Якобус Корнеліус Каптейн (нід. Jacobus Cornelius Kapteyn; 19 січня 1851, Барневельде, Нідерланди — 18 червня 1922, Амстердам) — голландський астроном, відомий тим, що провів великі дослідження Чумацького Шляху і знайшов докази обертання галактик.
| Якобус Корнеліус Каптейн | |
|---|---|
| нід. Jacobus Cornelius Kapteyn | |
| Народився | 19 січня 1851[…] Барневелд (місто), Ґелдерланд, Нідерланди або Utrechtd, Нідерланди |
| Помер | 18 червня 1922[…] (71 рік) Амстердам, Нідерланди |
| Поховання | Westerveldd |
| Країна | Нідерланди |
| Діяльність | астроном, професор, викладач університету, фізик |
| Галузь | астрономія |
| Alma mater | Утрехтський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Науковий керівник | Cornelius Hubertus Carolus Grinwisd |
| Відомі учні | Ян Гендрик Оорт |
| Знання мов | нідерландська |
| Заклад | Лейденська обсерваторія, Гронінгенський університет і Гронінгенський університет |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Петербурзька академія наук, Французька академія наук, Шведська королівська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Російська академія наук, Прусська академія наук, МАС і Національна академія наук США |
| Нагороди | |
|
Життєпис Редагувати
Народився 19 січня 1851 в містечку Барневельде (Нідерланди) в багатодітній родині шкільного вчителя. У 1868 році вступив до Утрехтського університету, де вивчав математику і фізику, захистивши в 1875 році дипломну роботу про коливання мембрани. У 1875 році прийнятий на роботу астронома-спостерігача у Лейденську обсерваторію, а через три роки (1877), завдяки новому закону про вищу освіту, став першим професором астрономії та теоретичної механіки Гронінгенського університету. У 1879 році одружився з Катаріною Елізабет Калсховен; в їхній сім'ї народилися дві дочки і син. Не маючи коштів на будівництво обсерваторії і придбання телескопа, Якобус присвятив кілька років теоретичним дослідженням разом зі своїм братом Віллемом Каптейном — професором математики.
Бажаючи продовжити заняття астрономією, Каптейн запропонував свою допомогою шотландському астроному Девіду Ґіллу (1843—1914), директору Кейптаунської обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка), який у той час проводив систематичне фотографування всього південного неба. Допомога була прийнята, фотопластинки стали пересилатися до Гронінгену, де Каптейн зайнявся їхнім вивченням, вимірюючи положення і яскравість зірок. Під час виконання цієї роботи в 1897 році Каптейн відкрив зірку Каптейна, яка мала найбільший власний рух зі всіх відомих на той момент зірок. Зараз вона розташована на другому місці після зірки Барнарда. Внаслідок цієї роботи він опублікував (1896—1900) оглядовий каталог 454 875 зірок Південної півкулі, який повний до 9,5-й зоряної величини і містить зірки до 12-ї величини. За цей «Капський фотографічний огляд» («Cape Photographic Durchmusterung») він був удостоєний Золотої медалі Лондонського королівського астрономічного товариства.
У 1902 році Каптейн вперше кількісно оцінив зміни просторової щільності зірок з відстанню в залежності від їхньої істинної світності і таким чином отримав функцію світності зірок. У 1904 році висунув теорію, згідно з якою рухи зірок одна щодо одної («пекулярні рухи») не є безладними, а обумовлені наявністю двох протилежно спрямованих потоків зірок. Згодом з'ясувалося, що це подання було помилковим. Насправді ці рухи — прояв обертання нашої Галактики (припущення про існування такого обертання було висловлено М. А. Ковальським в 1859 році і остаточно встановлено Б. Лінбладом і Я. Г. Оортом в 1926—1927 роках). Хоча сам Каптейн не зміг правильно пояснити виявлені ним особливості зоряних рухів, їхнє відкриття стимулювало розвиток сучасної зоряної астрономії.
У 1906 році Каптейн розробив план фотографування зірок у 206 обраних майданчиках, рівномірно розподілених по всьому небу («план обраних майданчиків Каптейна»). У цьому великому міжнародному проекті взяло участь більше 40 обсерваторій. Проведені за цим планом дослідження відіграли важливу роль у вивченні будови і динаміки нашої Галактики.
Пішовши у відставку в 1921 році у віці 70 років, Каптейн на запрошення свого колишнього студента, директора Лейденської обсерваторії Віллема де Сіттера повернувся в Лейден. Опублікував роботу «Перший досвід теорії будови та утворення зоряної системи» (1922), в якій запропонував модель Галактики у вигляді сплюсненого еліпсоїда обертання діаметром 40 тисяч світлових років, зі щільністю зірок, убутною до периферії і з Сонцем майже в середині еліпсоїда, на відстані всього 2000 світлових років від його центру («Всесвіт Каптейна»). На жаль, Каптейн, як і його колеги, недооцінював роль міжзоряного поглинання світла. У 1930 Р.Дж. Трюмплер (1886—1956) довів, що міжзоряне поглинання настільки велике, що повністю приховує від нас далекі частини галактичного диска. Насправді Сонце виявилося віддалено на 25 тисяч світлових років від центру Галактики, а сама вона має діаметр близько 100 тисяч світлових років.
Помер Каптейн в Амстердамі 18 червня 1922.
Пам'ять Редагувати
На честь Каптейна були названі астрономічний інститут при Гронінгенському університеті; одна з вулиць Гронінгена також носить його ім'я (нід. J.C. Kapteynlaan). Один з телескопів Ньютонівської групи названий Телескопом Якобуса Каптейна (англ. Jacobus Kapteyn Telescope, JKT) на його честь.
Іменем Каптейна названий кратер на Місяці і астероїд 818 Каптейнія. Також на його честь названа зірка 8,8 величини BD −45° 1841, що віддаляється від нас зі швидкістю 245 км/с (більше, ніж швидкість обертання Галактики).
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Jacobus Cornelius Kapteijn — 2009.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Catalogus Professorum Academiae Groninganae — 2014.
- ↑ Onze Hoogleeraren — Rotterdam: Nijgh & Van Ditmar, 1898. — С. 127. — 363 с.
- Online Begraafplaatsen
- Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- https://www.rse.org.uk/cms/files/fellows/biographical_index/fells_indexp2.pdf
- NNDB — 2002.
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Якобус Корнеліус Каптейн |