Бертіл Ліндблад (швед. Bertil Lindblad; 26 листопада 1895, Еребру — 26 червня 1965) — шведський астроном, член Шведської королівської АН (з 1928 року), її президент у 1938—1939 і 1960—1961 роках.
| Бертіл Ліндблад | |
|---|---|
| Народився | 26 листопада 1895[…] Еребру |
| Помер | 25 червня 1965[…] (69 років) Saltsjöbadend, лен Стокгольм, Швеція |
| Країна | Швеція |
| Діяльність | астроном |
| Alma mater | Університет Уппсала |
| Галузь | астрономія |
| Заклад | Уппсальська астрономічна обсерваторіяd Університет Уппсала |
| Науковий керівник | Östen Bergstrandd |
| Членство | Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук МАС Національна академія наук США Польська академія наук |
| Відомий завдяки: | резонанс Ліндблада |
| Батько | Birger Lindbladd |
| Діти | Per Olof Lindbladd |
| Нагороди |
1920 року закінчив університет в Уппсалі, у 1920—1921 роках проходив стажування в обсерваторії Маунт-Вілсон, Гарвардській і Лікській обсерваторіях у США. У 1921—1927 роках працював в Уппсальскій обсерваторії. З 1927 року — професор астрономії Шведської королівської АН та директор Стокгольмської обсерваторії, створеної під його керівництвом у 1927—1931 рр. У 1948—1952 рр. — президент Міжнародного астрономічного союзу; у 1952—1855 рр. — президент Міжнародної ради наукових союзів.
Основні наукові праці присвячені дослідженню будови і динаміки галактик і зоряних скупчень. 1926 року для пояснення асиметрії в розподілі швидкостей зірок у нашій Галактиці Ліндблад вперше сформулював концепцію обертання Галактики. Згідно з його теорією, всі тіла у Галактиці належать до різних взаємопроникних підсистем, які обертаються з різними швидкостями і характеризуються різним ступенем сплюснутості. Оцінив період обертання і масу Галактики. 1927 року обертання Галактики було підтверджено Яном Оортом на основі статистичного вивчення променевих швидкостей і власних рухів зір. Низка робіт Ліндблада присвячена вивченню спіральної структури і обертанню спіральних галактик. Розглядаючи рух зірок у великих скупченнях (галактиках), знайшов, що зірки концентруються в спіральних рукавах і що спіралі лідирують в обертанні галактики (нині вважають, що вони «волочаться»).
Виявив залежність величини поглинання в ультрафіолетовій частині спектру зір пізніх спектральних класів від їхньої світності і правильно ототожнив джерело поглинання з молекулою ціану (CN)2; розробив на основі цього ефекту метод визначення світності слабких холодних зірок за спектрами з низькою дисперсією (1922).
Також вивчав теорією променистої рівноваги і її застосування до поверхневих шарів Сонця, зокрема до явища потемніння диска до краю (1920).
1934 року вперше довів, що малі частинки міжзоряного пилу можуть утворюватися і зростати шляхом акреції і що цей процес може відігравати велику роль у утворенні та еволюції зір.
Відзнаки і нагороди Редагувати
- Член багатьох наукових товариств і академій.
- Медаль Жансен Паризької АН (1938);
- Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1948);
- медаль Кетрін Брюс Тихоокеанського астрономічного товариства (1953).
На честь нього названі:
- Кратер Ліндблад на Місяці
- Астероїд 1448 Ліндбладія
Примітки Редагувати
- ↑ Bertil Lindblad — 1917.
- ↑ SNAC — 2010.
- Nationalencyklopedin — 1999.
- ↑ Линдблад Бертиль // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- Czech National Authority Database
- NNDB — 2002.
Література Редагувати
- Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Линдблад Бертиль. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)