Шпиків

Шпи́ків — селище міського типу в Україні, адміністративний центр Шпиківської селищної громади Тульчинського району Вінницької області.

смт Шпиків
Пам'ятник літаку Як-27 Пам'ятник літаку Як-27
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Тульчинський район
Громада	Шпиківська селищна громада
Код КАТОТТГ:
Облікова картка	Шпиків
Основні дані
Засноване	1507 (516 років)
Статус	із 1961 року
Площа	4.5 км²
Населення	▼ 2928 (30.08.2023)
Густота	747.3 осіб/км²
Поштовий індекс	23614
Телефонний код	+380 4335
Географічні координати	48°47′13″ пн. ш. 28°33′51″ сх. д.^H G O
Висота над рівнем моря	298 м
Водойма	р. Шпиківка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Рахни
До станції:	8,8 км
До райцентру:
- автошляхами:	28 км
До обл. центру:
- залізницею:	88 км
- автошляхами:	57,6 км
Селищна влада
Адреса	23614, Вінницька обл., Тульчинський р-н, смт Шпиків, вул. Ліпіна, 3
Голова селищної ради	Крисько Микола Михайлович
Карта
Шпиків
Шпиків
Шпиків у Вікісховищі

Історія

Уперше Шпиків згадується в документах, датованих XVI століттям і пов'язане з періодом Польсько-литовської доби. Першими його власниками були шляхтичі Кішки (Кишки), один з яких продав Шпиків князям Острозьким, надалі Шпиків почергово належав магнатам Замойським, Конецпольським, Потоцьким. Останніми власниками Шпикова були шляхтичі Свейковські. Шпиків раніше мав значну єврейську громаду, в якій у 1900 році налічувалося 1875 осіб.

Під час Прутського походу у 1711 році у Шпикові зупинявся московський цар Петро I, про що писав Олександр Пушкін в «Історії Петра».

1760 року подільським воєводою Леоном Свейковським у поселенні був побудований замок-палац.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Шпиківської волості Брацлавського повіту Подільської губернії, мешкало 1950 осіб, налічувалось 394 дворових господарства, існували дві православні церкви, дві єврейських молитовних будинки, школа, лікарня, 5 постоялих дворів, 3 постоялих будинки, 10 лавок, цегельний і миловарний заводи, відбувались базари через кожні два тижні.

1892 року існувало 586 дворових господарств, проживало 3987 мешканців.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4901 особи (2360 чоловічої статі та 2541 — жіночої), з яких 2895 — православної віри, 1875 — юдейської.

1905 року у містечку із передмістями Садки-Шпиківські існувало 726 дворових господарств, проживало 6041 мешканець, існували дві православні церкви й чотири єврейські молитовні школи, двокласне сільське училище й церковно-парафіяльна школа, волосне правління, міщанське правління, урядницький пункт, лікарня місцевого землевласника, цукроварний завод, цегельний завод й паровий млин, аптека, два аптечних склади, щонеділі один раз на два тижні відбувались ярмарки.

У 1961 році селище набуло статус міста.

У Незалежній Україні

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», село є адміністративним центром Шпиківської селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи у складі новоутвореного Тульчинського району.

Населення

Станом на 1984 рік тут проживало 4400 мешканців, а на 2001 рік 3761 мешканців.

Економіка

• Шпиківський цукровий завод
• Асфальтовий завод
• Цегельний завод
• Деревообробний завод
• Молокозавод.

Інфраструктура

У Шпикові була цукроварня побудована архітектором Владиславом Городецьким. У Шпикові розташовані школа, поштове відділення, клуб. У Шпикові є дев'ять ставків.

Транспорт

До районного центру є можливість дістатися автошляхом територіального значення Т 0222 та залізницею (найближча залізнична станція Рахни за 8,8 км).

Пам'ятки

Палац Свейковського

• Палац Свейковського

Відомі особистості

В поселенні народився:

• Аківа Говрін (1902—1980) — ізраїльський політик.
• Йоханан Тверський (1900—1967) — письменник і публіцист, писав мовою іврит.
• Батьки Лєни Краснер (Лі Краснер)^[en] — відомої американської художниці, дружина Поллока.

Примітки

1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2020 року (PDF)
2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
3. Гульдманъ В. Населенные мѣста Подольской губерніи: Алфавитный перечень населенныхъ мѣстъ губерніи с указаніемъ нѣкоторыхъ справочных о нихъ свѣдѣній / Изданіе Подольскаго губернскаго статистическаго комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1893. — С. 560.(рос. дореф.)
4. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-169)
5. Крыловъ А. Населенныя мѣста Подольской губерніи / Изданіе Подольского губернскаго статистического комитета. — Каменецъ-Подольскій : Типографія Подольскаго губернскаго правленія, 1905. — С. 265.(рос. дореф.)
6. . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021. 
7. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
8. Тверский Иоханан // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

Література

• В. М. Орлов. Шпи́ків // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Вінницька область / А. Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972: 788 с. — С. 650-656

Посилання

• Шпиків — Інформаційно-пізнавальний портал | Вінницька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР: Вінницька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с.)
• Замки України
• Пам'ятки України
• Szpików // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 29. (пол.).— S. 29. (пол.)