Шишаки — селище міського типу над річкою Псел, знаходиться у Миргородському районі Полтавської області України. Населення становить 4652 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Шишацька селищна рада.
| смт Шишаки | |
|---|---|
| |
| Країна | Україна |
| Область | Полтавська область |
| Район | шишацький район |
| Рада | Шишацька селищна рада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засноване | 1399 |
| Статус | із 1970 року |
| Площа | 10,29 км² |
| Населення | ▼ 4485 (01.01.2017) |
| Поштовий індекс | 38000 |
| Телефонний код | +380 5352 |
| Географічні координати | 49°52′42″ пн. ш. 34°00′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д.Координати: 49°52′42″ пн. ш. 34°00′15″ сх. д. / 49.87833° пн. ш. 34.00417° сх. д. |
| Водойма | р. Псел |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Яреськи |
| До станції: | 13 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 72 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | 38000, смт Шишаки, вул. Небесної Сотні, 2 |
| Карта | |
Шишаки | |
Шишаки | |
| Шишаки у Вікісховищі |
Географія Редагувати
Селище міського типу Шишаки знаходиться на лівому березі річки Псел, вище за течією на відстані 3 км розташоване село Великий Перевіз, нижче за течією на відстані 4 км — село Яреськи. Селом протікає струмок.
Поруч проходить автомобільна дорога Т 1720.
Назва Редагувати
Назва селища походить від куполоподібних пагорбів (шишаків), на яких воно частково розташоване. За іншою версією, назва селища походить від слова «шишак» — старовинного військового металевого шолома із вістрям, на кінці якого була невелика кулька (шишка).
Історія Редагувати
Серед археологічних пам'яток, виявлених в Шишаках, є 5 могил-курганів. Знайдено крем'яні вироби доби неоліту, 2 поховання епохи бронзи. В урочищі Дернова Долина виявлено поселення ранніх слов'ян Черняхівської культури (II—VI ст. н. е.). Тут знайдено речі, якими користувались люди скіфського періоду та пізнішого періоду племен — сіверян.
Уперше згадується 12 серпня 1399 року в описі битви литовського князя Вітовта з татарським ханом Тимуром Котлуком.
У 1649 році Шишаки стали сотенним містечком у складі Миргородського полку. Деякий час Шишацька сотня територіально відносилась до Полтавського полку. Козаки Шишацької сотні брали участь у промосковському повстанні Пушкаря і Барабаша 1658 року.
Згідно універсалу Мазепи 1689 року, містечко перейшло у власність козацькому старшині Данилу Лісницькому. У 1723 році Шишаки належали полковнику Петру Кулябці.
Станом на 1885 рік у колишньому державному та власницькому містечку, центрі Шишацької волості Миргородського повіту Полтавської губернії, мешкало 3000 осіб, налічувалось 506 дворових господарств, існували 2 православні церкви, єврейський молитовний будинок, лікарня, 6 постоялих будинків, 6 лавок, 8 кузень, 27 вітряних млинів, 6 маслобойних заводів, відбувалось базари та 3 ярмарки.
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4284 осіб (2103 чоловічої статі та 2185 — жіночої), з яких 4141 — православної віри.
На початку 1917 року в Шишаках було встановлено владу Української Центральної Ради, а з січня 1918 року — радянську владу. З березня, майже рік, у містечку господарювали німецько-австрійські війська, потім денікінські, Нестора Махна. У грудні 1919 року радянська влада на території містечка була остаточно встановлена Червоною армією.
1923 року побудовано першу в Україні радіостанцію.З 1929 року діяв ТСОЗ «Нове життя».
Із жертв голодомору 1932—1933 років відомі прізвища лише 130 осіб. Репресій радянської влади зазнавало населення села протягом десятиліть.
Селище у часи німецько-радянської війни було окуповане військами вермахту від 22 вересня 1941 до 22 вересня 1943 року. Від 1 жовтня 1942 і до кінця німецької окупації — у складі Миргородського ґебіту. У Шишаках діяв підпільний партизанський загін.
У кровопролитних боях на фронтах війни з загарбником брали участь близько 7 тисяч жителів Шишацького району, з яких загинули 3849 чоловік . Близько 4 тисяч чоловік були відзначені високими урядовими нагородами, у тому числі звання Героя Радянського Союзу отримав Борідько Федір Петрович.
З 1967 року в селищі діє краєзнавчий музей, який налічує понад 2000 експонатів.
Репресовані радянською владою односельці Редагувати
1. Дятлов Іван Мусійович - 1893 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: росіянин, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Полтавська обл. смт Шишаки, останнє місце роботи: Приймальник пункту утильсировини, Заарештований 13 лютого 1930 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ДПУ УСРР 4 березня 1930 р. за ст. ст. 54-10 ч. 1, 54-13, 54-7 КК УСРР до 3 років заслання.
2. Дьяконенко Леонід Павлович - 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Полтавська обл. смт Шишаки, останнє місце роботи: Кустар, Заарештований 28 квітня 1930 р., Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 12 липня 1930 р. за ст. ст. ст. 54-2, 54-10, 54-11, 54-12 КК УСРР до 5 років позбавлення волі.
3. Жмур Никифор Панасович - 1895 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Селянин-одноосібник, Заарештований 28 квітня 1930 р., Засуджений Судовою трійкою при Колегії ДПУ УСРР 12 липня 1930 р. за ст. ст. 54-2, 54-10, 54-12 КК УСРР до 8 років позбавлення волі.
4. Замоздра Юхим Васильович - 1897 року народження, місце народження: Полтавська обл. смт Шишаки, національність: українець, соціальне походження: із селян, освіта: освіта початкова, останнє місце проживання: Селянин-одноосібник, Заарештований 25 березня 1929 р., Засуджений Особливою нарадою при Колегії ОДПУ 26 серпня 1929 р. за ст. ст. 54-2, 54-10 ч. 1, 54-11 КК УСРР до 10 років ув'язнення у концтаборі.
Населення Редагувати
Нижче приведено діаграму зміни чисельності населення Шишак.:
Дані ревізій Редагувати
1859 року у Шишаках, Миргородського повіту — 638 дворів, 4850 жителів; Преображенська церква (1792, 1893 року перебудована), при якій діяли повітове училище, 2 винокурних заводи.
1900 року — 4474 жителів, дерев'яна Христо-Різдвяна церква (1891 року), при ній 2 земські та церковнопарафіяльна школи.
Економіка Редагувати
- Закрите акціонерне товариство «Гадячсир»;
- хлібокомбінат;
- завод мінеральних вод;
- Шишацький цегельний завод;
- Шишацька ГЕС.
Освіта та культура Редагувати
Освіта Редагувати
У селищі діє один дошкільний, два навчальних та один позашкільний навчальний заклади:
- Шишацький ДНЗ «Ясочка».
- Шишацька спеціалізована школа еколого-українознавчого профілю ім. В. І. Вернадського.
- Шишацька обласна гімназія-інтернат для обдарованих дітей.
- Шишацька музична школа.
Релігія Редагувати
Перша відома дерев'яна, на честь Різдва Христового церква у мку Шишаки Миргородського полку (тепер смт, райцентр) збудована 1761. У 1891поставлена на мурований цоколь, тоді ж до неї прибудована дерев'яна дзвіниця. У 1902 володіла 33 дес. землі ружної, 0,75 дес. садибної. Мала будинок для квартири священика. У парафії діяли 2 земських училища (чоловіче та жіноче), братство св. Пантелеймона, церковнопарафіяльне попечительство. Містилася каплиця, збудована 1883 у пам'ять імператора Олександра ІІ. До парафії входили с. Товсте, хут. Бузова Балка. 1902 парафіян — 2335 душ чоловічої, 2327 душ жіночої статі; 1912 парафіян привілейованих станів — 80, міщан — 86, козаків — 2855, селян — 1807. Із священиків відомі: Олександр Митрофанович Луневич (1902, у сані з 1893, нагороджений набедреником 1899), Гнат Полікарпович Жуковський (1902, 1912, у сані з 1866, нагороджений орденом св. Анни 3 ст. 1901), Михайло Гаврилович Горунович (1912); із псаломщиків: диякон Іоанн Васильович Фесенко-Навроцький (1902, у сані з 1894), Петро Данилович Рогозянський (1902, на посаді з 1860, стихар 1872), Петро Петрович Сергієвський (1912), Кирияк Васильович Богаєвський (1912); із церковних старост: Данило Петрович Біленький (1902), козак Федот Якович Лень (1912).
Інфраструктура Редагувати
Головним оператором з надання населенню поштових послуг є філія національного оператора УДППЗ «Укрпошта». Крім нього, в районі лікарні розташоване відділення ТОВ «Нова пошта».
У Шишаках 5-значні телефонні номери. Код селища 05352. Єдиний оператор фіксованого зв'язку — ПАТ «Укртелеком». Послуги стільникового зв'язку надають 3 оператора: Київстар, Vodafone UA (колишній МТС, ще раніше - UMC), та lifecell (колишній life:)).
Банківська система представлена 4 філіями та відділеннями: ВАТ «Держощадбанк України», СФ «Приватбанк», АБ «Полтава-банк», Райффайзен Банк Аваль
У селищі налічується 75 вулиць.
Архітектура Редагувати
У Шишаках встановлені такі пам'ятники:
- М. В. Гоголю (1956)
- Жертвам фашизму (1973);
- Меморіальний комплекс: надгробок на братській могилі радянських воїнів, загиблих 1943 року при визволенні села (1973);
- воїнам-односельчанам, загиблим у роки німецько-радянської війни (1973).
- В.I. Вернадському (1993)
- Жертвам Чорнобильської катастрофи
- Кирилу Осьмаку (2007).
- Слави Козакам Шишацької сотні
- Пам'ятник Патріотам Батьківщини
- Пам'ятник Ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС
- Пам'ятник Борцям за радянську владу
Хата із с. Шишаки перенесена до експозиції Національного музею народної архітектури та побуту України.
Персоналії Редагувати
- Кирило Осьмак (* 9 травня 1890, Шишаки — †16 травня 1960) — діяч Української Центральної Ради, діяч ОУН, Президент УГВР.
- Шаруда Олександр — козак Вільного козацтва, Богданівського куреня, 3-го Запорозького окремого кінного дивізіону ім. Петра Болбочана, Армії УНР.
- Борідько Федір Петрович (30 травня 1913, с. Яреськи - 19 березня 1945) — гвардії майор, командир танкового батальйону 44-ї гвардійської танкової бригади, Герой Радянського Союзу.
- Тутка Купріян Йосипович (1909—1942) — комісар радянського партизанського загону, що діяв у Шишацькому районі, одна з вулиць у Шишаках носить ім'я Купріяна Тутки.
Галерея Редагувати
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 24 вересня 2017.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-19)
- Шишацька селищна рада
- ↑ Полтавщина: Енцикл. довід. / За ред. А. В. Кудрицького. — К. : УЕ, 1992. — с. 616—618 — ISBN 5-88500-033-6
- Євгеній Бондарчук. Соціальний склад репресованого села в 1920—1946 рр. на прикладі с. Шишаки.— Роботи учасників П'ятого конкурсу студентських наукових робіт «Український визвольний рух 1920-х — 1950-х років». Львів: Український католицький університет, 2016.[недоступне посилання з серпня 2019]
- ↑ Слюсар І. На варті миру.[недоступне посилання]//Газета "Сільське життя", 22 лютого, 1975 р.
- Шишацкий краеведческий музей [ 22 травня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Зміна чисельності населення України. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 3 серпня 2012.
- . Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 7 вересня 2010.
- . Архів оригіналу за 14 листопада 2010. Процитовано 11 вересня 2010.
- . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 3 серпня 2012.
- Боридько Фёдор Петрович (30.05.1913 - 19.03.1945). Герой Советского Союза. Архів оригіналу за 14 червня 2012. Процитовано 15 серпня 2020.
Література Редагувати
- Шишаччина: Історико-краєзнавчий довідник / Ред. В. І. Магда та ін. — Шишаки: Псьол, 1999. — 188 с. — 600-річчю присвячено.
- Клировая книжка…, 1902. — С. 422—423; Справочная клировая книга…, 1912. — С. 177.
- Історія козацтва після зруйнування Запорозької Січі (1775—1905). — К.: Арій, 2016. — сс. 235-237.
| У Вікісловнику є сторінка Шишаки. |