Франче́ско Парміджані́но (Франческо Маццола; 11 січня 1503, Парма — 24 серпня 1540, Казальмаджоре) — італійський живописець, представник маньєризму. Малював фрески з тваринами і сценами полювання (замок Фонтанеллато біля Парми), Оздоби стелі в церкві Сан Джованні Еванджеліста, релігійні композиції і портрети. Один з перших в Італії займався гравюрою в техніці офорт.
| Парміджаніно, Франческо Маццола | |
|---|---|
| Parmiginino Francesco Mazzola | |
| | |
| Франческо Парміджаніно намалював свій автопортрет, дивлячись на себе у випукле дзеркало | |
| При народженні | Франческо Маццола |
| Народження | 11 січня 1503 Парма |
| Смерть | 24 серпня 1540 (37 років) |
| Казальмаджоре | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія |
| Жанр | біблійні, міфологічні композиції, портрети |
| Навчання | автодидакт |
| Діяльність | художник, графік, майстер офорту, рисувальник, художник-гравер, архітектурний кресляр |
| Напрямок | маньєризм |
| Роки творчості | 1520-1540 |
| Вплив | Корреджо, маньєристи Риму |
| Твори | The Circumcisiond, Автопортрет[d], Portrait of a Man in a Red Beretd і Мадонна з довгою шиєю |
| | |
| Франческо Парміджаніно у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в місті Парма в родині художника Філіппо Маццола. Батько помер через 2 роки після народження Франческо, а мати — через три. Хлопця виховували родини старших браті, що теж займались живописом.
Ази художньої майстерності згодилися молодому художнику, якого єдиним серед місцевих майстрів залучили до роботи в церкві Сан Джованні Еванджеліста(Івана Хрестителя) у 1521 р. А головні роботи виконували запрошені майстри — М, Ансельмі і Антоніо Аллегрі, якого світ знає під прізвиськом Корреджо. Фреска останнього «Іван Богослов на острові Патмос» на стелі церкви так вразила майстерністю Парміджаніно, що той вивчав і копіював її.
1524 року він вже самостійно робив фрески в замку Фонтанелато (20 км від Парми) на замову місцевого герцога Галеаццо Санвіталє.
Після робіт в замку Фонтанеллато Парміджаніно наважився поїхати в Рим. Закріпитися в Римі не вдалося через його захоплення вояками імператора Карла 5-го і руйнації та злочини солдат. Парміджаніно перебрався в тиху Болонью, де відкрив свою майстерню. Він один з перших робив офорти за власними малюнками, чим зацікавив італійців цією технікою гравіювання.
Історичні події привели до того, що папа і імператор дійшли згоди на умовах коронації імператора ще і королем Італії у 1530 р. Це була повна політична поразка папи як володаря. Коронацію провели в Болоньї, бо в розграбованому і зруйнованому Римі цілого собору не знайшлося.
Парміджаніно перебрався в рідну Парму. Там у 1521 р.отримав замову на оздоби стелі в церкві Санта Марія делла Стекката. Ці фрески були настільки красивими, що більш підходили для палацу папи римського або іншого володаря. Парміджаніно виявився надзвичайний хист до візерунків, орнаментів і оздоб, як у першокласного ювеліра.
На жаль, Парміджаніно захопився алхімією і припинив роботи в церкві. За незроблену роботу його заарештували і відвели у в'язницю. Ображений художник домігся звільнення, а сам втік в мале і глухе містечко Казальмаджоре. Через деякий час він помер там, бо захворів на якусь гарячку.
Релігійні картини Редагувати
Портрети пензля Парміджаніно Редагувати
Країни світу, де зберігають твори Парміджаніно Редагувати
- Австрія
- Велика Британія
- Данія
- Німеччина
- Іспанія
- Італія
- Росія
- США
- Франція
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Парміджаніно |