www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ямаґата Арітомо Ямаґа та Аріто мо яп 山県有朋 やまがたありとも 14 червня 1838 1 лютого 1922 японський політичний і державний діяч ві

Ямаґата Арітомо

Ямаґа́та Аріто́мо (яп. 山県有朋, やまがたありとも; 14 червня 1838 — 1 лютого 1922) — японський політичний і державний діяч, військовик. 3-й і 9-й прем'єр-міністр Японії (24 грудня 1889 — 6 травня 1891, 8 листопада 1898 — 19 жовтня 1900). Генерал Імперської армії Японії, маршал, голова Генерального штабу армії (1878—1882, 1884—1885, 1904—1905). Учасник громадянської війни Босін (1868—1869), Сацумського повстання (1877), японсько-китайської (1894—1895) і японсько-російської (1904—1905) воєн. Міністр армії (1873—1878), міністр внутрішніх справ (1883—1890), 4-й міністр юстиції (1892—1893), 5-й, 9-й і 11-й голова Таємної ради (1893—1894, 1900—1903, 1909—1922). Герцог, ґенро. Член британського Ордену заслуг. Знавець японської поезії та японського садівництва. За свій внесок у формування новітніх збройних сил Японії отримав прізвисько — «батько японської армії». Псевдонім — Ґансецу.

Ямаґата Арітомо

літній Ямаґата Арітомо
Період Едо • Мейджі
Народився 14 червня 1838 (Хаґі, Ямаґуті)
Помер 1 лютого 1922 (Токіо) (83)
Дитяче ім'я Тацуно́суке
Доросле ім'я Ко́суке
Кьо́суке
Сьоґунат сьоґунат Едо
Хан Тьосю-хан
Ранги 1-й молодший
Титули маршал, герцог, ґенро
Посади прем'єр-міністр
(1889 — 1891, 1898 — 1900)
голова генштабу армії
(1878—1882, 1884—1885, 1904—1905)
міністр армії (1873—1878)
міністр внутрішніх справ
(1883—1890)
міністр юстиції (1892—1893)
голова Таємної ради
(1893—1894, 1900—1903, 1909—1922)

Біографія Редагувати

Молоді роки Редагувати

Ямаґата Арітомо народився 14 червня 1838 року в призамковому містечку Хаґі автономного уділу Тьосю-хан. Його батько Ямаґата Арітосі походив з незнатних самураїв і займався обслуговуванням комор.　

В юності Арітомо навчався у приватній школі Сонкасон під керівництвом Йосіди Сьоїна. Хлопець перебував під впливом громадського антиурядового руху «Шануймо Імператора, геть варварів!» і брав участь в усіх військових заходах Тьосю-хану, націлених на повалення сьоґунату Токуґава. За свої командирські таланти Арітомо отримав посаду командувача ханського ополчення.

Після реставрації Мейджі 1868 року в Японії спалахнула громадянська війна, в якій Арітомо виступив на боці новоутвореного Імператорського уряду. Як генерал урядових військ він командував воєнними операціями в регіоні Хокуріку, а також очолив каральний похід проти ханів провінцій Етіґо, Дева і Муцу, членів Північного союзу.

1869 року уряд відправив Арітомо на стажування в Європу, де він займався вивченням організації збройних сил європейських країн. За рік молодий офіцер повернувся на батьківщину, отримав призначення на посаду молодшого, а згодом — старшого віце-голови Міністерства війни. Разом із Сайґо Такаморі Арітомо сформував Імператорську гвардію, основу майбутньої Імперської армії Японії, а також брав участь у ліквідації ханів 1871 року. Слідом за Омурою Масудзіро, він планував створення загальнонаціональних збройних сил, що формувалися б без урахування станової приналежності, на основі загальної військової повинності. 1873 року Арітомо добився публікації указу про запровадження цієї повинності, скасувавши тим самим традиційні самурайські війська і заклавши фундамент новітніх збройних сил Японії.

Міністр Редагувати

1873 року Арітомо був призначений на посади міністра армії та Імператорського радника. Він брав участь у придушенні численних селянських і самурайських антиурядових повстань, що спалахували протягом 1870-х років. 1878 року, після пацифікації сацумських повстанців, Арітомо заснував за прусським зразком незалежний від міністерства Генеральний штаб збройних сил, перетворений 1889 року на Генштаб армії. Він очолював його тричі: в 1878—1882, 1884—1885, 1904—1905 роках.

1878 року Арітомо опублікував настанови військовим, на основі яких склав 1882 року Імператорський рескрипт для військових. Цей документ встановлював новий кодекс честі для японських солдатів та офіцерів, і проголошував армію та флот країни захисниками божественної монархії. Він залишався чинним до 1945 року.

У 1870-х роках Арітомо виступав проти громадського руху за волю і народні права. Він наполягав на еволюційних, а не революційних змінах, і підтримував ідею створення конституції. Так, 1881 року Арітомо змовився із Іто Хіробумі та Івакурою Томомі й добився відставки ліберальної групи Окуми Сіґенобу з уряду, завдяки чому уряд зміг складати основний закон Японії за консервативним прусським зразком.

1882 року Арітомо отримав призначення на посаду голови Палати радників, а наступного року став міністром внутрішніх справ. Продовжуючи придушувати виступи прибічників руху за волю і народні права, він запровадив нову систему контролю за регіонами, в яких землевласниками могли ставати люди виключно із гарною репутацією. 1888 року Арітомо сприяв затвердженню нової системи муніципалітетів Японії, за якою усі населені пункти країни поділялися на міста, містечка і села, а 1890 року долучився до адміністративної реформи, яка поділила префектури на повіти. 1884 року міністр був нагороджений титулом граф і прирівняний до титулованої шляхти. 1890 року його підвищили до звання генерала армії, а 1898 року надали титул маршала.

Прем'єр Редагувати

Ямаґата Арітомо у зрілому віці

1889 року Арітомо став прем'єр-міністром Японії і сформував свій перший кабінет. На першій сесії Парламенту, яка відбулася 1890 року він наполягав на нарощуванні воєнної потужності, протистояв Народній партії, що вимагала встановлення системи вихідних, та спромігся знешкодити опозиціонерів Ліберальної партії. 1891 року кабінет Арітомо пішов усім складом у відставку. Того ж року за заслуги перед державою Імператор надав йому звання ґенро, яке давало йому широкі політичні повноваження.

Під час японсько-китайської війни 1894–1895 років Арітомо був призначений командувачем першої армії і виїхав на фронт, проте через хворобу невдовзі повернувся додому. Після війни він продовжував наполягати на збільшенні обороноздатності Японії, ставлячи в приклад незахищений Китай, що став жертвою колонізації європейських держав.

У другій половині 1890-х років Арітомо намагався стримати фрагментацію японського політикуму та державного апарату за партійною приналежністю. З цією метою він сформував власну велику політичну групу в Парламенті, невдоволену співпрацею ханських фракцій уряду із політичними партіями. Ця група складалася з державних службовців, депутатів Палати перів та військових. Генерал, виступав проти ідеї створення багатопартійної системи, яку підтримував ґенро Іто Хіробумі, й ратував за створення спрощеної двопартійної системи.

1898 року, після розвалу першого кабінету Окуми, Арітомо знову зайняв посаду прем'єр-міністра країни і сформував свій другий кабінет. За підтримки Конституційної партії в Парламенті, він підвищив податок на землю, прибутки з якого мали піти на нарощування потужності збройних сил країни, і вніс поправки до законодавства, що унеможливили прийом на державну службу членів політичних партій. Крім цього Арітомо розширив повноваження Таємної ради Імператора і провів через Парламент закон, за яким ключові посади у військових структурах могли займати лише дійсні військові. За його урядування також було прийнято положення про правопорядок і поліцію, скероване на придушення антиурядових виступів робітників і селян. В зовнішній політиці Арітомо намагався тримати авторитет Японії на рівні передових європейських держав, тому 1900 року, під час спалаху боксерського повстання в Китаї, надіслав на допомогу європейським військам японські армійські підрозділи. Після створення Іто Хіробумі Товариства друзів конституційного уряду, він рекомендував його кандидатуру як свого наступника, а сам пішов у відставку. З 1901 року Арітомо виконував роль «сірого кардинала» в першому уряді Кацури Таро, допомагаючи йому. Він сприяв укладанню японсько-британського союзу, скерованому на стримування російської експансії в Азії.

Останні роки Редагувати

Під час японсько-російсько війни 1904–1905 років Арітомо перебував на посаді голови Генерального штабу армії і був генеральним інспектором, відповідальним за постачання і комунікації в Генеральному штабі збройних сил Японії. 1907 року за заслуги йому надали найвищий шляхетний титул герцога. Після війни генерал займався розробкою оборонної доктрини Японської імперії, сприяв нарощуванню боєздатності країни і підвищенню ролі армії в політичному житті.

1909 року, в результаті вбивства Іто Хіробумі, Арітомо тимчасово посилив свій вплив на збройні сили, внутрішню і зовнішню політику. Проте у 1910-х роках, на тлі зростання демократичного руху і ролі партій в політичному житті Японії, генерал став втрачати контроль над ситуацією в країні. Особливого удару по ньому завдали рисові бунти 1918 року, спричинені розладом японської економіки після Першої світової війни. Арітомо був змушений визнати Хару Такасі лідером Товариства друзів конституційного уряду і допустив представників політичних партій до формування кабінету міністрів. 1921 року він зазнав поразки у дебатах довкола вибору нареченої Великого сина Імператора. Ці події підірвали сили літнього генерала. Він помер 1 лютого 1922 року в Токіо, у 83-річному віці. Похорони Арімото були проведені на найвищому рівні за державний рахунок.

Примітки Редагувати

  1. 辰之助,　たつのすけ.
  2. 小輔, こすけ.
  3. 狂介, きょうすけ.
  4. Сади його маєтків та віл, такі як сад Мурінан в Кіото, Кокіан в Одаварі, або Тіндзансо в Токіо, вважаються цінними культурними пам'ятками Японії.
  5. яп. 含雪, がんせつ.
  6. ↑ Ямаґата Арітомо // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
  7. яп. 軍人訓誡, ぐんじんくんかい.
  8. яп. 参事院, さんじいん.

Джерела та література Редагувати

Ямаґата Арітомо // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — ISBN 966-7209-05-9. Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — ISBN 5-325-00775-0.

  • Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. — ISBN 966-06-0459-9

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ямаґата Арітомо
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Yamaga ta Arito mo yap 山県有朋 やまがたありとも 14 chervnya 1838 1 lyutogo 1922 yaponskij politichnij i derzhavnij diyach vijskovik 3 j i 9 j prem yer ministr Yaponiyi 24 grudnya 1889 6 travnya 1891 8 listopada 1898 19 zhovtnya 1900 General Imperskoyi armiyi Yaponiyi marshal golova Generalnogo shtabu armiyi 1878 1882 1884 1885 1904 1905 Uchasnik gromadyanskoyi vijni Bosin 1868 1869 Sacumskogo povstannya 1877 yaponsko kitajskoyi 1894 1895 i yaponsko rosijskoyi 1904 1905 voyen Ministr armiyi 1873 1878 ministr vnutrishnih sprav 1883 1890 4 j ministr yusticiyi 1892 1893 5 j 9 j i 11 j golova Tayemnoyi radi 1893 1894 1900 1903 1909 1922 Gercog genro Chlen britanskogo Ordenu zaslug Znavec yaponskoyi poeziyi ta yaponskogo sadivnictva 4 Za svij vnesok u formuvannya novitnih zbrojnih sil Yaponiyi otrimav prizvisko batko yaponskoyi armiyi Psevdonim Gansecu 5 Yamagata Aritomolitnij Yamagata AritomoPeriod Edo MejdzhiNarodivsya 14 chervnya 1838 Hagi Yamaguti Pomer 1 lyutogo 1922 Tokio 83 Dityache im ya Tacuno suke 1 Dorosle im ya Ko suke 2 Ko suke 3 Sogunat sogunat EdoHan Tosyu hanRangi 1 j molodshijTituli marshal gercog genroPosadi prem yer ministr 1889 1891 1898 1900 golova genshtabu armiyi 1878 1882 1884 1885 1904 1905 ministr armiyi 1873 1878 ministr vnutrishnih sprav 1883 1890 ministr yusticiyi 1892 1893 golova Tayemnoyi radi 1893 1894 1900 1903 1909 1922 Zmist 1 Biografiya 1 1 Molodi roki 1 2 Ministr 1 3 Prem yer 1 4 Ostanni roki 2 Primitki 3 Dzherela ta literatura 3 1 Literatura 4 PosilannyaBiografiya RedaguvatiMolodi roki Redaguvati Yamagata Aritomo narodivsya 14 chervnya 1838 roku v prizamkovomu mistechku Hagi avtonomnogo udilu Tosyu han Jogo batko Yamagata Aritosi pohodiv z neznatnih samurayiv i zajmavsya obslugovuvannyam komor 6 V yunosti Aritomo navchavsya u privatnij shkoli Sonkason pid kerivnictvom Josidi Soyina Hlopec perebuvav pid vplivom gromadskogo antiuryadovogo ruhu Shanujmo Imperatora get varvariv i brav uchast v usih vijskovih zahodah Tosyu hanu nacilenih na povalennya sogunatu Tokugava Za svoyi komandirski talanti Aritomo otrimav posadu komanduvacha hanskogo opolchennya 6 Pislya restavraciyi Mejdzhi 1868 roku v Yaponiyi spalahnula gromadyanska vijna v yakij Aritomo vistupiv na boci novoutvorenogo Imperatorskogo uryadu Yak general uryadovih vijsk vin komanduvav voyennimi operaciyami v regioni Hokuriku a takozh ocholiv karalnij pohid proti haniv provincij Etigo Deva i Mucu chleniv Pivnichnogo soyuzu 6 1869 roku uryad vidpraviv Aritomo na stazhuvannya v Yevropu de vin zajmavsya vivchennyam organizaciyi zbrojnih sil yevropejskih krayin Za rik molodij oficer povernuvsya na batkivshinu otrimav priznachennya na posadu molodshogo a zgodom starshogo vice golovi Ministerstva vijni Razom iz Sajgo Takamori Aritomo sformuvav Imperatorsku gvardiyu osnovu majbutnoyi Imperskoyi armiyi Yaponiyi a takozh brav uchast u likvidaciyi haniv 1871 roku Slidom za Omuroyu Masudziro vin planuvav stvorennya zagalnonacionalnih zbrojnih sil sho formuvalisya b bez urahuvannya stanovoyi prinalezhnosti na osnovi zagalnoyi vijskovoyi povinnosti 1873 roku Aritomo dobivsya publikaciyi ukazu pro zaprovadzhennya ciyeyi povinnosti skasuvavshi tim samim tradicijni samurajski vijska i zaklavshi fundament novitnih zbrojnih sil Yaponiyi 6 Ministr Redaguvati 1873 roku Aritomo buv priznachenij na posadi ministra armiyi ta Imperatorskogo radnika Vin brav uchast u pridushenni chislennih selyanskih i samurajskih antiuryadovih povstan sho spalahuvali protyagom 1870 h rokiv 1878 roku pislya pacifikaciyi sacumskih povstanciv Aritomo zasnuvav za prusskim zrazkom nezalezhnij vid ministerstva Generalnij shtab zbrojnih sil peretvorenij 1889 roku na Genshtab armiyi Vin ocholyuvav jogo trichi v 1878 1882 1884 1885 1904 1905 rokah 6 1878 roku Aritomo opublikuvav nastanovi vijskovim 7 na osnovi yakih sklav 1882 roku Imperatorskij reskript dlya vijskovih Cej dokument vstanovlyuvav novij kodeks chesti dlya yaponskih soldativ ta oficeriv i progoloshuvav armiyu ta flot krayini zahisnikami bozhestvennoyi monarhiyi Vin zalishavsya chinnim do 1945 roku 6 U 1870 h rokah Aritomo vistupav proti gromadskogo ruhu za volyu i narodni prava Vin napolyagav na evolyucijnih a ne revolyucijnih zminah i pidtrimuvav ideyu stvorennya konstituciyi Tak 1881 roku Aritomo zmovivsya iz Ito Hirobumi ta Ivakuroyu Tomomi j dobivsya vidstavki liberalnoyi grupi Okumi Sigenobu z uryadu zavdyaki chomu uryad zmig skladati osnovnij zakon Yaponiyi za konservativnim prusskim zrazkom 6 1882 roku Aritomo otrimav priznachennya na posadu golovi Palati radnikiv 8 a nastupnogo roku stav ministrom vnutrishnih sprav Prodovzhuyuchi pridushuvati vistupi pribichnikiv ruhu za volyu i narodni prava vin zaprovadiv novu sistemu kontrolyu za regionami v yakih zemlevlasnikami mogli stavati lyudi viklyuchno iz garnoyu reputaciyeyu 1888 roku Aritomo spriyav zatverdzhennyu novoyi sistemi municipalitetiv Yaponiyi za yakoyu usi naseleni punkti krayini podilyalisya na mista mistechka i sela a 1890 roku doluchivsya do administrativnoyi reformi yaka podilila prefekturi na poviti 1884 roku ministr buv nagorodzhenij titulom graf i pririvnyanij do titulovanoyi shlyahti 1890 roku jogo pidvishili do zvannya generala armiyi a 1898 roku nadali titul marshala 6 Prem yer Redaguvati nbsp Yamagata Aritomo u zrilomu vici1889 roku Aritomo stav prem yer ministrom Yaponiyi i sformuvav svij pershij kabinet Na pershij sesiyi Parlamentu yaka vidbulasya 1890 roku vin napolyagav na naroshuvanni voyennoyi potuzhnosti protistoyav Narodnij partiyi sho vimagala vstanovlennya sistemi vihidnih ta spromigsya zneshkoditi opozicioneriv Liberalnoyi partiyi 1891 roku kabinet Aritomo pishov usim skladom u vidstavku Togo zh roku za zaslugi pered derzhavoyu Imperator nadav jomu zvannya genro yake davalo jomu shiroki politichni povnovazhennya 6 Pid chas yaponsko kitajskoyi vijni 1894 1895 rokiv Aritomo buv priznachenij komanduvachem pershoyi armiyi i viyihav na front prote cherez hvorobu nevdovzi povernuvsya dodomu Pislya vijni vin prodovzhuvav napolyagati na zbilshenni oboronozdatnosti Yaponiyi stavlyachi v priklad nezahishenij Kitaj sho stav zhertvoyu kolonizaciyi yevropejskih derzhav 6 U drugij polovini 1890 h rokiv Aritomo namagavsya strimati fragmentaciyu yaponskogo politikumu ta derzhavnogo aparatu za partijnoyu prinalezhnistyu Z ciyeyu metoyu vin sformuvav vlasnu veliku politichnu grupu v Parlamenti nevdovolenu spivpraceyu hanskih frakcij uryadu iz politichnimi partiyami Cya grupa skladalasya z derzhavnih sluzhbovciv deputativ Palati periv ta vijskovih General vistupav proti ideyi stvorennya bagatopartijnoyi sistemi yaku pidtrimuvav genro Ito Hirobumi j ratuvav za stvorennya sproshenoyi dvopartijnoyi sistemi 6 1898 roku pislya rozvalu pershogo kabinetu Okumi Aritomo znovu zajnyav posadu prem yer ministra krayini i sformuvav svij drugij kabinet Za pidtrimki Konstitucijnoyi partiyi v Parlamenti vin pidvishiv podatok na zemlyu pributki z yakogo mali piti na naroshuvannya potuzhnosti zbrojnih sil krayini i vnis popravki do zakonodavstva sho unemozhlivili prijom na derzhavnu sluzhbu chleniv politichnih partij Krim cogo Aritomo rozshiriv povnovazhennya Tayemnoyi radi Imperatora i proviv cherez Parlament zakon za yakim klyuchovi posadi u vijskovih strukturah mogli zajmati lishe dijsni vijskovi Za jogo uryaduvannya takozh bulo prijnyato polozhennya pro pravoporyadok i policiyu skerovane na pridushennya antiuryadovih vistupiv robitnikiv i selyan V zovnishnij politici Aritomo namagavsya trimati avtoritet Yaponiyi na rivni peredovih yevropejskih derzhav tomu 1900 roku pid chas spalahu bokserskogo povstannya v Kitayi nadislav na dopomogu yevropejskim vijskam yaponski armijski pidrozdili Pislya stvorennya Ito Hirobumi Tovaristva druziv konstitucijnogo uryadu vin rekomenduvav jogo kandidaturu yak svogo nastupnika a sam pishov u vidstavku Z 1901 roku Aritomo vikonuvav rol sirogo kardinala v pershomu uryadi Kacuri Taro dopomagayuchi jomu Vin spriyav ukladannyu yaponsko britanskogo soyuzu skerovanomu na strimuvannya rosijskoyi ekspansiyi v Aziyi 6 Ostanni roki Redaguvati Pid chas yaponsko rosijsko vijni 1904 1905 rokiv Aritomo perebuvav na posadi golovi Generalnogo shtabu armiyi i buv generalnim inspektorom vidpovidalnim za postachannya i komunikaciyi v Generalnomu shtabi zbrojnih sil Yaponiyi 1907 roku za zaslugi jomu nadali najvishij shlyahetnij titul gercoga Pislya vijni general zajmavsya rozrobkoyu oboronnoyi doktrini Yaponskoyi imperiyi spriyav naroshuvannyu boyezdatnosti krayini i pidvishennyu roli armiyi v politichnomu zhitti 6 1909 roku v rezultati vbivstva Ito Hirobumi Aritomo timchasovo posiliv svij vpliv na zbrojni sili vnutrishnyu i zovnishnyu politiku Prote u 1910 h rokah na tli zrostannya demokratichnogo ruhu i roli partij v politichnomu zhitti Yaponiyi general stav vtrachati kontrol nad situaciyeyu v krayini Osoblivogo udaru po nomu zavdali risovi bunti 1918 roku sprichineni rozladom yaponskoyi ekonomiki pislya Pershoyi svitovoyi vijni Aritomo buv zmushenij viznati Haru Takasi liderom Tovaristva druziv konstitucijnogo uryadu i dopustiv predstavnikiv politichnih partij do formuvannya kabinetu ministriv 1921 roku vin zaznav porazki u debatah dovkola viboru narechenoyi Velikogo sina Imperatora Ci podiyi pidirvali sili litnogo generala Vin pomer 1 lyutogo 1922 roku v Tokio u 83 richnomu vici Pohoroni Arimoto buli provedeni na najvishomu rivni za derzhavnij rahunok 6 Primitki Redaguvati 辰之助 たつのすけ 小輔 こすけ 狂介 きょうすけ Sadi jogo mayetkiv ta vil taki yak sad Murinan v Kioto Kokian v Odavari abo Tindzanso v Tokio vvazhayutsya cinnimi kulturnimi pam yatkami Yaponiyi yap 含雪 がんせつ a b v g d e zh i k l m n p r Yamagata Aritomo Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 yap 軍人訓誡 ぐんじんくんかい yap 参事院 さんじいん Dzherela ta literatura RedaguvatiYamagata Aritomo 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap Rubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9Literatura Redaguvati P M Ignatyev Yamagata Aritomo Ukrayinska diplomatichna enciklopediya u 2 t red kol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 M Ya 812 s ISBN 966 316 045 4 Posilannya RedaguvatiVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Yamagata Aritomo yap Dokumenti Yamagati Aritomo 1 Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi yap Dokumenti Yamagati Aritomo 2 Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi yap Yamagata Aritomo Yaponski novitni portreti Nacionalna parlamentska biblioteka Yaponiyi Arhivovano 12 grudnya 2009 u Wayback Machine yap Tvori Yamagati Aritomo Biblioteka Aodzora Arhivovano 11 grudnya 2009 u Wayback Machine yap Biografiya Yamagata Aritomo yap Muzej Yamagati Aritomo v prefekturi Totigi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Yamagata Aritomo amp oldid 35288523