріса Рассела (1951)
На честь його названо
- Астероїд 1691 Oort
- Хмара Оорта
- Постійна галактичної структури Оорта
Примітки Редагувати
- ↑ Leidse Hoogleraren
- ↑ https://books.google.cat/books?id=amMREAAAQBAJ&pg=PA45 — С. 45.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- http://www.pas.va/content/accademia/en/academicians/deceased/oort.html
- NNDB — 2002.
Література Редагувати
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Оорт Ян Хендрик. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)