Сока́льський Петро́ Петро́вич (14 (26) вересня 1832, Харків, Російська імперія — 30 березня (11 квітня) 1887, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — український композитор, громадський діяч і журналіст. Брат Івана Сокальського. Організував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство).
| Петро Сокальський | |
|---|---|
| | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 (26) вересня 1832 |
| Місце народження | Харків, Російська імперія |
| Дата смерті | 30 березня (11 квітня) 1887 (54 роки) |
| Місце смерті | Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Перший Християнський цвинтар |
| Роки активності | 1858—1887 |
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | українець |
| Професія | композитор, громадський діяч, журналіст |
| Освіта | ХНУ імені В. Н. Каразіна |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанр | опера |
| Колективи | Одеське філармонічне товариство |
Життєпис ред.
Петро Петрович Сокальський народився 26 вересня 1832 року в українському місті Харків, що на той час входило до складу однойменної губернії Російської імперії.
1852 року закінчив природничий факультет Імператорського Харківського університету, після чого працював учителем мінералогії, зоології та ботаніки у Катеринославській гімназії (1852-53). У 1855 році здобув звання магістра з хімії. Протягом 1855—1857 років був особистим секретарем російського консула у місті Нью-Йорк. У свій вільний час займався опрацюванням записаних народних пісень у Харківській губернії.
З 1859 року працював у газеті «Одесский вестник», яку видавав його брат Микола Петрович Сокальський. Публікував свої статті у газеті «Санкт-Петербургские ведомости»[ru] та журналі «Время»[ru]. Протягом 1862—1863 років навчався у Санкт-Петербурзькій консерваторії, яку не закінчив через від'їзд до Одеси.
В Одесі 1864 року заснував Товариство аматорів музики (пізніше — Одеське філармонічне товариство). Згодом став організатором хору, читання лекцій з історії і теорії музики, акустики та музичної естетики. Брав участь у першому Російсько-музичному конкурсі, на якому отримав премію за написану ним кантату «Бенкет Петра Великого». Протягом 1875—1876 років перебував у Болгарії як військовий кореспондент, не забуваючи записувати народні пісні, які пізніше використав у своїх творах.
Багато років виступав на сторінках преси з публіцистичними, літературно-музичними критичними статтями і фейлетонами. Від 1869 був секретарем Товариства сільського господарства Південної України та редактором його «Записок…», редактор і видавець газети «Одесский вестник» (1872—76). Автор праць «Що робити молодій Росії, щоб попередити кризу у шкільному виробництві» (1880, 1903), «Малоросійська національність поряд із польською», в якій викладалися взаємини між Польщею, Україною та Росією, капітальної музикознавчої роботи «Руська народна музика, російська і українська, в її будові і ритмічній відмінності від основ сучасної гармонічної музики» (1888, 1959).
Був похований на Першому Християнському цвинтарі Одеси. 1937 року комуністичною владою цвинтар зруйновано. На його місці відкрито «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частину передано місцевому зоопаркові. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Сокальського відсутні.
Творчість ред.
Творчий доробок композитора склали понад сто творів, серед яких опери:
- «Мазепа» (1859, за поемою Олександра Пушкіна «Полтава»),
- «Майська ніч» (1863, за повістю Миколи Гоголя),
- «Облога Дубна» (рос. Облога Дубно; 1878, за повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба»).
- музика: Петро Сокальський, лібрето: Петро Сокальський (прим.: лібрето російською мовою: вперше надруковано посмертно у Санкт-Петербурзі у 1884 році)
Кантата
- «Бенкет Петра Великого» (1859).
Балада
- «Слухай» на слова Івана Гольц-Міллера.
Близько 40 фортепіанних творів, понад 40 романсів, серед яких на слова Тараса Шевченка
- «Утоптала стежечку»,
- «Полюбила молодого козака дівчина».
Збірки:
- «Про музику в Росії» (1862),
- «Руська народна музика, російські і українські в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики» (1888),
- «Малоросійські і білоруські пісні» (1903).
Примітки ред.
- Лазанська Т. І. Сокальський Петро Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 693. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Храм Всех Святых. Список захороненных людей.. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2012. Процитовано 15 квітня 2011.
- Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-08-08. (рос.)
Література та джерела ред.
- Гуріна А. В. П. Сокальський і становлення структурно-типологічного напряму етномузикології // Культура України: збірник наукових праць / М-во культури України, Харк. держ. акад. культури. — Харків, 2012. — Вип. 38. — С. 174—181
- Енциклопедія українознавства. У 10-х томах. / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде життя»-«НТШ»; 1954—1989, 1993—2000.
- Каришева Т. Петро Сокальський [Текст]: життя і творчість / Т. Каришева. — Вид. 2-ге, перероб. — Київ: Музична Україна, 1978. — 190, [2] с. : ноти. — 3000 прим.
- Сокальський, Петро Петрович. Руська народна музика. Російська і українська в її будові мелодичній і ритмічній і відмінності її від основ сучасної гармонічної музики — К. : Державне вид-во образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР, 1959. — 400 с.
Посилання ред.
- Сокальський Петро Петрович // Шевченківська енциклопедія: — Т. 5: Пе—С : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — С. 878.
- Сокальський Петро Петрович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Сокальський Петро // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1965. — Т. 7, кн. XIV : Літери Сен — Сті. — С. 17. — 1000 екз.