www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хронович Володимир Михайлович Володимир Хронович 19 жовтня 1890 м Броди 11 листопада 1973 м Снятин український письменни

Хронович Володимир Михайлович

Володимир Хронович (19 жовтня 1890, м. Броди — 11 листопада 1973, м. Снятин) — український письменник, Народний вчитель України, член Спілки радянських письменників

Хронович Володимир Михайлович
Народився 19 жовтня 1890(1890-10-19)
Броди
Помер 11 листопада 1973(1973-11-11) (83 роки)
Снятин
Поховання Снятинський міський цвинтар
Громадянство  Польща
 СРСР
Національність українець
Діяльність письменник
Alma mater Сокальська учительська семінарія
Знання мов українська
Роки активності 1911—1970
Жанр гумор, сатира
Нагороди Народний вчитель України

Життєпис ред.

Народився 19 жовтня 1890 року у Бродах у родині шевця, що на той час мешкала на вулиці Музичній. Постійні нестатки змусили батька податися на заробітки за океан. Без засобів до існування, матеріально і морально скривджений, він повернувся у рідний край. Коли Володимирові пішов десятий рік, не стало матері. Через кілька місяців по тому батько привів у дім мачуху — людину прикрої вдачі. Нестатки в сім'ї змусили батька забрати сина з гімназії і віддати у виділову школу, яку закінчив 1906 року. З п'ятнадцяти років Володимир Хронович — круглий сирота. Закінчує школу і вступає до Сокальської державної вчительської семінарії, яку відмінно закінчив 1910 року.

У 1920-х роках В. Хронович часто зустрічався з Марком Черемшиною, був знайомий з дружиною письменника. Бере участь у літературному гуртку, організованому Наталією Семанюк у музеї Марка Черемшини (м. Снятин), який вона очолювала. Зустрічається з Василем Стефаником, Петром Козланюком, Іриною Вільде, Ольгою Кобилянською, Дмитром Павличком, Володимиром Самійленком, Дмитром Осічним й іншими.

1970 року його приймають у члени Спілки радянських письменників.

Помер Володимир Хронович 11 листопада 1973 року та похований на снятинському міському цвинтарі.

Трудова діяльність ред.

Педагогічне хрещення двадцятирічний учитель пройшов у с. Дуб'є Бродівського повіту. Перші твори — три сатиричні оповідання — надрукував 1911 року. За них його переводять у найглухіше містечко Топорів, потім до с. Хмільне, що під Лопатином. Але це не заставило замовкнути непокірного. Незабаром з'являється оповідання «Доля однієї з тих наймолодших». Повітова шкільна влада лютує. 1 травня 1913 року невгамовного Хроновича переводять до с. Тетевчиці Радехівського повіту. Він змушений був дати обіцянку шкільному інспекторові не виступати в журналі «Прапор» із жодними літературними творами. 1 вересня цього ж року був покараний переведенням до прикордонного с. Стремільче — недалеко від Берестечка, що над рікою Стир. Тоді ж в тижневику «Ілюстрована Україна» було надруковано два його вірші. В періодичній пресі, у збірниках, підручниках друкує вірші, оповідання.

Щоби позбутися тягару безперспективної служби тимчасового учителя й одержати право постійної педагогічної роботи, письменник становить 1913 року кваліфікаційний екзамен.

1914 року вибухнула Перша світова війна. Володимира Хроновича забирають на дійсну військову службу. Потрапляє до чеського міста Чеслав. Вивчає чеську мову, знайомиться з творами чеської класичної літератури. Вступає до полкової школи, а після її закінчення у званні кадета підхорунжого направлений на фронт. Був двічі поранений. Після другого поранення — майже рік лікувався у Краківському шпиталі.

У село Забір'я Равського повіту, де вчителювала дружина — полька, з якою побралися під час лікування у Кракові, В. Хронович повернувся 1921 року — в одній полатаній сорочці та поношеному військовому мундирі.

Співпрацював із щоденним часописом Івана Тиктора у Львові «Новий Час». Друкував гуморески та сатири під псевдонімом «Вуха та Сльоза». Згодом друкувався у видавництвах «Світ дитини» (ред. Михайло Таранько) та «Молода Україна».

У сім'ї злагоди не було. Дружина прагнула ополячити чоловіка. За його впертість (хоч був людиною скромною і вразливою) на зло розсекречувала псевдоніми чоловіка. Вже після війни — 1924 року, розсекречення дружиною псевдоніма під оповіданням «Дисциплінарне перенесення» спричинило переведення учителя із Равського до Снятинського повіту. Працював у селах Карлів (тепер Прутівка), пізніше в Тучапах і Будилові. З 1937 року уже літній, але енергійний письменник продовжує працювати директором Будилівської семирічної школи. Плідною була робота письменника на Снятинщині. Виступи перед вчителями та статті, що хвилювали учительство, сприяли тому, що педагогічна громадськість щороку обирала його головою товариства «Взаємна поміч вчителям».

Займається літературною та громадською роботою. Плакати, лозунги, «перчики», стенди, мапи району й області — все це робилося руками вчителя-письменника. Двадцять сім років незмінно оформляв «вікно сатири». Особливо пишався В. Хронович, що мав нагоду на ювілейному вечорі Василя Стефаника вручити класикові української літератури власноручно написаний олією портрет письменника — подарунок від учителів Снятинщини.

Фашистська Німеччина окупувала Снятинщину. Завойовники прибули до школи з обшуком, знищили бібліотеку, вилучили його твори, конфіскували ще не надруковані рукописи. Пограбували пасіку, настала голодна скрута. Все це настільки потрясло дружину, що вона важко захворіла, а 1946 року померла у чернівецькій лікарні.

У жовтні 1956 року виходить на заслужений відпочинок та оселяється у Снятині. Тоді вже був одружений вдруге — з бездітною вчителькою, яка ще перед війною збудувала у Снятині добротний будинок. Згодом при садибі піднявся гарний сад з виноградником та зразковою пасікою.

Відновилась його жага творчості. Зі шухляд добуто вцілілі записники, дещо із чернеток. Його оповідання друкуються у збірнику снятинських літераторів «Світанок над Прутом» на 68 стор., який видрукуваний 1960 року у Снятинській друкарні. Твори письменника виходять в альманасі обласного літературного об'єднання «Радянське Прикарпаття», в журналі «Жовтень».

Щоб не гризла самотність, довелося одружитись втретє.

Сім'я — діти ред.

  • Син Альбін-Володимир (нар. 1915). 1938 року закінчив «Львівську політехніку» та був направлений на підвищення фаху до Італії. Під час війни був важко поранений. Під час лікування в англійському шпиталі одружився та оселився у Великій Британії. Викладав в університеті м. Лееде та був професором цього вишу, а також став одним із провідних інженерів мостобудування Великої Британії.
  • Син Ігор 1940 року був призваний до лав Червоної армії. 1941 року в боях під Калініним важко поранений. Закінчив офіцерську медичну школу. Загинув 1945 року під час форсування ріки Одер.
  • Наймолодша дочка Людмила з чоловіком — інженером мешкає у Польщі.

Окремі видання ред.

  • Пригоди Лиса Панаса та його дружини Мотрі. — 1922.
  • Іванків день [ 25 липня 2018 у Wayback Machine.]. — Львів: Світ дитини, 1934.
  • Мамусине серце: Невигадані історії. — Станіславське обл. книжково-газетне видавництво, 1961. — 108 с.
  • З далеких літ: оповідання. — Київ: Радянський письменник, 1965. — 182 с.
  • Іванків день: оповідання. — Київ: Веселка, 1966. — 72 с.
  • Павло Богуш: повість. — Ужгород: Карпати, 1970. — 112 с.
  • Мамусине серце: оповідання. — Київ: Веселка, 1994. — 64 с. — ISBN 5-301-01469-2.

Вшанування пам'яті ред.

  • Напередодні столітнього ювілею письменника (1990) виконком Снятинської міської ради на звернення мешканців і міського осередку Товариства української мови імені Тараса Шевченка ухвалив перейменувати вулицю Піонерську на вулицю Володимира Хроновича. На цій вулиці є будинок, у якому тривалий час проживав письменник.
  • Меморіальна таблиця В. Хроновичу встановлена на Тучапській школі (Снятинщина), де він вчителював.
  • Трудова і творча діяльність Володимира Хроновича висвітлюється у Бродівському історико-краєзнавчому музеї.
  • У Музеї культури і книги Покуття (м. Снятин) є куток, присвячений членові Спілки письменників Володимирові Хроновичу.
  • Наприкінці 1990-х років вулицю у Бродах, де пройшли його дитячі роки, назвали на його честь.

Джерела ред.

Посилання ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Volodimir Hronovich 19 zhovtnya 1890 m Brodi 11 listopada 1973 m Snyatin ukrayinskij pismennik Narodnij vchitel Ukrayini chlen Spilki radyanskih pismennikivHronovich Volodimir MihajlovichNarodivsya 19 zhovtnya 1890 1890 10 19 BrodiPomer 11 listopada 1973 1973 11 11 83 roki SnyatinPohovannya Snyatinskij miskij cvintarGromadyanstvo Polsha SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist pismennikAlma mater Sokalska uchitelska seminariyaZnannya mov ukrayinskaRoki aktivnosti 1911 1970Zhanr gumor satiraNagorodi Narodnij vchitel UkrayiniRoboti u Vikidzherelah Zmist 1 Zhittyepis 2 Trudova diyalnist 3 Sim ya diti 4 Okremi vidannya 5 Vshanuvannya pam yati 6 Dzherela 7 PosilannyaZhittyepis red Narodivsya 19 zhovtnya 1890 roku u Brodah u rodini shevcya sho na toj chas meshkala na vulici Muzichnij Postijni nestatki zmusili batka podatisya na zarobitki za okean Bez zasobiv do isnuvannya materialno i moralno skrivdzhenij vin povernuvsya u ridnij kraj Koli Volodimirovi pishov desyatij rik ne stalo materi Cherez kilka misyaciv po tomu batko priviv u dim machuhu lyudinu prikroyi vdachi Nestatki v sim yi zmusili batka zabrati sina z gimnaziyi i viddati u vidilovu shkolu yaku zakinchiv 1906 roku Z p yatnadcyati rokiv Volodimir Hronovich kruglij sirota Zakinchuye shkolu i vstupaye do Sokalskoyi derzhavnoyi vchitelskoyi seminariyi yaku vidminno zakinchiv 1910 roku U 1920 h rokah V Hronovich chasto zustrichavsya z Markom Cheremshinoyu buv znajomij z druzhinoyu pismennika Bere uchast u literaturnomu gurtku organizovanomu Nataliyeyu Semanyuk u muzeyi Marka Cheremshini m Snyatin yakij vona ocholyuvala Zustrichayetsya z Vasilem Stefanikom Petrom Kozlanyukom Irinoyu Vilde Olgoyu Kobilyanskoyu Dmitrom Pavlichkom Volodimirom Samijlenkom Dmitrom Osichnim j inshimi 1970 roku jogo prijmayut u chleni Spilki radyanskih pismennikiv Pomer Volodimir Hronovich 11 listopada 1973 roku ta pohovanij na snyatinskomu miskomu cvintari Trudova diyalnist red Pedagogichne hreshennya dvadcyatirichnij uchitel projshov u s Dub ye Brodivskogo povitu Pershi tvori tri satirichni opovidannya nadrukuvav 1911 roku Za nih jogo perevodyat u najgluhishe mistechko Toporiv potim do s Hmilne sho pid Lopatinom Ale ce ne zastavilo zamovknuti nepokirnogo Nezabarom z yavlyayetsya opovidannya Dolya odniyeyi z tih najmolodshih Povitova shkilna vlada lyutuye 1 travnya 1913 roku nevgamovnogo Hronovicha perevodyat do s Tetevchici Radehivskogo povitu Vin zmushenij buv dati obicyanku shkilnomu inspektorovi ne vistupati v zhurnali Prapor iz zhodnimi literaturnimi tvorami 1 veresnya cogo zh roku buv pokaranij perevedennyam do prikordonnogo s Stremilche nedaleko vid Berestechka sho nad rikoyu Stir Todi zh v tizhneviku Ilyustrovana Ukrayina bulo nadrukovano dva jogo virshi V periodichnij presi u zbirnikah pidruchnikah drukuye virshi opovidannya Shobi pozbutisya tyagaru bezperspektivnoyi sluzhbi timchasovogo uchitelya j oderzhati pravo postijnoyi pedagogichnoyi roboti pismennik stanovit 1913 roku kvalifikacijnij ekzamen 1914 roku vibuhnula Persha svitova vijna Volodimira Hronovicha zabirayut na dijsnu vijskovu sluzhbu Potraplyaye do cheskogo mista Cheslav Vivchaye chesku movu znajomitsya z tvorami cheskoyi klasichnoyi literaturi Vstupaye do polkovoyi shkoli a pislya yiyi zakinchennya u zvanni kadeta pidhorunzhogo napravlenij na front Buv dvichi poranenij Pislya drugogo poranennya majzhe rik likuvavsya u Krakivskomu shpitali U selo Zabir ya Ravskogo povitu de vchitelyuvala druzhina polka z yakoyu pobralisya pid chas likuvannya u Krakovi V Hronovich povernuvsya 1921 roku v odnij polatanij sorochci ta ponoshenomu vijskovomu mundiri Spivpracyuvav iz shodennim chasopisom Ivana Tiktora u Lvovi Novij Chas Drukuvav gumoreski ta satiri pid psevdonimom Vuha ta Sloza Zgodom drukuvavsya u vidavnictvah Svit ditini red Mihajlo Taranko ta Moloda Ukrayina U sim yi zlagodi ne bulo Druzhina pragnula opolyachiti cholovika Za jogo vpertist hoch buv lyudinoyu skromnoyu i vrazlivoyu na zlo rozsekrechuvala psevdonimi cholovika Vzhe pislya vijni 1924 roku rozsekrechennya druzhinoyu psevdonima pid opovidannyam Disciplinarne perenesennya sprichinilo perevedennya uchitelya iz Ravskogo do Snyatinskogo povitu Pracyuvav u selah Karliv teper Prutivka piznishe v Tuchapah i Budilovi Z 1937 roku uzhe litnij ale energijnij pismennik prodovzhuye pracyuvati direktorom Budilivskoyi semirichnoyi shkoli Plidnoyu bula robota pismennika na Snyatinshini Vistupi pered vchitelyami ta statti sho hvilyuvali uchitelstvo spriyali tomu sho pedagogichna gromadskist shoroku obirala jogo golovoyu tovaristva Vzayemna pomich vchitelyam Zajmayetsya literaturnoyu ta gromadskoyu robotoyu Plakati lozungi perchiki stendi mapi rajonu j oblasti vse ce robilosya rukami vchitelya pismennika Dvadcyat sim rokiv nezminno oformlyav vikno satiri Osoblivo pishavsya V Hronovich sho mav nagodu na yuvilejnomu vechori Vasilya Stefanika vruchiti klasikovi ukrayinskoyi literaturi vlasnoruchno napisanij oliyeyu portret pismennika podarunok vid uchiteliv Snyatinshini Fashistska Nimechchina okupuvala Snyatinshinu Zavojovniki pribuli do shkoli z obshukom znishili biblioteku viluchili jogo tvori konfiskuvali she ne nadrukovani rukopisi Pograbuvali pasiku nastala golodna skruta Vse ce nastilki potryaslo druzhinu sho vona vazhko zahvorila a 1946 roku pomerla u cherniveckij likarni U zhovtni 1956 roku vihodit na zasluzhenij vidpochinok ta oselyayetsya u Snyatini Todi vzhe buv odruzhenij vdruge z bezditnoyu vchitelkoyu yaka she pered vijnoyu zbuduvala u Snyatini dobrotnij budinok Zgodom pri sadibi pidnyavsya garnij sad z vinogradnikom ta zrazkovoyu pasikoyu Vidnovilas jogo zhaga tvorchosti Zi shuhlyad dobuto vcilili zapisniki desho iz chernetok Jogo opovidannya drukuyutsya u zbirniku snyatinskih literatoriv Svitanok nad Prutom na 68 stor yakij vidrukuvanij 1960 roku u Snyatinskij drukarni Tvori pismennika vihodyat v almanasi oblasnogo literaturnogo ob yednannya Radyanske Prikarpattya v zhurnali Zhovten Shob ne grizla samotnist dovelosya odruzhitis vtretye Sim ya diti red Sin Albin Volodimir nar 1915 1938 roku zakinchiv Lvivsku politehniku ta buv napravlenij na pidvishennya fahu do Italiyi Pid chas vijni buv vazhko poranenij Pid chas likuvannya v anglijskomu shpitali odruzhivsya ta oselivsya u Velikij Britaniyi Vikladav v universiteti m Leede ta buv profesorom cogo vishu a takozh stav odnim iz providnih inzheneriv mostobuduvannya Velikoyi Britaniyi Sin Igor 1940 roku buv prizvanij do lav Chervonoyi armiyi 1941 roku v boyah pid Kalininim vazhko poranenij Zakinchiv oficersku medichnu shkolu Zaginuv 1945 roku pid chas forsuvannya riki Oder Dochka Stefaniya nar 1939 zakinchila Lvivskij universitet pracyuvala vchitelkoyu u s Budiliv Pislya odruzhennya z radyanskim oficerom meshkaye u Rivnomu Najmolodsha dochka Lyudmila z cholovikom inzhenerom meshkaye u Polshi Okremi vidannya red Prigodi Lisa Panasa ta jogo druzhini Motri 1922 Ivankiv den Arhivovano 25 lipnya 2018 u Wayback Machine Lviv Svit ditini 1934 Mamusine serce Nevigadani istoriyi Stanislavske obl knizhkovo gazetne vidavnictvo 1961 108 s Z dalekih lit opovidannya Kiyiv Radyanskij pismennik 1965 182 s Ivankiv den opovidannya Kiyiv Veselka 1966 72 s Pavlo Bogush povist Uzhgorod Karpati 1970 112 s Mamusine serce opovidannya Kiyiv Veselka 1994 64 s ISBN 5 301 01469 2 Vshanuvannya pam yati red Naperedodni stolitnogo yuvileyu pismennika 1990 vikonkom Snyatinskoyi miskoyi radi na zvernennya meshkanciv i miskogo oseredku Tovaristva ukrayinskoyi movi imeni Tarasa Shevchenka uhvaliv perejmenuvati vulicyu Pionersku na vulicyu Volodimira Hronovicha Na cij vulici ye budinok u yakomu trivalij chas prozhivav pismennik Memorialna tablicya V Hronovichu vstanovlena na Tuchapskij shkoli Snyatinshina de vin vchitelyuvav Trudova i tvorcha diyalnist Volodimira Hronovicha visvitlyuyetsya u Brodivskomu istoriko krayeznavchomu muzeyi U Muzeyi kulturi i knigi Pokuttya m Snyatin ye kutok prisvyachenij chlenovi Spilki pismennikiv Volodimirovi Hronovichu Naprikinci 1990 h rokiv vulicyu u Brodah de projshli jogo dityachi roki nazvali na jogo chest Dzherela red Enciklopediya ukrayinoznavstva U 10 h t Gol red Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode Zhittya 1954 1989 Slovnikova chastina T 10 S 3632 3643 Pismenniki Radyanskoyi Ukrayini Kiyiv 1970 S 460 Grishko G Litopisec dobra i zla Golos Pokuttya 1990 zhovtnya 18 zhovtnya 20 zhovtnya 25 zhovtnya 27 zhovtnya Brodivskij istoriko krayeznavchij muzej Posilannya red V Hronovich nevtomnij osvityanin i pismennik Arhivovano 25 lipnya 2018 u Wayback Machine Budilivska ZOSh I II stupeniv Istoriya shkoli Arhivovano 25 lipnya 2018 u Wayback Machine Prutivska ZOSh I III stupeniv imeni Volodimira Samijlenka Korotka istoriya zakladu Litopis Chervonoyi kalini 1934 4 Arhivovano 25 lipnya 2018 u Wayback Machine Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Hronovich Volodimir Mihajlovich amp oldid 35149181