І́штван Се́чені (угор. Széchenyi István; 21 вересня 1791, Відень — 8 квітня 1860, Відень) — угорський політик, громадський діяч та письменник, граф, один із найвизначніших угорських державних діячів, засновник Угорської Академії Наук. Його вважають національним героєм Угорщини, який удостоєний епітета «Найвизначніший угорець».
| Іштван Сечені | |
|---|---|
| угор. Széchenyi István | |
| Народився | 21 вересня 1791 Відень, Габсбурзька монархія |
| Помер | 8 квітня 1860 (68 років) Деблінг, Відень, Австрійська імперія ·вогнепальне поранення |
| Поховання | Nagycenkd :
|
| Країна | Австрійська імперія Ерцгерцогство Австрія Угорщина |
| Діяльність | політик, письменник |
| Знання мов | угорська |
| Членство | Угорська академія наук і Баварська академія наук |
| Magnum opus | Lovakruld і Q1036981? |
| Титул | граф[d] |
| Посада | Minister of Public Works and Transport of Hungaryd |
| Військове звання | капітан |
| Партія | незалежний політик |
| Конфесія | католицька церква |
| Рід | Széchényi familyd |
| Батько | Ferenc Széchényid |
| Мати | Julianna Festeticsd |
| Родичі | Kristóf Festeticsd |
| У шлюбі з | Crescence Seilernd |
| Діти | Ödön Széchenyid і Béla Széchenyid |
| Автограф | |
| Нагороди | |
|
Сечені був упевнений у тому, що основою національного піднесення є господарський розвиток країни. Людина дуже заможна, він пожертвував річний дохід від усіх своїх маєтків Угорській Академії наук і створив клуб «Національний дім». Надзвичайного розголосу набула книжка Сечені «Кредит», в якій він закликав угорську шляхту відмовитися від привілеїв та розпочати оновлення рідного краю, знищити залишки кріпацтва та обмеження свободи підприємництва, створити національний банк. За пропозицією графа почалося впорядкування річища Дунаю, збудований перший кам'яний міст, що з'єднав два береги річки — а відтак і міста Буду та Пешт.
Був лідером ліберального дворянства, що виступало за реформи «зверху» і застерігав співвітчизників від надмірного захоплення націоналізмом, який, на його думку, міг зруйнувати єдність Угорського королівства, населеного різними народами. Саме в цьому Сечені розходився з угорськими радикалами, які гуртувалися навколо Лайоша Кошута.
У квітні 1848 року Сечені увійшов до уряду Лайоша Баттяні — як міністр транспорту та громадських робіт. Був противником режиму, встановленого в Угорщині після придушення революції. 1857 року опублікував у Лондоні анонімний твір, у якому звинуватив «Габсбурзький абсолютизм» у трагічній долі Угорщини. Покінчив життя самогубством.
Спадщина, увічнення ред.
- Починаючи з 1990 року зображення на банкноті 5000 угорських форинтів.
- Ланцюговий міст через Дунай в Будапешті, названий в його честь.
- Премія Сечені, найвища державна нагорода в Угорщині в галузі науки та досліджень.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Сеченьи Иштван // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118758152 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- Dr. Constant v. Wurzbach Széchenyi, Stephan // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 41. — S. 251.
- 1911 Encyclopædia Britannica/Széchenyi, Istvan, Count. Архів оригіналу за 17 травня 2022. Процитовано 20 травня 2022.
- Мустафін О. Справжня історія пізнього нового часу. Х., 2017, с.111-112
Посилання ред.
- Сечені // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Большая Советская Энциклопедия [ 18 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
| Це незавершена стаття про політичного діяча. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |