Ступенюва́ння — творення окремих форм чи словосполучень в якісних прикметників і прислівників, що виражають різні ступені прояви ознаки (якості), притаманої визначуваному ними предмету. Ці форми зовуть «ступенями порівняння».
В українській мові Редагувати
Українська мова розрізняє три ступені порівняння: звичайний (нульовий), вищий і найвищий.
- Звичайний ступінь показує ознаку предмета (червоний, швидко);
- Вищий ступінь показує інтенсивнішу появу даної прикмети, відносне її збільшення (червоніший, швидше);
- Найвищий ступінь показує її найінтенсивнішу прояву, наявність її серед трьох і більше предметів у найвищій мірі (найсильніший, найшвидше).
Звичайний ступінь часто використовується як основна форма слова, що використовується в словниках (так звана лема, канонічна форма лексеми).
Правила утворення ступенів порівняння Редагувати
- Ступенюються лише якісні прикметники. Відносні й присвійні прикметники ступенів порівняння не мають (форми
залізніший, більш залізний, більш дерев'яний, нескінченніший, більш овечий, більш батьківнеможливі). - Не ступенюються ті якісні прикметники, коли вони самі вказують уже на певну міру якості: премудрий («дуже мудрий»), завеликий («надто великий»), старезний («надзвичайно старий»), холоднуватий («трохи холодний»), тихесенький («дуже тихий»).
- Не ступенюються ті якісні прикметники, що позначають безвимірну ознаку (босий, сліпий, гнідий, чалий, фіолетовий).
- Не ступенюються якісні складні прикметники (світло-зелений, кисло-солодкий, чорноволосий) тощо.
Елятив Редагувати
Безвідносну інтенсивність високого й найвищого ступеня прикмети висловлюють форми елятива (дуже червоний, червоний-червоний, червонісінький). Окремі форми вищого ступеня, втрачаючи своє первісне значення вищої міри ознаки, можуть набирати значення звичайного ступеня. Наприклад, «перший» — від дав.-рус. *первший («більш перший», «первіший»), розмовне західноукраїнське «більший» («дуже великий»). Крім ступенювання суфіксами «-іший», «-ший» (ясн-іший, швид-ший і префікса «най-» (най-ясн-іший, най-швид-ший) зрідка трапляється суплетивне ступенювання (великий — більший, малий — менший, добрий — кращий, ліпший, злий — гірший) та аналітичне ступенювання (більш поширений, найбільш поширений). Існують і діалектні форми ступенювання, що відрізняються від літературних: найвеликий («найбільший»), май більший («більший»).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Посилання Редагувати
- Ступені порівняння // Енциклопедичний словник класичних мов / Л. Л. Звонська, Н. В. Корольова, О. В. Лазер-Паньків та ін. ; за ред. Л. Л. Звонської. — 2-ге вид. випр. і допов. — К. : ВПЦ «Київський університет», 2017. — С. 491. — ISBN 978-966-439-921-7.
| Це незавершена стаття з мовознавства. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |