Фердина́нд I (рум. Ferdinand I de Hohenzollern-Sigmaringen,повне ім'я Фердинанд Віктор Мейнард Альберт; 24 серпня 1865 — 20 липня 1927) — король Румунії з династії Гогенцоллернів-Зигмарінгенів з 10 жовтня 1914 до своєї смерті. Маршал Румунії.
| Ferdinand I | |
|---|---|
| рум. Ferdinand I | |
| | |
| Король Румунії | |
| 10 жовтня 1914 — 20 липня 1927 | |
| Попередник | Кароль I |
| Наступник | Кароль II, після Міхая I |
| Народився | 24 серпня 1865 Зігмарінген |
| Помер | 20 липня 1927 (61 рік) Сіная, Prahova Countyd, Мунтенія, Румунія |
| Похований | монастир в Куртя-де-Арджешd і Куртя-де-Арджеш |
| Відомий як | монарх |
| Країна | Королівство Пруссія, Німецька імперія і Королівство Румунія |
| Alma mater | Лейпцизький університет і Тюбінгенський університет |
| Династія Гогенцоллерни-Зігмарінгени | |
| Батько | Prince Leopold, Prince of Hohenzollernd |
| Мати | Антонія Португальська |
| У шлюбі з | Марія Единбурзька |
| Діти | |
| Релігія | Католицизм |
| Нагороди | |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Син Леопольда Гогенцоллерна-Зігмарінгена і Антонії Португальської. Племінник Кароля I, виявився на престолі через відмову від прав успадкування батька (1880) і старшого брата Вільгельма (1888). При цьому, керуючи православною країною, Фердинанд залишився католиком, з тією умовою, щоб його діти виховувалися в православній вірі.
У 1893 році одружився з Марією, герцогинею Единбурзькою, онукою королеви Вікторії та імператора Олександра II (1875—1938). У тому ж році 15 (28) жовтня в подружжя з'явився спадкоємець, майбутній король Румунії Кароль II.Для сім'ї спадкоємця престолу Кароль I наказав побудувати поряд з королівською резиденцією замок Пелішор.
У ході другої Балканської війни 1913 року командував збройними силами країни, реорганізованими ним ще до початку військових дій проти Болгарії.
Царювання Фердинанда почалося незабаром після того, як розгорілася Перша світова війна; на відміну від дядька, прихильника Німеччини, він дотримувався нейтральних позицій, а в 1916 році після довгих переговорів Румунія вступила у війну на боці Антанти (що було сприйнято Вільгельмом II як зрада дому Гогенцоллернів). Незабаром вона була розгромлена, і австро-німецькі війська зайняли Бухарест; Фердинанд був змушений на деякий час емігрувати. Королівська родина відбула до Молдови, Ясси були оголошені столицею. Однак румуни вчинили рішучий опір німцям при Мерешешті (12-19 серпня 1917) і тільки під загрозою поразки були змушені 6 грудня 1917 підписати перемир'я, а 7 травня 1918 — мирний договір. По ньому Румунія втрачала всю Добруджу, поступалася Австро-Угорщині смугою на межі з Трансільванією (5,6 тисяч квадратних км), зобов'язалася надати німецьким компаніям право на розробку державних родовищ і торгівлю всією румунської нафтою на 90 років. У червні 1918 року парламент схвалив договір, але Фердинанд не підписав його, затягуючи час і чекаючи розвитку подій. Коли поразка Німеччини стала неминучою, уряд генерала К. Коанди 9 листопада 1918 (за два дні до капітуляції Німеччини) денонсував Бухарестський мир і зажадав в термін 24 години виведення німецьких військ з території країни або їх капітуляції. 1 грудня 1918 вступив в Будапешт. Таким чином країна увійшла в число країн-переможниць . У результаті війни в 1918 році до Румунії була приєднана Трансільванія, що збільшила територію країни з 131,3 тисяч квадратних км до 295 тисяч, а населення з 7,9 до 14,7 млн осіб. Втрати Румунії у війні, за деякими оцінками, склали 250 тисяч осіб убитими і померлими в полоні і від ран. Збиток, понесений країною, склав 17,7 млрд золотих левів (все національне багатство в 1914 році оцінювалося в 36 млрд). У 1918 і 1919 роках, після перемоги армій союзних держав, до Румунії були приєднані землі, які належали раніше Російській імперії та Австро-Угорщині — землі Бессарабії, Буковини, Трансільванії і частина Банату.
У 1918 році, коли румунські війська увійшли до Бессарабії, король з королевою вирушили оглядати свої нові володіння. Приїхали вони і в Аккерман. Оглянули місто, побували у фортеці, були присутні на військовому параді, влаштованому для них військовими румунського гарнізону Аккермана. У центральному міському парку на вулицї Михайлівській відбулася зустріч королівського подружжя з громадськістю міста. Королю і королеві були піднесені квіти і подарунки. Королева Марія посадила кілька квітів на пам'ять. У жовтні 1922 Фердинанд був помпезно коронований в Алба-Юлії, традиційній резиденції трансільванських князів. Після Першої світової війни Фердинанд провів аграрну реформу, займався питаннями модернізації армії, введення загального виборчого права, а також надання цивільних прав євреям, що народилися в Румунії.
Повоєнні роки були затьмарені конфліктом з сином і спадкоємцем, кронпринцем Каролем, який вступив в скандальний шлюб з однією зі своїх коханок і покинув країну. Позбавивши сина престолонаслідування, Фердинанд зробив безпосереднім наступником малолітнього онука, Міхая I. Однак через три роки після смерті Фердинанда Кароль повернувся з-за кордону, змістив сина і став царювати як Кароль II.
Помер Фердинанд у своєму палаці в Синая поблизу Бухареста 20 липня 1927 року.
Сім'я
Був одружений з принцесою Великої Британії Марією Единбурзькою.
Діти:
- Кароль II (1893—1953) — майбутній король Румунії
- Єлизавета Румунська (1894—1956) — дружина короля Греції Георга II
- Марія (1900—1961) — дружина короля Югославії Олександра I
- Ніколає (1903—1978) — у 1931 році одружився з Жанною Димитреску-Тохані, 1937 року виключений з порядку престоланаслідування за морганатичний шлюб
- Ілеана (1909—1991) — у 1931 році вийшла заміж за архикнязя Антона Габсбурґа Тосканського, у другому шлюбі — за Етьеном Іссареску
- Мірча (1913—1916) — помер у дитинстві
Родовід
| Родовід Королів Румунії |
|
Примітки
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119346397 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ . Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 20 липня 2013.
Посилання
- Membrii Academiei Române din 1866 până în prezent — F [ 12 вересня 2017 у Wayback Machine.]
- Ferdinand I de Hohenzollern-Sigmaringen (1865—1927, n. castelul Sigmaringen, Germania), rege al României (1914—1927) [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.], dexonline.ro (DE (1993—2009))
- Ferdinand I — Regele Marii Uniri [ 28 липня 2012 у Wayback Machine.], 20 iulie 2007, Florin Mihai, Jurnalul Național
- , 4 martie 2008, Ionut Dulamita, Cotidianul
- Regele Ferdinand I — Întregitorul de țară [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.], 7 mai 2009, Nicolae Parlog, Descoperă — Descoperă, 16 decembrie 2009 [ 6 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Ferdinand, regele benefic[недоступне посилання], 8 mai 2005, Catalin Pruteanu, Jurnalul Național
- Testamentul regelui Ferdinand I [ 3 жовтня 2015 у Wayback Machine.], Historia, accesat la 14 februarie 2012
- Încoronarea Regilor României Desăvărșite [ 29 вересня 2012 у Wayback Machine.], 1 decembrie 2007, Costin Anghel, Jurnalul Național
- Cum era sa fie înlocuit Ferdinand cu Franz Joseph[недоступне посилання з липня 2019], 28 ianuarie 2012, Adevărul — articol Historia [ 7 травня 2016 у Wayback Machine.]