Тернопільський край — частина Галичини, віддана Росії за Віденським (Шенбруннським) договором від 14 жовтня 1809. Під її владою ця територія (на схід від лінії смт Залізці — м. Зборів і р. Стрипа) перебувала від весни 1810 до літа 1815 року. Указом російського імператора 15 червня 1810 р. тут створено адміністративно-територіальну одиницю — «Тернопільський край» із центром у місті Тернопіль, який отримав статус окружного міста.
Тернопільський край | |
Дата створення / заснування | 14 (26) серпня 1810 |
---|---|
Країна | Російська імперія |
Столиця | Тернопіль |
Адміністративна одиниця | Російська імперія |
Замінений на | Королівство Галичини та Володимирії |
На заміну | Королівство Галичини та Володимирії |
Час/дата припинення існування | 6 червня 1815 |
Адміністративний поділ Редагувати
Основні державні та адміністративно-територіальні формування на території Тернопільщини |
Теребовлянське князівство |
Тернопільський округ |
Тернопільський край |
Тернопільський повіт |
Західноукраїнська Народна Республіка |
Галицька Соціалістична Радянська Республіка |
Тернопільське воєводство |
Крайсгауптманшафт Тернопіль |
Тернопільська область |
Спочатку «Тернопільський край» поділявся на 2 округи (циркули) — Тернопільський і Заліщицький (вдвічі менший), 1814 р. утворений 3-й округ — Теребовлянський. До краю належала територія сучасних Борщівського, Гусятинського, Заліщицького, Підволочиського, Теребовлянського, Тернопільського, Чортківського, південна (галицька) частина Збаразького, а також окремі села Бучацького, Зборівського, Козівського та Підгаєцького районів.
Управління Редагувати
Управляв «Тернопільським краєм» намісник, якого призначав імператор. Намісник «Тернопільського краю» Іґнатій Тейльс (провадив урядування виключно російською) створив фіктивний напівавтономний орган — «Комітет», який перебрав начальну окружну владу. Урядування в округах очолювали старости — родовиті росіяни, їх помічниками — «секретарями округи» — були, за твердженням Василя Вериги, поляки.
Німецьку урядову мову замінила російська, другою мовою була польська, якою друкували всі урядові документи. Цар нехтував інтересами українців краю, українську мову не вводили навіть у найнижчих інстанціях.
Повітові маршалки:
- Тернопільського округу — Ф. Коритовський,
- Заліщицького — А. Шумлянський,
- Теребовлянського — І. Громницький.
Нововведення Редагувати
Протягом цього періоду в Тернопільському краї були введені юліанський календар, паспорти, військові книги та інше. Почали працювати єврейська друкарня, публічна школа з німецькою мовою викладання, відбудовано замок у м. Тернопіль.
Згідно з домовленостями 3 травня (чи заключним пактом 6 червня 1815 р.) Віденського конґресу територія «Тернопільського краю» повернута Австрійській імперії, яка перебрала владу 6 серпня.
Примітки Редагувати
- ↑ Верига В. Нариси з історії України… — С. 136.
Джерела Редагувати
- Гуцал П. З. Тернопільський край // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 71. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Мельничук Б., Пиндус Б., Уніят В. «Тернопільський край» // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 429. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — С. 136. ISBN 5-7773-0359-5
Посилання Редагувати
- Тернопільський край // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1892. — 1000 екз.