Гран-прі журі (італ. Gran premio della giuria) — офіційна нагорода, яка з 1951 року вручається на Венеційському кінофестивалі. Вважається другою за значимістю нагородою поряд із головною премією фестивалю «Золотий лев».
| Гран-прі журі | |
|---|---|
| Gran premio della giuria | |
| Засновник(и) | Венеційський МКФ |
| Країна | Італія |
| Вручення | Венеція |
| Рік заснування | 1951 |
| Поточний лауреат | «Фаворитка» |
Від 2013 року нагорода має нинішній титул, тоді як раніше її іноді називали «Спеціальним призом журі». Деномінація Гран-прі журі співвідноситься зі створенням окремої Спеціальної премії журі; дві нагороди є відповідниками Гран-прі та Призу журі, що присуджуються на Каннському міжнародному кінофестивалі, та відповідають другому та третьому місцям після «Золотого лева» за найкращий фільм. Переможці Гран-прі журі отримують статуетку «Срібний лев», так само, як і переможці премії за найкращу режисерську роботу.
Переможці Редагувати
До 1951 року премія на Венеційському кінофестивалі не присуджувалася.
| Рік | Фільм | Оригінальна назва | Режисер(и) | Країна |
|---|---|---|---|---|
| 1951 | Трамвай «Бажання» | A Streetcar Named Desire | Еліа Казан | США |
| 1952 | Менді | Mandy | Александер Маккендрик | Велика Британія |
| 1953 | ||||
| 1954 | Адміністративна влада | Executive Suite | Роберт Вайз | США |
| 1955–1957 | ||||
| 1958 | Коханці | Les amants | Луї Маль | Франція |
| Виклик | La Sfida | Франческо Розі | Італія | |
| 1959 | Особа | Ansiktet | Інгмар Бергман | Швеція |
| 1960 | Рокко та його брати | Rocco e i suoi fratelli | Лукіно Вісконті | Італія |
| 1961 | Мир тому, хто входить | Мир входящему | Олександр Алов Володимир Наумов | СРСР |
| 1962 | Жити своїм життям | Vivre sa vie | Жан-Люк Годар | Франція |
| 1963 | Блукаючий вогник | Le feu follet | Луї Маль | Франція |
| Вступ | Вступление | Ігор Таланкін | СРСР | |
| 1964 | Євангеліє від Матвія | Il vangelo secondo Matteo | П'єр Паоло Пазоліні | Італія |
| Гамлет | Гамлет | Григорій Козінцев | СРСР | |
| 1965 | Симеон Пустельник | Simón del desierto | Луїс Бунюель | Мексика |
| Застава Ілліча | Застава Ильича (Мне двадцать лет) | Марлен Хуцієв | СРСР | |
| Відважна маленька людина | Modiga mindre män | Лейф Крантц | Швеція | |
| 1966 | Чаппакуа | Chappaqua | Конрад Рукс | США |
| Прощання з минулим | Abschied von gestern | Александр Клуґе | ФРН | |
| 1967 | Китай близько | La Cina è vicina | Марко Беллокйо | Італія |
| Китаянка | La Chinoise | Жан-Люк Годар | Франція | |
| 1968 | Богоматір Туреччини | Nostra Signora dei Turchi | Кармело Бене | Італія |
| Сократ | Le Socrate | Робер Лапужад | Франція | |
| 1969–1980 | ||||
| 1981 | Золоті мрії | Sogni d'oro | Нанні Моретті | Італія |
| Вони не носять фраків | Eles não usam black tie | Леон Гіршман | Бразилія | |
| 1982 | Імператив | Imperativ | Кшиштоф Зануссі | Польща |
| 1983 | Бікефарр | Biquefarre | Жорж Рук'є | Франція |
| 1984 | Фаворити Місяця | Le favoris de la lune | Отар Іоселіані | Грузія |
| 1985 | Танго, Ґардель у вигнанні | Tangos, el exilio de Gardel | Фернандо Соланас | Аргентина |
| 1986 | Чужа біла і рябий | Чужая белая и рябой | Сергій Соловйов | СРСР |
| Історія кохання | Storia d'amore | Франческо Мазеллі | Італія | |
| 1987 | Гіп-гіп ура! | Hip hip hurra! | Челл Ґреде | Швеція |
| 1988 | Табір Тирана | Camp de Thiaroye | Сембен Усман Тієрно Фаті Соу | Сенегал |
| 1989 | І стало світло | Et la lumière fut | Отар Іоселіані | Грузія |
| 1990 | Ангел за моїм столом | An Angel at My Table | Джейн Кемпіон | Нова Зеландія |
| 1991 | Божественна комедія | A Divina Comédia | Мануел де Олівейра | Португалія |
| 1992 | Смерть неаполітанського математика | Morte di un matematico napoletano | Маріо Мартоне | Італія |
| 1993 | Неслухняний Баббі | Bad Boy Bubby | Рольф Де Гір | Австралія |
| 1994 | Природжені вбивці | Natural Born Killers | Олівер Стоун | США |
| 1995 | Божественна комедія | A Comédia de Deus | Жуан Сезар Монтейру | Португалія |
| Фабрика зірок | L'uomo delle Stelle | Джузеппе Торнаторе | Італія | |
| 1996 | Розбійники. Глава 7 | Brigands, chapitre VII | Отар Іоселіані | Грузія |
| 1997 | Яйця круто | Ovosodo | Паоло Вірдзі | Італія |
| 1998 | Кінцева зупинка — рай | Terminus Paradis | Лучиан Пінтіліє | Румунія |
| 1999 | Нас віднесе вітер | Bād mā rā khāhad bord | Аббас Кіаростамі | Іран |
| 2000 | Поки не настане ніч | Before Night Falls | Джуліан Шнабель | США |
| 2001 | Собачі дні | Hundstage | Ульріх Зайдль | Австрія |
| 2002 | Будинок дурнів | Дом дураков | Андрій Кончаловський | Росія |
| 2003 | Повітряний змій | Tayyara men wara | Ранда Чахаль Сабаг | Ліван |
| 2004 | Море всередині | Mar adentro | Алехандро Аменабар | Spain |
| 2005 | Марія | Mary | Абель Феррара | США |
| 2006 | Сезон засухи | Daratt | Махамат-Салех Гарун | Чад |
| 2007 | Мене там немає | I'm Not There | Тодд Гейнс | США |
| Кус-кус і барабулька | La graine et le mulet | Абделатіф Кешиш | Франція | |
| 2008 | Роса | Роса | Гаїль Ґеріма | Ефіопія |
| 2009 | Душевна кухня | Soul Kitchen | Фатіх Акін | Німеччина |
| 2010 | Необхідне вбивство | Essential Killing | Єжи Сколімовський | Польща |
| 2011 | Материк | Terraferma | Еммануеле Кріалезе | Італія |
| 2012 | Рай: Віра | Paradies: Glaube | Ульріх Зайдль | Австрія |
| 2013 | Бродячі собаки | ˈ郊遊 / Les Chiens errants | Цай Мінлян | Тайвань |
| 2014 | Погляд тиші | Senyap | Джошуа Оппенгеймер | Данія |
| 2015 | Аномаліза | Anomalisa | Чарлі Кауфман | США |
| 2016 | Нічні тварини | Nocturnal Animals | Том Форд | США |
| 2017 | Фокстрот | פוֹקְסטְרוֹט | Самуель Маоз | Ізраїль |
| 2018 | Фаворитка | The Favourite | Йоргос Лантімос | Велика Британія |
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
- Венеційський міжнародний кінофестиваль на сайті «IMDb» (англ.)