Кібела (грец. Κυβέλη, лат. Cybele), Цібела, іноді Кібеба (грец. Κυβήβη) — у давньогрецькій міфології богиня, що має фригійське коріння. Відома також під іменами: Ківева, Діндімена, Ідейська мати, Велика Мати богів. По функціях близька до богині Реї, іноді аж до ототожнення. Згідно зі Страбоном, отримала своє ім'я від Кібел. Її храм в Сардах згадує Геродот.
| Кібела Κυβέλη | |
|---|---|
| Кібела | |
| мати Богів, Дарувальниця родючості | |
| Божество в | давньогрецька релігія, давньоримська релігія, Phrygian religiond і cult of Cybele and Attisd |
| Місцевість | Стародавня Греція, Стародавній Рим, Мала Азія |
| Покровитель для | природа |
| Діти | Nicaead, Corybasd і Alked |
| Атрибути | Леви |
| Частина від | давньогрецька міфологія і давньоримська релігія |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Міфи про Кібелу Редагувати
Важливу роль у міфах про Кібелу відіграє історія Аттіса.
Кібела народила від Іасіона Корибанта. Після смерті Іасіона Дардан, Кібела і Корибант перенесли в Азію священні обряди Матері богів і вирушили у Фригію. Кібела від Олімпа народила Алку, яку назвала богинею Кібелою. Або це дівчинка, виплекана в горах звірами і отримала ім'я від гори Кібели, подруга Марсія, кохана Аттіса. Коли її батько вбив Аттіса, вона побігла країною з бубнами, дійшла до Ніси, там її покохав Аполлон і переслідував до Гіпербореї.
Піндар написав їй дифірамб. Серед авторів елегій була популярною розповідь про жрицю Кібели і лева.
Кібеба Редагувати
Кібеба — стародавнє ім'я Кібели. У лувійських написах IX ст. до н. е. божество Аті Купала згадана на рельєфі з зображенням Тешуба.
Матір богів Редагувати
В мікенських текстах зустрічається te-i-ja ma-te-re (? Theiai matrei, Матір богів) [12].
Її згадує Піндар. Її статую створив Фідій. Храм її в Пессінунті, званий Агдістіс, де похований Аттіс, а також храм у Анагірунті (Аттика). Їй присвячені XIV гімн Гомера і XXVII орфічний гімн.
Діндімена Редагувати
Діндімена (Діндіміда) — поширений епітет Матері богів, за назвою гори Дінда над містом Пессінунт. Святилище Діндімени на горі над Кізиком заснували аргонавти. Храм богині-матері Діндімени у Фівах споруджений Піндаром.
Культ Кібели Редагувати
Спочатку фригійська богиня, уособлення матері-природи, що шанувалася в більшій частині областей Малої Азії (особливо в горах Іди, в Лідії, Віфінії і Галатії). Супутниками богині, фригійська назва якої була Аммас, вважалися корибанти, курети і ідейські дактилі; її улюбленцем є прекрасний юнак Аттіс. Через грецькі колонії з Малої Азії культ Кібели рано проник у Грецію, де богиня ототожнювалася з крітською матір'ю Зевса, Реєю, і зазвичай називалася «великою матір'ю богів».
Від служителів Кібели, вимагалося повне підпорядкування своєму божеству, доведення себе до екстатичного стану, аж до нанесення один одному кривавих ран і оскоплення в ім'я Кібели неофітів.
Головні атрибути Кібели — золота колісниця, запряжена левами, і корона у вигляді зубчастої вежі. Оточення її складали корибанти і курети, дикі пантери і леви. Кібела виступала як дарувальниця родючості, володарка гір, лісів та звірів.
В Афінах їй був присвячений храм, з її назвою, роботи Фідія або Агоракріта.
Введення культу Кібели в Римі (204 рік до н. е.) збіглося з кінцем Другої Пунічної війни, коли Рим активно просувався на схід. Згідно з «Сівілиними книгами», урочисто був перевезений особливим посольством стародавній символ культу богині, темний камінь (ймовірно, метеорит), з її храму в Пессінунті. У порту Остія, Богиню зустрічали всі жінки, і коли статуя Богині «зійшла» на берег, її повинні були нести діви до храму Вікторії на Палатині. День, коли це сталося — 12 квітня, дотримувався згодом, як фестиваль Мегалесія. Від цього часу культ богині під ім'ям Великої Матері (Mater magna) став державним; завідувала особлива колегія жерців. Самим римлянам спочатку заборонили брати участь в обрядах культу Кібели; розповсюджуватися між ними він почав лише за часів Імперії. Особливо багато народу залучали спокутні жертви Кібелі: тавроболії і кріоболії (посвячення в культ шляхом зрошення бичачою або баранячою кров'ю). Для цього періоду характерне злиття Кібели і Опс, римської богині посівів та жнив. Найбільшу пишність святам на честь богині набрали в епоху імперії. Саме тоді в епоху особливого розвитку релігійного синкретизму Кібела стає покровителькою добробуту міст і взагалі всієї держави.
Література Редагувати
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
- Русяєва А. С. Культ Кібели в Ольвії / Археологія, 1972, вип. 7 [ 7 серпня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання Редагувати
- Кібела — Рея [ 15 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 639-640. — 1000 екз.
Див. також Редагувати
- 65 Кібела — астероїд, названий на честь божества.
Примітки Редагувати
- Еврипид. Вакханки 79
- ↑ Страбон. География XII 5, 3 (стр.567)
- Геродот. История V 102
- Диодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 2
- Диодор Сицилийский. Историческая библиотека V 49, 3
- Диодор Сицилийский. Историческая библиотека III 58-59 // Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян. М., 1996. С.455-456, 544
- Пиндар, фр.80 Бергк
- Псевдо-Симонид. Эпиграмма 59 Пейдж и другие
- Лукан. Фарсалия I 600; Фульгенций. Мифологии III 5
- Баюн Л. С. Этнокультурные контакты в древней Малой Азии: Фригия, Юго-Восточная Анатолия, Северная Месопотамия. // Вестник древней истории. 2007. № 4. С.157
- Пиндар. Пифийские песни III 79; дифирамб 1, ст.8; фр.95
- Павсаний. Описание Эллады I 3, 5
- Павсаний. Описание Эллады I 4, 5
- Павсаний. Описание Эллады I 31, 1
- См. также Лукреций. О природе вещей II 594—643.
- Геродот. История I 80; Павсаний. Описание Эллады IX 25, 3; Страбон. География X 3, 12 (стр.469); См. Нонн. Деяния Диониса XV 397.
- Павсаний. Описание Эллады IX 25, 3
| Це незавершена стаття з міфології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |