Франческо Гаспаріні (італ. Francesco Gasparini, 5 березня 1668, Камайоре, Лукка, Італія — 22 березня 1727, Рим, Італія) — італійський композитор епохи бароко.
| Франческо Ґаспаріні | |
|---|---|
| італ. Francesco Gasparini | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 19 березня 1668, 1661, 1665 або 1668 |
| Місце народження | Камайоре, Провінція Лукка, Тоскана, Італія |
| Дата смерті | 22 лютого 1727, 22 березня 1727 або квітень 1737 |
| Місце смерті | Рим, Папська держава |
| Професії | композитор, диригент, музикознавець, теоретик музики, музичний режисер |
| Вчителі | Бернардо Пасквіні, Антоніо Лотті, Джованні Легренці і Арканджело Кореллі |
| Відомі учні | Бенедетто Марчелло, Доменіко Скарлатті і Йоганн Йоахім Кванц |
| Інструменти | орган[d] |
| Жанри | опера |
| Файли у Вікісховищі |
Життя і творчість Редагувати
Франческо Ґаспаріні був другим з п'яти дітей Ніколао Ґаспаріні і Елізабетта Бельфіоре. Про його дитинство і початкову музичну освіту мало відомо. Імовірно, він навчався у Римі у Бернардо Паскуіні і Арканджело Кореллі. З 1682 року Ф. Ґаспаріні служив органістом у римській церкві Мадонна-дель-Монті. У 1684 році він був запрошений як співак до Болоньї, в Академію Філармоніка, а з 1685 року він починає працювати там вже як композитор. Перша опера, написана ним, Olimpia vendicata, була поставлена у 1686 році в Ліворно. Всього Ф. Ґаспаріні є автором 61 опери. Найбільш успішною вважається його опера Ambleto (також Amleto) - перша музична варіація на гамлетівську тематику, що базується, втім, не на шекспірівській п'єсі.
1701 року Ф. Ґаспаріні переїжджає до Венеції, де займає місце капельмейстера в Оспедале-делла-П'єта. Тут він до 1713 року поставив 24 своїх музичних п'єси, в тому числі в Театрі Трон (Teatro Tron). У 1716 році Ф. Ґаспаріні повертається до Рима, де працює на замовлення маркіза Франческо Марія Русполі диригентом і композитором. У 1718-1724 роках Гаспаріні займається майже виключно оперною творчістю, його твори ставляться у всіх найбільших музичних театрах Італії - в тому числі в Римі і Турині. Наприкінці життя, в 1725-1727 роках Ф. Ґаспаріні служив капельмейстером при церкві Сан-Джовані-ін-Латерано в Римі.
Ф. Ґаспаріні був відомий також як музичний педагог і теоретик. Серед його учнів слід відзначити Доменіко Скарлатті, Джованні Порта і Бенедетто Марчелло. У 1708 році він видав у Венеції теоретичну працю з бас-школи, яка перевидавалася аж до 1839 року.
Опери Редагувати
- Olimpia vendicata (dramma per musica, 1686, Livorno)
- Roderico (dramma per musica, libretto di GB Bottalino, 1686, Livorno)
- Bellerofonte (dramma per musica, libretto di GM Conti, Roma, 1690)
- Amor vince lo sdegno ovvero L'Olimpia placata (dramma per musica, libretto di Aurelio Aureli, 1692, Roma)
- La costanza nell'Amor Divino (dramma sacro per musica, libretto di Pietro Ottoboni, 1695, Roma)
- Totila in Roma (dramma per musica, libretto di Matteo Noris, № 1696, Palermo)
- Aiace (dramma per musica, libretto di Pietro d'Averara, 1697, Napoli)
- Gerone tiranno di Siracusa (dramma per musica, libretto di Aurelio Aureli, 1700, Genova)
- Tiberio imperatore d'Oriente (dramma per musica, libretto di GD Pallavicini, 1702, Venezia)
- Gli imenei stabiliti dal caso (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1702, Venezia)
- Il più fedel tra i vassalli (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1703 Venezia)
- Il miglior d'ogni amore per il peggiore d'ogni odio (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1703 Venezia)
- La fede tradita e vendicata (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1704, Venezia)
- La maschera levata al vizio (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1704, Venezia)
- La fredegonda (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1704, Venezia)
- Il principato custodito alla frode (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, 1705, Venezia)
- Alarico ovvero L'ingratitudine gastigata (dramma per musica, libretto di Francesco Silvani, in collaborazione con Tomaso Albinoni, 1705, Palermo)
- Antioco (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1705, Venezia)
- Ambleto (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1706, Venezia)
- Statira (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1706, Venezia)
- Taican re della Cina (tragedia, libretto di Urbano Rizzi, 1707 році, Venezia)
- Anfitrione (tragicomedia con prologo, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1707 році, Venezia)
- L'amor generoso (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1707 році, Venezia)
- Flavio Anicio Olibrio (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1708 році, Venezia)
- Engelberta (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1709, Venezia)
- Alcide ovvero L'eroico amore (La violenza d'amore) (opera tragicomica, libretto di M. Gasparini, 1709, Bergamo)
- La principessa fedele (dramma per musica, libretto di Agostino Piovene, 1709, Venezia)
- L'oracolo del fato (componimento per musica da camera, libretto di Pietro Pariati, 1 709, Vienna)
- Sesostri, re d'Egitto (dramma per musica, libretto di Pietro Pariati, 1710 Venezia)
- La ninfa Apollo (scherzo scenico pastorale, libretto di Francesco de Lemene, in collaborazione con Antonio Lotti, 1710 Venezia)
- L'amor tirannico (dramma per musica, libretto di Domenico Lalli, 1710 Venezia)
- Tamerlano (tragedia, libretto di Agostino Piovene, da Jacques Pradon, 1711, Venezia)
- Costantino (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno e Pietro Pariati, 1711, Venezia)
- Nerope (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1712, Venezia)
- Eraclio (dramma per musica, libretto di Pietro Antonio Bernadoni, in collaborazione con Carlo Francesco Pollarolo, 1712, Roma)
- Il comando non inteso ed ubbidito (dramma per musica, libretto Francesco Silvani, 1713, Milano)
- L'amore politico e generoso della regina Ermengarada (dramma per musica, in collaborazione con Giovanni Maria Capelli, 1713, Mantova)
- Lucio Papirio (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1714, Roma)
- Eumene (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1714, Reggio Emilia)
- Amor vince l'odio ovvero Timocrate (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1715, Firenze)
- Il tartaro nella Cina (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1715, Reggio Emilia)
- Ciro (dramma per musica, libretto di Matteo Noris, 1716, Roma)
- Vincislao (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1716, Roma)
- Il gran Cid (dramma per musica, libretto di J. Alborghetti e N. Serino, 1717, Napoli)
- Intermezzi in derisione della setta maomettana (dramma per musica, libretto di Girolamo Gigli, 1717, Roma)
- Pirro (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1717, Roma)
- Il trace in catena (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1717, Roma)
- Democrito (dramma per musica, 1718, Torino)
- Nana francese e Armena (Mirena e Floro) (intermezzo, 1718, Dresda)
- Astinatte (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1719, Roma)
- Lucio Vero (dramma per musica, libretto di Apostolo Zeno, 1719, Roma)
- Tigranes (dramma per musica, in collaborazione con Francesco Bartolomeo Conti, Giuseppe Maria Orlandini e Antonio Vivaldi, 1719, Amburgo)
- Amore e maestà (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi 1720, Roma)
- Faramondo (dramma per musica, da Apostolo Zeno 1720, Roma)
- La pace fra Seleuco e Tolomeo (dramma per musica, libretto di Adriano Morselli, revisionato di A. Trabucco 1720, Milano)
- L'avaro (intermezzo, libretto di Antonio Salvi 1720, Firenze)
- Nino (dramma per musica, libretto di Ippolito Zanelli 1720, Reggio Emilia)
- Dorinda (favola pastorale, libretto di Benedetto Marcello, 1723, Roma)
- Silvia (dramma pastorale, libretto di Enrico Bissari, один тисячі сімсот двадцять три, Foligno)
- Gli equivoci d'amore e d'innocenza (dramma per musica, libretto di Antonio Salvi, 1 723, Venezia)
- Tigresa (favola pastorale con intermezzi, 1724, Roma)
Література Редагувати
- Біографія і бібліографія (англ.)
Примітки Редагувати
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119011778 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- М. П. Гаспарини, Франческо // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1892. — Т. VIII. — С. 166.
- ↑ Г. Риман Гаспарини // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 1. — С. 301.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.