Хустисіалістська партія (ісп. Partido Justicialista ісп. вимова: [paɾˈtiðo xustisjaˈlista], PJ) — пероністська політична партія в Аргентині, основна політична сила пероністського руху.
Хустисіалістська партія Partido Justicialista | |
|---|---|
| Країна | Аргентина |
| Голова партії | Хосе Луїс Гіоха |
| Ген. секретар | Альберто Фернандес |
| Засновник | Хуан Домінго Перон |
| Дата заснування | 21 листопада, 1946 |
| Штаб-квартира | 130 вул. Matheu Буенос-Айрес |
| Ідеологія | перонізм популізм фракції: синкретизм кіршнерізм (більшість) консерватизм (меншість) |
| Членство в міжнародних організаціях | Центристський демократичний інтернаціонал |
| Кількість членів | 3 626 728 (2012) |
| Місць у Палаті депутатів | 91 / 257 |
| Місць у Сенаті | 36 / 72 |
| Офіційний сайт | pj.org.ar |
Історія Редагувати
Хустисіалістська партія була заснована у 1946 році Хуаном та Евітою Перонами. Політика, яку провадить партія базується на принципах збереження державного суверенітету, прагнення до економічної незалежності Аргентини і створення соціально-справедливого суспільства.
Опираючись на політику, яку підтримував Хуан Перон як президент Аргентини, платформа партії з самого початку була орієнтована на популізм, а її найбільш послідовною базою підтримки в минулому була CGT, найбільша профспілка Аргентини. Перон розпорядився провести масову націоналізацію державних послуг, стратегічних галузей та критичного сектора експорту сільськогосподарської продукції, прийнявши прогресивні закони про працю та соціальні реформи, а також прискоривши інвестиції в громадські роботи.
Його перебування на посаді також сприяло технічним школам, в той же час він переслідував співробітників університетів, та сприяло урбанізації, оскільки це підняло податки на аграрний сектор. Ці тенденції принесли перонізму лояльність більшої частини робочого і нижчого класів, але допомогли відштовхнути верстви суспільства вищого та середнього класу. Цензура та репресії посилилися, і після втрати підтримки з боку впливової католицької церкви Перон був в кінцевому підсумку повалений в результаті перевороту 1955 року.
Політична роль Редагувати
Чинний президент Альберто Фернандес, а також колишні Крістіна Фернандес де Кіршнер, Карлос Менем та Едуардо Дуальде були членами партії. В аргентинській Палаті депутатів партія має 91 з 257 місць, а також більшість у Сенаті.
Примітки Редагувати
- https://www.telam.com.ar/notas/202103/548163-alberto-fernandez-asume-presidencia-consejo-pj.html
- Claeys, Gregory (2013). У CQ Press. . с. 617. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- Ameringer, Charles D. (1992). У Greenwood. . с. 43. Архів оригіналу за 8 січня 2021. Процитовано 27 квітня 2020.
- . The Economist. 15 жовтня 2015. Архів оригіналу за 18 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
- Galvan, D.; Sil, R. (2007). У Springer. . с. 107. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- Weitz-Shapiro, Rebecca (2014). У Cambridge University Press. . с. 19. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- Jalalzai, Farida (2015). У Routledge. . с. 27. Архів оригіналу за 25 листопада 2018. Процитовано 27 квітня 2020.
- Agustín, Óscar G.; Briziarelli, Marco (2017). У Springer. . с. 195. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 27 квітня 2020.
- Gallego-Díaz, Soledad (19 жовтня 2011). . El País. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- Silva, Eduardo; Rossi, Federico (2018). У University of Pittsburgh Press. . Архів оригіналу за 5 липня 2020. Процитовано 27 квітня 2020.
- . Web.archive.org. 18 січня 2013. Архів оригіналу за 18 січня 2013. Процитовано 13 жовтня 2017.
- Sobre el Justicialismo [ 31 травня 2011 у Wayback Machine.].
- ↑ Crassweller, Robert. Perón and the Enigmas of Argentina. W.W. Norton & Company, 1988.
Посилання Редагувати
- Офіційний сайт [ 26 січня 2009 у Wayback Machine.]