www.wikidata.uk-ua.nina.az

Теургія дав гр θεουργία з θεός бог божество ὄργια обряд священнодійство жертвопринесення напрямок езотеричного християнс

Теургія

Теургія (дав.-гр. θεουργία, з θεός «бог, божество» + ὄργια «обряд, священнодійство, жертвопринесення») — напрямок езотеричного християнства, «магічне мистецтво» досягнення стану Обоження, здійснюване за допомогою молитов та церемоній, з метою возз'єднання з Богом, теургія є дією людини спільно з Богом, — богодійство, боголюдська творчість.

В античності, в язичницьких культах, теургія була «мистецтвом» впливати на богів, духів, демонів за допомогою певних церемоніалів. Вона зародилась в рамках філософії неоплатонізму, і свого подальшого розвитку набула в працях Ямвліха.

У середньовіччі, і потім новому часі існувала теорія та практика езотеричної християнської теургії, яка набула найбільшого поширення серед розенкрейцерів , і згодом її остаточно оформив у цілісну систему Мартінес де Паскуаллі, як центральну доктрину свого ордена Вибраних Коенів.

У наші дні деякі Ордени мартиністів активно заохочують своїх адептів до практики езотеричної теургії.

Теургія в неоплатонізмі Редагувати

Теургія означає «божественна праця». Вперше цей термін використали в другій половині століття в неоплатонічній роботі «Халдейські Оракули» (Париж, 1971) : «Оскільки Теурги (theourgoí) не належать до стада, яким керує доля». Джерело західної теургії можна відшукати у філософії пізніх неоплатоників, особливо в Ямвліха. У пізньому неоплатонізмі духовний всесвіт був представлений як послідовні еманації від Єдиного. Від Єдиного був еманований Божественний Розум (Нус), який, у свою чергу, еманував у Світову Душу (Психе). Неоплатоніки наполягали на тому, що Єдине абсолютно трансцендентне, і в еманаціях ніщо з вищого не загубилось, і не перейшло до нижнього, яке залишилось незмінним за допомогою нижчих еманацій.

Попри політеїзм Неплатників, їм був притаманний і монотеїзм.

Для Плотіна і вчителів Ямвліха, Анатоліуса та Порфирія, еманація має такий вигляд:

Плотін наводив свої міркування для тих, хто бажав би практикувати теургію, метою якої було возз'єднання з Божественним (набуття Гнозису). Тому, його школа нагадує школу роздумів чи медитацій. Ямвліх Халкидський (Сирія), учень Порфирія (який сам був учнем Плотіна) викладав переважно ритуалізовані методи теургії, які включали в себе інвокації, і, як релігійні, так і магічні ритуали та церемонії. Ямвліх вважав, що теургія є імітацією богів, і в своїй головній праці, «Про Єгипетські Містерії», він охарактеризував теургічні ритуали як «ритуалізовану космогонію», яка наділяє втілені душі божественною відповідальністю за створення та збереження космосу. У міркуваннях про трансцендентне Ямвліх приходить до висновку, що його не можна осягнути умоглядними побудовами, оскільки трансцендентне є незбагненним. Теургія — це низка ритуалів та операцій, метою яких є відновлення трансцендентної сутності за допомогою повторного проходження Божественних «сигнатур» крізь шари буття. Освіта, як її представили Аристотель, Платон та Піфагор, а також Халдейські оракули, важлива для розуміння схеми речей. Робота теурга здійснюється за правилом «подібне до подібного»: на матеріальному рівні за допомогою фізичних символів і магії; на вищому рівні — ментальних та чисто духовних практик і містицизму. Починаючи зі знаходження Божественного в матерії, теург у кінцевому підсумку досягає рівня, де внутрішня божественна частина душі об'єднується з Богом.

Імператор Юліан і теургія Редагувати

За імператора Юліана (332 — 363), який був прихильником філософії неоплатонізму, були зроблені спроби замінити розповсюджуване Християнство язичницьким неоплатонізмом. Він написав кілька робіт з філософії та теології, в тому числі й відомий гімн сонцю — Мітрі. У його теології — Геліос (сонце), Являв собою ідеальний приклад досконалості богів і світла, як символу божественної еманації. Також у своїй теології він дуже шанував матір богів Кібелу. З усіх тодішніх теургічних ритуалів імператор Юліан найбільше пропагував ті, в яких основною частиною священнодіянь було жертвопринесення й молитва. Багато в чому, світогляд імператора Юліана сформувався під впливом ідей Ямвліха. Однак у кінцевому підсумку, після його смерті, за подальшого повсюдного поширення християнства по всій Римської імперії, ці плани зазнали краху.

Теургія езотеричного християнства Редагувати

Езотеричне християнство сприймає теургію як традицію, яка з великою користю доповнює його. Головне досягнення езотеричного християнства полягає в осягненні «таїнства» Бога (Див. Разіель), а також сходження до рівня вищої свідомості, тоді як теургія всередині езотеричного християнства використовує ці пізнання для піднесення «духовної природи» теурга. Зазвичай в езотеричному християнстві теургія являє собою практику спрямовану на спробу отримати знання та з'єднати людину з її вищим «я», або внутрішньої «божественної частиною», аби вона могла отримати духовні істини та мудрість від Бога, які неможливо перейняти від іншої людини (Див. Алхімія, Кабала та Теософія). Якщо послідовник езотеричного християнства, або розенкрейцер, або Теософ практикує теургію, то він або вона вважається «чарівником(ею)», або ж «адептом», якщо лише підноситься за допомогою теургії достатньою мірою, щоб удостоїтися такої назви. У традиційному й магічному сенсі теургія протиставлена Гоетії, навіть попри численні твердження, ніби вони накладені одна на одну . Деякі організації, такі як герметичний Орден Золотої Зорі, стверджують, що викладають вид теургії, який дозволить кожному піднестися духовно, так само, як і зрозуміти справжню природу людини та її відношення до божественного та Всесвіту, і що при цьому дотримуються давніх приписів. Проте, як відомо, в давнину, як і в Середньовіччя, і Новий час теурги перебували на самоті й шукали одного лише «божественного світла» через ритуальне та внутрішнє урівноваження.

Теургія в Мартинізмі Редагувати

Як теургічна традиція, спочатку Мартинізм розвивався як центральна практика в системі вищих ступенів, яку заснував Мартінес де Паскуаллі (Паскуаліс) близько 1740 у Франції, а потім його розвинули в двох різних формах учні Луї Клод де Сен-Мартен і Жан-Батист Віллермоз.

Теургія, як особливий шлях «обраного священика», або «жерця», (Коена), є секретною технікою низки послідовних операцій, що складаються зі складних церемоній, таємних молитов, і методів підготовки оператора. Також пропонували вибирати спеціальний час для тих, чи інших церемониалів, або практик менш ритуалізованого характеру. Саме таким чином теургічна традиція була представлена в ордені Вибраних Коенів Мартінеса де Паскуаллі. Філософське та теологічне обґрунтування цієї практики Мартінес де Паскуаллі наводить у своїй єдиній книзі «Трактат про реінтеграцію істот у їх первинних якостях та силах, духовних та Божественних» .

Саме вчення Мартінеса де Паскуаллі можна охарактеризувати як гностичне: Бог як початкова Єдність побажав «еманувати» істот зі своєї власної сутності, але Люцифер, який прагнув виявити свою твірну силу, став жертвою власного проступку, і потрапив у полон разом з іншими головними занепалими духами до місця, яке Бог приготував для них як в'язницю. Потім Бог створив людину з її андрогінним тілом, наділивши її великими силами, щоб утримувати заколотників під постійним контролем та сприяти їх примиренню. Але Адам знехтував своїми обов'язками, і сам потрапив до тюрми, яку йому було наказано утримувати. Він став матеріальною та смертною істотою, і тепер повинен докласти зусиль для того, щоб врятувати як себе, так і все початкове творіння. Досягти цього можна через Ісуса Христа шляхом внутрішнього самовдосконалення, а також за допомогою «теургічних операцій», які Мартінес де Паскуаллі викладав «Людям Бажання», яких він вважав гідними ініціації. Через ці операції учень повинен вступити у відносини з янгольськими сутностями, які в теургічних операціях являють собою «проходи». Найчастіше вони з'являються в характерному для них вигляді або в ієрогліфічних символах духів, які закликав оператор, на доказ того, що він перебуває на правильному шляху «реінтеграції».

Після смерті Мартінеса де Паскуаллі первісний Орден Вибраних Коенів перестав існувати у XVIII-ом або початку XIX-ого століття, але його відновив у XX-ому столітті Робер Амбелен спільно з сином Жерара Анкосса Папюса — Філіпом Анкоссом, й існує донині як система вищих ступенів різних орденів мартиністів.. Також, деякі праці Вибраних Коенів, і деякі таїнства цього ордена представлені Гностичною Церквою[en] Амбелена та Філіпа Анкосса.

Водночас існує й інша гілка, що працює за системою ордена Вибраних Коенів — Орден Рози та Хреста (O.'.R.'.C.'.).

Різниця між теургією та магією Редагувати

Мартиністська традиція схильна відрізняти теургію від магії. Згідно з мартиністським вченням обідві вони більш-менш стосуються ритуальної практики. Обидві вони користуються певними словами або уявними образами для досягнення поставленої цілі.. Головна відмінність між ними полягає в місці, відведеному для дії волі. У магії ритуали, уявні образи та слова використовують для збагачення та посилення особистого «Его» і його волі. У теургії ж, ритуали, уявні образи та слова використовують для здійснення злиття особистого Его з волею Бога. Це злиття в початковій мартиністській традиції має назву «Шлях Серця». Звідси випливає висновок, що основна відмінність теургії від магії полягає в місці волі в процесі досягнення поставленої цілі. Ця відмінність ґрунтується на становищі людини як творця у створеному Богом світі.

Займаючись теургією, […], посвячений теург, якому відома ця таємниця, використовує метод досконалого злиття своєї особистої волі з Божою Волею, щоб ця вольова єдність гарантовано привела до набуття потрібного результату, бо Божа Воля збудеться в будь-якому разі. Згідно з законами стародавньої та істинної теургії, як її викладають в Мартиністському Ордені Троянди+Хреста, Досконале Господнє Бачення незмірно перевершує недосконале бачення людське, бо «шляхи Господа — прямі». Чи співвідноситься це твердження з поняттям карми? Звичайно! І це хороша карма, адже нічого, крім блага, не може бути результатом реалізації Божої Волі. Такий справжній сенс заповіді нашого Майстра: «Отже, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Матвій, 5:48). — Rectificus, S::: I::: I:::, XI/V, Старець кола No 8, Мартиністський Орден Рози+Хреста.

Див. також Редагувати

У Вікісловнику є сторінка теургія.

Примітки Редагувати

  1. Christian Mysticism: An Introduction to Contemporary Theoretical Approaches by Louise Nelstrop, Kevin Magill, Bradley B. Onishi, Ashgate Publishing, Ltd., 2009, pages 109-110.
  2. Н. А. Бердяев (Собр. соч., т. 2. Р., 1985, с. 283)
  3. ↑ Алексей Лосев. «История античной философии в конспективном изложении», § 2. СИРИЙСКИЙ И ПЕРГАМСКИЙ НЕОПЛАТОНИЗМ; М., ЧеРо, 1998
  4. ↑ «Le défi magique», Авторы: Jean-Baptiste Martin, François Laplantine, Massimo Introvigne, страница: 66; Издательство «Presses Universitaires de Lyon», 1994. — 364 с. ISBN 2-7297-0496-5, ISBN 978-2-7297-0496-4
  5. Arthur Edward Waite, «The Real History of the Rosicrucians», Издательство: «Forgotten Books», ISBN 1-60506-512-9, ISBN 978-1-60506-512-0; цитата:
    «Mystics in an age of scientific and religious materialism, they were connected by an unbroken chain with the theurgists of the first Christian centuries; they were alchemists in the spiritual sense and the professors of a divine magic. Their disciples, the Rosicrucians, followed closely in their footsteps, and the claims of the „Fama“ and „Confessio“ must be viewed in the light of the great elder claims of alchemy and magic»
  6. ↑ . Архів оригіналу за 1 січня 2012. Процитовано 29 грудня 2014. 
  7. Cf. «Lewy»>Lewy, Hans, Chaldaean Oracles and Theurgy, Cairo 1956, pp. 421—466 (mostly consulted and"ed from the revised edition by Michel Tardieu, Revue des Études Augustiniennes 58 (1978)).
  8. МОСКОВСКАЯ ДУХОВНАЯ АКАДЕМИЯ, Кафедра Истории русской религиозной мысли, Елисеев Сергей, «ГНОСЕОЛОГИЧЕСКИЕ И МЕТАФИЗИЧЕСКИЕ ПРЕДПОСЫЛКИ ТЕОДИЦЕИ КНЯЗЯ Е. Н. ТРУБЕЦКОГО»; Сергиев Посад, 1999.
  9. Фредерик Коплстон История философии. Древняя Греция и Древний Рим. Т. II
  10. Cf. «Shaw»>Shaw, Gregory, Theurgy and the Soul: The Neoplatonism of Iamblichus, Penn State Press, 1971, page 115.
  11. Christian Mysticism: An Introduction to Contemporary Theoretical Approaches by Louise Nelstrop, Kevin Magill, Bradley B. Onishi, Ashgate Publishing, Ltd., 2009, pages 109—110.
  12. Secrets of the Magickal Grimoires By:Aaron Leitch pgs. 241—278 (chapter 8)
  13. «Женщина в религии и философии в античности», Астарта, Выпуск I. Культурологические исследования из истории древнего мира и средних веков: проблемы женственности/Под ред. М. Ф. Альбедиль и А. В. Цыба. СПб., 1999, стр. 95-112
  14. Self-Initiation into the Golden Dawn tradition: Chic and Tabatha Cicero, Chapter 1
  15. The Tree of Life: an Illustrated Study in Magic By: Israel Regardie, Revised by Chic and Sandra Tabatha Cicero
  16. «Le défi magique», Авторы: Jean-Baptiste Martin, François Laplantine, Massimo Introvigne, страница: 70; Издательство «Presses Universitaires de Lyon», 1994. — 364 с. ISBN 2-7297-0496-5, ISBN 978-2-7297-0496-4
  17. Raffaella Faggionato A Rosicrucian Utopia in Eighteenth-Century Russia Springer, the Netherlands 1997
  18. Pierre Noël, De la Stricte Observance au Rite Ecossais Rectifié, Acta Macionica vol. 5 (1995) (également consultable en ligne sur le site Franc-maçonnerie Française
  19. Arthur Edward Waite Louis-Claude de Saint-Martin The French Mystic and the Story of Modern Martinism William Rider & Son, London, 1922
  20. Gérard Encausse La magie cérémonielle de Martines de Pasqually Arbre d’Or, Genève 2007
  21. — согласно статье «Доктрина Мартинизма» Робера Амбелена
  22. ↑ Baader, Franz von Ensignement secrets de Martinez de Pasqually
  23. Serge Caillet. La Franc-Maḉonnerie Egyptienne de Memphis-Misraḯm. — ISBN 2-84454-215-8, Серж Кайе, Египетское Масонство Устава Мемфиса-Мицраима, перевод с французского ISBN 978-5-98882-146-5, страница 232
  24. ↑ Петров Андрей Валентинович: «Теургия: социо-культурные аспекты возникновения философски интерпретированной магии в античности». Монография составлена на основании диссертации на соискание учёной степени кандидата исторических наук. Специальность 07.00.03 — Всеобщая история (История Древнего Рима/Древней Греции), защищенной на историческом факультете Санкт-Петербургского Университета в 1997 р. © 2001 р. А. В. Петров; © 2001 р. Центр Антиковедения СПбГУ.
  25. Папюс: «Путь Сердца»
  26. Статья «Магия vs. Теургия»

Посилання Редагувати

  • Теургія // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Teurgiya dav gr 8eoyrgia z 8eos bog bozhestvo ὄrgia obryad svyashennodijstvo zhertvoprinesennya napryamok ezoterichnogo hristiyanstva 1 magichne mistectvo dosyagnennya stanu Obozhennya zdijsnyuvane za dopomogoyu molitov ta ceremonij z metoyu vozz yednannya z Bogom teurgiya ye diyeyu lyudini spilno z Bogom bogodijstvo bogolyudska tvorchist 2 V antichnosti v yazichnickih kultah teurgiya bula mistectvom vplivati na bogiv duhiv demoniv za dopomogoyu pevnih ceremonialiv Vona zarodilas v ramkah filosofiyi neoplatonizmu i svogo podalshogo rozvitku nabula v pracyah Yamvliha 3 U serednovichchi i potim novomu chasi isnuvala teoriya ta praktika ezoterichnoyi hristiyanskoyi teurgiyi yaka nabula najbilshogo poshirennya sered rozenkrejceriv 4 5 i zgodom yiyi ostatochno oformiv u cilisnu sistemu Martines de Paskualli yak centralnu doktrinu svogo ordena Vibranih Koeniv 4 U nashi dni deyaki Ordeni martinistiv aktivno zaohochuyut svoyih adeptiv do praktiki ezoterichnoyi teurgiyi 6 Zmist 1 Teurgiya v neoplatonizmi 2 Imperator Yulian i teurgiya 3 Teurgiya ezoterichnogo hristiyanstva 4 Teurgiya v Martinizmi 4 1 Riznicya mizh teurgiyeyu ta magiyeyu 5 Div takozh 6 Primitki 7 PosilannyaTeurgiya v neoplatonizmi RedaguvatiDokladnishe NeoplatonizmTeurgiya oznachaye bozhestvenna pracya Vpershe cej termin vikoristali v drugij polovini stolittya v neoplatonichnij roboti Haldejski Orakuli Parizh 1971 Oskilki Teurgi theourgoi ne nalezhat do stada yakim keruye dolya 7 Dzherelo zahidnoyi teurgiyi mozhna vidshukati u filosofiyi piznih neoplatonikiv osoblivo v Yamvliha 3 U piznomu neoplatonizmi duhovnij vsesvit buv predstavlenij yak poslidovni emanaciyi vid Yedinogo 8 Vid Yedinogo buv emanovanij Bozhestvennij Rozum Nus yakij u svoyu chergu emanuvav u Svitovu Dushu Psihe Neoplatoniki napolyagali na tomu sho Yedine absolyutno transcendentne i v emanaciyah nisho z vishogo ne zagubilos i ne perejshlo do nizhnogo yake zalishilos nezminnim za dopomogoyu nizhchih emanacij 9 Popri politeyizm Neplatnikiv yim buv pritamannij i monoteyizm Dlya Plotina i vchiteliv Yamvliha Anatoliusa ta Porfiriya emanaciya maye takij viglyad To En grec to ἕn Yedine Bozhestvo bez yakostej inodi zvane Blagim Nous grec Noῦs Rozum Vsesvitnya svidomist vid yakoyi pohodit Psyche grec PSyxh Dusha Vklyuchaye v sebe yak individualni dushi tak i Svitovu Dushu yaka v pidsumku privodit do Physis grec Fysis Prirodi Plotin navodiv svoyi mirkuvannya dlya tih hto bazhav bi praktikuvati teurgiyu metoyu yakoyi bulo vozz yednannya z Bozhestvennim nabuttya Gnozisu Tomu jogo shkola nagaduye shkolu rozdumiv chi meditacij Yamvlih Halkidskij Siriya uchen Porfiriya yakij sam buv uchnem Plotina vikladav perevazhno ritualizovani metodi teurgiyi yaki vklyuchali v sebe invokaciyi i yak religijni tak i magichni rituali ta ceremoniyi Yamvlih vvazhav sho teurgiya ye imitaciyeyu bogiv i v svoyij golovnij praci Pro Yegipetski Misteriyi vin oharakterizuvav teurgichni rituali yak ritualizovanu kosmogoniyu yaka nadilyaye vtileni dushi bozhestvennoyu vidpovidalnistyu za stvorennya ta zberezhennya kosmosu U mirkuvannyah pro transcendentne Yamvlih prihodit do visnovku sho jogo ne mozhna osyagnuti umoglyadnimi pobudovami oskilki transcendentne ye nezbagnennim Teurgiya ce nizka ritualiv ta operacij metoyu yakih ye vidnovlennya transcendentnoyi sutnosti za dopomogoyu povtornogo prohodzhennya Bozhestvennih signatur kriz shari buttya Osvita yak yiyi predstavili Aristotel Platon ta Pifagor a takozh Haldejski orakuli vazhliva dlya rozuminnya shemi rechej Robota teurga zdijsnyuyetsya za pravilom podibne do podibnogo na materialnomu rivni za dopomogoyu fizichnih simvoliv i magiyi na vishomu rivni mentalnih ta chisto duhovnih praktik i misticizmu Pochinayuchi zi znahodzhennya Bozhestvennogo v materiyi teurg u kincevomu pidsumku dosyagaye rivnya de vnutrishnya bozhestvenna chastina dushi ob yednuyetsya z Bogom 10 Imperator Yulian i teurgiya RedaguvatiDokladnishe Yulian VidstupnikZa imperatora Yuliana 332 363 yakij buv prihilnikom filosofiyi neoplatonizmu buli zrobleni sprobi zaminiti rozpovsyudzhuvane Hristiyanstvo yazichnickim neoplatonizmom Vin napisav kilka robit z filosofiyi ta teologiyi v tomu chisli j vidomij gimn soncyu Mitri U jogo teologiyi Gelios sonce Yavlyav soboyu idealnij priklad doskonalosti bogiv i svitla yak simvolu bozhestvennoyi emanaciyi Takozh u svoyij teologiyi vin duzhe shanuvav matir bogiv Kibelu Z usih todishnih teurgichnih ritualiv imperator Yulian najbilshe propaguvav ti v yakih osnovnoyu chastinoyu svyashennodiyan bulo zhertvoprinesennya j molitva Bagato v chomu svitoglyad imperatora Yuliana sformuvavsya pid vplivom idej Yamvliha Odnak u kincevomu pidsumku pislya jogo smerti za podalshogo povsyudnogo poshirennya hristiyanstva po vsij Rimskoyi imperiyi ci plani zaznali krahu Teurgiya ezoterichnogo hristiyanstva RedaguvatiDokladnishe Ezoterichne hristiyanstvo Hristiyanska kabbala ta Hristiyanskij misticizmEzoterichne hristiyanstvo sprijmaye teurgiyu yak tradiciyu yaka z velikoyu koristyu dopovnyuye jogo Golovne dosyagnennya ezoterichnogo hristiyanstva polyagaye v osyagnenni tayinstva Boga Div Raziel a takozh shodzhennya do rivnya vishoyi svidomosti todi yak teurgiya vseredini ezoterichnogo hristiyanstva vikoristovuye ci piznannya dlya pidnesennya duhovnoyi prirodi teurga 11 Zazvichaj v ezoterichnomu hristiyanstvi teurgiya yavlyaye soboyu praktiku spryamovanu na sprobu otrimati znannya ta z yednati lyudinu z yiyi vishim ya abo vnutrishnoyi bozhestvennoyi chastinoyu abi vona mogla otrimati duhovni istini ta mudrist vid Boga yaki nemozhlivo perejnyati vid inshoyi lyudini Div Alhimiya Kabala ta Teosofiya Yaksho poslidovnik ezoterichnogo hristiyanstva abo rozenkrejcer abo Teosof praktikuye teurgiyu to vin abo vona vvazhayetsya charivnikom eyu abo zh adeptom yaksho lishe pidnositsya za dopomogoyu teurgiyi dostatnoyu miroyu shob udostoyitisya takoyi nazvi 12 U tradicijnomu j magichnomu sensi teurgiya protistavlena Goetiyi navit popri chislenni tverdzhennya nibi voni nakladeni odna na odnu 13 Deyaki organizaciyi taki yak germetichnij Orden Zolotoyi Zori stverdzhuyut sho vikladayut vid teurgiyi yakij dozvolit kozhnomu pidnestisya duhovno tak samo yak i zrozumiti spravzhnyu prirodu lyudini ta yiyi vidnoshennya do bozhestvennogo ta Vsesvitu i sho pri comu dotrimuyutsya davnih pripisiv 14 Prote yak vidomo v davninu yak i v Serednovichchya i Novij chas teurgi perebuvali na samoti j shukali odnogo lishe bozhestvennogo svitla cherez ritualne ta vnutrishnye urivnovazhennya 15 Teurgiya v Martinizmi RedaguvatiDokladnishe Martinizm Vibrani Koeni ta Traktat pro reintegraciyuYak teurgichna tradiciya spochatku Martinizm rozvivavsya yak centralna praktika v sistemi vishih stupeniv yaku zasnuvav Martines de Paskualli Paskualis blizko 1740 u Franciyi a potim jogo rozvinuli v dvoh riznih formah uchni Luyi Klod de Sen Marten i Zhan Batist Villermoz 16 17 18 Teurgiya yak osoblivij shlyah obranogo svyashenika abo zhercya Koena ye sekretnoyu tehnikoyu nizki poslidovnih operacij sho skladayutsya zi skladnih ceremonij tayemnih molitov i metodiv pidgotovki operatora 19 Takozh proponuvali vibirati specialnij chas dlya tih chi inshih ceremonialiv abo praktik mensh ritualizovanogo harakteru Same takim chinom teurgichna tradiciya bula predstavlena v ordeni Vibranih Koeniv Martinesa de Paskualli Filosofske ta teologichne obgruntuvannya ciyeyi praktiki Martines de Paskualli navodit u svoyij yedinij knizi Traktat pro reintegraciyu istot u yih pervinnih yakostyah ta silah duhovnih ta Bozhestvennih 20 Same vchennya Martinesa de Paskualli mozhna oharakterizuvati yak gnostichne Bog yak pochatkova Yednist pobazhav emanuvati istot zi svoyeyi vlasnoyi sutnosti ale Lyucifer yakij pragnuv viyaviti svoyu tvirnu silu stav zhertvoyu vlasnogo prostupku i potrapiv u polon razom z inshimi golovnimi zanepalimi duhami do miscya yake Bog prigotuvav dlya nih yak v yaznicyu Potim Bog stvoriv lyudinu z yiyi androginnim tilom nadilivshi yiyi velikimi silami shob utrimuvati zakolotnikiv pid postijnim kontrolem ta spriyati yih primirennyu Ale Adam znehtuvav svoyimi obov yazkami i sam potrapiv do tyurmi yaku jomu bulo nakazano utrimuvati Vin stav materialnoyu ta smertnoyu istotoyu i teper povinen doklasti zusil dlya togo shob vryatuvati yak sebe tak i vse pochatkove tvorinnya Dosyagti cogo mozhna cherez Isusa Hrista shlyahom vnutrishnogo samovdoskonalennya a takozh za dopomogoyu teurgichnih operacij yaki Martines de Paskualli vikladav Lyudyam Bazhannya yakih vin vvazhav gidnimi iniciaciyi Cherez ci operaciyi uchen povinen vstupiti u vidnosini z yangolskimi sutnostyami yaki v teurgichnih operaciyah yavlyayut soboyu prohodi Najchastishe voni z yavlyayutsya v harakternomu dlya nih viglyadi abo v iyeroglifichnih simvolah duhiv yaki zaklikav operator na dokaz togo sho vin perebuvaye na pravilnomu shlyahu reintegraciyi 21 Pislya smerti Martinesa de Paskualli pervisnij Orden Vibranih Koeniv perestav isnuvati u XVIII om abo pochatku XIX ogo stolittya ale jogo vidnoviv u XX omu stolitti Rober Ambelen spilno z sinom Zherara Ankossa Papyusa Filipom Ankossom j isnuye donini yak sistema vishih stupeniv riznih ordeniv martinistiv 6 Takozh deyaki praci Vibranih Koeniv i deyaki tayinstva cogo ordena predstavleni Gnostichnoyu Cerkvoyu en Ambelena ta Filipa Ankossa 6 Vodnochas isnuye j insha gilka sho pracyuye za sistemoyu ordena Vibranih Koeniv Orden Rozi ta Hresta O R C 6 Riznicya mizh teurgiyeyu ta magiyeyu Redaguvati Martinistska tradiciya shilna vidriznyati teurgiyu vid magiyi 22 Zgidno z martinistskim vchennyam obidvi voni bilsh mensh stosuyutsya ritualnoyi praktiki Obidvi voni koristuyutsya pevnimi slovami abo uyavnimi obrazami dlya dosyagnennya postavlenoyi cili 23 Golovna vidminnist mizh nimi polyagaye v misci vidvedenomu dlya diyi voli U magiyi rituali uyavni obrazi ta slova vikoristovuyut dlya zbagachennya ta posilennya osobistogo Ego i jogo voli U teurgiyi zh rituali uyavni obrazi ta slova vikoristovuyut dlya zdijsnennya zlittya osobistogo Ego z voleyu Boga 24 Ce zlittya v pochatkovij martinistskij tradiciyi maye nazvu Shlyah Sercya 25 Zvidsi viplivaye visnovok sho osnovna vidminnist teurgiyi vid magiyi polyagaye v misci voli v procesi dosyagnennya postavlenoyi cili Cya vidminnist gruntuyetsya na stanovishi lyudini yak tvorcya u stvorenomu Bogom sviti 24 Zajmayuchis teurgiyeyu posvyachenij teurg yakomu vidoma cya tayemnicya vikoristovuye metod doskonalogo zlittya svoyeyi osobistoyi voli z Bozhoyu Voleyu shob cya volova yednist garantovano privela do nabuttya potribnogo rezultatu bo Bozha Volya zbudetsya v bud yakomu razi Zgidno z zakonami starodavnoyi ta istinnoyi teurgiyi yak yiyi vikladayut v Martinistskomu Ordeni Troyandi Hresta Doskonale Gospodnye Bachennya nezmirno perevershuye nedoskonale bachennya lyudske bo shlyahi Gospoda pryami Chi spivvidnositsya ce tverdzhennya z ponyattyam karmi Zvichajno I ce horosha karma adzhe nichogo krim blaga ne mozhe buti rezultatom realizaciyi Bozhoyi Voli Takij spravzhnij sens zapovidi nashogo Majstra Otzhe budte doskonali yak doskonalij Otec vash Nebesnij Matvij 5 48 Rectificus S I I XI V Starec kola No 8 Martinistskij Orden Rozi Hresta 22 26 Div takozh RedaguvatiU Vikislovniku ye storinka teurgiya Martinizm Magiya Misteriyi Gnosticizm Teosofiya Okultizm Ezoterika Religijnij sinkretizmPrimitki Redaguvati Christian Mysticism An Introduction to Contemporary Theoretical Approaches by Louise Nelstrop Kevin Magill Bradley B Onishi Ashgate Publishing Ltd 2009 pages 109 110 N A Berdyaev Sobr soch t 2 R 1985 s 283 a b Aleksej Losev Istoriya antichnoj filosofii v konspektivnom izlozhenii 2 SIRIJSKIJ I PERGAMSKIJ NEOPLATONIZM M CheRo 1998 a b Le defi magique Avtory Jean Baptiste Martin Francois Laplantine Massimo Introvigne stranica 66 Izdatelstvo Presses Universitaires de Lyon 1994 364 s ISBN 2 7297 0496 5 ISBN 978 2 7297 0496 4 Arthur Edward Waite The Real History of the Rosicrucians Izdatelstvo Forgotten Books ISBN 1 60506 512 9 ISBN 978 1 60506 512 0 citata Mystics in an age of scientific and religious materialism they were connected by an unbroken chain with the theurgists of the first Christian centuries they were alchemists in the spiritual sense and the professors of a divine magic Their disciples the Rosicrucians followed closely in their footsteps and the claims of the Fama and Confessio must be viewed in the light of the great elder claims of alchemy and magic a b v g Manifestations of the Martinist Order Milko Bogaard Arhiv originalu za 1 sichnya 2012 Procitovano 29 grudnya 2014 Cf Lewy gt Lewy Hans Chaldaean Oracles and Theurgy Cairo 1956 pp 421 466 mostly consulted and ed from the revised edition by Michel Tardieu Revue des Etudes Augustiniennes 58 1978 MOSKOVSKAYa DUHOVNAYa AKADEMIYa Kafedra Istorii russkoj religioznoj mysli Eliseev Sergej GNOSEOLOGIChESKIE I METAFIZIChESKIE PREDPOSYLKI TEODICEI KNYaZYa E N TRUBECKOGO Sergiev Posad 1999 Frederik Koplston Istoriya filosofii Drevnyaya Greciya i Drevnij Rim T II Cf Shaw gt Shaw Gregory Theurgy and the Soul The Neoplatonism of Iamblichus Penn State Press 1971 page 115 Christian Mysticism An Introduction to Contemporary Theoretical Approaches by Louise Nelstrop Kevin Magill Bradley B Onishi Ashgate Publishing Ltd 2009 pages 109 110 Secrets of the Magickal Grimoires By Aaron Leitch pgs 241 278 chapter 8 Zhenshina v religii i filosofii v antichnosti Astarta Vypusk I Kulturologicheskie issledovaniya iz istorii drevnego mira i srednih vekov problemy zhenstvennosti Pod red M F Albedil i A V Cyba SPb 1999 str 95 112 Self Initiation into the Golden Dawn tradition Chic and Tabatha Cicero Chapter 1 The Tree of Life an Illustrated Study in Magic By Israel Regardie Revised by Chic and Sandra Tabatha Cicero Le defi magique Avtory Jean Baptiste Martin Francois Laplantine Massimo Introvigne stranica 70 Izdatelstvo Presses Universitaires de Lyon 1994 364 s ISBN 2 7297 0496 5 ISBN 978 2 7297 0496 4 Raffaella Faggionato A Rosicrucian Utopia in Eighteenth Century Russia Springer the Netherlands 1997 Pierre Noel De la Stricte Observance au Rite Ecossais Rectifie Acta Macionica vol 5 1995 egalement consultable en ligne sur le site Franc maconnerie Francaise Arthur Edward Waite Louis Claude de Saint Martin The French Mystic and the Story of Modern Martinism William Rider amp Son London 1922 Gerard Encausse La magie ceremonielle de Martines de Pasqually Arbre d Or Geneve 2007 soglasno state Doktrina Martinizma Robera Ambelena a b Baader Franz von Ensignement secrets de Martinez de Pasqually Serge Caillet La Franc Maḉonnerie Egyptienne de Memphis Misraḯm ISBN 2 84454 215 8 Serzh Kaje Egipetskoe Masonstvo Ustava Memfisa Micraima perevod s francuzskogo ISBN 978 5 98882 146 5 stranica 232 a b Petrov Andrej Valentinovich Teurgiya socio kulturnye aspekty vozniknoveniya filosofski interpretirovannoj magii v antichnosti Monografiya sostavlena na osnovanii dissertacii na soiskanie uchyonoj stepeni kandidata istoricheskih nauk Specialnost 07 00 03 Vseobshaya istoriya Istoriya Drevnego Rima Drevnej Grecii zashishennoj na istoricheskom fakultete Sankt Peterburgskogo Universiteta v 1997 r c 2001 r A V Petrov c 2001 r Centr Antikovedeniya SPbGU Papyus Put Serdca Statya Magiya vs Teurgiya Posilannya RedaguvatiTeurgiya Ukrayinska Religiyeznavcha EnciklopediyaEnneadi Plotina ros Teurgiya Yamvliha abo Pro Yegipetski Misteriyi ros Petrov Andrij Valentinovich Teurgiya socio kulturni aspekti viniknennya filosofski interpretovanoyi magiyi v antichnosti ros Teurgiya Yamvlih ta Gnozis angl Dvi movi Imperatora Yuliana angl Teurgiya z knigi Robera Ambelena ros Stattya Magiya vs Teurgiya ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Teurgiya amp oldid 39438964