Мері Патриція Пленгман (англ. Mary Patricia Plangman), відома як Патри́ція Га́йсміт (англ. Patricia Highsmith, 19 січня 1921 — 4 лютого 1995) — американська письменниця, прославилена психологічними нуар-детективами та серією книг про Тома Ріплі.
| Патриція Гайсміт | |
|---|---|
| Patricia Highsmith | |
| Патриція Гайсміт у 1988 році | |
| Ім'я при народженні | Мері Патриція Пленгман |
| Псевдонім | Claire Morgan |
| Народилася | 19 січня 1921 Форт-Верт, Техас, США |
| Померла | 4 лютого 1995 (74 роки) ·Апластична анемія і рак легень |
| Поховання | cimitero di Tegnad |
| Громадянство | США |
| Місце проживання | Нью-Йорк |
| Діяльність | романістка |
| Alma mater | Бернард-коледж |
| Мова творів | англійська |
| Роки активності | 1950 — |
| Напрямок | модернізм |
| Жанр | саспенс, психологічний трилер, кримінальна белетристика |
| Magnum opus | Strangers on a Traind, The Price of Saltd, The Blundererd, Deep Waterd, A Game for the Livingd, This Sweet Sicknessd, The Cry of the Owld, The Two Faces of Januaryd, The Glass Celld, A Suspension of Mercyd, Those Who Walk Awayd, The Tremor of Forgeryd, A Dog's Ransomd, Edith's Diaryd, Small g: a Summer Idylld, The Talented Mr. Ripleyd, Ripley Under Groundd, Ripley Under Waterd, The Boy Who Followed Ripleyd, Little Tales of Misogynyd, The Black Housed і Mermaids on the Golf Coursed |
| Конфесія | атеїзм |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
| Патриція Гайсміт у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Її перший роман «Незнайомці в потягу» (1950) про подвійне вбивство був екранізований Альфредом Гічкоком. У пенталогії про Томі Ріплі вона створила образ злочинця, що викликає захоплення, змішане з відразою.
Біографія Редагувати
Гайсміт народилася в містечку Форт-Верт (штат Техас), але спочатку виховувалася бабусею по материнській лінії і жила в Нью-Йорку (пізніше вона називала цей час «маленьке пекло»), а пізніше матір'ю Мері Коатс (13 вересня 1895 — 12 березня 1991) і вітчимом Стенлі Гайсмітом (мати побралася з ним у 1924), які були професійними акторами. Мати Патриції розлучилася з її батьком Джеєм Бернардом Пленгманом (1889—1975) за 10 днів до її народження. Юна Гайсміт була в досить напружених стосунках з матір'ю, часто кривдила вітчима, хоча пізніше нерідко намагалася переманити його на свій бік у сварках з матір'ю. Як говорила сама Гайсміт, її мати зізналася, що намагалася перервати вагітність, випивши скипидар. Гайсміт так і не звикла до стосунків «люблю-ненавижу», що переслідувало її до кінця життя і описане нею в оповіданні «Черепаха» (про хлопчика, що зарізав свою матір).
Бабуся навчила Патрицію читати ще в ранньому дитинстві. Гайсміт простудіювала велику бібліотеку матері й вітчима. У 8 років Гайсміт відкрила для себе «Людський розум» Карла Меннінгера і прийшла в захоплення від обстежень пацієнтів із такими психічними відхиленнями, як піроманія та шизофренія.
Як стверджує біограф письменниці Ендрю Вілсон у книзі «Красива тінь», життя Гайсміт не було простим: вона мала алкоголізм, її романи тривали не більше кількох років, а сучасники бачили її жорстокою людиноненависницею.
Вона віддавала перевагу над людьми компанії тварин. У неї жили кішки і равлики. Останні, за словами Гайсміт, вселяли їй дивний спокій, в саду у письменниці жили кілька сотень цих молюсків, іноді вона возила частину з них із собою. Якось Гайсміт сказала: «Моя уява працює значно краще, якщо мені не доводиться спілкуватися з людьми». За словами її знайомого Отто Пенцлера, «Гайсміт була недоброзичливою, важкою, неприємною, жорстокою, нелюблячою людиною. Я так і не зміг зрозуміти, як взагалі людська істота може бути настільки відразливою».
Патриція Гайсміт не була у шлюбі і не мала дітей. Деякі з сучасників приписують їй лесбійські схильності, і, зокрема, роман з американською письменницею Меріджейн Мікер (Marijane Meaker[en]).
Патриція Гайсміт померла 4 лютого 1995 року в Локарно (Швейцарія) від лейкемії.
Нагороди Редагувати
- 1946 — Премія О. Генрі «за найкраще дебютне оповідання» «Героїня», опубліковане в журналі Harper's Bazaar
- 1951 — Номінована на Премію Едгара Алана По «за найкращу дебютну повість» «Випадкові попутники»
- 1956 — Номінована на Премію Едгара Алана По «за найкращий роман» «Талановитий містер Ріплі»
- 1957 — Нагорода за найкращій іноземний роман французької премії «Гран-прі поліцейської літератури» за «Талановитий містер Ріплі»
- 1963 — Премія Едгара Алана По «за найкраще оповідання» «Черепаха»
- 1964 — Премія Даггер в категорії «найкращий іноземний роман» присуджена Асоціацією письменників детективних жанру Великої Британії за роман «The two faces of January»
- 1975 — Головний приз премії «Чорний гумор»[fr] за «L'Amateur d'escargot»
- 1990 — Офіцер французького Ордена мистецтв та літератури
Бібліографія Редагувати
Романи Редагувати
- Випадкові попутники (Strangers on a Train, 1950)
- Ціна солі (The Price of Salt, 1953)
- The Blunderer (1954)
- Талановитий містер Ріплі (The Talented Mr. Ripley, 1955)
- Deep Water (1957)
- Гра на виживання (A Game for the Living, 1958)
- This Sweet Sickness (1960)
- The Two Faces of January (1961)
- Крик сови (The Cry of the Owl, 1962)
- The Glass Cell (1964)
- Вигадник вбивств (A Suspension of Mercy, aka The Story-teller, 1965)
- Ті, хто йдуть геть (Those Who Walk Away, 1967)
- Сходження (The Tremor of Forgery, 1969)
- Містер Ріплі під землею (Ripley Under Ground, 1970)
- Викуп за собаку (A Dog's Ransom, 1972)
- Гра містера Ріплі (Ripley's Game, 1974)
- Edith's Diary (1977)
- Той, хто йшов за містером Ріплі (The Boy Who Followed Ripley, 1980)
- People Who Knock on the Door (1983)
- Found in the Street (1987)
- Містер Ріплі під водою (Ripley Under Water, 1991)
- Small g: a Summer Idyll (1995)
Збірки оповідань Редагувати
- Eleven (1970)
- Little Tales of Misogyny (1974)
- The Animal Lover's Book of Beastly Murder
- Slowly, Slowly in the Wind (1979)
- The Black House (1981)
- Mermaids on the Golf Course (1985)
- Tales of Natural and Unnatural Catastrophes (1987)
- Nothing That Meets the Eye: The Uncollected Stories (2002)
- Man's Best Friend and Other Stories (2004)
Екранізації Редагувати
- 1951 — Незнайомці в потягу
- 1961 — На яскравому сонці
- 1977 — Американський друг
- 1977 — Скажіть їй, що я її люблю
- 1981 — Глибокі води
- 1987 — Крик сови
- 1999 — Талановитий містер Ріплі
- 2002 — Гра Ріплі
- 2005 — Повернення містера Ріплі
- 2009 — Крик сови
- 2014 — Дволикий січень
- 2015 — Керол (за романом «Ціна солі»)
Примітки Редагувати
- Find a Grave — 1996.
- http://www.nytimes.com/2003/08/31/books/review/31HARRIST.html
- http://lccn.loc.gov/54006048
- // (untranslated) — 2013.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Літературний мережевий ресурс Litportal (рос.).
- Мейсон Каррі. Щоденні ритуали: так працюють митці = Daily Rituals How Artists Work. — К. : Самміт-книга, 2020. — 415 с. — ISBN 978-966-986-199-3. (укр.)
- . Архів оригіналу за 19 травня 2008. Процитовано 27 травня 2015.
- A passion that turned to poison
- Patricia Highsmith. Internationales Biographisches Archiv 02/2005 от 15.01.2005
Посилання Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Патриція Гайсміт |
- Біографія
- Фільми за творами П. Гайсміт на сайті IMDb (англ.)