Щекавиця

Щекави́ця (також Скавика, Олегівка, Олегова Могила) — гора в Києві над Подолом, що має історичне значення.

Щекавиця
Гора Щекавиця на початку XX століття
50°28′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.46778° пн. ш. 30.50361° сх. д. / 50.46778; 30.50361Координати: 50°28′04″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.46778° пн. ш. 30.50361° сх. д. / 50.46778; 30.50361
Країна	Україна
Регіон	Київ
Система	Київські гори
Тип	Пагорб
Висота	172,2 м
Маршрут	Так, як зі сторони Синагоги, так і з боку Мечеті гора обмежена крутими схилами, тому спуск можливий лише до вул. вул. Нижньоюрківської у напрямку Пивзаводу або ж до вул. Олегівської в напрямку пологового будинку №1
Щекавиця Щекавиця (Україна)
Щекавиця у Вікісховищі

Розташування

Одразу за Подолом, огинаючи його з південного заходу, розміщувалися витягнуті в одну лінію чотири гори: південна — Замкова гора (Хоревиця, Киселівка, Фролівська гора), найближча до літописної «Гори» (пізніше дістала назву Старокиївської); далі, на північний захід, — Щекавиця, а за нею, найвіддаленіша від Дніпра, — Юрковиця (Йорданські висоти).

Між цими чотирма горами дослідники і розподілили «гради» трьох героїв літописної легенди. Звичайно, під час аналізу тих припущень, які висувалися у зв'язку з легендою про трьох братів, нам слід виходити з того, що двоє братів могли отримати свої імена від місцевих топонімічних назв, що вже існували. Втім Щекавиця так називалася ще в епоху Мономаха («идеже ныне зоветься Щековица»), так її йменували в XVIII столітті, так вона називається і в даний час.^{[джерело?]}

Історія

Олег біля кісток коня на Щекавиці. Мініатюра з Радзивіллівського літопису

За легендою — це гора одного з трьох братів-засновників Києва – Щека. Літопис під 1151 роком згадує Щекавицю як фортецю при захисті Києва від зазіхань Юрія Долгорукого. Перед татаро-монгольською навалою Щекавиця являла собою заселену околицю стародавнього Києва. Після набігів із пожежами і руйнуваннями спорожнілу землю уподобали хлібороби: на пласкій вершині вирощували хліб, внизу були виноградники. До XV століття Щекавиця і прилеглі до неї пагорби були укріплені.

2 грудня 1581 київський воєвода Костянтин Острозький київській церкві Богородиці надав орне поле на горі Щекавиці 15 лютого 1619 король Сігізмунд III Ваза видав грамоту, якою надав гору міщанам Києва..

1658 року тут гетьман Іван Виговський оборонявся від військ московського боярина Василя Шереметьєва. У 1663 році Щекавицю взяли в облогу поляки, а в 1667–1678 роках — татари; однак фортеця вистояла і лишалася українською.

Близько 1772 року Щекавицю перетворено на кладовище, після епідемії чуми 1770 р. Тоді померло близько 6 тисяч людей із усього 20-тисячного населення міста. Братські могили, засипані вапном, і зараз знаходяться в її схилах. Там збудовано Церкву Всіх Святих (1782) та кам'яну дзвіницю (1809). На кладовищі поховані Артем Ведель, Андрій Меленський, Володимир Іконников та ін.

Біля підніжжя гори розміщені слов'янські поховання передхристиянської доби VIII — IX століть. За однією з версій, саме тут гадюка «вкусила» Віщого Олега. На самій горі, за легендами, і був похований Віщий Олег:

І погребли його на горі, що зветься Щекавицею. Єсть же могила його й до сьогодні. Називається та могила Олеговою. (Повість временних літ)

Радіовежа на горі Щекавиці. Вигляд з боку Олегівської вулиці

До гори веде вулиця, яка з 1869 року, зветься Олегівською. Ще в XIX столітті дослідник української старовини Михайло Максимович писав, що в 1856 році старожили показували йому ту могилу. Старі кияни знали її місце ще й на початку XX століття.

1 квітня 2011 року гору почали руйнувати.

24 вересня 2020 року, рішенням Київради, був створений ландшафтний заказник «Гора Щекавиця». Охоронну зону заказника було встановлено між вулицями Олегівською, Лук'янівською, Нижньоюрківською, Кирилівською та Нижнім Валом.

У популярній культурі

У вересні 2022 року, на тлі ядерного шантажу з боку Володимира Путіна під час російського вторгнення в Україну, серед користувачів мережі з Києва поширився мем про оргію на Щекавиці в момент ядерного удару. Українці з інших міст почали створювати подібні меми про свої визначні локації.

Див. також

• Старокиївська гора
• Замкова гора
• Щекавицька вулиця (Київ)
• Щекавицька площа
• Обсерваторна вулиця
• Щекавицьке кладовище

Примітки

1. . http://starkiev.com/карты-киева/ (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020. 
2. . http://starkiev.com/карты-киева/ (укр.). 10 лютого 2020. Архів оригіналу за 1 квітня 2014. Процитовано 10 лютого 2020. 
3. Отделъ III. Извѣстія грамотъ, документовъ // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей (редактори Володимир Антонович, Ф. Терновський).— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 47.
4. Там само. С. 59—61.
5. Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
6. . Архів оригіналу за 4 квітня 2011. Процитовано 1 квітня 2011. 
7. . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 6 жовтня 2020. 
8. Щекавиця. Гора, на якій готується оргія "в момент ядерного удару", ВВС, 29 вересня 2022

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

Посилання

• Веб-енциклопедія Києва.
• Борис РЫБАКОВ. Кто основал Киев?(Журнал «Сумбур»,2001) [ 9 лютого 2008 у Wayback Machine.]
• Экскаваторы на могиле «Вещего Олега» [ 19 січня 2015 у Wayback Machine.]