У́манський повіт — історична адміністративно-територіальна одиниця Київської губернії Російської імперії. Повітовий центр — місто Умань
| Уманський повіт | |
| | |
| | |
| Губернія | Київська губернія |
|---|---|
| Центр | Умань |
| Створений | 1797 |
| Площа | близько 4270 км² |
| Населення | 322 688 осіб (на 1897 рік) осіб |
| Наступники | Уманська округа |
Опис Редагувати
Станом на 1886 рік налічував 164 сільських громади та 213 поселень у 20 волостях. Населення — 200564 особи (98843 чоловічої статі та 101721 — жіночої), 30744 дворових господарства.
| Площа, десятин | У тому числі орної, дес. | |
|---|---|---|
| Сільських громад | 221418 | 169200 |
| Приватної власності | 151241 | 109669 |
| Надільної власності | 912 | 900 |
| Казенної власності | 10690 | 1109 |
| Іншої власності | 6874 | 5391 |
| Загалом | 391135 | 286269 |
В кінці XIX — на початку XX ст. до складу Уманського повіту входило 18 волостей (територія сучасних Монастирищенського, Христинівського, Маньківського і Тальнівського районів Черкаської та Новоархангельського району Кіровоградської областей). Повіт межував із Звенигородським, Таращанським, Липовецьким, Гайсинським та Балтським повітами.
До складу повіту входили місто Умань, 7 містечок (Антонівка, Дубова, Буки, Іваньки, Покотилове, Тальне, Торговиця), 141 село, 15 селищ (деревень), 456 хуторів і ферм.
За всеросійським переписом 1897 року в повіті проживало 322 688 осіб, з них 106 111 чоловіків та 162 519 жінок.
Наприкінці 1917 року пройшли вибори до Всеросійських установчих зборів. У виборах взяло участь 149 283 особи повіту, що становили 73,4 % усіх виборців. Голоси при голосуванні по місту Умань та повіту розподілились таким чином (у %):
Адміністративний поділ Редагувати
на 1861 рік Редагувати
33 волості: Багвянська, Буцька, Верхняцька, Воронянська, Гордашівська, Добрянська, Дубівська, Зелено-різька, Іваньська, Кузьминська, Ладижинська, Майданецька, Максимівська, Мушурівська, Оксанинська, Пеньонжківська, Перегонівська, Підвисоцька, Покотилівська, Полонистська, Попівська, Посухівська, Ризинська, Рижівська, Рогська, Романівська, Русанівська, Тальновецька, Тальянська, Хижнянська, Шельпахівська, Шукайводська, Ягубецька.
на 1885 рік Редагувати
- м. Умань з передмістями Звенигородське Передмістя, Лиса Гора, Солдатська Слобідка, Софіївська Слобідка, Туроки, Царицин Сад.
- Бабанська волость
- Войтівська волость
- Іваньківська волость
- Кузьминська волость
- Ладижинська волость
- Ліщинівська волость (з кін. XIX ст. - Верхняцька)
- Маньківська волость
- Мошурівська волость
- Оксанинська волость
- Орадівська волость (з кін. XIX ст. - Христинівська)
- Підвисоцька волость
- Помийницька волость (з кін. XIX ст. - Краснопільська)
- Посухівська волость
- Русалівська волость (також Багвянська)
- Тальнівська волость
- Тальянська волость
- Торговицька волость
- Уманська волость
- Хижнянська волость
- Шаулиська волость
Перепис населення Редагувати
1808 рік. Перепис євреїв Уманського повіту орендарів закладів з продажу акцизних напоїв.
Персоналії Редагувати
- Базильський Гаврило Макарович — генерал-хорунжий Армії УНР.
- Загродський Олександр Олександрович — генерал-хорунжий Армії УНР.
Примітки Редагувати
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- Кіевскія губернскія вѣдомости № 42, відділ II, частина офіційна від 21 жовтня 1861, с. 535 [ 20 квітня 2018 у Wayback Machine.](рос. дореф.)
- Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917–1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 168 с. ISBN 966-8201-26-4
Джерела Редагувати
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
| Це незавершена стаття з історії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |