То́порів (місцевою — Топорі́в) — село в Україні, в Золочівському районі Львівської області (до 2020 — Буський район). Населення становить 1043 особи. Колишнє містечко.
| село Топорів | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Львівська область |
| Район | Золочівський район |
| Громада | Буська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1605 |
| Населення | 1043 |
| Площа | 0,56 км² |
| Густота населення | 1862,5 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 80520 |
| Телефонний код | +380 3264 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′26″ пн. ш. 24°43′33″ сх. д. / 50.10722° пн. ш. 24.72583° сх. д.Координати: 50°06′26″ пн. ш. 24°43′33″ сх. д. / 50.10722° пн. ш. 24.72583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 210 м |
| Водойми | річка Пуста (Радоставка) |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 80520, Львівська обл., Буський р-н, с. Топорів |
| Сільський голова | Ковальчук Ярослав Ількович |
| Карта | |
Топорів | |
Топорів | |
| Мапа | |
| Топорів у Вікісховищі |
Село Топорів розташоване на північний схід від міста Львова та за 20 кілометрів від міста Буська на річці Пусті, притоці річки Стир.
Історія ред.
Топорів вперше згадується у письмових документах за 1605 рік, де йдеться про нього як про містечко, якому надане магдебурзьке право.
Містечко засноване сприяння власника — шляхтича Яна з Тенчина. Тривалий час було власністю родини Тенчинських.
Понад 400 років тому на місці населеного пункту росли непроходимі ліси. Під час набігів татар селяни з різних куточків втікали в ті ліси, де згодом почали його вирубувати і на вільних від боліт горбках стали будувати невеличке село, яке і назвали Топорів, тобто від назви інструменту, яким вони орудували. Центр села назвали містом, яке обвели височезним валом, а навколо нього розмістилася чисельна кількість хуторів, які діставали назви від більшої кількості прізвищ людей, що населяли даний хутір.
Містечко «Toporow» зображене на карті України Гійома де Боплана 1650 року.
На території села у 1676 році була збудована дерев’яна церква, яка у 1947 році згоріла. Залишилася лише дзвіниця, яка є архітектурною пам’яткою того часу. Зараз на місці старої церкви збудовано нову. А також архітектурною пам’яткою ХІХ ст. є костел, який збудований у стилі ренесансу (зараз церква Покрови Пресвятої Богородиці).
В архівних документах згадується про велику пожежу, яка сталася у містечку Топорові у 1868 році, під час якої згоріла велика частина містечка, в тому числі і школа. У 1870 році у Топорові проживало 3103 жителі. Гміна користувалася великими правами і мала свій бюджет. Панські двори виділяли частину своїх прибутків на розвиток містечка, на оплату праці вчителів.
На той час у Топорові існували самостійна приватна крамниця та самостійна каса взаємопомочі, був створений хор та аматорський гурток.
У 1910 році існували польська каса, польська читальня «школи людової», чотирикласна школа з польською мовою викладання, однокласна школа на присілку з польською мовою викладання і урядовою мовою була польська мова.
У роки Першої світової війни у Топорові згоріло 270 будинків. А в роки громадянської війни територія села була окупована Польщею. Літом 1920 року через село пройшов загін першої кінної Армії. У 1921 році наше село знову потрапило під владу польських панів.
У 1928 році у Топорові налічувалось 4000 жителів, з яких 2800 чол. – це українці. Була створена сільськогосподарська споживча кооператива та каса «взаємної помочі». У 1932 році було створено товариство «Сокіл».
У 1940 році в селі існували амбулаторія та акушерський пункт, який містив 3 ліжка. У роки Другої світової війни село знову було частково зруйноване. Німці винищували єврейське населення, спалювали їхні будинки і з того часу єврейського населення в селі немає. Багато молоді німці вивезли у Німеччину на різні роботи.
У 1949 році в Топорові було створено сільськогосподарський артіль, до якої примусово увійшло 420 господарств. Село у той час не було електрифікованим і не мало транспортного зв’язку з районом.
У 1964 році населення в Топорові налічувалось 2249 жителів – 558 дворів. В селі працювала лікарня, яка містила 25 ліжок. Було 2 лікарі з вищою освітою і 10 – з середньою. В цьому ж році побудували в селі радіовузол; було повністю електрифіковано село; насаджено парк; побудовано аптеку; введено в дію млин, пилораму; відкрито магазини: продовольчий, сільмаг, госпмаг, комісійний магазин готового одягу, їдальню.
В 2005 році було виготовлено проектну документацію на газифікацію села, а 28 вересня 2006 року розпочалися роботи по будівництві підводящого газопроводу. Цей газопровід, протяжність якого становить 22 км, було збудовано за державні кошти та в рекордно стислі строки, до 28 вересня цього року він вже був зданий в експлуатацію.
Релігія ред.
У селі є дві православні церкви:
- Церква Покрови Пресвятої Богородиці (настоятель митр. прот. Василь Нижник, належить до Львівсько-Сокальської єпархії ПЦУ)
- Церква св. Юрія Побідоносця (настоятель митр. прот. Павло Блавацький, належить до Львівської єпархії ПЦУ)
Хутори ред.
В Україні Топорів є селом із найбільшою кількістю хуторів (49). Про це місцеві мешканці жартують: «Сорок дев'ять хуторів, п'ятдесятий — Топорі́в».
|
|
Відомі люди ред.
- Столярчук Петро Гаврилович — український науковець, доктор технічних наук.
- Боднар Іван — селянин, дяк, війт у селі, посол Райхсрату (1867—1876 рр.), Галицького сейму 2, 3-го скликань.
Галерея ред.
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 9 вересня 2016. Процитовано 25 січня 2016.
- ↑ Про сільську раду | Топорівська сільська рада. toporiv-rada.gov.ua. Процитовано 17 серпня 2021.
- Історія міст і сіл Української РСР : Львівська область. Київ: АН УРСР. Інститут історії. 1968. с. 206.
- Карта Боплана квадрат 2-4. freemap.com.ua. Процитовано 17 серпня 2021.
- І.Чорновол. 199 депутатів Галицького сейму.— Львів: Тріада плюс, 2010.— 228 с.; іл. с.121.
Література ред.
- Tomasz Kunzek. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą).— Rzeszów Libra PL, 2013.— 140 s.— S. 72. (пол.)
- Toporów 1, miasteczko, pow. brodzki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 399. (пол.).— S. 399—400. (пол.)
- Топорів за волю України – Львів: Топорів, 2009. – 300 с.
Посилання ред.
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |