Ференц Деак (угор. Deák Ferenc; 17 жовтня 1803, Шьойтьор — 28 грудня 1876, Будапешт) — угорський політичний діяч. Батько Австро-угорської угоди 1867 року.
| Ференц Деак | |
|---|---|
| угор. Deák Ferenc | |
| Народився | 17 жовтня 1803 Söjtörd, Габсбурзька монархія |
| Помер | 28 січня 1876 (72 роки) Будапешт, Австро-Угорщина ·серцево-судинні захворювання |
| Поховання | Керепеші |
| Країна | Угорщина |
| Діяльність | політик |
| Alma mater | Q59821583? (1821) |
| Знання мов | угорська |
| Членство | Угорська академія наук |
| Посада | Міністр правосуддяd, член Національних зборів Угорщини[d], член Національних зборів Угорщини[d] і член Національних зборів Угорщини[d] |
| Партія | Opposition Partyd, Address Partyd, Deák Partyd і Ліберальна партія (Угорщина) |
| Рід | Deák familyd |
| Батько | Ференц Деак Старшийd |
| Мати | Erzsébet Sibrikd |
| Родичі | József Deákd і Gábor Deákd |
| Брати, сестри | Антал Деакd |
| Автограф | |
|
Життєпис Редагувати
Був шостою дитиною в родині Ференца Деака-старшого і Ержебет Шібрік. Мати Деака померла при пологах, і до 1808 хлопчик виховувався у свого дядька Йожефа Деака в Залатарноке, а потім за виховання молодшого брата взялися його старші брат і сестри — Антал, Йозефа і Клара.
У 1817 вступив до Королівської академії наук в Дьйорі. У 1817-1819 навчався на філософському факультеті, самостійно вивчав історію права і конституції. Дворічну юридичну практику проходив в Будапешті. У 1823 отримав диплом юриста.
У 1839 обраний в члени Угорської академії наук, а в 1855 став її президентом.
У 1824-1832 працював адвокатом в комітаті Зала і секретарем комітету у справах сиріт. У 1833 Деак змінив свого брата Антала на посаді представника угорського сейму в Братиславі і приєднався до опозиції. Він захищав права селян, боровся за свободу слова і віросповідання та скасування смертної кари. Його методи пасивної боротьби, на думку Джавахарлала Неру, слугували прикладом для подальших національних рухів Ірландії та Індії.
Йому вдалося згуртувати опозиційні кола в Партію Деака і встати в її чолі. У 1848 в першому угорському уряді Лайоша Бат'яні Деак отримав портфель міністра юстиції.
Коли революція переросла в визвольний рух, Деак намагався бути посередником в переговорах між угорським урядом і Віднем. Зазнавши невдачі в цих переговорах, Деак поїхав в свій маєток в Кехідакустані. Після розгрому революції Деак закликав вести політику пасивного опору Габсбургам. У 1854 він продав свій маєток і переїхав в Будапешт.
15 квітня 1865 в газеті «Pesti Napló» була опублікована відома стаття Деака, що поклала початок переговорам про укладення Австро-угорської угоди.
Після 1867 зіграв значну роль в підготовці цивільного кодексу, а потім відійшов від активної політичної діяльності.
Помер 28 січня 1876 від хвороби серця і був похований на кладовищі Керепеші.
Пам'ять Редагувати
Ім'я Ференца Деака носить одна з центральних площ угорської столиці і під нею знаходиться вузлова станція будапештського метрополітену.
Примітки Редагувати
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Macartney C. A. Encyclopædia Britannica
- Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Деак Ференц // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- LIBRIS — 2012.
- József B., László H. Magyarország kormányai — 5 — Akadémiai Kiadó, 2004. — С. 250. — 549 с.
- ↑ Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 269. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- ↑ Dániel B., József P., Judit P. Képviselők és főrendek a dualizmus kori Magyarországon — Líceum Kiadó, 2020. — С. 270. — 639 с. — ISBN 978-963-496-144-4
- Неру, Джавахарлал (1977). Взгляд на всемирную историю. В трех томах. Том 2. Прогресс. — С.230
Джерела Редагувати
- (англ.)
- Dario Castiglione, Ian Hampsher-Monk. The history of political thought in national context [ 20 грудня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)