Чилесі́то (ісп. Chilecito) — місто в аргентинській провінції Ла-Ріоха, адміністративний центр однойменного[es] департаменту.
| Чилесіто ісп. Chilecito | |
|---|---|
| | |
| | |
| Основні дані | |
| 29°10′00″ пд. ш. 67°30′00″ зх. д. / 29.16667° пд. ш. 67.50000° зх. д.Координати: 29°10′00″ пд. ш. 67°30′00″ зх. д. / 29.16667° пд. ш. 67.50000° зх. д. | |
| Країна | Аргентина |
| Регіон | Ла-Ріоха |
| Столиця для | Chilecito Departmentd (департамент Аргентини) |
| Засновано | 19 лютого 1715 |
| Населення | 33 724 особи (2010) |
| Висота НРМ | 1080 м |
| Назва мешканців | chileciteño |
| Телефонний код | (+54) 3825 |
| Часовий пояс | UTC-3 |
| GeoNames | 3861445 |
| Поштові індекси | F5360 |
| Міська влада | |
| Адреса | José Hernandez 62 - (5360) CHILECITO |
| Мер міста | Сильвія Гайтан (PJ) |
| Мапа | |
Чилесіто Чилесіто (Аргентина) | |
Чилесіто Чилесіто (Ла-Ріоха (провінція Аргентини)|Провінція Ла-Ріоха) | |
| | |
| | |
| Чилесіто у Вікісховищі |
Географія ред.
Місто Чилесіто розташоване у Долині Антінако й оточене зі сходу гірським хребтом Сьєрра-де-Веласко[en] (найвища точка — 4920 м), а з заходу — хребтом Сьєрра-де-Фаматіна[en] (висота до 6097 м).
У регіоні, де знаходиться Чилесіто, досить часто бувають землетруси, але вони зазвичай мають невелику інтенсивність. Руйнівні землетруси трапляються тут приблизно раз на 30 років. Останні з них були:
- 12 квітня 1899 року силою 6,4 бала за шкалою Ріхтера
- 24 жовтня 1957 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера
- 28 травня 2002 року силою 6 балів за шкалою Ріхтера
Історія ред.
Місто Чилесіто було засноване 19 лютого 1715 року іспанським колонізатором Домінго де Кастро-і-Басаном (ісп. Domingo de Castro y Bazán) під іменем Вілья-Санта-Рита (ісп. Villa Santa Rita — поселення Святої Рити). Згодом назву поселення було змінено на Вілья-Архентіна (ісп. Villa Argentina), а пізніше — на Чилесіто.
Походження назви Чилесіто достеменно не відоме. За однією з версій ім'я міста походить від індіанської назви місцевості Чилеойто (червона земля) або Чилое (червоний). За іншою версією своєю назвою Чилесіто завдячує великій кількості робітників-чилійців, які працювали на місцевих шахтах, коли місто було одним з осередків золотої лихоманки кінця ХІХ ст.
1905 року з міста Чилесіто до копальні «Ла Мехікана», яка знаходилася на горі Сьєрра-де-Фаматіна[en] на висоті 4600 м, було збудовано канатну дорогу довжиною 35 км для транспортування гірничої породи, з якої добували золото, платину, мідь і свинець. Будівництвом керував німецький інженер Адольф Блайхерт (нім. Adolf Bleichert). Дорога працювала за допомогою парових машин і мала 9 станцій. Щомісяця канатна дорога перевозила 12 тис. т породи, яку вантажили у поїзди і перевозили залізницею[en] до порту Буенос-Айреса, звідки кораблями доправляли до Англії, оскільки шахта належала англійцям. З початком Першої світової війни копальня почала занепадати й була остаточно закрита 1926 року.
25 жовтня 1982 року канатну дорогу у Чилесіто було проголошено національною історичною пам'яткою, поблизу неї створено музей.
1989 року святу Риту Касійську було офіційно затверджено покровителькою міста. Щороку 22 травня на її честь у місті відбувається свято і хресна хода.
2004 року законом № 25813 філію Університету Ла-Ріохи[en], яка працювала у Чилесіто з 1973 року, було реорганізовано у Національний університет Чилесіто[en].
Економіка ред.
Місто Чилесіто знаходиться в зоні пустельного клімату, але землі навколо міста штучно зрошують підземними водами, завдяки чому на них можна вести сільськогосподарську діяльність. Основними культурами, що вирощуються тут, є виноград і маслини. Також культивують фрукти і горіхи.
Серед галузей промисловості розвинена харчова, зокрема виноробство.
Ще з доколумбових часів у Чилесіто існують копальні, де розробляються поклади золота та інших корисних копалин. Найбільший розквіт гірничої промисловості у місті прийшовся на кінець ХІХ - початок ХХ ст. З 1999 року уряд провінції намагається відродити цю галузь економіки, але через протести екологічних активістів ці наміри зазнають невдачі.
Також у Чилесіто розвинений туризм. Основними туристичними атракціями міста є:
- канатна дорога 1905 року
- маєток «Самай Уасі», що належав відомому аргентинському громадському діячу Хоакіну Віктору Гонсалесу[en]
- чавуноливарні заводи XVIII-ХІХ століть
- виноробні підприємства, які організують екскурсії і дегустації
- ботанічний сад «Чирау Міта» в околицях міста, який має велику колекцію кактусів і сукулентів
- музей італійської скульпторки Носенти Пісетті
- заказник Лос-Кодорадос
Населення ред.
Згідно з переписом населення 2010 року населення Чилесіто складає 33 724 особи. Місто є другим за величиною у провінції Ла-Ріоха. Чилесіто утворює міську агломерацію разом з навколишніми населеними пунктами Ангінан[en], Лос-Сарм'єнтос[en], Сан-Мігель[en] і Ла-Пунтілья[en].
| На цьому місці має відображатися графік чи діаграма, однак з технічних причин його відображення наразі вимкнено. Будь ласка, не видаляйте код, який викликає це повідомлення. Розробники вже працюють для того, щоби відновити штатне функціонування цього графіка або діаграми. |
Клімат ред.
Місто Чилесіто знаходиться у зоні холодного аридного клімату (BWk за класифікацією Кеппена).
| Клімат Чилесіто | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Середній максимум, °C | 31,6 | 30,2 | 27,3 | 24,8 | 20,9 | 17,2 | 16,7 | 19,8 | 22,6 | 26,0 | 29,9 | 31,6 | 24,9 |
| Середня температура, °C | 24,1 | 22,8 | 20,0 | 17,8 | 13,9 | 9,9 | 9,1 | 11,9 | 14,8 | 18,2 | 21,2 | 23,3 | 17,3 |
| Середній мінімум, °C | 17,2 | 16,3 | 14,0 | 11,5 | 6,4 | 2,7 | 2,1 | 4,2 | 7,2 | 10,5 | 14,1 | 16,1 | 10,2 |
| Норма опадів, мм | 45 | 31 | 32 | 9 | 5 | 6 | 5 | 4 | 4 | 5 | 21 | 22 | 189 |
| Кількість днів з опадами | 4 | 4 | 4 | 2 | 1 | 1 | 1 | 0,7 | 0,9 | 1 | 3 | 3 | 26 |
| Вологість повітря, % | 60 | 63 | 66 | 66 | 64 | 64 | 61 | 52 | 52 | 54 | 57 | 57 | 60 |
| Джерело: Servicio Meteorologico Nacional |
Примітки ред.
- Cooper, Max (вересень 2012). . Ciencia Hoy (іспанською). Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 2017.
- González, Carlos Eduardo (6 березня 2013). . Alpinismonline (іспанською). Архів оригіналу за 19 травня 2017. Процитовано 2017.
- (іспанською). Servicio Meteorologico Nacional. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 2017.