Тодд Гейнс (Гейнз, англ. Todd Haynes [heɪnz]; нар. 2 січня 1961, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американський кінорежисер, сценарист та продюсер незалежного кіно. Вважається піонером руху New Queer Cinema у кінематографі, який виник на початку 1990-х років.
| Тодд Гейнс | |
|---|---|
| англ. Todd Haynes | |
| Тодд Гейнс на кінофестивалі Трайбека, 2009 | |
| Дата народження | 2 січня 1961 (62 роки) |
| Місце народження | Лос-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Громадянство | США |
| Професія | кінорежисер, сценарист, продюсер |
| Alma mater | Браунський університет, Бард-коледж і Oakwood School, Los Angelesd |
| Роки активності | 1985 — наш час |
| Напрям | незалежне кіно |
| IMDb | ID 0001331 |
| Sundance Film Festival U.S. Dramatic Grand Jury Prize Awardd (1991) Премія Спільноти кінокритиків Нью-Йорка за найкращий фільм (2002) New York Film Critics Circle Award for Best Directord (2002) San Francisco Film Critics Circle Award for Best Directord (2002) GLAAD Stephen F. Kolzak Awardd (2003) Satellite Award for Best Directord (2003) Independent Spirit Award for Best Directord (2003) Гран-прі журі Венеційського міжнародного кінофестивалю (2007) | |
| Тодд Гейнс у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Тодд Гейнс народився 2 січня 1961 року в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія, і виріс у сусідньому Енсіно. Його батько, Аллен E. Гейнс, був імпортером косметики, а мати, Шеррі Лінн (уроджена Семлер), викладала акторську майстерність. По материнській лінії Тодд — єврей. Він захопився кінематографом ще під час навчання в школі, там він почав знімати свої перші короткометражні фільми. У 1985 році закінчив Браунський університет за фахом «мистецтво і семіотика». У цьому ж році випустив короткометражну стрічку «Вбивці» про взаємовідносини Артюра Рембо і Поля Верлена. Після випуску з університету переїхав до Нью-Йорку і випустив сорокахвилинну стрічку «Суперзірка», що стала згодом класикою андеґраунду.
Кінокар'єра Редагувати
Перша повнометражна картина Тодда Гейнса, «Отрута», яка вийшла у 1991 році, є нарізкою з трьох різножанрових історій: псевдодокументального розслідування про семирічного хлопчика, який уміє літати, що убив свого батька; пародії на малобюджетне кіно 1950-х — чорно-білого фантастичного хорору про прокаженого ученого; гомоеротичної тюремної драми за мотивами «Щоденника злодія» Жана Жене. Реакція на фільм суперечлива: з одного боку стрічку різко засуджували представниками праворадикальної громадськості, з іншої — вона отримала декілька важливих нагород (зокрема Гран-прі Sundance Film Festival і приз «Тедді» Берлінського кінофестивалю). Режисера ж критика зараховує до представників New Queer Cinema.
Але вже в другій своїй повнометражній стрічці «Безпека» (1995) Гейнс виходить за вузькі рамки гей-кіно. Події фільму розгортаються в Каліфорнії наприкінці 1980-х. Головна героїня, зразково-показова домогосподарка у виконанні Джуліанн Мур, несподівано починає відчувати алергію буквально до усіх досягнень XX століття, від паливних присадок до презервативів. Стрічка, перші сцени якої знято в традиційній реалістичній манері, до фіналу набуває усе більше карикатурної форми і демонструє відчуження сучасної людини від середовища, що його оточує. Багато критиків називають фільм Гейнса «Безпека» серед досягнень незалежного кіно 1990-х і розглядають його як своєрідний вирок епосі правління Рональда Рейгана. Ця стрічка також дала старт блискучій кінокар'єрі акторки Джуліанн Мур.
На Каннському кінофестивалі 1998 року Гейнс представляє свій фільм-розслідування «Оксамитова золота жила» про епоху глем-року 1970-х. Попри те, що розказана у стрічці історія повністю вигадана, в героях «Оксамитової золотої жили» легко вгадуються Іггі Поп і Девід Бові. У фільмі звучать композиції багатьох відомих музикантів того часу, частина пісень спеціально перезаписується з вокалом виконавців головних ролей Юена Мак-Грегора і Джонатана Ріс-Маєрса. Окрім музики, щоб точніше передати атмосферу 70-х, Гейнс використовує насичений психоделічний візуальний ряд, наповнює стрічку всілякими культурними ремінісценціями. Майстерність режисера знаходить високий відгук у кінопрофесіоналів: Гейнс отримує приз за художній внесок у Каннах.
Свої стилізаторські здібності Гейнс у черговий раз продемонстрував у фільмі «Далеко від раю» (2002). У цій стрічці Джуліанн Мур, яка знову грає домогосподарку, заводить близькі стосунки зі своїм чорношкірим садівником, що, враховуючи час дії — 1950-ті роки, неминуче призводить до скандалу. Стрічка справляє дивне враження: практично буквальне наслідування візуальній манері голлівудського кіно 1950-х поєднується із зачіпанням табуйованих в ті роки тем — міжрасових зв'язків, гомосексуальності тощо. Фільм «Далеко від раю» став володарем близько 70 кінонагород і отримав чотири номінації на «Оскара» .
У вересні 2007 року відбулася прем'єра фільму «Мене там немає» з Крістіаном Бейлом і Кейт Бланшетт у головних ролях. Стрічка брала участь в основному конкурсі Венеційського кінофестивалю, за підсумками якого удостоїлася відразу двох нагород: Гейнс отримав спеціальний приз журі, а Бланшетт була названа найкращою акторкою кінофестивалю. У центрі сюжету фільму — біографія Боба Ділана — шість різних акторів демонструють різні аспекти життя і творчості відомого музиканта.
Наступний повнометражний фільм Гейнса вийшов на екрани лише у 2015 році. Стрічка «Керол» була представлена в головному конкурсі Каннського кінофестивалю. У снові її сюжету — ранній роман Патриції Гайсміт «Ціна солі». Стрічка розповідала про кохання двох жінок у Нью-Йорку середини минулого століття (їх ролі виконали Кейт Бланшетт і Руні Мара). «Керол» дозволила Гейнсу знову звернутися до улюбленої ним естетики 1950-х. Фільм підтвердив репутацію режисера як найкращого стиліста сучасного кінематографу і був із захватом прийнятий фестивальною пресою. У березні 2016 року «Керол» очолила список 30-ти найвидатніших ЛГБТ-фільмів усіх часів, складеному Британським кіноінститутом (BFI) за результатами опитування понад 100 кіноекспертів, проведеного до 30-річного ювілею Лондонського ЛГБТ-кінофестивалю BFI Flare. Сам Тодд Гейнс, заявив, що неймовірно гордий зробленою йому честю, особливо тому, що «Керол» опинилася в одній компанії з іншими фільмами, які він давно любить: від «Горбатої гори» Енга Лі до «Щасливі разом» Вонга Карвая і «Мого власного штату Айдахо» Ґаса Ван Сента.
Телевізійний проект Тодда Гейнса 2011 року — «Мілдред Пірс», чотиригодинний міні-серіал для каналу HBO, екранізація однойменного роману Джеймса М. Чейна з Кейт Вінслет, Гаєм Пирсом і Еван Рейчел Вуд, отримав 21 номінацію на премію «Еммі», і премію «Золотий глобус» найкращій акторці (Вінслет).
У 2017 році драматичний фільм Гейнса «Світ, повний чудес» за сценарієм Браяна Селзніка[en], написаним на основі його однойменного твору для дітей 2011 року, був відібраний для участі в основній конкурсній програмі 70-го Каннського міжнародного кінофестивалю (2017) у змаганні за Золоту пальмову гілку.
Особисте життя Редагувати
Тодд Гейнс — відкритий гей. Мешкає в Портленді, штат Орегон у США.
Фільмографія Редагувати
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Режисер | Сценарист | Продюсер | |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 1985 | к/м | Убивці: Фільм про Рембо́ | Assassins: A Film Concerning Rimbaud | |||
| 1987 | к/м | Суперзірка: Історія Карен Карпентер | Superstar: The Karen Carpenter Story | |||
| 1991 | Отрута | Poison | ||||
| 1993 | к/м т/ф | Дотті отримує по дупі | Dottie Gets Spanked | |||
| 1995 | Безпека | Safe | ||||
| 1998 | Оксамитова золота жила | Velvet Goldmine | ||||
| 2002 | Далеко від раю | Far From Heaven | ||||
| 2007 | Мене там немає | I'm Not There | ||||
| 2011 | т/с | Мілдред Пірс | Mildred Pierce | |||
| 2015 | Керол | Carol | ||||
| 2017 | Світ, повний чудес | Wonderstruck | ||||
| 2019 | Темні води | Dark Waters | ||||
| 2021 | The Velvet Underground |
Визнання Редагувати
| Рік | Категорія | Фільм | Результат |
|---|---|---|---|
| Берлінський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1991 | Премія «Тедді» за найкращий художній фільм | Отрута | Перемога |
| Каталонський кінофестиваль у Сіджасі | |||
| 1991 | Найкращий фільм | Отрута | Номінація |
| Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| 1992 | Найкращий фільм | Номінація | |
| 1995 | Найкращий фільм | Безпека | Номінація |
| Кінофестиваль «Санденс» | |||
| 1991 | Гран-прі журі | Отрута | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль у Локарно | |||
| 1991 | Золотий леопард | Отрута | Номінація |
| Премія «Незалежний дух» | |||
| 1992 | Найкращий художній фільм | Отрута | Номінація |
| Найкращий режисер | Номінація | ||
| 1996 | Безпека | Номінація | |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 1999 | Найкращий режисер | Оксамитова золота жила | Номінація |
| 2003 | Далеко від раю | Перемога | |
| 2008 | Мене там немає | Номінація | |
| Премія Роберта Альтмана | Перемога | ||
| 2016 | Найкращий режисер | Керол | Номінація |
| Кінофестиваль Фанташпорту | |||
| 1992 | Міжнародний приз за найкращий фантастичний фільм | Отрута | Номінація |
| Премія критиків | Перемога | ||
| Кінофестиваль США | |||
| 1994 | Гран-прі | Дотті отримує по дупі | Перемога |
| Міжнародний кінофестиваль в Сіетлі | |||
| 1995 | Американська незалежна премія | Безпека | Перемога |
| Спільнота кінокритиків Нью-Йорка | |||
| 1995 | Найкращий режисер | Безпека | 3-є місце |
| 2002 | Далеко від раю | Перемога | |
| 2007 | Мене там немає | 3-є місце | |
| 2015 | Керол | Перемога | |
| Роттердамський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1996 | Приз ФІПРЕССІ | Безпека | Перемога |
| Національна рада кінокритиків США | |||
| 1996 | Найкращий режисер | Безпека | 2-е місце |
| Найкращий сценарій | 3-є місце | ||
| 2016 | Найкращий режисер | Керол | Перемога |
| Каннський міжнародний кінофестиваль | |||
| 1998 | Золота пальмова гілка | Оксамитова золота жила | Номінація |
| Премія за найкращий художній внесок | Номінація | ||
| 2015 | Золота пальмова гілка | Керол | Номінація |
| Queer Palm | Перемога | ||
| 2017 | Золота пальмова гілка | Світ, повний чудес | В очікуванні |
| Единбурзький міжнародний кінофестиваль | |||
| 1998 | Премія Channel 4 Director's | Оксамитова золота жила | Перемога |
| Премія Нью-йоркських кінокритиків онлайн | |||
| 2002 | Найкращий режисер | Далеко від раю | Перемога |
| Найкращий сценарій | Перемога | ||
| Венеційський кінофестиваль | |||
| 2002 | Золотий лев | Далеко від раю | Номінація |
| Приз Всесвітньої католицької асоціації по комунікаціях (SIGNIS) — Похвальний відгук | Перемога | ||
| 2007 | Золотий лев | Мена там немає | Номінація |
| Спеціальний приз журі | Перемога | ||
| Премія CinemAvvenire за найкращий фільм | Перемога | ||
| Премія «Супутник» | |||
| 2003 | Найкращий режисер | Далеко від раю | Перемога |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Золотий глобус | |||
| 2003 | Найкращий сценарій художнього фільму | Далеко від раю | Номінація |
| 2016 | Найкращий режисер | Керол | Номінація |
| Премія «Оскар» | |||
| 2003 | Найкращий оригінальний сценарій | Далеко від раю | Номінація |
| Асоціація кінокритиків Чикаго | |||
| 2003 | Найкращий режисер | Далеко від раю | Перемога |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2015 | Найкращий режисер | Керол | Номінація |
| Премія товариства незалежного кіно Chlotrudis | |||
| 2003 | Премія Taskforce | Далеко від раю | Номінація |
| Найкращий режисер | Перемога | ||
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| 2016 | Найкращий режисер | Керол | Перемога |
| GLAAD Media Awards | |||
| 2003 | Приз Стівена Ф. Колзака | Перемога | |
| Італійський національний синдикат кіножурналістів | |||
| 2008 | Найкращий неєвропейський режисер | Мене там немає | Номінація |
| Міжнародний кінофестиваль у Чикаго | |||
| 2015 | Приз Q Г'юго | Керол | Перемога |
| Кінопремія «Готем» | |||
| 2015 | Найкращий фільм | Керол | Номінація |
| Найкращий сценарій | Номінація | ||
| Міжнародна спільнота кіноманів | |||
| 2015 | Гран-прі | Керол | Перемога |
| 2016 | Найкращий режисер | Перемога | |
| Геївсько-лесбійська асоціація кінокритиків індустрії розваг (GALECA) | |||
| 2016 | Митець року | Перемога | |
| Премія Доріан найкращому режисерові року | Керол | Перемога | |
| Премія BAFTA | |||
| 2016 | Премія Девіда Ліна за режисеру | Керол | Номінація |
Громадська позиція Редагувати
У липні 2018 підтримав петицію Асоціації французьких кінорежисерів на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова
Примітки Редагувати
- Where to begin with Todd Haynes. British Film Institute. 22 лютого 2016. Процитовано 27.03.2016.
- ↑ Todd Haynes – Biography. The New York Times Company. Процитовано 27.03.2016.
- Pfefferman, Naomi (6 березня 2003). . The Jewish Journal of Greater Los Angeles. Архів оригіналу за 13.04.2016. Процитовано 27.03.2016.
- Pfefferman, Naomi (29 березня 2011). "Mildred Pierce," Todd Haynes and Me. The Jewish Journal of Greater Los Angeles. Процитовано 27.03.2016.
- Todd Haynes to Receive Director Tribute at IFP's 25th Annual Gotham Independent Film Awards. Independent Filmmaker Project. Процитовано 27.03.2016.
- . Academy of Motion Picture Arts and Sciences. Архів оригіналу за 08.02.2009. Процитовано 27.03.2016.
- Борис Нелепо. (18 травня 2015). Концлагеря, самоубийства, моногамия (рос). Радио «Свобода». Процитовано 27.03.2016.
- Андрей Плахов. (18 травня 2015). Сентиментальные комедии о смерти (рос). Газета «Коммерсантъ» № 84. Процитовано 27.03.2016.
- The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ). 15.06.2016. Процитовано 16.03.2016.
- Daniel Megarry. . Gay Times (англ). 15.03.2016. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 16.03.2016.
- The 30 Best LGBT Films of All Time. BFI (англ.). 24.03.2011. Процитовано 27.03.2016.
- «Керол» / Прес-кіт
- . Cannes. 13 квітня 2017. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 14 квітня 2017.
- Fabien Lemercier. The hunt for the Palme d’Or is on. Cineuropa. 13.04.2017. Процитовано 14.04.2017.
- Rob White. = Todd Haynes. — Urbana : University of Illinois Press, 2013. — P. 144. — ISBN 9780252037566.
- Нагороди та номінації Тодда Гейнса на сайті IMDb(англ.)
- Appel à la libération immédiate d'Oleg Sentsov ! // Société des Réalisateurs de Films, 06.07.2018
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Тодд Гейнс |
- Тодд Гейнс на сайті IMDb (англ.)
- Тодд Гейнс: твори у бібліотеці (WorldCat каталог)
- Біографія і фільмографія Тодда Гейнса(англ.)