Тета1 Оріона C

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тета Оріона.

Θ¹ Оріона C

Тета1 Оріона C
Дані дослідження Епоха J2000
Сузір'я	Оріон
Пряме піднесення	05^h 35^m 16.5^s
Схилення	−05° 23′ 24″
Видима величина (V)	5.13
Характеристики
Спектральний клас	O6pe V
показник кольору U−B	−0.88
показник кольору B−V	+0.02
Тип змінності	?
Астрометрія
Променева швидкість (Rv)	+28 км/сек
Власний рух (μ)	за пр. піднес.: −0.92 мас/рік за схиленням: 0.13 мас/рік
Паралакс (π)	−1.85 ± 2.12 мас
Відстань	1500 світлових років 460 парсек
Абсолютна величина (MV)	−3.2
Подробиці
Маса	40 M☉
Радіус	8 R☉
Світність	251 000 L☉
Ефективна температура	45 500  K
Металічність [Fe/H]	?
Обертання	~112 km/s
Вік	1.2 × 10^6 років
Інші позначення
41 Ori C, HR 1895, HD 37022, SAO 132314, V1016 Ori.
Посилання
SIMBAD	дані для HD+37022

Θ¹ Оріона C є наймасивнішою і, відповідно, найяскравішою зорею розсіяного скупчення Трапеція Оріона, яке розташоване у центрі Туманності Оріона.

Фізичні характеристики

θ¹ Orionis C виглядає як подвійна зоря з VLTI в ближній інфрачервоній області спектра інтерферометрії.

Ця зоря має спектральний клас O6. Завдяки своїй високій ефективній температурі Θ¹ Оріона C випромінює максимум енергії в ультрафіолеті й тому її блиск набуває блакитного кольору. Її видима зоряна величина становить 5,1. При відстані від Землі в 1500 світлових років це відповідає абсолютній зоряній величині біля −3,2.

Θ¹ Оріона C вкупі з іншими масивними зорями скупчення Трапеції Оріона забезпечує ультрафіолетове опромінення газу та пилу Туманності Оріона, що спричинює іонізацію газу та його повільного «видування» з області зайнятої цими зорями. Внаслідок своєї високої світності дана зоря генерує відтік плазми з зовнішніх шарів зоряної атмосфери зі швидкостями до 1000 км сек., що створює зоряний вітер в тисячу разів потужніший за сонячний вітер.

Інфрачервоні зображення зорі Θ¹ Оріона C свідчать, що вона насправді є тісною подвійною системою з періодом обертання P = 11 років та ексцентриситетом орбіти e=0,53 - 0,59. Знаючи спостережуване кутове розділення компонент подвійної системи в 0,^"037 можна визначити відстань до неї, яка лежить у межах від 410 до 456 парсек. Цікаво, що зоря Θ¹ Оріона C також показує змінність випромінювання в оптичному та рентгенівському діапазонах з періодом P=15,422 доби.

Еволюція

Відповідно до сьогоденних уявленнь про зоряну еволюцію після закінчення термоядерних реакцій горіння водню в центрі зорі Θ¹ Оріона C перетвориться згодом на червоного надгіганта й через кілька мільйонів років закінчить свою еволюцію спалахом наднової.

Див. також

• Трапеція Оріона
• Θ¹ Оріона A
• Θ¹ Оріона B
• Θ¹ Оріона D
• Θ¹ Оріона E

Примітки

1. Kraus et al. 2009A&A...497..195K
2. Schertl et al. 2003A&A...402..267S

• Gagne, Marc; et al. (1997). Periodic X-Ray Emission from the O7 V Star θ¹ Orionis C. Astrophysical Journal Letters 478 (2): L87–L90. Bibcode:1997ApJ...478L..87G. doi:10.1086/310558. 
• Walborn, N. R. (1981). Systematic variations in the spectrum of Theta-1 Orionis C. Astrophysical Journal 243 (1): L37–L39. Bibcode:1981ApJ...243L..37W. doi:10.1086/183438. 

Посилання

• by James B. ("Jim") Kaler.
• SIMBAD запит