То́мас Юнг (англ. Thomas Young, 13 червня 1773 — 10 травня 1829) — англійський учений широкого профілю: фізик (один із засновників хвильової теорії світла), механік, лікар (першим описав явище астигматизму) та ботанік, астроном, філолог і сходознавець. Поліглот — розмовляв 13-ма мовами. Учений секретар Королівського товариства з листувань із закордоном (1804—1829). У 1801—1803 роках був професором Королівського інституту в Лондоні. З 1818 року — секретар Бюро довгот і редактор «Морського альманаху». Іноземний член Французької академії наук (1827) і Шведської королівської академії наук (1828). Вивчаючи єгиптознавство, впритул підступив до розшифрування староєгипетської ієрогліфіки, в англомовному світі саме Юнг, а не Шампольйон, вважається розшифрувальником єгипетського письма. За обсяг інтересів і фундаментальність наукового вкладу біограф Е. Робінсон[en] охарактеризував Юнга як «останню людину, що знала все».
| Томас Юнг | |
|---|---|
| англ. Thomas Young | |
| | |
| Народився | 13 червня 1773 Milvertond, Велика Британія |
| Помер | 10 травня 1829 (55 років) Лондон, Сполучене Королівство |
| Місце проживання | Лондон |
| Країна | Велика Британія |
| Діяльність | астроном, фізик, антрополог, лікар, археолог, викладач університету, фізіолог, ентомолог, єгиптолог, музикант, мовознавець, філософ, ботанік |
| Alma mater | Геттінгенський університет |
| Галузь | фізика, медицина, мовознавство |
| Заклад | Лондонське королівське товариство |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Членство | Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук Французька академія наук Нідерландська королівська академія наук Туринська академія наук |
| Відомий завдяки: | Модуль Юнга, хвильова теорія світла, інтерференція |
| Батько | Thomas Youngd |
| Мати | Sarah Daviesd |
| У шлюбі з | Eliza Maxwelld |
| Нагороди | |
| Автограф | |
Томас Юнг у Вікісховищі |
Становлення (1773—1792) Редагувати
Джерела біографії. Походження Редагувати
Важливим джерелом для біографії Т. Юнга є автобіографічний нарис, мабуть, призначений для редакції енциклопедії «Британіка». Ймовірно, він був створений на прохання невістки за два або три роки до смерті. Цей рукопис служив його першим біографам Хадсону Герні і Джорджу Пікок, а в 1860-ті роки використовувався Гальтоном для роботи над теорією наслідування геніальності. Саме в складі його архівного фонду автобіографія Юнга була знову виявлена в 1970-і роки . За словами Е. Робінсона, Томас Юнг не був гідним кандидатом для включення в теорію, оскільки у нього не було потомства і не було родичів з видатними здібностями. Його батько — Томас-старший — був торговцем тканинами з села Мілвертон поблизу, а в графстві Сомерсет; мати — Сара — також була дочкою місцевого торговця. Її дядько — доктор Річард Броклсбі — мав лікарську практику в Лондоні і потім зіграв в житті Томаса істотну роль. Юнг в автобіографії майже не згадував ні про батьків, ні про братів з сестрами, обмежившись датою народження і фактом, що був старшим з 10 дітей в сім'ї. Сім'я належала до секти квакерів, відомих суворим аскетизмом в побуті і строгістю виховання і поведінки; ймовірно, цим пояснювалася холодність Юнга до своїх родичів. Судячи з мемуарів Герні, походження Юнга відіграло велику роль в його формуванні, бо квакери прагнули підняти своє соціальне становище через інтелектуальну працю і всіляко заохочували будь-які здібності своїх дітей. У Британії XVIII—XIX століть безліч лікарів і вчених-природничників походили з квакерів. Юнгам було властиве почуття власної гідності, що доходить до самовдоволення, а також певний фанатизм.
Освіта. Виховання Редагувати
Через кілька місяців після народження Юнга віддали дідові по материнській лінії Роберту Девісу, купцеві з Майнхеда, що в 15 милях від Мілвертона. Дід, який мав класичну освіту, першим розпізнав його екстраординарні здібності. У два роки Томас навчився читати — по Біблії — і до чотириріччя прочитав її двічі; крім того, він захопився серйозною поезією Олександра Поупа і Олівера Голдсміта, безліч віршів яких знав напам'ять. До шестирічного віку він прочитав «Робінзона Крузо» і «Пригоди Гуллівера». З точки зору Е. Робінсона, Юнгу пощастило, що його ранні роки пройшли в квакерському середовищі, в якому культивувалася скромність; його геніальні здібності не стали предметом експлуатації або публічної демонстрації. До шести років його освітою займався сусід-священик, який не володів особливими педагогічними талантами, але почав навчати Томаса латині. Далі його віддали до пансіону під Брістолем, в якому він провів півтора року. Його довелося звідти забрати в 8-річному віці. У ті ж роки, якщо вірити переказам, він самостійно дійшов до кінця підручника з арифметики, поки його однокласники з учителем долали завдання в середині .
У 1782 році Томаса Юнга, якому не виповнилося й дев'яти років, віддали в приватний пансіон в Комптон (Дорсетшир), директор якого — Томпсон — дозволяв учням самим планувати свій час і вибирати предмети для вивчення. Тут він освоїв класичну філологію і з задоволенням читав мовою оригіналу Вергілія, Горація, Ксенофонт а і Гомер а. Зацікавившись ілюстрованими книгами на французькою та італійською мовами, які були у його товаришів, він швидко освоїв і ці мови. У 13 років він «зачарувався східній літературою», почавши з староєврейської мови, щоб читати Біблію в оригіналі. Далі, взявши участь в диспуті про східних мовах, щоб упевнитися, що вони відрізняються між собою так само, як і європейські, він самостійно взявся за арабської та перської. Про це дізнався сусід і подарував йому граматики єврейського, арамейської та сирійського мов, а також видання «Молитви Господньої» на 100 мовах і «Перську граматику» Вільяма Джонса. Сам Юнг свої успіхи пояснював тим, що вставав за годину до своїх однокашників і лягав через годину після них, тому йому вистачало часу на все предмети .
Про здібності Юнга в дитинстві ходили численні історії. Одна з найбільш відомих пов'язана з його поїздкою до Лондона з тіткою Мері. Зайшовши в книжковий магазин, одягнений в строгий чорний костюм хлопчик захоплено гортав якесь рідкісне видання античних класиків. Книготорговець зверхньо запропонував подарувати йому книгу, якщо він зможе перевести хоча б сторінку. Юний Томас відразу перевів текст з аркуша на літературну англійську мову, після чого дійсно отримав книгу в подарунок .
Крім безсумнівних успіхів в гуманітарних дисциплінах, Юнг в рівній мірі розвивався в природничій області. Його головним наставником став молодий учитель Джосайя Джефрі, який запропонував Томасу «Лекції по філософії природи» Бенджаміна Мартіна; його особливо зацікавив розділ про оптику. Йому дозволили користуватися електричною машиною. Дж. Джефрі дав Юнгом уроки малювання (і практичної хімії — виготовлення і змішування фарб). Коли Юнг захопився ботанікою і йому потрібен був мікроскоп, його навчили токарній справі і мистецтву шліфування лінз; в цьому йому допомагали і дід, і батько. Освоївши палітурну справу, Юнг заробив перші кишенькові гроші — 5 шилінгів (близько 28 фунтів в цінах 2015 року) за приведення в порядок книг і зошитів однокласників. Під час канікул батько купив йому книгу Джозефа Прістлі про атмосферу. Тоді ж він познайомився з сусідом-геодезистом на прізвище Кінгдон, у якого було тритомне видання Словника мистецтв і ремесел[en], звідки можна було витягти опису математичних і фізичних інструментів.
Роки в Юнгсбері Редагувати
Юнг вважав найпродуктивнішим у своєму житті період з 1787 по 1792 роки. 14-річного Юнга, почувши про його здібності, запросив до свого маєтку Юнгсбері Девід Берклі — один з лідерів спільноти квакерів, банкір і пивовар. Дві третини року проходило в селі, а зимові місяці в Лондоні; Томаса взяли в компаньйони до онука Берклі — Герні Хадсона. Головним учителем Герні був Джон Годкін, і вони утворили ідеальне інтелектуальне тріо, в якому інтереси і здібності всіх трьох доповнювали один одного . За легендою, Д.Берклі, бажаючи випробувати Томаса в каліграфії, велів йому переписати кілька фраз з книги. Юнг попросив дозволу відлучитися і незабаром представив бездоганні прописи з цією фразою на дев'яти мовах . Щоденник Юнга цих років вівся на тринадцяти мовах. У 1807 році Годкін і Юнг видали окремий посібник з грецької каліграфії .
У галузі природничих наук Юнг продовжував займатися ботанікою і ентомологією, а в 1790 році захопився ньютонівської механікою і оптикою . У щоденнику він скрупульозно фіксував прочитані книги, наприклад, у 1790 році там відзначені «Грецька пенталогія» Джона Бертона, «Пологи рослин» і «Філософія ботаніки» Карла Ліннея, Корнель і Гесіод, Цицерон і Софокл, Ювенал і Марціал, «Оптика» Ньютона, «Давня історія» Шарля Роллена, «Історія квакерів» та інше . Примітно, що в автобіографії Юнг критично поставився до своїх здібностей і стверджував, що хоча писав багато і швидко, але читав повільно і навряд чи здолав до 50 років понад 1000 томів (і порівнював себе з забутим нині поетом Вільямом Кінгом, який тільки за 7 років життя в Оксфорді прочитав не менше 7000) .
У 15-річному віці Юнг важко захворів; на цей епізод лише натякалось в його автобіографії. Був поставлений діагноз «туберкульоз легенів», хвороба супроводжувалася кровохарканням, задухою та іншими симптомами. Він описав власний випадок у 1815 році в книзі «A Practical and Historical Treatise on Consumptive Diseases». Лікуванням займалися відомі лікарі-квакери, в тому числі Томас Дімсдейл і Едмунд Берк Його лікували хініном і молочнокислою дієтою, за два роки вдалося повністю перемогти захворювання. Одним із наслідків стало спілкування між Юнгом і його двоюрідним дідом — Річардом Броклсбі. Броклсбі дуже прив'язався до Томаса і взявся вести його в справах віри, вважаючи, що духовне здоров'я невіддільне від фізичного; особливо він наставляв його позбутися гордині. Юнг, як і багато інших квакери, був противником рабства і на цій підставі відмовився від солодкого, оскільки цукор отримували рабською працею, і утримувався таким чином цілих сім років. У 1795 році Девід Берклі витратив 3000 фунтів стерлінгів (сучасні 280 000), щоб звільнити 30 рабів, успадкованих ним разом з ямайським маєтком. Завдяки Броклсбі і Берку Юнг був прийнятий в коло лондонських інтелектуалів, куди входили, серед інших, Джошуа Рейнольдс і Томас Лоуренс. Юнг тоді надіслав дядькові переклад кількох віршів «Генріха VIII» Шекспіра (мова Уолсі, звернену Кромвелю) на грецьку мову . В результаті листопад і грудень 1791 року Юнг провів в лондонському будинку Броклсбі, а не Берклі . У щоденнику від 12 грудня 1791 року було описано дружня вечеря, на якому Т. Лоуренс, сер Джон Бейкер і Річард Порсон читали латинську поему Семюеля Джонсона і обговорювали найтонкіші питання грецької просодії; Юнг брав участь, як рівний .
Досягнення у фізиці Редагувати
Відомий своїми дослідженнями в галузях механіки суцільних середовищ та оптики. Пояснив акомодацію ока, першим описав астигматизм, заклав основи теорії капілярних явищ.
Певний час публікував свої наукові роботи анонімно, щоб не зашкодити своїй медичній практиці.
Лінгвістика Редагувати
Юнг доводив спорідненість мов індоєвропейської сім'ї та в 1813 році опублікував роботу, в якій запровадив сам термін індоєвропейські мови (англ. Indo-European languages).
Він займався також розшифровкою єгипетських ієрогліфів (визначив значення деяких знаків Розеттського каменя). Саме він першим прочитав ім'я великої Клеопатри на лондонському обеліску з острова Філі, виявленому Джованні Бельцоні. Проте безсистемний підхід Юнга до аналізу єгипетських написів призвів до того, що він прочитав лише близько 30 знаків, а повністю дешифрування здійснив французький дослідник Жан-Франсуа Шампольйон.
Прізвище Young читається англійською як Янг. Історично склалося так, що в Україні він більше відомий під прізвищем Юнг, що відповідає вимові в англійських діалектах.
Примітки Редагувати
- http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1002/clc.4960200119/pdf
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- Юнг Томас // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- NNDB — 2002.
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Robinson, 2006, p. 15.
- Robinson, 2006, p. 20.
- Кляус, 1973, p. 124.
- Кляус, 1973, p. 125.
- Robinson, 2006, p. 23.
- Араго, 1937, с. 255.
- Кляус, 1973, с. 126.
- Robinson, 2006, p. 24.
- Peacock, 1855, p. 17.
- Robinson, 2006, p. 25.
- Robinson, 2006, pp. 25—26.
- Robinson, 2006, p. 27.
- Robinson, 2006, p. 28.
- Robinson, 2006, p. 29.
- London Quarterly Review X / 2 1813.; cf. Szemerényi 1999:12, footnote 6
Див. також Редагувати
| Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про британського науковця чи науковицю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Ця стаття не містить посилань на джерела. (Липень 2023) |