Франко Модільяні

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Модільяні.

Франко Енріко Модільяні (*18 червня 1918 — † 25 вересня 2003) — італійський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки, професор МІТу.

Франко Енріко Модільяні
італ. Franco Enriko Modigliani
Народився	18 червня 1918(1918-06-18) Рим
Помер	25 вересня 2003(2003-09-25) (85 років) Кембридж, Массачусетс
Місце проживання	США
Країна	Італія  США  Королівство Італія
Національність	Італія
Діяльність	економіст, викладач університету
Alma mater	Нова школа New School for Social Research^d
Галузь	Фінансова економіка
Заклад	МІТ, Чиказький університет
Посада	президент
Вчителі	Джейкоб Маршак
Аспіранти, докторанти	Albert Ando^d Роберт Джеймс Шиллер Маріо Драґі Лукас Пападімос Laurence Meyer^d Giampaolo Galli^d Dwight M. Jaffee^d Richard Sutch^d John Muth^d John Hayhurst Hand^d Charles Steindel^d Walter E. Nicholson^d Enrico Camillo Perotti^d Benjamin William Wurzburger^d Barry Lowell Friedman^d Donald Pitkin Tucker^d Michael Brennan^d Warren Ernest Moskowitz^d Jerome Phillip Cooper^d Sang W. Nam^d Watkins Leigh Ribble^d Daniel Rie^d David Wiley Mullins, Jr.^d Daniel Edward O’Neill^d Adam Lerrick^d Elijah Brewer^d Arlie Graham Sterling^d
Членство	Американська академія мистецтв і наук Національна академія наук США Економетричне товариство
Відомий завдяки:	Теорема Модільяні-Міллера
Нагороди	Нобелівська премія з економіки (1985)
Особ. сторінка	Сторінка Нобеліських Лауреатів
Франко Модільяні у Вікісховищі

Життєпис

Народився Франко 18 червня 1918 в Римі (Італія). Навчався в ліцеї Вісконті, потім вступив до Римського університету на медичний факультет, але згодом зрозумів, що медицина його не приваблює, й почав вивчати право.

У 1939 у цьому ж університеті здобув учений ступінь доктора права. Водночас зацікавився економікою.

Після одержання в 1939 першої премії на національному конкурсі робіт студентів університетів з ефективності контролю над цінами Франко повністю заглиблюється у вивчення економічних проблем.

У 1939 одружився з Сереною Калабі, у них народилося двоє синів. 3 початком Другої світової війни молодий учений переїздить спочатку до Франції, а пізніше до США.

У 1940 знову починає займатися економікою в Новій школі соціальних досліджень у Нью-Йорку. Під керівництвом Дж. Маршака він ретельно вивчає проблеми макроекономіки, шляхи використання формалізованих моделей в економічному аналізі.

У 1940 йому присуджено докторський ступінь з природничих наук.

У 1945—1948 працював науковим співробітником і головним статистиком в Інституті світових проблем у Нью-Йорку.

У 1949 працюючи в Чиказькому університеті, був включений до складу Комісії Коулса з економічних досліджень як дослідник-консультант, і виконував в ній роботу протягом п'ятьох років.

З 1950 — професор економіки в Іллінойському університеті, з 1952 — професор економіки й управління промисловістю в Технологічному інституті Карнегі, а з 1961 — професор економіки і фінансів у Массачусетському технологічному інституті.

Помер 25 вересня 2003 у Кембриджі на 86 році життя.

Досягнення і зацікавлення

Роботи Модільяні присвячені циклам ділової активності, ринкового механізму, фінансової сфери, приватних заощаджень і способів їх доцільного використання, заробітній платі і безробіттю, побудові моделей «життєвого циклу» для пояснення механізму заощаджень і споживання, інфляції, динаміці фінансових ринків. Один з авторів «теореми Модільяні-Міллера», засновник школи «раціональних очікувань».

У 1963 він та Альберт Ендо в праці «Гіпотеза заощаджень», що передбачає «життєвий цикл» простежують залежність заощаджень від темпів зростання реального доходу.

Нобелівську премію з економіки 1985 р. Модільяні отримав «за аналіз поведінки людей стосовно їх заощаджень». Модільяні проживав в Бельмонті (штат Массачусетс).

Любив займатися тенісом, лижами, вітрильним спортом і плаванням. Був членом кількох академій і наукових товариств.

Економічна політика

Модільяні до останніх років залишалися вірними ідеями Кейнса про необхідність активного втручання держави в економіку, про що неодноразово розповідав у своїх інтерв'ю. Зокрема, у 1999 у бесіді з Робертом Солоу Модільяні прямо повідомив: створити стабільну економіку, неможливо без політики стабілізації.

Під політичною стабілізацією Модільяні мав на увазі цілий набір як фіскальних, так й кредитно-грошових заходів. Симпатії Модільяні однозначно були на стороні фіскальної політики, оскільки саме у критичних ситуаціях вона є первинною. Так, щоб досягти повної зайнятості, заощадження повинні стати інвестиціями, а не джерелами рефінансування бюджету.

При цьому, на відміну від ортодоксального кейнсіанства, Модільяні не вважав кредитно-грошову політику чимось несуттєвим. Так, кредитно-грошова політика у його поглядах визначалася фіскальною, але була не менш необхідною. Правда, вона повинна бути заснована на здоровому глузді, а не на слідуванні монетарним правилам, - лише тоді можна досягти повної занятості за умов збалансованого бюджету.

Крім наукової діяльності, Модільяні до кінця своїх днів брав участь не лише у створенні економічної теорії, а й у практичному втіленні своїх ідей. Модільяні багато років був серед економічних радників уряду США, крім того, брав участь у створенні ЄС як єдиного економічного простору.

При цьому, у відмінні від свого гуру Кейнса, Модільяні не дуже прагнув до участі в управлінні державою, залишаючись більше вченим-економістом, а не політиком.

Див. також

• Економічна теорія
• Вільний ринок
• Кейнсіанство
• Неокейнсіанство

Примітки

1. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
   d:Track:Q829984
2. https://www.econometricsociety.org/society/organization-and-governance/fellows/memoriam
3. Т. О. Коноваленко, Р. О. Вайтешонок, І. Ю. Бойко (2010). У Т. В. Куриленко. Економічний олімп: лауреати Нобелівської премії з економіки 1969-2009 рр. (бібліографічний покажчик). Київ: ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». с. 148. ^{[недоступне посилання з травня 2019]}
4. Нобелівський лауреат Франко Модільяні (Modigliani). uareferats.com. Процитовано 24.5.2011. 

Джерела

• Информация на Нобелевском сайте (англ.)
• Биографическое интервью
• Интервью с Франко Модильяни // О чём думают экономисты. Беседы с нобелевскими лауреатами / под ред. П. Самуэльсона и У. Барнетта. — М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. — С. 128−154.— (ISBN 978-5-9614-0793-8)