Михайло Олександрович Ховре́нко (рос. Михаил Александрович Ховренко; нар. 29 березня 1866, Ханкенді — пом. 24 листопада 1940, Ташкент) — російський радянський вчений-винороб, хімік; професор з 1912 року.
| Ховренко Михайло Олександрович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 17 (29) березня 1866 Степанакерт, Шушинський повіт, Бакинська губернія, Російська імперія |
| Помер | 24 листопада 1940 (74 роки) Ташкент, Узбецька РСР, СРСР |
| Alma mater | Імператорське Московське технічне училищеd (1892) Інститут виноградарства і виноробства «Магарач» (1895) Q86684745? |
| Заклад | Петровська сільськогосподарська академія |
| Нагороди |
Біографія ред.
Народився 17 [29] березня 1866 року в Ханкенді (тепер Степанакерт, Нагірний Карабах, Азербайджан). 1892 року з відзнакою закінчив Московське вище технічне училище. Проходив стажування за кордоном. Після здобуття освіти працював хіміком-виноробом в «Магарачі». Читав курс хімії та аналізу вина на вищих Магарацьких курсах. Протягом 1896—1906 років спільно з учнями вивчав хімічний склад російських вин. 1906 року був заарештований за звинуваченням у революційній діяльності. У 1908 році повернувся до виноробної роботи спочатку в департамент землеробства, а з 1909 року викладачем у Московському сільськогосподарському інституті.
З 1927 року — головний винороб тресту «Узбеквино» і професор Самаркандського державного університету. 1933 року переїхав до Кіровабаду і став професором Азербайджанського сільськогосподарського інституту. У 1936 році повернувся в Узбекистан і став головним інженером-виноробом тресту «Узбеквино». Помер в Ташкенті 24 листопада 1940 року.
Наукова діяльність ред.
Запропонував термічну обробку мезги «Прийом Розенштіля-Ховренко», яка дозволила спростити технологію виробництва вин типу кагору і інших, що вимагають тривалого контакту сусла з мезгою. Ним досліджена біологічна природа хересної плівки; розпочато впровадження масового застосування теплової витримки вин з метою портвейнізації і мадеризації. Зробив внесок в розвиток виноградарства і виноробства Узбецької РСР; продовжив розпочатий Олександром Саломоном збір і підготовку матеріалів для вивчення хімічного складу російських вин і встановлення середніх норм цього складу. Автор кількох узбецьких вин, в тому числі марочних — Узбекистон і Хосилот. Серед робіт:
- «Общее виноделие» — Москва, 1909;
- «Частное виноделие». — Москва, 1979;
- «К исследованию хересного брожения». — Одесса, 1925;
- «Общее состояние винодельческой промышленности и пути ее развития в СССР». — Вестник виноделия Украины, 1926, № 6, 9.
Відзнаки, вшанування ред.
Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.
1940 року його іменем названий Самаркандський винний завод.
Примітки ред.
- ↑ Інформаційний алкогольний портал.(рос.)
- Онлайн-енциклопедія Qomus. [ 2021-01-09 у Wayback Machine.](узб.)
Література ред.
- Энциклопедия виноградарства / гл. ред. А. И. Тимуш. — Кишинев : Гл. ред. Молдавской Советской Энциклопедии, 1986.(рос.)