www.wikidata.uk-ua.nina.az

Синиця біла Охоронний статусНайменший ризик МСОП 3 1 Біологічна класифікаціяДомен еукаріоти Eukaryota Царство Тварини An

Синиця біла

Сини́ця бі́ла (Cyanistes cyanus) — вид птахів родини синицевих (Paridae). Один з 7-ми видів роду у фауні України, один з 3-х або 7-ми підвидів політипного виду. В Україні нечисленний гніздовий і кочовий вид.

Синиця біла

Опис Редагувати

Морфологічні ознаки Редагувати

Невелика і дуже рухлива синиця з характерним блакитно-білим забарвленням. Довжина тіла — близько 14 см, маса птахів в межах 12,5—15,5 г. У дорослого самця голова біла; вуздечка, смуга на потилиці, смуги, які окреслюють щоки, синювато-чорні; спина, плечі і поперек сірі; на темно-синіх верхніх покривних перах крила біла смуга; надхвістя і низ білі; махові пера бурі, з домішкою білого і синього кольорів; середня пара стернових пер синя, крайня пара — біла, інші — сині, з білою кінцевою частиною; дзьоб і ноги сірі. У молодого птаха білі частини оперення з сірим або бурим відтінком, темні — буруваті.

Від блакитної синиці відрізняється білим верхом голови і білим низом, від довгохвостої синиці — чорними смугами за очима, коротшим хвостом і темно-синім кольором темних частин тіла.

Голос Редагувати

Пісня — нетривале щебетання, що виконується на високих нотах та схоже на звук дзвоника — «ці-ці-цірррзь»; поклик — коротке або довге «тсіі-тсіі-де-де».

Систематика Редагувати

Синиця біла та гібридна форма Cyanistes × pleskei (внизу)

Більшість авторів відносять синицю білу до роду синиця (Parus). Проте американські орнітологи на основі досліджень послідовності мітохондріальної цитохроми b, проведеного у першій половині 2000-х рр., відносять цей вид до самостійного роду Cyanistes, який раніше розглядався як підрід роду синиця (Gill et al., 2005).

яйце Cyanistes cyanus cyanus - Тулузький музей

Підвиди

У межах виду виділяють 8 підвидів:

  • C. c. cyanus (Pallas, 1770) — зустрічається на території України;
  • C. c. hyperrhiphaeus Dementiev & Heptner, 1932;
  • C. c. yenisseensis (Buturlin, 1911);
  • C. c. tianschanicus Menzbier, 1884;
  • C. c. koktalensis Portenko, 1954;
  • C. c. carruthersi (E. J. O. Hartert, 1917);
  • C. c. flavipectus (Severtsov, 1873);
  • C. c. berezowskii Pleske, 1893.

У західній частині ареалу бувають випадки гібридизації білої синиці з блакитною. Нащадків, які володіють проміжними характеристиками, називають Cyanistes × pleskei, раніше помилково розглядали як самостійний вид.

Поширення Редагувати

Ареал виду

Гніздовий ареал має вигляд вузької смуги центральної Євразії від Білорусі та України до узбережжя Японського моря. Він охоплює південь лісової, лісостепову і частково степову смуги Східної Європи, південні райони Західного та Східного Сибіру, Памір, Тянь-Шань, Далекий Схід. Найчисленніша на східних схилах Уралу та півдні Західного Сибіру, на іншій частині ареалу рідкісний птах. Повсюдно зустрічається спорадично. В Україні гніздиться в середній течії Прип'яті та Стоходу.

Чисельність і причини її зміни Редагувати

В Європі чисельність точно не відома, становить 2,9—11,0 тис. пар, що складає 5—24 % світової популяції. Найбільша чисельність гніздиться у Російській Федерації — 2,5—10,0 тис. пар; у Білорусі — 400—800 пар. Чисельність в Україні становить лише 5–8 гніздових пар. 2001 року, біля с. Сваловичів гніздилися 3 пари, у 2002 р. — 3–4, у 2004 — 9, у 2005 — 7, у 2006 — 9–10; по 1 парі біля с. Малої Глуші — у 2001 р.; біля с. Омит — у 2004 р. У Росії, Білорусі, Україні у 1970–1990 рр. до 2,9 тис. пар. У 1990–2000 рр. популяція у Білорусі й Україні — стала. Існують усі ризики, характерні для малих популяцій і тих, що знаходяться на межі ареалу. В Україні вид дуже вразливий через малу чисельність.

Особливості біології Редагувати

Заселяє ділянки вологих лісів і чагарники поблизу боліт. Гнізда в дуплах дерев, нішах старих будівель найчастіше на висоті від 0,5 до 2 м від землі, рідко до 3 м і вище. За сезон має одну або дві кладки. Гніздиться у травні—червні. У кладці 10-12 яєць, які подібні до яєць інших синиць — білі, з нещільним малюнком у вигляді дрібних світло-коричневих крапок, щільнішим біля тупого кінця. Розміри яєць 15—17 х 12—14 мм. Насиджування триває 13—14 діб. Пташенята залишають гніздо у віці близько 16 діб. Гніздова біологія виду в Україні не достатньо вивчена.

Біла синиця переважно комахоїдний птах, живиться лялечками та личинками метеликів, клопами, попелицями, прямокрилими (кониками та цвіркунами), мухами, бджолами, осами, мурашками та жуками. Крім того, вживають у їжу різних павуків. У зимовий період споживають також насіння рослин.

Охорона Редагувати

Знаходиться під охороною Бернської конвенції (Додаток ІІ). Згідно з європейською природоохоронною значущістю — категорія Non-SPEC, статус Безпечний (Secure). Занесений до Червоної книги Білорусі та Російської Федерації. Внесений до останнього видання Червоної книги України (2009) (статус — рідкісний). В Україні охороняється в НПП «Прип'ять–Стохід» та Нобельський національний природний парк. З метою дієвішої охорони потрібно докладніше вивчити біотопи, гніздування та місця зимівлі; розробити рекомендації з охорони виду; вивішувати дуплянки.

Примітки Редагувати

  1. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  2. Синиця біла (рідкісні звуки птахів) [Parus cyanus / Белая лазоревка / Azure tit ] - співи птахів (uk-UA). Процитовано 9 жовтня 2019. 
  3. Gill, Frank B.; Slikas, Beth & Sheldon, Frederick H. (2005): Phylogeny of titmice (Paridae): II. Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome-b gene //Auk. − 122: 121—143. DOI: 10.1642/0004-8038(2005)122[0121:POTPIS]2.0.CO;2 HTML abstract(англ.) [ 15 вересня 2019 у Wayback Machine.]
  4. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. − Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. − 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Посилання Редагувати

  • Шидловський І. В. Синиця біла // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 483.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України (польовий визначник). — К., 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Посилання Редагувати

Література Редагувати

  • Andrew Gosler, Peter Clement. 2007. Family Paridae (Tits and Chickadees). In: del Hoyo J., Elliott A., Christie D., eds. Vol. 12. //Handbook of the Birds of the World. — Barcelona: Lynx Edicions, 2007. — ISBN 84-96553-42-6
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Sinicya bilaOhoronnij statusNajmenshij rizik MSOP 3 1 Biologichna klasifikaciyaDomen eukarioti Eukaryota Carstvo Tvarini Animalia Tip Hordovi Chordata Klas Ptahi Aves Nadryad Kilegrudi Neognathae Ryad Gorobcepodibni Passeriformes Rodina Sinicevi Paridae Rid Sinicya Parus Vid Sinicya bilaBinomialna nazvaParus cyanus Pallas 1770 SinonimiCyanistes cyanusPosilannyaVikishovishe Category Parus cyanusVikividi Parus cyanusITIS 559613MSOP 22735985NCBI 156570Sini cya bi la 1 Cyanistes cyanus vid ptahiv rodini sinicevih Paridae Odin z 7 mi vidiv rodu u fauni Ukrayini odin z 3 h abo 7 mi pidvidiv politipnogo vidu V Ukrayini nechislennij gnizdovij i kochovij vid Sinicya bila Zmist 1 Opis 1 1 Morfologichni oznaki 1 2 Golos 2 Sistematika 3 Poshirennya 4 Chiselnist i prichini yiyi zmini 5 Osoblivosti biologiyi 6 Ohorona 7 Primitki 8 Posilannya 9 Posilannya 10 LiteraturaOpis RedaguvatiMorfologichni oznaki Redaguvati Nevelika i duzhe ruhliva sinicya z harakternim blakitno bilim zabarvlennyam Dovzhina tila blizko 14 sm masa ptahiv v mezhah 12 5 15 5 g U doroslogo samcya golova bila vuzdechka smuga na potilici smugi yaki okreslyuyut shoki sinyuvato chorni spina plechi i poperek siri na temno sinih verhnih pokrivnih perah krila bila smuga nadhvistya i niz bili mahovi pera buri z domishkoyu bilogo i sinogo koloriv serednya para sternovih per sinya krajnya para bila inshi sini z biloyu kincevoyu chastinoyu dzob i nogi siri U molodogo ptaha bili chastini operennya z sirim abo burim vidtinkom temni buruvati Vid blakitnoyi sinici vidriznyayetsya bilim verhom golovi i bilim nizom vid dovgohvostoyi sinici chornimi smugami za ochima korotshim hvostom i temno sinim kolorom temnih chastin tila Golos Redaguvati Pisnya netrivale shebetannya sho vikonuyetsya na visokih notah ta shozhe na zvuk dzvonika ci ci cirrrz poklik korotke abo dovge tsii tsii de de 2 Sistematika Redaguvati nbsp Sinicya bila ta gibridna forma Cyanistes pleskei vnizu Bilshist avtoriv vidnosyat sinicyu bilu do rodu sinicya Parus Prote amerikanski ornitologi na osnovi doslidzhen poslidovnosti mitohondrialnoyi citohromi b provedenogo u pershij polovini 2000 h rr vidnosyat cej vid do samostijnogo rodu Cyanistes yakij ranishe rozglyadavsya yak pidrid rodu sinicya Gill et al 2005 3 nbsp yajce Cyanistes cyanus cyanus Tuluzkij muzejPidvidiU mezhah vidu vidilyayut 8 pidvidiv C c cyanus Pallas 1770 zustrichayetsya na teritoriyi Ukrayini C c hyperrhiphaeus Dementiev amp Heptner 1932 C c yenisseensis Buturlin 1911 C c tianschanicus Menzbier 1884 C c koktalensis Portenko 1954 C c carruthersi E J O Hartert 1917 C c flavipectus Severtsov 1873 C c berezowskii Pleske 1893 U zahidnij chastini arealu buvayut vipadki gibridizaciyi biloyi sinici z blakitnoyu Nashadkiv yaki volodiyut promizhnimi harakteristikami nazivayut Cyanistes pleskei ranishe pomilkovo rozglyadali yak samostijnij vid Poshirennya Redaguvati nbsp Areal viduGnizdovij areal maye viglyad vuzkoyi smugi centralnoyi Yevraziyi vid Bilorusi ta Ukrayini do uzberezhzhya Yaponskogo morya Vin ohoplyuye pivden lisovoyi lisostepovu i chastkovo stepovu smugi Shidnoyi Yevropi pivdenni rajoni Zahidnogo ta Shidnogo Sibiru Pamir Tyan Shan Dalekij Shid Najchislennisha na shidnih shilah Uralu ta pivdni Zahidnogo Sibiru na inshij chastini arealu ridkisnij ptah Povsyudno zustrichayetsya sporadichno V Ukrayini gnizditsya v serednij techiyi Prip yati ta Stohodu Chiselnist i prichini yiyi zmini RedaguvatiV Yevropi chiselnist tochno ne vidoma stanovit 2 9 11 0 tis par sho skladaye 5 24 svitovoyi populyaciyi Najbilsha chiselnist gnizditsya u Rosijskij Federaciyi 2 5 10 0 tis par u Bilorusi 400 800 par 4 Chiselnist v Ukrayini stanovit lishe 5 8 gnizdovih par 2001 roku bilya s Svalovichiv gnizdilisya 3 pari u 2002 r 3 4 u 2004 9 u 2005 7 u 2006 9 10 po 1 pari bilya s Maloyi Glushi u 2001 r bilya s Omit u 2004 r U Rosiyi Bilorusi Ukrayini u 1970 1990 rr do 2 9 tis par U 1990 2000 rr populyaciya u Bilorusi j Ukrayini stala Isnuyut usi riziki harakterni dlya malih populyacij i tih sho znahodyatsya na mezhi arealu V Ukrayini vid duzhe vrazlivij cherez malu chiselnist Osoblivosti biologiyi RedaguvatiZaselyaye dilyanki vologih lisiv i chagarniki poblizu bolit Gnizda v duplah derev nishah starih budivel najchastishe na visoti vid 0 5 do 2 m vid zemli ridko do 3 m i vishe Za sezon maye odnu abo dvi kladki Gnizditsya u travni chervni U kladci 10 12 yayec yaki podibni do yayec inshih sinic bili z neshilnim malyunkom u viglyadi dribnih svitlo korichnevih krapok shilnishim bilya tupogo kincya Rozmiri yayec 15 17 h 12 14 mm Nasidzhuvannya trivaye 13 14 dib Ptashenyata zalishayut gnizdo u vici blizko 16 dib Gnizdova biologiya vidu v Ukrayini ne dostatno vivchena Bila sinicya perevazhno komahoyidnij ptah zhivitsya lyalechkami ta lichinkami metelikiv klopami popelicyami pryamokrilimi konikami ta cvirkunami muhami bdzholami osami murashkami ta zhukami Krim togo vzhivayut u yizhu riznih pavukiv U zimovij period spozhivayut takozh nasinnya roslin Ohorona RedaguvatiZnahoditsya pid ohoronoyu Bernskoyi konvenciyi Dodatok II Zgidno z yevropejskoyu prirodoohoronnoyu znachushistyu kategoriya Non SPEC status Bezpechnij Secure Zanesenij do Chervonoyi knigi Bilorusi ta Rosijskoyi Federaciyi Vnesenij do ostannogo vidannya Chervonoyi knigi Ukrayini 2009 status ridkisnij V Ukrayini ohoronyayetsya v NPP Prip yat Stohid ta Nobelskij nacionalnij prirodnij park Z metoyu diyevishoyi ohoroni potribno dokladnishe vivchiti biotopi gnizduvannya ta miscya zimivli rozrobiti rekomendaciyi z ohoroni vidu vivishuvati duplyanki Primitki Redaguvati Fesenko G V Vitchiznyana nomenklatura ptahiv svitu Krivij Rig DIONAT 2018 580 s ISBN 978 617 7553 34 1 Sinicya bila ridkisni zvuki ptahiv Parus cyanus Belaya lazorevka Azure tit spivi ptahiv uk UA Procitovano 9 zhovtnya 2019 Gill Frank B Slikas Beth amp Sheldon Frederick H 2005 Phylogeny of titmice Paridae II Species relationships based on sequences of the mitochondrial cytochrome b gene Auk 122 121 143 DOI 10 1642 0004 8038 2005 122 0121 POTPIS 2 0 CO 2 HTML abstract angl Arhivovano 15 veresnya 2019 u Wayback Machine BirdLife International Birds in Europe population estimates trends and conservation status Cambridge UK BirdLife International 2004 374 pp BirdLife Conservation Series No 12 Posilannya RedaguvatiShidlovskij I V Sinicya bila Chervona kniga Ukrayini Tvarinnij svit pid red I A Akimova K Globalkonsalting 2009 S 483 Fesenko G V Bokotej A A Ptahi fauni Ukrayini polovij viznachnik K 2002 416 s ISBN 966 7710 22 X Posilannya RedaguvatiBirdLife International 2010 Species factsheet Parus cyanus Downloaded from http www birdlife org on 27 01 2011 angl Sinicya bila v Chervonij knizi Ukrayini Arhivovano 12 zhovtnya 2013 u Wayback Machine Literatura RedaguvatiAndrew Gosler Peter Clement 2007 Family Paridae Tits and Chickadees In del Hoyo J Elliott A Christie D eds Vol 12 Handbook of the Birds of the World Barcelona Lynx Edicions 2007 ISBN 84 96553 42 6 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Sinicya bila amp oldid 39369606