Флуори́дна кислота, фто́ристоводне́ва кислота́ (також технічне пла́викова кислота́) — розчин фтороводню у воді. Назва «плавикова кислота» походить від плавикового шпату, з якого звичайно добувають фтороводень дією концентрованої сульфатної кислоти.
| Флуоридна кислота | |
|---|---|
Модель флуоридної кислоти | |
| Інші назви | плавикова кислота |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 7664-39-3 |
| DrugBank | 11072 |
| RTECS | MW7875000 |
| SMILES | F |
| InChI | |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | HF |
| Молярна маса | 20 г/моль |
| Зовнішній вигляд | безбарвна рідина |
| Густина | 1,070 г/см³ (20 %) 1,123 г/см³ (40 %) |
| Небезпеки | |
| Індекс ЄС | 009-003-00-1 |
| Класифікація ЄС | T+ C |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки |
Кислота контактно-отруйна: при контакті зі шкірою спочатку утворюються безболісні опіки, з пізнішим омертвінням тканин. Також може викликати системну токсичність, зупинки серця та навіть смерть.
Фізичні властивості Редагувати
Безбарвна рідина. Розчинення фтористого водню у воді супроводжується досить значним виділенням тепла (59,1 кДж/моль). При низьких температурах фтористий водень утворює нестійкі гідрати складу Н2O·HF, Н2O·2HF і Н2O·4HF. Найстійкіший з них перший (Tпл −35 °С), його слід розглядати як флуорид гідроксонію — [Н3O]F. Другий є гідрофлуоридом гідроксонію [Н3O][HF2].
Хімічні властивості Редагувати
Розчин фтористоводневої кислоти, яка є у продажу, звичайно містить 40% HF (1,123 г/см3). Вона добре реагує з багатьма металами, основними оксидами, основами та солями. Фтористоводнева кислота реагує з більшістю металів, але у багатьох випадках сіль, що утворюється, малорозчинна, внаслідок чого на поверхні металу утворюється захисна плівка. Так поводить себе, зокрема, свинець, що і дає змогу використати його для виготовлення апаратури, стійкої проти дії HF. На відміну від інших галогеноводневих кислот, плавикова кислота належить до кислот середньої сили.
Солі фтористоводневої кислоти називаються флуоридами. Більшість їх мало розчиняється у воді; добре розчиняються лише флуориди натрію, калію, срібла, алюмінію, олова. Всі солі плавикової кислоти отруйні.
Плавикова кислота — єдина одноосновна кислота, здатна утворювати кислі солі. Це обумовлено дуже сильним водневим зв'язком.
Взаємодія зі склом Редагувати
Це кислота середньої сили (константа дисоціації становить 6,8·10−4, ступінь дисоціації 0,1 н. розчину 9%) Чудовою властивістю фтороводню і фтористоводневої кислоти є їхня здатність взаємодіяти з діоксидом кремнію SiO2, що входить до складу скла; в результаті утворюється газоподібний флуорид кремнію SiF4:
У розчині плавикової кислоти флуорид кремнію не виділяється, бо він взаємодіє з молекулами HF з утворенням добре розчинної комплексної кислоти:
Зберігання Редагувати
Оскільки фтористоводнева кислота руйнує скло, у лабораторії її зберігають у посудинах з свинцю, парафіну чи деяких пластмас. Міцна плавикова кислота (більш 60% HF) може зберігатися і транспортуватися в сталевих ємностях.
Використання Редагувати
На взаємодії HF з діоксидом кремнію ґрунтується застосування плавикової кислоти для витравлювання на склі різних поміток, написів і візерунків, які мають матову текстуру. Застосування фтороводню досить різноманітне. Безводний HF використовують, в основному, при органічному синтезі, а плавикову кислоту — для добування фторидів, травлення скла, видалення піску з металевих відливків, при аналізах мінералів тощо. Пари фтороводню дуже отруйні.
Токсичні властивості Редагувати
Плавикова кислота досить отруйна. Має слабку наркотичну дію. Можливі гострі і хронічні отруєння зі зміною крові і кровотворних органів, органів травної системи, набряк легенів.
Має виражену інгаляційню дію, подразнює шкіру і слизові оболонки очей (викликає хворобливі опіки і виразки). Їй присвоєно другий клас небезпеки для довкілля, в той час, як чистий фтороводень належить до першого класу небезпеки
При потраплянні на шкіру в перший момент не викликає сильного болю, легко і непомітно всмоктується, але через короткий час викликає набряк, біль, хімічний опік і загальнотоксичну дію. Симптоми від впливу слабо концентрованих розчинів можуть з'явитися через добу і навіть більше після попадання їх на шкіру.
При потраплянні в кров через шкіру зв'язує кальцій в крові і може викликати порушення серцевої діяльності. Опіки площею більш ніж 160 см² небезпечні можливими системними токсичними проявами.
Токсичність плавикової кислоти та її розчинних солей імовірно пояснюється здатністю вільних іонів фтору зв'язувати біологічно важливі іони кальцію та магнію в нерозчинні солі. Тому для лікування наслідків впливу плавикової кислоти часто використовують глюконат кальцію, як джерело іонів Са2+. Постраждалі ділянки при опіках плавикової кислотою промиваються водою і обробляються 2,5% гелем глюконату кальцію.
В фільмах Редагувати
Вихід актриси.
Примітки Редагувати
- Рабинович, В. А.; Хавин, З. Я. (1978). Краткий химический справочник (вид. Изд. 2-е, испр. и доп.). Л.: Химия. с. с. 269.
- . Архів оригіналу за 14 травня 2006. Процитовано 27 листопада 2011.
Джерела Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Флуоридна кислота |
- Глінка М. Л. Загальна хімія : підручник. — 2-ге вид., перероб. і доп. — Київ : Вища школа, 1982. — 608 с.
- Справочник по элементарной химии. А. Т. Пилипенко. В.Я Починок. Издательство «Наукова думка», 1985, 560 с. (рос.)
| Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |