Франческо Кріспі (італ. Francesco Crispi; 4 жовтня 1818, Рибера — 11 серпня 1901, Неаполь) — італійський політик і юрист, був одним із лідерів Рісорджименто, двічі прем'єр-міністр Італії.
| Франческо Кріспі Francesco Crispi | |
|---|---|
| італ. Francesco Crispi | |
| Francesco Crispi | |
| Голова Ради Міністрів Італії | |
| 29 липня 1887 — 6 лютого 1891 | |
| Попередник | Агостіно Депретіс |
| Наступник | Антоніо Старабба |
| 15 грудня 1893 — 10 березня 1896 | |
| Попередник | Джованні Джолітті |
| Наступник | Антоніо Старабба |
| Народився | 4 жовтня 1818 Рибера, Королівство Обох Сицилій |
| Помер | 11 серпня 1901 (82 роки) Неаполь, Королівство Італія |
| Похований | Церква Святого Домініка (Палермо)d |
| Відомий як | політик, дипломат, адвокат |
| Країна | Королівство Італія |
| Alma mater | Університет Палермо |
| Політична партія | Historical Leftd |
| У шлюбі з | Rosalia Montmassond |
| Нагороди | |
| Підпис | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія Редагувати
Він походив з арберешів, давньої албанської меншини в Італії. Франческо Кріспі почав свою професійну кар'єру як юриста у Неаполі. З 1848 по 1849 він брав участь у революційній боротьбі у Королівстві Обох Сицилій. Через підтримку республіканської діяльності Джузеппе Мадзіні, був вигнаний з П'ємонту. Він знайшов притулок на Мальті, де він одружився, а потім у Парижі та Лондоні. Повернувся до Італії у 1859 році, під час франко-австрійської війни. Він був одним з найважливіших членів експедиції Тисячі, організованої Гарібальді проти Королівства Обох Сицилій. У 1860 році він став одним із засновників сицилійського тимчасового уряду.
З 1861 він працював заступником голови першого італійського парламенту, представляючи крайніх лівих, але у 1864 році він вирішив приєднатися до монархістів. У грудні 1877 обійняв посаду міністра внутрішніх справ в уряді Агостіно Депретіса, але у березні 1878 він подав у відставку через скандал. Він був прем'єр-міністром з січня 1887 по січень 1891, а потім, після Джованні Джолітті, з грудня 1893 по березень 1896. Як затятий прихильник політики Бісмарка, був прихильником Троїстого союзу і сильним противником Франції. Ініціював і підтримував усі зусилля з розширення колоніальної експансії у Східній Африці. Після поразки при Адуа Кріспі подав у відставку. Деякі історики вважають, що його погляди і стиль правління стали моделлю для Беніто Муссоліні.
Примітки Редагувати
- SNAC — 2010.
- ↑ Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ Криспи Франческо // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
Література Редагувати
- М. С. Каменецький. Кріспі Франческо // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
Посилання Редагувати
- Treccani (італ.)