Юрій (Георгій) Олександрович Шапóрін (рос. Юрий (Георгий) Александрович Шапорин; 8 листопада (27 жовтня) 1887, Глухів— 9 грудня 1966, Москва) — український і російський композитор, музичний критик, педагог. Народний артист СРСР (1954). Лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952), Державної премії Росії (1966). Професор Московської державної консерваторії імені П.І.Чайковського (1940).
| Шапорін Юрій Олександрович | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Дата народження | 8 листопада 1887 |
| Місце народження | Глухів |
| Дата смерті | 9 грудня 1966 (79 років) |
| Місце смерті | Москва |
| Поховання | |
| Громадянство | Російська імперія і СРСР |
| Професії | композитор, диригент, викладач університету, кінокомпозитор, музичний педагог, музичний критик |
| Освіта | Імператорський Київський університет Святого Володимира, юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету і Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова (1918) |
| Відомі учні | Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников |
| Жанр | романси, симфонії-кантати |
| Нагороди | |
| Премії | Лауреат Державної премії СРСР |
| Звання | Професор |
| Цитати у Вікіцитатах |
Біографія ред.
Народився в родині художника і піанистки. Дитячі та юнацькі роки пройшли в Глухові, там же навчався у гімназії, займався грою на фортепіано і віолончелі, мав здібності до малювання. В коло друзів родини Шапоріних були вхожі М. Заньковецька, М. Садовський, М. Лисенко.В 1906—1908 роках навчався на історико-філологічному факультеті Київського університета, брав уроки композиції у Г. Л. Любомирського. В цей період написав свої перші музичні твори і виконував їх М. Лисенку.
Закінчив юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету у 1912 році.
Під час Першої світової війни служив у лейб-гвардійському Фінляндському полку, після демобілізації — у 1918 році— закінчив Петроградську консерваторію по класу композиції. Під час навчання у консерваторії, отримував стипендію від відомого мецената М. Терещенка.
1919—1920, 1922—1928 — завідувач музичної частини та диригент Великого драматичного театру.
1921—1922 — диригент Петрозаводського драматичного театру (Карелія).
1928—1934 — диригент Театру драми в Ленінграді.
Працюючи в ВДТ зустрічався з художниками Мстиславом Добужинським і Олександром Бенуа, з поетом Володимиром Маяковським. Багато років товаришував з Олексієм Толстим. В колі друзів були К. Федін, К. Петров-Водкін, П. Щоголєв.
1925—1930 — голова Ленінградського відділення Асоціації сучасної музики, керівник музичного видавництва "Тритон".
1932—1936 — заступник голови Ленінградського відділення Спілки композиторів СРСР.
1939—1948 — член оргкомітету Спілки композиторів СРСР.
1952—1966 — секретар Спілки композиторів СРСР.
З 1933 року виступав як музичний критик. В його творчому доробку понад 130 публікацій про діячів музики.
З 1939 — викладач, а з 1940 — професор по класу композиції Московської консерваторії. В його класі навчалися: Родіон Щедрін, Євгеній Свєтланов, Микола Сідельников.
Під час Другої світової війни був евакуйований у Тбілісі, де очолив ансамбль Закавказького військового округу, писав для нього пісні, разом з ансамблем виступав у військових частях и госпіталях.
Член Радянського комітету захисту миру з 1955 року.
Народний артист СРСР з 1954 року.
Тричі лауреат Державної премії СРСР (1941, 1946, 1952).
У Глухові та Москві є музичні школи ім. Ю. Шапоріна(при Московському державному інституті музики ім. А. Г. Шнітке)
Творчість ред.
З юнацтва — автор романсів, музики до театральних постановок, фортепіанних сонат.
Історико-епічна тематика стає провідною у творчості композитора. Переломні моменти історії відобразив у опері "Декабристи"(1953 р.), в ораторіях "Оповідь про битву за руську землю" (1943—1944 рр.) та "Доки коршуну кружляти?" (на вірші О. Блока, К. Симонова, М. Ісаковського, 1945—1962 рр.), в симфонії-ораторії "На полі Куликовому" (текст - Олександра Блока, 1937-1938 рр.) та в "Симфонії з хором" (1932), присвяченій братам композитора, які загинули в громадянську війну, а також у музиці до кінофільмів "Мінін і Пожарський", "Суворов", "Кутузов".
Всього написав музику до 29 кінофільмів.
Ліричне обдарування розкрив у написанні романсів (понад 50). Музичні інтонації для них знайшов у поезії О. Блока, О. Пушкіна, Ф. Тютчева, М. Лермонтова,
Автор творів для оркестру: "Блоха" (жартівлива сюїта в 6 ч., 1928 р.); Симфонія c-moll (в 4 ч.,1932—1933 рр.), а також творів для окремих інструментів: фортепіано та віолончелі (сонати, п’єси, балади).
Примітки ред.
- Сумщина в іменах: Енциклопедичний довідник. Суми: АС-Медіа, СДУ. 2003. с. 497. ISBN 966-95848-1-7.
- ↑ Близнюк, Анатолій; Гурець Микола (2016). Краса Сумщини в слові, музиці, живописі. Суми: Фабрика друку. с. 113—123. ISBN 978-966-97423-7-7.
- Юрий Александрович Шапорин : Статьи. Материалы. Воспоминания / Ред.-сост. Е. Грошева. М: Сов. композитор. 1989. с. 4—5.
- ↑ Земляки: Альманах Сумського земляцтва. Суми: Собор. 2007. с. 133—136. ISBN 966-7164-60-8.
- http://musicteachers.at.ua/publ/shaporin_jurij_aleksandrovich/1-1-0-345.
- Добрынина, Е. (1980). Любителям музыки посвящается. М: Сов. композитор. с. 30—37.
- Очерки советского музыкального творчества. М., Ленинград: Гос. муз. изд-во. 1947. с. 132—134.
- ↑ Мартынов, И. (1966). Юрий Шапорин. М: Музыка. с. 161—164.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шапорін Юрій Олександрович |
Література ред.
- Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998.— С. 861.
- Глухів музичний: земля Березовського і Бортнянського: зб. наук. ст. за матеріалами Всеукр. наук. – практ. конф. (25-26 лютого 2016). — Глухів: ПВП Видавничий будинок "Еллада". — 2017. — С. 66—68.
- Капельгородська Н. М., Глущенко Є. С., Синько О. Р. Кіномистецтво України в біографіях. — К.: АВДІ, 2004. — С.663.
- Кино: Энциклопедический словарь / гл. ред. С. И. Юткевич. — М.: Сов. энциклопедия, 1986.— С. 492.
- Мистецтво України: Біографічний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997.— С. 640.
- Митці України: Енциклопедичний довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К., 1992.— С. 638.
- Музыка: Большой энциклопедический словарь / гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: НИ Большая Российская энциклопедия, 1998.— С. 631.
- Попов И. "На поле Куликовом" Юрия Шапорина // Музыкальная жизнь. — 1980. — №17. — С. 6—7.
- Римская Р. Г. Шапорин Ю. А. // Музыкальная энциклопедия: в 6 т. / гл. ред. Ю. В. Келдыш. — М.: Сов. энциклопедия, 1982. — Т.6: Хейнце—Яшугин. — 1008 с., илл. — С. 284—286.
- Светланов Е. Музыка сегодня: сборник статей, рецензий, очерков. — М.: Сов. композитор, 1985. — С.104—110.
- Смирнова И. Романсы Ю. А. Шапорина. — М.: Сов. композитор, 1968. — 96 с.
- Щедрин Р. Учитель и друг // Музыкальная жизнь. — 1987. — №22. — С. 6—7.