Шальчинінкай або Солечники (лит. Šalčininkai, пол. Soleczniki, біл. Салечні́кі, рос. Солечники) — місто на сході Литви, адміністративний центр Шальчинінкського району Вільнюського повіту при самому кордоні Республіки Білорусь.
| Шальчинінкай Šalčininkai | |
|---|---|
| |
| | |
| Основні дані | |
| 54°18′40″ пн. ш. 25°22′50″ сх. д. / 54.31111111113877854° пн. ш. 25.38055555558377918° сх. д.Координати: 54°18′40″ пн. ш. 25°22′50″ сх. д. / 54.31111111113877854° пн. ш. 25.38055555558377918° сх. д. | |
| Країна | Литва |
| Регіон | Шальчинінкський район |
| Столиця для | Шальчинінкський район і Шальчинінкський район[d] |
| Перша згадка | 1311 |
| Площа | 2,98 км² |
| Населення | 6 491 (2010) |
| Висота НРМ | 181 м і 173 м |
| Міста-побратими | Ломжа (Польща), Лович (Польща) |
| Телефонний код | (+370) 380 |
| Часовий пояс | UTC+2 UTC+3літній час |
| GeoNames | 864520, 595016 |
| OSM | ↑1016307 ·R (Шальчинінкський район) |
| Поштові індекси | LT-17001 |
| Міська влада | |
| Вебсайт | salcininkai.lt |
| Мапа | |
Шальчинінкай Шальчинінкай (Литва) | |
| | |
| | |
| Шальчинінкай у Вікісховищі |
Історія Редагувати
Перша згадка припадає на 1311 рік. У Пруських хроніках згадується як Salsniken або Saletzniken.
1929 року у містечку мешкало 587 осіб.
До 1939 року знаходилось у складі Польщі. 1940 року було передано до складу Литовської РСР. Статус міста отримало 1956 року, з 1972 року — районний центр.
Специфіка Редагувати
Місто є важливим польським культурним центром у Литві (71% населення — поляки). Є цегляний католицький костел апостола Петра (1568 його зайняли реформатські євангелісти), збудований 1410, істотно перебудований 1835, розширений у 1949 та 1986. Також православна каплиця св. Тихона. 2 гімназії, середня школа „ Santarv , публічна бібліотека, пошта, районна лікарня, ратуша, кінотеатр «Шалча» та будинок культури.
На гербі міста зображені три лісові горіхи , які символізують солідарність між різними етнічними групами населення.
Населення Редагувати
Міста партнери Редагувати
Примітки Редагувати
- Šalčininkai. Mažoji lietuviškoji tarybinė enciklopedija, T. 3 (R — Ž). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1971, 360 psl. (лит.)
- Šalčininkai. Lietuviškoji tarybinė enciklopedija, X t. Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 1983. T.X: Samnitai-Šternbergas, 523 psl. (лит.)
- Šalčininkai. Tarybų Lietuvos enciklopedija, T. 4 (Simno-Žvorūnė). Vilnius, Vyriausioji enciklopedijų redakcija, 1988, 150 psl. (лит.)
| Це незавершена стаття з географії Литви. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |