Янка Чарапук (Іван Антонович Чарапук, псевд. Янка Змагар; 12 (24) серпня 1896, с. Новий Двір, Сокульський повіт, Гродненська губернія, нині Підляське воєводство, Польща - 16 листопада 1957, Чикаго, США) — білоруський політик доби БНР, журналіст, дипломат. Співробітник Міністерства закордонних справ УНР, член Білоруської ради в Україні, ініціатор створення Партії Білоруських Незалежних Революціонерів (ПБНР).
| Янка Чарапук | |
|---|---|
| | |
| Народився | 12 серпня 1896 с. Новий Двір, Сокульський повіт, Гродненська губернія, нині Підляське воєводство, Польща |
| Помер | 16 листопада 1957 (61 рік) Чикаго, США |
| Поховання | St. Adalbert Cemeteryd |
| Країна | Білоруська Народна Республіка США |
| Діяльність | політик, громадський діяч |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Членство | Central Belarusian Concil of Wilno and Grodnod, Військово-дипломатична місія БНР у Латвії та Естонії і Q13028673? |
| Партія | Білоруська партія соціалістів-революціонерів |
| | |
| Янка Чарапук у Вікісховищі |
Біографія ред.
Закінчив приватну чоловічу гімназію Відемана в Петербурзі (1914 г.), навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Після Лютневої революції 1917 ініціатор створення в Петербурзі громадської культурно-просвітницької організації «Вільні білоруси», співпрацював з українськими національними діячами, секретар петербурзького представництва (місії) Української центральної ради. Пізніше в Києві, співробітник Міністерства закордонних справ УНР, член Білоруської ради на Україні, ініціатор створення партії білоруських незалежних революціонерів.
З кінця 1918 на Гродненщині, член БПС-Р. Учасник Білоруського з'їзду Віленщини і Гродненщини (липень 1919), секретар Центральної білоруської ради Віленщини і Гродненщини.
Друкувався в газетах «Білорусь» і «Рідний край» (Гродно), «Наша думка». 3 кінця 1919 в Ризі, секретар Військово-дипломатичної місії БНР в Латвії та Естонії, член Білоруської колонії в Латвії, одночасно дипломат. кур'єр при уряді БНР на чолі з А. Луцкевичем.
У грудні 1919 кооптований до складу Ради БНР, після її політичного розколу прихильник уряду В. Ластовського. 21.12.1919 під час транзитного проїзду з Берліна до Латвії заарештований литовською владою і на місяць посаджений до в'язниці. Як уповноважений представник БПС-Р і представник уряду БНР брав участь у конференції білоруських соціалістичних партій (квітень 1920) і конференції білоруських державних і громадських діячів (червень 1920) в Ризі. У серпні 1920 очолював делегацію БНР на міждержавній конференції балтійських держав. У 1921 призначений секретарем Дипломатичної місії БНР в Каунасі. У лютому 1921 на Каунаській нараді представників БПС-Р увійшов до ініціативної «трійки» зі створення Закордонного комітету партії.
Учасник Першої Всебілоруської конференції в Празі (1921).
3 1922 року в еміграції в Америці, жив уЧикаго, де працював у деревообробній компанії. Ініціатор створення Білоруського народного комітету в штаті Іллінойс (пізніше Білоруський народний союз), один з творців Білорусько-Американського національного клубу. Підтримував тісні зв'язки з В. Ластовським і К. Душевським в Каунасі, Т. Грибом в Празі, з громадськими та молодіжними організаціями Західної Білорусії і Чехословаччини, збирав гроші для матеріальної підтримки білоруського студентства та шкільництва Західної Білорусі. У 1935 ініціював створення Білорусько-Американського громадянського об'єднання. У жовтні 1941 один з організаторів Білорусько-Американської національної ради, яка ставила за мету благодійну допомогу жертвам війни в Білорусі (існувала до середини 1990-х р). Входив до міжнародної католицької організації «Лицарі Колумба» (мав вищу 4-у лицарську ступінь). У повоєнний час брав участь у суспільно-політичному житті білоруської діаспори США.
Син Андрей Чарапук загинув у Кореї у складі експедиційного корпусу США (1950).
Бібліографія ред.
- Лісты Янкі Чарапука з Амэрыкі (1922—1923) // Запісы Бел. ін-та навукі і мастацтва. 1994. № 21.
Література ред.
- Архівы БНР. Т. 1, кн. 1-2. Вільня і інш., 1998;
- Кіпель В. Беларусы ў ЗША Мн., 1993;
- Юрэвіч Л. Сьвет эміграцыйнага эпісталярыю // ARCHE=Скарына. 2001.