У́льріх фон Га́ссель (нім. Ulrich von Hassell; 12 листопада 1881, Анклам — 8 вересня 1944, Берлін) — німецький дипломат, учасник змови проти Гітлера 20 липня 1944.
| Ульріх фон Гассель | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| нім. Ulrich von Hassell | ||||||||||||
| Ім'я при народженні | нім. Christian August Ulrich von Hassell | |||||||||||
| Народився | 12 листопада 1881 Анклам, Померанія | |||||||||||
| Помер | 8 вересня 1944 (62 роки) Берлін ·повішення | |||||||||||
| Громадянство | Німецька імперія Веймарська республіка Третій Рейх | |||||||||||
| Діяльність | Дипломат | |||||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||||
| Посада | ambassador of the German Reichd | |||||||||||
| Партія | Німецька національна народна партія, НСДАП | |||||||||||
| У шлюбі з | Ліза фон Тірпіц | |||||||||||
| Діти | Fey von Hasselld і Wolf Ulrich von Hasselld | |||||||||||
| Нагороди | | |||||||||||
|
Біографія ред.
Ульріх фон Гассель народився 12 листопада 1881 року в Померанії, в сім'ї лейтенанта Ульріха фон Гасселя та його дружини Маргарити. У 1899 році склав вступні іспити до гімназії імені принца Генріха (Prinz Heinrich Gymnasium), протягом 1899–1903 вивчав юриспруденцію та економіку в Лозаннському, Тюбінгенському університетах та в Берліні, також був активістом асоціації студентів Тюбінгена. У 1909 році, після повернення з Циндао та Лондона, перебував на цивільній службі у Міністерстві закордонних справ Німецької імперії, у 1911 був призначений віце-консулом у Генуї. Під час Першої світової війни отримав поранення у груди, беручи участь у битві на Марні 8 вересня 1914 року, після цього працював приватним секретарем та радником адмірала Альфреда фон Тірпіца. Після закінчення війни, у 1918 році Гассель приєднався до Німецької національної народної партії, а вже у наступному році повернувся до Міністерства закордонних справ та до початку 1930-х працював у Римі, Барселоні, Копенгагені та Белграді.
У 1932 році став німецьким послом у Королівстві Італія, у 1933 році приєднався до Нацистської партії Німеччини (НСДАП), однак виступав проти Антикомінтернівського пакту, який підписали нацистська Німеччина, фашистська Італія та Японська імперія у 1937 році, замість цього підтримував західнохристиянську спільноту Європи (сам Гассель був членом Ордену св. Іоанна та Німецької протестантської асоціації дворян). У 1938 році, у результаті так званої кризи Фріче-Бломберга Гітлер відкликав фон Гасселя з посади посла у Римі, однак при цьому повністю не позбавив його можливості працювати у сфері дипломатії. Незабаром після нападу Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 фон Гассель очолив делегацію, що мала заспокоїти уряди країн Північної Європи, які боялися наближення німецької агресії проти їх держав. Після початку Другої світової війни брав участь у розробці планів нейтралізації Гітлера. У цих планах Гассель мав виконувати роль посередника між консервативними опозиційними угрупованнями під головуванням Карла Фрідріха Герделера та генерал-полковником Людвігом Беком і спільнотою Крайзау. Ульріх фон Гассель разом з генералом Беком та Йоганнесом Попіцем розробили план післявоєнної внутрішньої організації Німеччини на випадок, якщо державний переворот у країні буде успішним. У післягітлерівській Німеччині фон Гассель мав бути міністром закордонних справ у тимчасовому уряді.
Однак замах зазнав невдачі, і 29 липня 1944 року фон Гассель був заарештований гестапо за підозрою в участі у спробі державного перевороту. 8 вересня, після дводенного судового процесу у Німецькому народному трибуналі (Volksgerichtshof), його було засуджено до смертного вироку, який був виконаний в той же день у в'язниці Плетцензее (Берлін).
Після Другої світової війни було опубліковано щоденники фон Гасселя, що стали важливим доказом діяльності різних антигітлерівських угруповань у нацистській Німеччині.
Родина ред.
З 1911 до моменту смерті у 1944 році Ульріх фон Гассель був одружений з Лізою фон Тірпіц (донькою адмірала Альфреда фон Тірпіца). Мав чотирьох дітей (дві доньки та два сина) від цього шлюбу.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го класу
- Військовий Хрест Фрідріха-Августа (Ольденбург)
- Нагрудний знак «За поранення»
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Орден «Святий Олександр», великий хрест (Болгарія)
- Орден Вранішнього Сонця 1-го класу (Японія)
- Орден Святих Маврикія та Лазаря, великий хрест (Італія)
- Орден Корони (Югославія), великий хрест
- Орден Данеброг, великий хрест (Данія)
- Орден Ізабелли Католички, командорський хрест (Іспанія)
- Орден Подвійного дракона 3-го ступеня, 1-й клас (Китай)
- Орден «Османіє» 1-го класу (Османська імперія)
- Орден Святого Йоанна (Бранденбург), лицар справедливості
Література ред.
- Prominente ohne Maske - Drittes Reich, FZ-Verlag 1998, ISBN 3924309396
- Das Deutsche Führerlexikon, Otto Stollberg G.m.b.H., Berlin 1934
Посилання ред.
- ULRICH VON HASSELL DIARIES: 1938–1944. Biography[недоступне посилання з липня 2019]
- Ulrich von Hassell — Biographies
- Хассель, Ульрих — Биографический указатель
Примітки ред.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.