Новокуйбишевська ТЕЦ-1 — теплова електростанція у Самарській області Росії.
| 53°06′37″ пн. ш. 49°55′13″ сх. д. / 53.11033333002777823° пн. ш. 49.92036111002777687° сх. д.Координати: 53°06′37″ пн. ш. 49°55′13″ сх. д. / 53.11033333002777823° пн. ш. 49.92036111002777687° сх. д. | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Розташування | Росія |
| Введення в експлуатацію | 1951—1956 (парові турбіни 1 — 3, 5 — 8, 10, 11), 1963 (парова турбіна 4), 1965 (парова турбіна 12), 2013 (газові турбіни) |
| Модернізація | 2014 (заміна турбіни 6) |
| Вид палива | природний газ |
| Котельні агрегати | 3 паровий Таганрозький котельний завод ТП-170-1 (котли 1 — 3), 5 парових Таганрозький котельний завод (котли 4, 6 — 9), 5 парових Таганрозький котельний завод (котли 5, 10 — 13, виведені з експлуатації), 3 котла-утилізатора Энергомаш КГТ-119/10.0-510-18/0.8-210 |
| Турбіни | 2 парові ПТ-25-90/10 (турбіни 1, 7), 1 парова ПТ-25-90/10 / Уральський турбінний завод Тп-35/40-8,8 (турбіна 6, до / після заміни), 1 парова Р-22-90/18 (турбіна 2), 5 парових Р-22-90/18 (турбіни 3, 5, 8, 10 та 11, виведені з експлуатації), 1 парова Уральський турбінний завод Т-25-90 (турбіна 4), 1 парова Уральський турбінний завод Р-4-90/31 (номер 12, виведена з експлуатації), 3 газові General Electric PG6111FA |
| Електрогенератори | 3 ТФГ-80-2УЗ (газові турбіни), 1 «Елсіб» ТФ-45-2У3 (турбогенератор 6, після заміни) |
| Встановлена електрична потужність | 236 (1965) |
| Материнська компанія | ПАО «Т Плюс» |
| ідентифікатори і посилання | |
| Новокуйбишевська ТЕЦ-1 | |
Первісно ТЕЦ була одним з цехів Новокуйбишевського нафтопереробного заводу. В 1951—1957 роках на її майданчику ввели в дію тринадцять парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу — три типу ТП-170-1 продуктивністю по 170 тон пари на годину (станційні номери 1 — 3) та десять типу ТП-230 продуктивністю по 230-2 тонн пари на годину (номери 4 — 13). Вироблена ними пара живила запущені в 1951—1956 роках дев'ять парових турбін:
- три типу ПТ-25-90/10 потужністю по 25 МВт (станційні номери 1, 6 та 7). Одну з них постачив Ленінградський металічний завод і дві Уральський турбінний завод;
- шість типу Р-22-90/18 потужністю по 22 МВт (номери 2, 3, 5, 8, 10 та 11). Є відомості, що одну з них постачив Ленінградський металічний завод і п'ять Харківський турбогенераторний завод.
В 1963 та 1965 роках додали ще дві парові турбіни від Уральського турбінного заводу — одну типу Т-25-90 потужністю 25 МВт (номер 4) та одну типу Р-4-90/31 потужністю 4 МВт (номер 12). Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 236 МВт.
Крім того, для підсилення теплової потужності в 1966-му встановили водогрійний котел ПТВМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год (номер 14).
Наразі через значне зниження попиту на теплову енергію виведені з експлуатації щонайменше п'ять парових котлів (номери 5, 10, 11, 12, 13) та шість турбін (номери 5, 8, 10, 11 та 12 в 2012-му і номер 3 в 2013-му). Турбіну № 6 в 2014-му замінили на нову від Уральського турбінного заводу типу Тп-35/40-8,8 потужністю 35 МВт.
В 2013-му ввели в дію енергоблок «Кремінь», в якому встановили три газові турбіни General Electric PG6111FA потужністю по 76,5 МВт, від яких живляться три котли-утилізатори виробництва білгородського заводу «Энергомаш» типу КГТ-119/10.0-510-18/0.8-210 продуктивністю по 119 тон пари на годину.
Як паливо станція споживає природний газ, який подають в район Самари по трубопроводах Похвістнєво – Самара, Мокроус — Самара та Оренбург – Самара.
Для видалення продуктів згоряння парові котли ТЕЦ використовували чотири труби, перші дві з яких мали висоту по 100 метрів. Кожну з газових турбін обладнали димарем заввишки 60 метрів.
Видача продукції відбувається під напругою 110 кВ.
Примітки ред.
- Новокуйбышевская ТЭЦ-1. www.in-power.ru. Процитовано 28 січня 2024.
- Инвестиционный проект ОАО «Волжская ТГК» «Техническое перевооружение НкТЭЦ-1 с установкой ГТУ по парогазовому циклу мощностью 200 МВт». www.combienergy.ru. Процитовано 28 січня 2024.
- Уральский турбинный завод. www.utz.ru. Процитовано 28 січня 2024.
- Реконструкция дымовых труб. Инженерный Центр АС Теплострой (ru-RU) . Процитовано 28 січня 2024.