Луї Маль (фр. Louis Malle, 30 жовтня 1932 року, Тюмері, Нор, Франція — 23 листопада 1995 року, Беверлі-Гіллз, Лос-Анджелес, США) — французький кінорежисер, сценарист і продюсер.
| Луї Маль | |
|---|---|
| Louis Malle | |
| голова журі Каннського кінофестивалюd | |
| Дата народження | 30 жовтня 1932 |
| Місце народження | Тюмері Франція |
| Дата смерті | 23 листопада 1995 (63 роки) |
| Місце смерті | Лос-Анджелес, США |
| Громадянство | Франція |
| Професія | Режисер сценарист |
| Alma mater | Інститут перспективних досліджень кінематографаd і Інститут політичних досліджень |
| IMDb | ID 0001501 |
| Приз Французького синдикату кінокритиків за найкращий французький фільм (1956) United Nations Awardsd (1975) National Society of Film Critics Award for Best Directord (1981) Los Angeles Film Critics Association Award for Best Foreign Language Filmd (1987) Q3703473? (1988) премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному режисеру (1988) Премія «Сезар» за найкращий оригінальний або адаптований сценарій (1988) премія «Давид ді Донателло» найкращому іноземному режисеру (1990) BAFTA Academy Fellowship Awardd (1991) Європейский кіноприз найкращому сценаристуd (1988) | |
| Луї Маль у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився 1932 року у Франції. Вивчав політологію в Сорбонні, але покинув студії заради кінематографії в IDHEC (Institut des hautes études cinématographiques). Починав як оператор та співрежисер фільму Жака-Іва Кусто «У світі безмовності» (1956), що отримав «Оскара» та «Золоту пальмову гілку» Каннського фестивалю.
Першою самостійною роботою була стрічка «Ліфт на ешафот» (1958). Наступний фільм — «Коханці» (1958) з Жанною Моро у головній ролі — був сприйнятий дуже неоднозначно через досить відверті як на той час еротичні сцени. Він порушував теми-табу і в наступних своїх фільмах: «Блукаючий вогник» (1963), «Вада серця» (1971), «Лакомб Люсьєн» (1974). Маль, який працював і у Франції, і в Сполучених Штатах, також належить до когорти режисерів французької «нової хвилі», яким притаманне прагнення втілити у творах власний досвід і відчуття. Проте, на відміну від інших представників «нової хвилі», він завжди прагнув до різноманітності тем і жанрів. Маль також працював як режисер-документаліст. Серед його документальних стрічок — «Примарна Індія» (1969), «Людське, надто людське» (1974), «Площа Республіки» (1974), «Країна Бога» (1985).
З 1981 р. і аж до своєї смерті Луї Маль перебував у шлюбі з американською актрисою Кендіс Берген.
Луї Маль помер у Лос-Анджелесі 1995 року.
Фільмографія Редагувати
- 1956 — У світі безмовності / Le monde du silence (док., з Жак-Івом Кусто)
- 1958 — Ліфт на ешафот / Ascenseur pour l'échafaud
- 1958 — Коханці / Les Amants
- 1960 — Зазі в метро / Zazie dans le métro
- 1961 — Приватне життя / Vie privée
- 1963 — Блукаючий вогник / Le Feu Follet (Франція — Італія)
- 1965 — Віва, Марія! / Viva Maria! (Франція — Італія)
- 1967 — Злодій / Le Voleur (Франція — Італія)
- 1968 — Три кроки в маренні / Tre Passi Nel Delirio (Франція — Італія; епізод «Вільям Вілсон»)
- 1971 — Порок серця / Le souffle au cœur
- 1973 — Лакомб Люсьєн / Lacombe Lucien (Франція — ФРН — Італія)
- 1975 — Чорний місяць / Black Moon (Франція — ФРН — Італія)
- 1977 — Чарівне дитя / Pretty Baby (США)
- 1980 — Атлантик-Сіті / Atlantic City (США — Канада — Франція)
- 1981 — Моя вечеря з Андре / My Dinner with Andre (США)
- 1984 — Зломники / Crackers (США)
- 1985 — Затока Аламо / Alama Bay (США)
- 1987 — До побачення, діти / Au revoir, les enfants (Франція — ФРН)
- 1990 — Мілу у травні / Milou en Mai (Франція — Італія)
- 1992 — Збиток / Damage (Велика Британія — Франція)
- 1994 — Ваня на 42-й вулиці / Vanya on 42nd Street (США)
Посилання Редагувати
- Where to begin with Louis Malle. BFI (англ.). Процитовано 4 листопада 2021.
- Matsen, Brad (5 жовтня 2010). Jacques Cousteau: The Sea King. New York: Vintage Books. с. 129. ISBN 978-0-307-27542-4.