Валенти́н Сім'я́нцев (Сім'янців, Сімянцев) (Великий Бурлук, 23 квітня [5 травня] 1899 — 15 лютого 1992, Філадельфія) — військовий, скульптор родом із Харківщини, за фахом інженер-гідротехнік. Військове звання — сотник Армії УНР (підвищений у повоєнні роки).
| Валентин Іванович Сім'янцев | |
|---|---|
| Фото Валентина Сім'янцева | |
| Псевдо | Сім’янців, Сімянцев |
| Народився | 23 квітня (5 травня) 1899 (124 роки) Великий Бурлук, Вовчанський повіт, Харківська губернія, Російська імперія |
| Помер | 15 лютого 1992 (92 роки) Філадельфія, Пенсільванія, США |
| Поховання | Цвинтар святого Андрія |
| Громадянство | Російська імперія → УНР → Чехословаччина → Німеччина → США |
| Національність | українець |
| Діяльність | скульптор |
| Alma mater | Українська господарська академія |
| Військове звання | Сотник Армії УНР |
| Батько | Іван Якович Сім'янцев |
| Мати | Марія Самійлівна (Давиденко) Сім'янцева |
| Родичі | брат Сім'янцев Олекса Іванович |
| Нагороди | |
|
Життєпис ред.
Валентин Іванович Сім'янцев народився 23 квітня (5 травня) 1899 року, у слободі Великий Бурлук Вовчанського повіту Харківської губернії (тепер райцентр Харківської області) у сім'ї міщанина з міста Вовчанську Івана Яковича Сім'янцева та його законної дружини Марії Самійлівни (Давиденко) Сім'янцевої.
Закінчив Великобурлуцьку 2-класну школу (1911), Великобурлуцьку вчительську семінарію (1914), Липковатівську сільськогосподарську школу (1918). В українській армії від 1918 року: служив за часів Центральної Ради, Української Держави та Директорії. В період Перших визвольних змагань — спочатку козак 2-ї чоти кінної сотні Богданівського пішого полку, бунчужний 3-ї сотні («Богданівської») полку Чорних запорожців.
Учасник Першого зимового походу. Лицар Залізного хреста Армії УНР.
1920 року інтернований до Польщі. Навчався в Спільній юнацькій школі (1921—1923). 1923 року нелегально перейшов кордон до ЧСР. Закінчив матуральні курси при Українському громадському комітеті (1924) та Українську господарську академію (Подєбради, 20 серпня 1929; дипломний проект захистив з дуже добрим успіхом).
На еміграції в Чехо-Словаччині, Німеччині і США.
Помер 15 лютого 1992 року в місті Філадельфія, США. Похований на Українському православному цвинтарі св. Андрія у Баунд-Бруці (Нью-Джерсі, США).
Творчий доробок ред.
Серед його творчого доробку — портрети, плакати, композиції. Автор погруддя на могилі генерал-поручика Армії УНР Петра Дяченка.
Автор спогадів:
- «Спогади богданівця» (Нью-Йорк: Червона Калина, 1963),
- «В Зимовому поході» (За Державність: Матеріали до Історії Війська Українського. — Торонто, 1964. — Зб. 10. — С. 108—128; Зб. 11.— 1966.— С. 206—227),
- «Студентські часи. Спогад» (Вашингтон, 1973),
- «Роки козакування, 1917—1923 (спогади)» (Філадельфія, 1976; видано у видавництві Пропала грамота під назвою «Чорні запорожці» у 2021 році)
- «Інженер емігрант у Чехо-Словаччині» (Буенос-Айрес — Філадельфія: в-во Юліяна Середяка, 1978)
та інших праць у журналах «Тризуб», «Вісті комбатанта», «Дороговказ» (видання СБУВ) та ін.
Вшанування ред.
- 4 серпня 2020 року на фасаді Великобурлуцького краєзнавчого музею було відкрито меморіальну дошку.
- У квітні 2021 року видавництво «Пропала грамота» перевидала спогади у книзі під назвою «Чорні запорожці».
- 30 серпня 2022 року у місті Мерефа вулицю Матросова перейменували на вулицю Валентина Сім'янцева.
.
Галерея ред.
Література ред.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Сім'янцев Валентин Іванович |
- Сім'янців Валентин // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Коваленко Сергій. Сім'янців Валентин Іванович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Білокінь С. Сім'янцев Валентин // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — 700 с. — ISBN 5-88500-071-9.
- Холодний Яр. Історичний клуб[недоступне посилання з липня 2019]
Примітки ред.
- Державний архів Харківської області
- http://vel-burlyk.rada.org.ua/news/15-40-09-04-08-2020/
- . Архів оригіналу за 13 червня 2021. Процитовано 25 квітня 2021.
- Солодовнік, Марія (6 вересня 2022). Мереф'янська громада позбулася російських назв вулиць. Суспільне. оригіналу за 8 вересня 2022. Процитовано 18 жовтня 2022.